06/03/2016
3Я очень "скучаю" по работам на лесную тематику и с удовольствием их размещаю. Однако, с ниже приведенным текстом не во всем могу согласиться. Трудно считать "важной" породу занимающую чуть более 1% покрытой лесом площади области и интенсивно усыхающую. Нужны закономерности усыхания – как минимум тип условий произрастания,возраст, происхождение и полнота участков ели отведенных в сплоную санрубку. Утверждение о том, что "у вологих сугрудах" … "головною породою у складі створюваних лісових культур має бути сосна звичайна" не поддерживаю…Хватит ей боров исуборей. Абсолютно согласен с автором в том, что на ели в Полесье крест ставить рано, но место её в во влажных и мокорых богатых местообитаниях в смеси с лиственными. Попробуйте в 10-15 лет очень интенсивно разредить березняк или ольшатник ( оставьте 400 самых лучших по качеству стволов на га, хотя это больно для глаза) и под полог (без подготовки почвы) ввести до 1000-1200 саженцев ели. М.П.
Початок нинішнього століття характеризується погіршенням екологічного стану внаслідок глобальних змін клімату та підвищення антропогенного навантаження на лісові екосистеми. Збереження цілісності та біологічного різноманіття лісів, підтримка і підвищення стійкості та продуктивності деревостанів стають першочерговими для сталого розвитку лісового господарства в умовах погіршення стану навколишнього середовища.
Серед лісотворних порід Новгород-Сіверського Полісся ялина європейська посідає важливе місце. Порода відрізняється швидким ростом, високою продуктивністю, інтенсивним природним поновленням, порівняно легко культивується та має цінну деревину.
Проте ялина виявилася нестійкою до тривалої ґрунтової і повітряної посухи. Аномально спекотний вегетаційний період 2010 року призвів до погіршення санітарного стану, ослаблення та масового всихання середньовікових та старшого віку ялинових насаджень. Протягом 2010–2013 рр. осередки всихання ялинових деревостанів у Новгород-Сіверському Поліссі виявлено на площі 748 га (22% загальної площі ялинників).
Всихання дерев ялини під час посухи обумовлене тепловим і водним стресом у хвої та стовбурі дерева, їх зневодненням, перегріванням та порушенням механізму транспорту вологи від кореня внаслідок градієнта температури. Коренева система у випадку, коли ґрунт ще холодний, а хвоя дерева зазнає підвищеного сонячного опромінення та нагрівання внаслідок дії розжарених повітряних мас, не здатна в належній кількості забезпечити крону необхідною вологою. Брак вологи знижується до згубних рівнів для нормального функціонування та підтримання життєздатності дерев, що викликає їх всихання.
Дослідження фізіології всихаючих дерев ялини, проведені Н. І. Федоровим та В. В. Сарнацьким (2001), виявили істотний вплив посухи на зміни і порушення функціонування смоловидільної системи з місцевим засмоленням та блокуванням провідних і запасних тканин стовбуру. Під час тривалого недостатнього вологозабезпечення клітини, що утворюють смоляний хід, починають відмирати, що призводить до руйнування смоляних ходів. При цьому вивільняється смола, яка закупорює елементи провідної системи і виділяється на поверхні стовбура через розтріскування кори у вигляді крапельних або суцільних патьоків. Дехто помилково пов’язує їх з пошкодженням короїдами, проте шкідники до їх появи не мають жодного відношення. Ці ознаки можуть служити для ранньої діагностики незворотного порушення санітарного стану дерев. Смолові закупорки зумовлюють порушення відтоку поживних речовин у стовбурі дерева і до кореневої системи та зниження біологічної стійкості. Хвоя уражених дерев залишається зеленою навіть після опадання кори, оскільки заболонна частина стовбура не пошкоджується і забезпечує безперешкодне надходження вологи з поживними речовинами до крони, певний час забезпечуючи її функціонування. Хвоя опадає значно пізніше від появи ознак відшаровування кори, через 1–3 місяці і більше.
