Рецикл відходів – у тренді

Який досвід утилізації упаковок може перейняти Україна у Чехії

Українці потроху вчаться сортувати відходи, хоча нам ще далеко до рівня, коли сортувальні баки стоять у кожному дворі, маленьку сортувальну станцію не треба влаштовувати на балконі, а потім шукати, куди здати на утилізацію скло, папір чи пластик. Так само й виробники товарів досі не знайшли ідеального механізму, як зробити так, аби скляна пляшка з-під соку чи паперовий пакунок з-під чипсів опинилися не в смітнику, а потрапили на вторинну переробку.

Нехай це вас не дивує, але в Європі саме виробник продукції та упаковки відповідає за їхнє приймання, роздільне збирання, сортування та підготовку до вторинного використання чи відновлення. Такий підхід називають розширеною відповідальністю виробника. Тобто цей обов’язок переходить від держави до виробника продукції, а споживачі нічого не платять за здачу відходів на утилізацію, як це буває в Україні.

Законодавчі новації

Україна нині перебуває на одній з перших сходинок впровадження розширеної відповідальності виробника – зокрема, на законодавчій. У вересні 2023 року Уряд розглянув Законопроєкт «Про упаковку та відходи упаковки», тепер його вивчає парламент. Як пояснювала у колонці для «Укрінформу» Вікторія Киреєва, заступниця Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України, законопроєкт розроблений з метою імплементації Директиви 94/62/ЄC, що є важливим кроком до виконання Угоди про асоціацію.

За її словами, законопроєкт пропонує варіант вирішення проблеми з упаковкою та окреслює як має виглядати система розширеної відповідальності виробника в Україні. Так, запроваджується відповідальність виробників упаковки за її збір та переробку. Йдеться як про упаковку товарів, так і про сервісну упаковку, наприклад, паперові склянки для кави у кіосках чи кавоматах. Під упаковкою варто розглядати не лише звичні для нас паперові чи пластикові пакети або фольгу, а також коробки для солодощів та коробки для сірників, «тимчасові» горщики для квітів, в яких їх продають та перевозять, і навіть щіточка для туші, що є частиною кришки контейнера.

До речі, кожен з нас продукує за рік від 250 кг до 350 кг відходів, з яких орієнтовно 100 кг – це якраз упаковка. Найчастіше вона опиняється на сміттєзвалищах або полігонах, а мала б проходити цикл збору, сортування та переробки, як це відбувається останні 30 років у Європі. Україна залишається єдиною державою Європи, де досі не впроваджена розширена відповідальність виробника.

– В країнах Європи виробники сервісної упаковки сьогодні добровільно приєднуються до організацій розширеної відповідальності виробника і платять за рециклінг цієї продукції. Відповідальність за сервісну упаковку в законопроєкті покладається саме на виробників такої упаковки, а не на «наповнювачів», – пояснювала Вікторія Кирє­єва. – Виробники упаковки будуть об’єднуватися в організації розширеної відповідальності виробника, які працюватимуть у територіальних громадах. Кожна з таких організацій має пройти реєстрацію в Міндовкілля, подати свій бізнес-план на 5 років, розписати, як вона буде працювати, як розбудовуватиме систему збирання і рециклінгу упаковки.

Чеський досвід

Доки законопроєкт вивчають народні депутати, органи місцевого самоврядування вивчають закордонний досвід. У вересні 2023 року представники українських громад та громадського сектору відвідали Чехію та познайомилися з тамтешнім досвідом впровадження розширеної відповідальності виробника (поїздка відбулася як стажування у рамках проєкту «Партнерство для сталого відновлення України»).

Олена Вусик, керівниця ГО «Центр міжнародного співробітництва і впровадження проєктів», яка брала участь у стажуванні, розповідає, що у Чехії працює єдина організація колективної відповідальності виробника «Еко-ком», яка була створена у 1997 році. Компанія є неприбутковою організацією, як це передбачає згадана вище директива ЄС. Виробники приєднуються до неї та сплачують членські внески. З 1997 до 2022 року чеська організація забезпечила переробку 14 мільйонів тонн упаковки. «Еко-ком» збирає всі види упаковки, які випускають виробники на ринку. В 2022 році перероблено 96% паперу, зібраних організацією, 85% скла і 85% пластику.

