21/06/2024
0Про збереження державного мисливського фонду та фауністичного різноманіття у зв’язку з динамічним зростанням поголів’я диких та здичавілих хижих тварин в умовах воєнного стану розповів на Всеукраїнській семінар-нараді з питань розвитку мисливської галузі Михайло ЛУЩАК, голова Івано-Франківської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок (УТМР):
– Не таємниця, що Україна в результаті більше як дворічної заборони полювання, стала епіцентром розмноження хижаків та епізоотичної ситуації, зокрема сказу.
Проблему з хижаками: лисицями, вовками, шакалами та здичавілими тваринами ми лише силами єгерської служби вирішити не в змозі. Уявіть собі, що шакалів фотопастки фіксують вже в гірській місцевості Карпат. Ще недавно такого і уявити не можна було.
Ситуація із вовком теж катастрофічна!
Вовк дуже вправний мисливець і хитра тварина. Загнати у пастку стадо оленів і зарізати їх усіх для зграї вовків надпроста задача. Такі випадки в Івано-Франківській області стаються систематично. Більше того вовки втрачають відчуття страху перед людиною, заходять у села, нападають на отари, ріжуть телят, овець, забирають домашніх собак… Не дивлячись на це, псевдоекологи разом з Міндовкілля просувають законопроєкт, наполягаючи на охороні вовка й забороняючи полювання на нього. Але хоче людина того чи ні, але ми мусимо регулювати чисельність хижаків, бо вовки, шакали, лисиці… стануть господарями не лише в мисливських угіддях, а й в обійстях.
Якщо ми не врегулюємо чисельність хижаків до оптимальної, то ми ніколи не матимемо розвиненого мисливського господарства. Чехія, до прикладу, за рік на одному гектарі угідь добуває стільки ж дичини цінних мисливських видів, скільки ми за 25 років. Ми, тим часом, годуємо нею хижаків.
Нам – користувачам мисливських угідь, мисливцям, громадським організаціям потрібно, нарешті, об’єднуватись, відстоювати свої права і пропонувати владі власні, у тому числі законодавчі, ініціативи. В іншому випадку, в найближчий перспективі ми перейдемо на форму мисливського управління де користувачами будуть окремі феодальні власники, а місцеві мисливці залишаться ні з чим.
Наше майбутнє – місцеві мисливці у територіальних громадах, яких треба гуртувати, доводити їм, що саме вони мають стати господарями на власній землі, допомогти їм у цьому.
Але щоб об’єднуватись і рухатись вперед, нам потрібна якась спільна ідея, як от Кодекс українського мисливця. Таких ініціатив, як і проведення різних мисливських заходів, на шталт, Львівської Всеукраїнської семінар-наради з питань розвитку мисливської галузі та утвердження мисливських національно-культурних цінностей має бути значно більше. До цього процесу треба залучати органи влади, Міндовкілля, яке гальмує багато мисливських ініціатив, і разом знаходити консенсус та рухатись вперед до цивілізованого світу, до розвиненого мисливського господарства, сталого, екологічного полювання.
Посилання на робочу версію Кодексу: https://drive.google.com/…/13rPMjoNqBMc7bmAOU0xlGR3xZmo…