Проведений нами аналіз вологості деревини підтверджує те, що в осередках всихання втрату життєздатності дерев ялини європейської зумовив загальний вологодефіцит під час аномальної посухи. В нормі середній показник відносної вологості деревини життєздатних, без ознак ослаблення, дерев ялини становить близько 50%. В осередках всихання втрачали життєздатність екземпляри, в яких середня вологість деревини знижувалася нижче 33%. Життєздатними залишилися дерева нижчих ступенів товщини IV–V класів росту за Крафтом. До виникнення і поширення процесів всихання в насадженні ці дерева перебували у дуже ослабленому стані, пригнічені панівними деревами. Вони росли в умовах жорсткої конкуренції, одним із наслідків якої була недостатня вологість. На час розповсюдження осередку всихання середнє значення відносної вологості їх деревини становила 40–33%. Менші вимоги до зволоження дали їм змогу не втратити життєздатність в умовах загального вологодефіциту.
У зв’язку з великими обсягами всихання ялинових деревостанів державні лісогосподарські підприємства почали повністю відмовлятися від вирощування ялини. Проте слід зазначити, що до моменту впливу екстремальної посухи ялинники добре росли і накопичували чималий запас стовбурової деревини. Тобто вирощування ялини європейської як головної породи в умовах сугрудів було доцільним з економічної і лісівничої точок зору. Лише аномалії клімату та сприйнятливість ялини до повітряної і ґрунтової посухи зумовили відмирання ялинників. Помилкою лісогосподарської діяльності у минулому було те, що створювалися переважно монокультури ялини. Під час та після Другої світової війни великі об’єми лісозаготівлі призвели до вирубки лісів на значних площах. Потреба в їх швидкому відновленні призвела до формування великої кількості насаджень спрощеної структури, одновікових, чистих за складом деревостанів з порушеною біологічною стійкістю, у тому числі і ялинників.
Наші дослідження підтверджують істотний вплив участі ялини європейської у складі насаджень за запасом на сприйнятливість їх до всихання. Частка всихання деревостанів різко зростає з перевищенням 8 одиниць участі ялини у їх складі за запасом. Мішані насадження з участю у складі ялини європейської є найбільш стійкими до впливу несприятливих факторів навколишнього середовища. Згідно з аналізом структури ялинників, які зазнали всихання, встановлено, що зі зменшенням частки ялини європейської у складі біологічна стійкість насадження зростає.
За даними досліджень, в екстремально посушливих умовах зберігали свою біологічну стійкість мішані насадження з невеликою часткою у складі ялини європейської. В умовах вологих і свіжих сугрудів високу життєздатність під час посухи мали мішані насадження з часткою ялини до 4-х одиниць за запасом.
В умовах періодичної посушливості клімату необхідно забезпечити вирощування швидкорослих високопродуктивних стійких мішаних насаджень відповідно до типу лісорослинних умов. Ялину можна вводити до складу культур у вологих сугрудах в якості домішки (10–40% від складу) для підвищення продуктивності та збереження біорізноманіття лісів. Головною породою у складі створюваних лісових культур має бути сосна звичайна, допоміжною – дуб звичайний. Доцільне введення до їх складу інших супутніх порід, таких як липа дрібнолиста, дуб червоний, клен гостролистий, береза повисла, що підвищує біологічну стійкість насадження. Добре поєднуються ялиново-соснові культури з модриною європейською. Мішані культури, створені відповідно до лісорослинних умов, більш стійкі до змін природно-кліматичних факторів, мають високу приживлюваність та життєздатність.
Більше половини площ ялинників регіону є молодняками, які є переважно чистими за складом. Тому в них необхідне проведення рубок догляду, спрямованих на їх переформування у мішані насадження. Збереження біологічної стійкості ялинників необхідно досягати збільшенням в їх складі частки інших господарсько-цінних деревних порід.
Застосування комплексу цих лісогосподарських заходів дозволить зберегти ялину європейську у складі лісів для наших нащадків. Ми не можемо допустити, щоб це гарне і вічнозелене дерево зустрічалося лише на сторінках книжок та в розповідях людей старшого покоління.
