Не такі вже й брехуни 

Газета “Природа і суспільство”

Засновник ВО МРБ Володимир Безуглий про народження, зростання і сьогодення спільноти мисливців та рибалок

Спільноту «МРБ» – групу, яка об’єднує любителів полювання, риболовлі, спорту і поціновувачів природи знають усі мисливці та рибалки не лише в Україні, а й у багатьох інших країнах. У вересні 2019 року «МРБ» створили громадську організацію і почали брати участь у політичному житті країни. На жаль, сьогодні в Україні йде війна, багато українців мобілізовані, на фронті, хтось займається волонтерською діяльністю, хтось допомагає армії, чим може, донатить…

Про те, як нині живе спільнота і її організація розпитаємо у засновника «МРБ» Володимира Безуглого.

– Пане Володимире, розкажіть, будь ласка, коли і як було створено вашу спільноту, а згодом й громадську організацію та скільки однодумців вона нині об’єднує?

– Мій батько з дитинства привив мені любов до полювання. Він сам затятий мисливець, рибалка і мене надихнув на це. З 2001 року я живу за кордоном у Португалії. Коли я поїхав на заробітки, мені дуже не вистачало полювання і спілкування з однодумцями. Тож одного вечора розмірковуючи і згадуючи прекрасні моменти з минулого життя, в якому було полювання та рибальство, я вирішив у фейсбуці створити спільноту однодумців. Довго думав над назвою. Враховуючи, що ми – мисливці й рибалки, любимо частенько трохи прибрехати, прикрасити, як-то кажуть, свої розповіді, я вирішив назвати спільноту – «Мисливці, рибалки і брехуни». Тут слово брехуни використовується не в негативному світлі, а більш в гумористичному і саркастичному. Спочатку до спільноти додав своїх близьких друзів, почав розміщувати у ній матеріали з португальських спільнот мисливців і рибалок, розповідав як люди полюють та й про свої здобутки в рибальстві.

Спільнота почалась розвиватися, розширюватись, людям подобалось. Коли в спільноті зібралося вже тисяч до десяти, ми почали проводити перші змагання, фестивалі. Вже на першому фестивалі виникла думка про створення громадської організації. Певний час ми обговорювали цю ідею, і після другого нашого фестивалю в 2019 році вирішили створити таку організацію. 20 вересня того ж року подали заявку на реєстрацію ГО – «Мисливці, рибалки та біозахисники».

– Як влаштована «МРБ», хто допомагає Вам управляти спільнотою та громадською організацією?

– У 2021 році, проводячи черговий фестиваль, вирішили перейменувати нашу організацію на Всеукраїнське об’єднання «Мисливці, рибалки та біозахисники» (МРБ). Відкрили 17 відокремлених підрозділів у різних областях України. Головою «МРБ» обрали мене, а ще у спільноти є 15 адміністраторів. Ми разом радимось і приймаємо рішення. Всі рішення як організаційні, так і фінансові обговорюються і приймаються колегіально. У Правління нашої організації є своя окрема група в месенджері, де ми спілкуємось і визначаємось з того, чи іншого питання. Все працює злагоджено, як єдиний механізм,

– З яких регіонів України та країн світу найбільше учасників групи?

– В Україні найбільше учасників з Київської, Вінницької та Львівської областей. Чимало учасників із Канади, США, Польщі, Іспанії, Португалії. У нас є свій логотип, фірмові наліпки, які ми для ідентифікації причетності до спільноти клеїмо на автомобілі і так чином розпізнаємо один одного. Багато людей завдяки нашій спільноті познайомились, стали друзями. Ми – як одна родина.

– У вашої спільноти існують якісь правила, традиції?

– Так, вони є. Ми намагаємось ставитися до всіх учасників однаково, статус – не має значення, ми всі рівні, не займаємось у спільноті комерцією, реклама можлива лише для наших спонсорів і партнерів. Присікаємо образи, за це відразу видаляємо зі спільноти.

