«Свято» Олександра Кватирка закінчиться, але залишаться важкі проблеми в лісовій галузі області.

13 лютого у виданні «ВолиньPost» з’явилась коротка інформація під заголовком: «На Волині ринок деревини потребує захисту». 

Її джерело – прес-центр Волинського обласного управління лісового і мисливського господарства (ВОУЛМГ). Мова йде про спільну нараду лісівників і деревообробників.

На зібрання були запрошені директори держлісгоспів і представники деревообробної галузі. Йшлось про аукціонні зобов’язання, аналіз закупівель деревини, дотримання графіків поставок лісопродукції, умови договорів і цінову політику.

Голова асоціації деревообробників Волині Іван Литвинюк поділився «власним баченням розвитку деревного ринку, його доступності для волинських виробників, механізмів захисту інтересів області у загальноукраїнському контексті, а також роботою над проектом нового «Положення про реалізацію лісоматеріалів необроблених у Волинській області».

З актуальних питань «сторони прийняли спільну ухвалу». Проводив нараду т. в. о. начальника ВОУЛМГ Олександр Кватирко. Як інформує прес-центр лісівників, «він і означив береги розмови: відповідальність сторін, з'ясування розбіжностей, напрацювання механізмів подальшої співпраці та захисту ринку».

Після такої «інформації» виникає більше запитань, ніж самої, власне, інформації. Яку ж «відповідальність сторін» означив вічний т.в.о. Олександр Кватирко? Які саме «розбіжності» з’ясовувались? Які «механізми» співпраці будуть напрацьовуватись? Про що йдеться в «ухвалі» зібрання? Що, власне, відбулось? Хто що виніс з цієї зустрічі? Чому так звані зібрання Кватирка відбуваються без представників ЗМІ? Чому ігнорується громадська присутність? Чому ділові зустрічі державної організації з бізнесом не відбуваються в безпрецедентній інформаційній відкритості?

Як на думку громади і деревообробників, з якими мені доводиться спілкуватись в процесі роботи, ринок деревини регіону справді треба захищати, але від конкретних осіб, зокрема, від Олександра Кватирка.

Чим далі він буде від лісової галузі, тим буде краще. Де Кватирко, там елементарна порядність і закони перестають діяти – як перестає діяти компас в сильному магнітному полі. Його робота не сумісна зі збереженням професійної репутації і елементарної самоповаги. Галузь втомилась від цього персонажу. Людина, яка поєднує невігластво, агресію, розвинутий хапальний рефлекс і небезпечну самовпевненість, не може займати посаду начальника управління. Йому б сидіти на нарах і наспівувати «Владімірскій централ…», але правоохоронні органи чомусь з цим зволікають, – бідкається громадськість області.

Термінова «спецнарада», очевидно, була примітивною реакцією зі сторони Кватирка на депутатський запит першого заступника голови обласної ради і депутата Олександра Пирожика з останньої сесії обласної ради.

Як виявляється, громадські організації, які протидіють корупції, зібрали про його протиправну діяльність солідну папку документів в кілька сотень сторінок. В його кримінальному «арсеналі» – нанесення шкоди державі в особливо великих розмірах; бездіяльність і порушення інформаційних прав громадян; зменшення з його вказівок вартості кубічного метра палетів, які експортують лісгоспи, від 112 до 97€, (в чию кишеню потрапляє «маржа» в сумі 15€ на одному куб.м.?); репресивні перевірки ревізорами управління своїх же держлісгоспів, керівники яких (ДП «Колківське лісове господарство», «Маневицьке лісове господарство», «Поліське лісове господарство», «Цуманське лісове господарство», троє з них звільнені з посад), відмовились виконувати його злочинні вказівки; виконання фіктивних робіт на будівництві лісових доріг в парі з «приватним партнерством» і крадіжки грошей в особливо великих розмірах. Всього не перерахуєш. Тому головна ціль згаданого зібрання – пустити пил в очі, зробити вигляд, створити «враження «про роботу».

Його стиль роботи знайомий. Після чергових «екстримів» Олександру Кватирку притаманне прийняття певних «рішень»: або прибиральниць і вантажниць з Цуманського держлісгоспу на зустріч з головою Держлісагентства в управління возити, аби з трибуни поплакались на захист свого начальника, або примітивні інтерв’ю дешевим газеткам роздавати, або на свій захист списки серед мертвих і живих в Кабмін України збирати і втягувати в цю неприємну процедуру незалежну галузеву профспілку з її залежним і продажним керівником, або напівкримінальних елементів на охорону бурштину від «чорних копачів» підбирати, або директорів держлісгоспів в робочий час в Київ посилати, щоб в Держлісагентстві замовили про нього «добре слово».