3 коментаря
Porohnyach
Дуже приємно було почути схвальний відгук. Оскільки багато хто вбачає вирішення проблеми всихання північних рівнинних ялинників повною їх заміною сосняками відповідно до корінних типів лісів. Головним аргументом виступає те, що новгород-сіверські ялинові насадження є похідними. Але, на нашу думку, головна проблема полягає не в цьому. Проблема в тому, що вони є в переважній більшості монокультурами. Ми ж пропонуємо зберегти породу у складі мішаних насаджень у придатних для ялини ТЛУ, які зберігатимуть свою стійкість навіть за екстремальних погодних умов.
Щодо особливостей всихання ялинниківНовгород-Сіверського Полісся автор може повідомити наступні дані його досліджень. Всихання зазнали середньовікові насадження у віці 41 – 50 років (40,5% загальної площі відмерлих ялинників), пристигаючі (32,3%) та стиглі деревостани (23,3%). Молодняки, які зазнали всихання представлені насадженнями старшими 27 років і становили 3,7% загальної площі всихаючих ялинників. Молодняки I – II класів віку зберігають життєздатність.
Основна частка осередків всихання виявлена в ялинниках V (40,5%) та VI (22,2%) класів віку. Ці насадження найбільш сприйнятливі до заселення короїдом-типографом, який поглиблює їх розладнання. Отримані дані узгоджуються з дослідженням особливостей поширення даного шкідника в європейській частині Росії (Маслов, 2010).
Відмерло 302,8 га середньовікових (27% їх площі), 241 га (60% площі) пристиглих та 174,3 га (87% площі) стиглих ялинників Новгород-Сіверського Полісся. Майже всі молодняки зберегли біологічну стійкість– 1624,6 га (98,3% їх загальної площі). В подальшому для запобігання втрати ними життєздатності потребується проведення рубок догляду з метою переформування їх у мішані стійкі насадження.
Абсолютна більшість всохлих ялинників росла у свіжому та вологому сугрудах – відповідно 47,9% та 47,0% ділянок, які зазнали всихання. Частка від загальної площі ялинників, які зазнали всихання, яка росла в умовах В2 незначна і становить 3,2%, а в умовах В3 – 1,6%. Це можна пояснити тим, що в даних відносно бідних для ялини умовах порода має невисокі темпи росту, адаптується до нестачі поживних речовин у ґрунтовому розчині. Відсутність інтенсивного росту зменшує потреби дерев у волозі для здійснення обмінних процесів та транспірації. У мішаних насадженнях в умовах В2 – В3 дерева ялини ростуть переважно у другому ярусі, під наметом домінантних порід (сосни звичайної, берези повислої), і під час несприятливих умов зберігають життєздатність.
Ялинники, які зазнали всихання, мали переважно відносну повноту 0,7 (40,5% площі осередків всихання) та 0,8 (34,4%). Частка всихання ділянок з відносною повнотою 0,9 – 13,4% їх загальної площі. Це пояснюється переважанням насаджень ялини з відносною повнотою 0,7 – 0,9 в регіоні. Площа всихання середньоповнотних ялинників з відносною повнотою 0,6 та 0,5 становила відповідно 8,7% та 1,1% загальної площі деревостанів, які зазнали всихання.
Найбільше осередків всихання і розмноження в них короїдів виявлено в ялинниках з відносною повнотою 0,6 – 0,7. Пошкодження зазнало 61,8% площ ялинників з відносною повнотою 0,6 та 37,2% площі насаджень з відносноюповнотою 0,7. Це пояснюється світло- та теплолюбністю шкідника, який надає перевагу саме середньоповнотним насадженням (Маслов, 2010).
Більш детально з особливостями поширення всихання у ялинових деревостанах можно ознайомитися у фаховій статті за посиланням https://dl.dropboxusercontent.com/u/1780896/jrn121/lesagr121_druk.pdf
admin
Спасибо за информацию…
Судя по всему, в ближайшее время вслед за елью начнет массово сохнуть сосна. Основные причины теже:
Схема усыханий: водный стресс и связанная с ним потеря иммунитета, нарушение смоловыделения, атака вторичных вредителей и болезней, быстрое куртинное усыхание, с приуроченностью куртин к местам осветления.
Что делать? Главное:
1. Вернуть лесоводов к управлению лесами
2. Отменить дебильные правила, заменить их значительно более широкими, но не обязательными к исполнению рекомендациями и одновременно дать больше свободы и ответственности лесничим.
