12/04/2024
0Міндовкілля хоче знищити фауністичне різноманіття України, дозволивши диким хижакам і здичавілим домашнім тваринам впливати на природні екосистем
Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України разом із зооактивістами розробили проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законів України в частині імплементації положень актів права Європейського Союзу щодо збереження тваринного і рослинного світу України».
Зараз Законопроєкт оприлюднено для отримання від громадськості зауважень та пропозицій.
Всі бажаючі можуть направити свої зауваження до 19 квітня 2024 року на адресу Міндовкілля: вул. Митрополита В. Липківського, 35, м. Київ, 03035, tabolina.s@mepr.gov.ua, тел.: (044) 206-30-82.
Науково-технічна рада Всеукраїнська асоціація мисливців та користувачів мисливських угідь проаналізувала проєкт Закону і надіслала відповідний лист Міндовкіллю в якому повідомила, що НЕ підтримує проєкт Закону в такій редакції і пояснила чому.
Проєктом Закону пропонується заборонити єгерській службі регулювати чисельність вовка впродовж року, що нині є їх службовим обов’язком, а також виключити можливість добування вовка мисливцями, які мають дозвіл на полювання на інші мисливські види тварин. Такі обмеження є безпідставними і призведуть до непрогнозованих наслідків, адже саме ці способи є основними під час регулювання чисельності цього хижака. Вовк (Canis lupus L.) – є мисливським видом і НЕ потребує захисту, тим більше охоронюваного статусу, адже його популяція в Україні останні роки є стабільною і коливається в межах 2000 голів. Більше того, за результатами цьогорічного обліку (2024 р.) його чисельність навіть зросла на 50% до 2900 голів. Це підтверджують не лише фахівці, дотичні до мисливського господарствами, а й численні повідомлення та факти, зафіксовані очевидцями на фото та відео впродовж останнього року. Поодинокі особини та зграї вовків вже фіксуються місцевими мешканцями в межах населених пунктів, що викликає напругу в суспільстві.
Щодо імплементації до законодавства ЄС, то згідно з Законом «Про приєднання України до Конвенції 1979 року про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі» Україна приєдналася до цього документа із застереженнями яке виключає заборону регулювання чисельності вовка.
В країнах ЄС, де вовк був знищений в минулому столітті, він отримав статус охоронюваного виду, але зараз, навіть маючи значно меншу щільність, ніж в Україні, Єврокомісія переглядає його статус, щоб запровадити практичні рішення, які забезпечать відповідне управління видом задля комфортного співіснування вовків і людей. До прикладу, у 2023 році в Швеції, яка є ядром ареалу вовка, держава дозволила мисливцям з популяції 460 вовків, вилучити 75 особин. Більше того, нині там йдуть дискусії про скорочення популяції цього хижака до 170 голів. Більшість шведського парламенту підтримує цю ініціативу.
Виникає слушне питання, чому в Україні при зростаючій популяції вовка в 2900 особин, Міндовкілля вирішило обмежити регулювання його чисельності? Яка, на думку відомства, є оптимальна чисельність вовка в Україні враховуючи господарську діяльність, збереження біорізноманіття та безпеку населення?
Також вищезазначеним проєктом Закону бродячих котів і термін «шкідливі тварини» пропонується взагалі видалити із мисливського законодавства. Це неприпустимо, адже здичавілі коти в мисливських угіддях наносять значної, не меншої, ніж здичавілі собаки, шкоди, особливо птахам, у тому числі, червонокнижним. Всесвітньо визнано, що коти займають перше місце серед домашніх тварин щодо загрози фауністичному різноманіттю. Наприклад польські вчені з Інституту дослідження ссавців та біології ссавців Державної академії наук порахували, що коти в їхній країні знищують майже 800 млн тварин на рік. В останні роки з’явилися наукові аргументи, що кішки є фактором ризику для виживання видів, що вимирають, зокрема птахів. Науковці переконують, що домашні кішки полюють на диких хребетних і скорочують їх кількість, що призводить до вимирання в місцевому масштабі. Оцінюється, що в Канаді кожного року коти щороку знищують лише птахів до 350 млн особин, а в США вони забирають життя у 12 млрд ссавців.
До того ж проєктом Закону передбачається заборона полювання в Україні з арбалетами та луками. Зазначимо, що такі види полювання проводиться більш ніж в 132 країнах світу, з них у 85 таке полювання прописане, як невід’ємне право, а в 20 країнах, переважно ЄС, – заохочується. Мисливський сезон для мисливців, які полюють з луком та арбалетом є довшим, ліцензії коштують менше, ніж для полювання із вогнепальної зброї, існують місця де можна полювати виключно з луком та арбалетом. Таке полювання є набагато важчим та гуманнішим, ніж з вогнепальною зброєю, тому його заборона в Україні, як цивілізованій країні, яка обрала європейський шлях розвитку – є безпідставною.