– Організація здійснює і забезпечує переробку, а також комунікує постійно з понад 6 тисячами муніципалітетів та 21 тисячею підприємств. Діяльність «Еко-ком» базується на постійній співпраці виробників продукції, клієнтів, а також муніципалітетів. Це міста, села, які розташовані на всій території країни. Система гарантує, що відходи, які використані споживачем упаковки, сортуються, перевозяться збиральним транспортом, який забезпечує саме громада, – описує Олена Вусик.

Тобто організація існує на членські внески, але всі свої доходи витрачає на поводження з відходами. Так, у 2022 році 89% від усього фінансування в «Еко-ком» спрямували на роботу з відходами, щоб виконати свої зобов’язання перед споживачами і державою. Частину витрат становлять прямі виплати муніципалітетам. У Чехії саме муніципалітети забезпечують встановлення сортувальних баків у громадах, а «Еко-ком» викуповує в муніципалітетів усі роздільно зібрані види відходів.

Також організація реалізовує регіональні проєкти в муніципалітетах. Йдеться про надання технічної підтримки муніципалітетам під час збирання і сортування відходів. За словами Олени Вусик, це здійснюється задля покращення кількості і якості роздільно зібраних відходів, наприклад, громади отримали від організації 678 тисяч контейнерів і урн для збору та сортування відходів.
Ще понад 3% свого фінансування «Еко-ком» витрачає на проведення екоосвітніх заходів та інформування споживачів, аби вони були обізнані з тим, як роздільно збирати всі види відходів. Кожна громада, незалежно від кількості мешканців у ній, чітко розуміє, що і як робити з відходами, а кожен мешканець, відповідно, знає, в яку урну що саме вкидати та в якому вигляді.

До речі, дітей з 5 років привчають, що кожен з них має сплачувати внески, як і дорослі, на переробку відходів. Звісно, це сплачують батьки, але культура поводження з відходами формується змалечку. Часто дошкільнят та школярів водять на екскурсії на переробні заводи та об’єкти. Це теж підвищує розуміння та обізнаність як треба поводитися з різними видами відходів. Олена Вусик розповідає, як разом з колегами відвідувала сміттєспалювальний завод у чеському місті Брно, який завдяки переробці відходів виробляє теплову енергію та забезпечує нею один з мікрорайонів міста.

– З дорослими мешканцями громад ведеться постійна робота, аби збільшити і довести до своїх громадян те, що роздільний збір відходів дає можливість менше продукувати відходів, які йдуть на полігон, – розповідає Олена Вусик. – Крім цього, у Чехії нині докладають зусиль, аби скоротити кількість полігонів. Сьогодні країна має 180 полігонів, кількість яких планують зменшити до 14. І це хочуть зробити якраз завдяки збільшенню сортування, тоді менше відходів потраплятиме на полігони, а натомість буде повторно перероблятися.

Аби впроваджувати чеський досвід в Україні, починати треба з маленьких кроків, переконана Оксана Лихо, староста Глевахівської селищної ради та учасниця проєкту стажування у Чехії. Після поїздки вона теж запланувала просвітницькі заходи у своїй громаді, зокрема, для дошкільнят та школярів. Також у її планах збільшення кількості контейнерів для збору пластику. Нині у громаді щороку переробляється орієнтовно три тонни пластику. Якщо збільшиться кількість контейнерів удвічі, то переробка теж зросте у два рази, тобто до 6 тонн.
– Цей пластик не потрапить на сміттєзвалище, в яри, ліси чи узбіччя. Він піде на переробку, що стане матеріалом для друку запчастин до дронів, які зараз допомагають нашим захисникам. Я вважаю, нам потрібно починати з чогось маленького, об’єднуватися та разом досягати високих результатів, – підсумовує Оксана Лихо.

Зрештою, закордонний досвід та аналіз чужих помилок дає змогу уникнути їх у майбутньому, коли після всіх законодавчих процедур виробники таки будуть відповідати за подальшу долю упаковки