3. Привлечь специалистов к практиков к решению проблемы усыхания хвойных для чего вовлечь их в проведение массовых опытных рубок, не свойственных украинскому лесоводству или уже забытых
Конкретные рекомендации.
Ель:
Сосна:
Универсальные.
Пишу не зная для кого. Украинского лесничего от природы САМОБЫТНОГО и ДУМАЮЩЕГО сделали крайне ПРИМИТИВНЫМ и БЕЗИНИЦИАТИВНЫМ… А начальниками над ними поставили в основном ТОРГАШЕЙ, либо оставили дряхлеющих выходцев из Парбюро. На молодежь вся надежда…
Статью прочитал…Хорошая… Понял кому пишу…
Руководителю привет… Я уже не помню пересекались ли наши дороги в Брянске, но общих знакомых и друзей наверняка куча…
Удачи Вам…
ads321
Масове всихання ялинових насаджень на Чернігівщині можна назвати екологічною катастрофою місцевого масштабу. Це явище мало характер стихійного лиха і стало випробуванням для лісівників області. Незаплановані суцільні санітарні рубки сухостою по в окремих випадках більше 100 га в рік по лісництву вибили з нормальної колії і вплинули на проведення інших лісогосподарських заходів. На даний час ця серйозна проблема практично вирішена, загиблі насадження вирубані, на їх місці створені лісові культури, частина з яких досягла параметрів переводу у вкриту лісом площу. Ялинових лісів залишилось дуже мало, в леяких спостерігаються патологічні процеси, призначаються суцільні санітарні рубки, але зараз це на порядок менші обсяги. Масово ялина почала всихати після аномальної спеки 2010 року, коли були побиті температурні рекорди. Протягом липня-серпня 2010 року температура повітря щодня перевищувала 30 градусів, в першій-другій декаді серпня сягала 40. Опадів не було. В тому році відбулись масові лісові пожежі на європейській частині РФ, дим від яких дійшов до Києва.
Що стосується закономірностей всихання, ТУМ – C2-C4, вік – від самосіву висотою 0,5-1 м під пологом соснового лісу та лісових культур 10-річного віку, до 140 років. Повнота – 0,5-1,0. Склад – від чистих ялинників, до домішки <10% у складі насаджень сосни, дуба, берези, осики. Походження – як штучне, так і природне (природних ялинових лісів було дуже мало, це описані М'якушком В.К. острівні ліси ялини європейської на південній межі ареалу, або ж навіть за нею. Вони теж всохли, хоч мали вік 100-140 років, середній діаметр близько 60см і висоту окремих дерев до 50 м).
Основними умовами для загибелі ялинників були: оптимальні умови для росту ялини європейської, перебування дерев ялини у першому ярусі. Однією з причин могло бути перевищення транспірації над вологозабезпеченням в критичний період літа 2010 року. В 2011 році почалось масове заселення ослаблених дерев короїдом. Першу суцільну санітарну ми відводили в лютому 2011 року, дерев пошкоджених короїдом було небагато, переважали дерева з бурою хвоєю. Також спостерігалось масове опадання зеленої хвої з дерев, які на перший погляд здавались здоровими, але фактично були мертвими. Практично не постраждали насадження ялини, створені у нехарактерних умовах (ТУМ В2, бідні супіщані грунти). Також в більшості витримали одиничні дерева ялини в населених пунктах. В загиблих насадженнях інколи траплялись відсталі в рості дерева ялини нижчих ступенів товщини, які лишались здоровими.
На місці загиблих ялинників створено лісові культури, найчастіше – соснові. Також використовували дуб звичайний, модрину європейську, дугласію тощо.
Слід зазначити, що ялина в період 2010-2012 років масово всихала в Білорусі і Росії в межах природного ареалу. Частина ялинових насаджень збереглась неушкодженої, на даний час інтенсивність всихання значно знизилась.
Це дійсно важлива порода в даний період часу для північних лісгоспів Чернгівської області, яка суттєво вплинула на їх господарську діяльність протягом останніх 5 років, зайнявши друге місце за обсягами заготівлі.
Comments are closed.