ОЦІНКА ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ — МАРКЕР ГОТОВНОСТІ ДО ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ

Минулорічні рекомендації Міжнародної експертної конференції з відновлення, реконструкції та модернізації чітко говорять Україні: планування на повоєнний час має узгоджуватися із підготовкою вступу до ЄС і, відповідно, європейським зеленим курсом. Власне, це і стане стимулом до різкого збільшення інвестицій у «зелену» відбудову України. А головний ризик у цьому процесі — традиційна, на жаль, українська профанація на рівні реалізації. У цьому конкретному випадку — стосовно оцінки впливу на довкілля (далі — ОВД) нових проєктів.

Загалом правові засади ОВД на виконання відповідних зобов’язань за Угодою про асоціацію з ЄС (директивами 2011/92/ЄС і 2014/52/ЄС) законодавчо закріплені Україною відповідним законом та урядовою постановою.

Проте практика, ринок експертних послуг і мислення суб’єктів господарювання щодо ОВД наразі дуже далекі від європейських підходів.

По-перше, ОВД сприймається бізнесом переважно як примус, тягар, загроза економічним вигодам через невиправдані, на їхню думку, витрати на екобезпеку.

Ба більше, окрім того, що при впровадженні проєктів необхідно вкладати кошти у захист довкілля (від 1 до 15% капітальних витрат згідно з дослідженнями в рамках UNEP), то ще для дозвільних документів потрібно підготувати та подати уповноваженому органу Звіт з ОВД, який є передумовою, але не гарантією позитивного рішення для розширення бізнесу.

Фокус бізнесу взагалі не зосереджений на перевагах ОВД. Останнє, про що він думає, що ця оцінка дає можливість скоротити вартість і терміни реалізації проєкту, попередити потенційні штрафні санкції та зрештою покращити ефективність бізнес-планування.

По-друге, відповідальність за якість оцінки впливу на довкілля ініціатори проєктів покладають виключно на розробників ОВД.

Зазвичай підприємці не володіють доволі складною методикою проведення ОВД і замовляють таку оцінку, наймаючи безпосередньо або через систему Prozorro відповідних спеціалістів —розробників ОВД. Для багатьох неочікувано, але вже на етапі укладання контракту саме замовником ОВД закладаються ризики невизнання уповноваженим органом Звіту з ОВД для надання позитивного висновку про допустимість проєкту. Першоджерелом невдач є умови контракту, які доволі жорстко і безальтернативно за тендерними процедурами диктуються замовником і не містять його зобов’язань у наданні повної, достовірної та своєчасної інформації на запит розробника.

Обмежені, неадекватні та інколи навмисно ретельно приховані вихідні дані (наприклад, про об’єкти навколишнього середовища, які можуть зазнати негативного впливу) — відверта маніпуляція замовника задля економії майбутніх капітальних вкладень. Вона ж неминуче призводить до прогалин у мінімізації екологічних ризиків, недостатньо економічно ефективних і технічно обґрунтованих рішень у розробленому виконавцем звіті. І уповноважений орган це легко ідентифікує завдяки отриманню уточнюючої інформації на свій запит, адже йому суб’єкт господарювання не в змозі відмовити. Зрештою, окрім недопустимості ризиків довкіллю, підставою для відмови у видачі позитивного Висновку з ОВД на проєкт стане виявлення недостовірних відомостей у Звіті з ОВД (пункт 12 «Порядку передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля» і розділ 5 статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»).

По-третє, маніпуляції з оплатою послуг ОВД знищують ринок якісних постачальників відповідних послуг.

Як зазначається в дослідженні UNEP, витрати на підготовку звітів з ОВД має нести ініціатор проєкту за принципом «забруднювач платить».

Із пунктів 6, 14 і додатку 6 до урядового Порядку випливає, що остаточний розгляд Звіту з ОВД громадськістю та експертною комісією здійснюється за умови повної передоплати суб’єктом господарювання експертних послуг, оренди приміщень і технічного забезпечення громадських слухань тощо для підготовки Висновку з ОВД про допустимість проєкту.

При цьому в усіх без винятку контрактах замовників (принаймні через систему Prozorro) категорично визначається 100-відсоткова післяоплата послуг розробника. Навіть не за підсумками розроблення Звіту з ОВД (який затверджує сам же замовник) і виконання всіх тривалих супроводжувальних процедур, а лише після надання невід’ємної додаткової послуги — публікації у ЗМІ висновку уповноваженого органу. Таким чином, замовник завуальовано ставить у залежність від позитивності висновку оплату за контрактом, і розробник ОВД винагороди може не отримати взагалі, і не зі своєї вини, а через негативний Висновок з ОВД. Водночас порушується й принцип, що саме «забруднювач платить».

Варто зауважити, що уникнення авансових платежів за інтелектуальні послуги (через відсутність гарантії їхньої якості) є поширеною міжнародною практикою, але за винятком, якщо контрактори залучають і виплачують гонорар персоналу, а також орендують нерухомість. Інакше кажучи, автоматично схваленими для передоплати мають бути послуги, що потребують постійної підтримки досліджень.

Тут не зайвими будуть і окремі приклади з регламентів оплати послуг консультантів МФО: ЄБРР оплачує послуги консультантів (гонорари, добові та відшкодування) після завершення терміну залучення, якщо він становить менш як два місяці; Світовий банк визначає графік виплат консультантам і у разі затримки платежів сплачує відсотки за затримку.

Без змін у наведених трьох пунктах навряд чи відбудеться нормальна інтеграція українського бізнесу до загальноєвропейського ринку за «зеленими» принципами, як і залучення інвестицій для екологічно чистої його модернізації та «зеленої» повоєнної відбудови України загалом. Почати варто хоча б зі зміни ставлення підприємців до послуг з ОВД.

Чи дійсно все так категорично? Цілком, адже саме про це йдеться у Таксономічному регламенті ЄС 2020/852, який, по суті, зобов’язує учасників фінансового сектора ЄС спрямовувати інвестиції на проєкти та заходи сталого розвитку, а також у види економічної діяльності, які найбільш потрібні для досягнення цілей європейського зеленого курсу.

Тож ОВД є складовою перевірки запланованого проєкту на відповідність Таксономії ЄС із сталих інвестицій і невід’ємним компонентом у прийнятті рішень про надання чи відмову у фінансуванні.

RELATED VIDEOPlay Video

Отже, наявна об’єктивна альтернатива, чи то будуть реальні інвестиції в необхідному обсязі або ж лише розмови про них для розвитку України за європейськими стандартами. Хоч би як ми хотіли реалізації першого варіанта, але все залежатиме від повномасштабної імплементації на національному рівні норм ЄС з екологічної оцінки та адекватної практичної реалізації цієї політики замість нинішнього окозамилювання.