Зазначені у пояснювальній записці Міндовкілля акти ЄС, не містять заборон щодо регулювання чисельності шкідливих тварин, вовка та бродячих котів, використання на полюванні арбалетів та луків. Тож, на нашу думку, підстав для будь-яких заборон передбачених проєктом Закону – НЕМАЄ.
Доведено, що заборони та стягнення не діють, якщо вони не зрозумілі й не підтримуються місцевим населенням, адже в цивілізованих країнах давно канули в літа чисто «заборонні форми охорони природи». На зміну їм прийшли методи охорони, шляхом усвідомлення, які базуються на об’єктивних даних управління популяціями.
Проєктом Закону пропонується уточнення умов для включення до Червоної книги України та виключення з неї видів рослин або тварин і уточнення підстав для створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду. Насправді ці уточнення несуть за собою спрощення процедури внесення рослин та тварин до Червоної книги, але разом з тим ускладнюють процедуру їх винесення звідти.
Якщо ми говоримо про тваринний світ, то внесення чи винесення певного виду з Червоної книги на підставі зміни чисельності його популяції – є антинауковою маніпуляцією, адже в науці існує напрямок – популяційна динаміка.
Чисельність популяцій диких тварин коливається з певними циклами у місяці, роки і навіть століття не залежно від охоронюваного статусу виду. І цей природний процес відбувається систематично, без антропогенного впливу. Занесення та винесення певного виду під час пульсації ареалу – НЕ являється науковим підходом і НЕ може бути підставою для заповідання виду.
Те саме стосується категорії зменшення та збільшення ареалу, які теж НЕ можуть бути підставою для внесення чи винесення виду з Червоної книги, адже необхідно враховувати зоогеографічне районування України, яка знаходиться на стику географічних поясів. В Україні 70% видів перебувають на межі ареалу і це жодним чином не повинно впливати на статус виду, бо його щільність, за цих умов, може бути як високою, так і низькою. Якщо йти запропонованою Законопроєктом логікою та застосовувати цей критерій, як той, що визначає статус виду, то шакала, який у нас теж знаходиться на межі ареалу, теж необхідно занести до Червоної книги, але це, з точки зору науки, – є абсурдом.
Тож зменшення чи збільшення чисельності популяцій або їх ареалу НЕ можуть бути визначальною підставою для включення чи виключення виду з Червоної книги України.
Проєктом Закону також пропонується вносити види до Червоної книги без наукових досліджень, а виносити лише на їх підставі. Ця норма НЕ є дзеркальною і справедливою, тож НЕ може бути застосована.
Ми переконані, що види тваринного світу мають заноситись та виноситись з Червоної книги лише на підставі результатів наукових досліджень та наукових обґрунтувань, які мають бути викладені відповідно затвердженому Порядку.
Нині ж пропозиції щодо занесення видів тваринного і рослинного світу до Червоної книги України готуються в довільній формі та часто виявляються неприйнятними стосовно їхньої повноти, кваліфікаційної, наукової, часової, географічної та інших відповідностей. Відтак, до Червоної книги України часто заносяться види тваринного і рослинного світу про поширення та чисельність яких взагалі немає достовірної інформації або вона є суперечливою чи надавалася нефаховими вченими. В результаті цього зростає соціальна напруга всередині наукової спільноти, а також регулярні конфліктні ситуації та судові спори між природоохоронними органами державної влади і суб’єктами господарської діяльності, права яких зазнали необґрунтованих утисків у результаті підготовки пропозицій незадовільної якості.
Всупереч підходам ЄС, подання Нацкомісії з питань Червоної книги України про занесення до неї видів тваринного або рослинного світу, які згідно із законодавством є об’єктами господарського використання розглядаються та узагальнюються без участі громадськості і, зокрема, відповідних суб’єктів господарювання, які безпосередньо зацікавлені в долученні до цих процесів та найкраще поінформовані про фактичний стан таких об’єктів тваринного світу, можуть надати конкретну інформацію, рекомендації і виступають ключовими суб’єктами охорони цих видів на місцях до, під час, та опісля можливої зміни їх природоохоронного статусу.
Відтак, з огляду на наявний стан речей та європейський досвід, нелогічною та контрпродуктивною виглядає відсутність процедури проведення консультацій з громадськістю у випадках занесення до Червоної книги України видів тваринного або рослинного світу, які згідно із законодавством є об’єктами господарського використання.