Відбувається усе це не без погроз. Царьок – як ні як. Хоч і тимчасовий.

Нещодавно мені з представниками громадськості пощастило побувати в
начальника слідчого відділу Ківерцівського РВВС. Цей район при директорові місцевого ДЛГ Віктору Сахнюку став розсадником злочинності в лісовій галузі. Сам Сахнюк – друг і соратник Олександра Кватирка. За підсумками господарювання в лісі за 2015 рік завоював перше місце з врученням колективу перехідного прапора з виплатою грошової премії. Чи не за те, що ліс тут крадеться щоденно, навіть у природно-заповідному фонді?

Ківерцівський ліс являє собою особливу цінність і привертає особливу увагу – тут ще не вкрали всі дуби. Але кримінальні справи і провадження по них «дубіють» і осідають в залізній шафі начальника слідчого відділу районної міліції і в районного прокурора. Осідають і покриваються архівним пилом.

Під час коротенької зустрічі, що відбувалася між автором цих рядків, представниками громадської організації і начальником згаданого відділу, в кабінет як ніби випадково зайшов оперативний працівник ДСБЕС, який відповідає за лісову галузь області. Перекинулись кількома словами і склалось враження, що якби його одягнути в арештантську робу, то від злочинця відрізнити його було б дуже складно.

Подейкують, що він не пройшов тестування під час атестації. Шкода хлопця… Не перевтілиться з міліціонера в поліцейського… Але це – окрема тема.

Між тим, як стало відомо автору з достеменних джерел, на поточному тижні Олександр Кватирко планує провести нараду з директорами держлісгоспів з запрошенням представників правоохоронних органів. Так-так, автор не помилився: він з ними, а не навпаки.

Сценарій цієї зустрічі буде простим, як лопата: слово «візьмуть» відповідні «довірені особи» з числа директорів лісових господарств, працівників управління, «незалежних» профспілок і скажуть, що начальник ні в чому не винен, що працювати під його керівництвом -прямо одне задоволення. Будуть виступаючі в дебатах і усі мають сказати, що думають так, як думає Олександр Кватирко. Прийом цей називається – «зведення лобами».

Які тут висновки? Хотілось би запитати губернатора неіснуючої Волинської губернії Володимира Гунчика, аби розповів громаді, як з його беззубої, покірної згоди був пригрітий в кріслі начальника ВОУЛМГ (такі посади погоджуються з «губернатором»), ввіреної йому «губернії» цей дрібний ділок, чим віддав владу над волинським лісом в руки тупого, малограмотного і пожадливого наперсточника з гордим званням «державного службовця»? Як він з власної згоди втратив ті короткі повідки, на яких треба тримати вищеописаних персонажів в м’яких начальницьких кріслах? З якою метою він регулярно відвідує київські коридори і підставляє для плювка міністерським держимордам свою голову? Мається на увазі, в кадрових питаннях? Адже в умові відсутності згаданих стримуючих повідків ці кватирки починають себе вести абсолютно самостійно, починають самі «обслуговувати» себе і своїх ближніх, і робити все так, як їм це вигідно і зручно.

Мова йде про честь людини, чи то, пак, про її відсутність: рано чи пізно «свято» Кватирка закінчиться, але залишаться важкі проблеми, які ляжуть на плечі лісівників. При усіх умовах – як би не «лягла карта» для Кватирка. Але голова ОДА ігнорує ту лінію, за яку небезпечно заходити і ризикувати, і демонструє яскраво виражену кризу сприйняття дійсності. Я веду до того, що, можливо, для Володимира Гунчика з приводу ситуації в лісовій галузі справді настав час порозумітися з тими, хто чекає цього порозуміння? Тобто, реакція влади на дії людей, пов’язаних з протестом через незгоду з перебуванням на посаді керівника лісового відомства області повинна виходити з принципу, що треба щось міняти. А для цього треба визнавати помилки і вести діалог з тими, хто протестує. Може виникнути бунт, і його лідерами можуть стати небажані для влади люди. І знайти підхід до них у влади вже не вийде, як і не вийде конкретно в Володимира Гунчика – лідера без рейтингу, харизми і поваги.

Втім, є надія, що колись таки доведеться місцевим правоохоронцям дати тим вкрай негативним подіям, що відбуваються в лісовій галузі області з вини його тимчасового керівника, належну оцінку. Сподіваюсь – без допомоги Генеральної прокуратури України. І окрему «оцінку» – кримінальним оборудкам тимчасовому керівнику –спеціалісту з метання свиней перед бісером. Чи не так?..