Щодо традицій, то ми впроваджували свої святкові дати, до повномасштабного вторгнення проводили фестивалі, змагання, кожен рік проводимо флешмоби – осінній та весняний, наприклад зі збереження довкілля. Їх учасники отримують призи. 8-го листопада, у день архангела Михайла, який вважається покровителем мисливців, ми відзначаємо день мисливця, вже впродовж шести років.

– Пане Володимире, знаємо, що до початку повномасштабної агресії РФ «МРБ» брало активну участь у суспільному житті країни.

– Так, до війни ми проводили багато різних заходів і змагань. Найяскравішим був Фестиваль «МРБ». Загалом, ми провели три таких фестивалі. Два у Вінницькій області, один у Рівненській. Фестиваль триває три дні, впродовж яких ми полюємо, рибалимо і змагаємось між собою в цих улюблених нами заняттях. Загалом, багато проводили змагань з риболовлі, в м. Біла Церква, на Вінниччині. На Волині нещодавно проводили благодійний захід з лову риби, збирали кошти на ЗСУ. Також відбувся хороший рибальський захід у Львівській області, допомагали реабілітації поранених військових, щоб вони трішки відволіклись, відпочили.

– Мисливство в Україні, на відміну від країн ЄС, в останні роки піддається нападам так званих зоозахисних рухів, які стрімко розвиваються саме у нас. На Вашу думку, чи це дійсно так і що робить «МРБ» для відстоювання прав мисливців і формування позитивного ставлення до полювання?

– До повномасштабної війни ми брали участь у мітингах, акціях на підтримку полювання. Так званні зоозахисники не хочуть розуміти, що мисливство допомагає тваринному світу – охороняє його, примножує. Бо мисливці не лише вилучають якусь не значну частину дичини, вони проводять активні заходи з охорони і відтворення. Так це працює в усьому цивілізованому світі. Тому, як ми можемо ставитись до людей, які хочуть щоб нас не було, не було мисливства? Звісно, негативно! Для формування позитивного іміджу мисливця ми намагаємось демонструвати суспільству, пояснювати, що полювання це не злочин, а хороший, продуктивний і корисний відпочинок. Це стиль життя, від одягу до різного роду амуніції. Ми культивуємо культуру полювання і правильного сприйняття мисливців суспільством. На жаль, склалась не хороша практика асоціювати мисливців з алкоголем, кровожерливістю, вбивством і так далі. Але ми намагаємось виправити таке уявлення про нас – не публікуємо фото і відео з кров’ю, з шаною ставимося до добутих трофеїв, розміщуємо різного роду плакати з роз’ясненням мисливської культури.

– З початку війни все змінилося, більшості українців не до полювання та рибальства. Дехто, навіть з мисливців, вважає, що про полювання до кінця війни треба забути. Що Ви про це думаєте?

– Вважаю, полювання повин­но бути. Користувачі мисливських угідь, мисливські господарства мають працювати, виконувати свої обов’язки, охороняти дичину, відтворювати її. Без полювання у них не буде фінансової можливості на утримання єгерів, та й на існування взагалі. Господарства слідкують за популяцією, регулюють кількість хижого звіра, запобігають браконьєрству. Зараз, як відомо, спалах сказу, розповсюджується африканська чума свиней. Відбувається неконтрольоване збільшення популяції лисиці, її популяція збільшилась у чотири рази за рік. Звісно, що на сьогодні полювання повинно бути чітко регламентовано і відбуватись у тих регіонах, де це допустимо.

– Нині багато МРБвців на фронті, на жаль, є й втрати серед наших воїнів. Кого б з героїв спільноти ми могли б згадати?

– Не хочеться когось виділяти, адже для нас всі герої і ті, хто воює, і ті, хто, на жаль, загинув. Звісно, багато наших МРБвців воювало і воює. На превеликий жаль є загиблі і серед учасників нашої спільноти. Від МРБ ми надаємо одноразову допомогу родині загиблого учасника нашої спільноти. Відповідно в нас є список усіх наших загиблих героїв МРБвців. Щовівторка в нашій спільноті день пам’яті по загиблих і ми разом згадуємо про них.

– У «МРБ» є волонтерські проєкти допомоги Збройним Силам України. Які проєкти реалізовано чи нині діють, а, можливо, ще якісь волонтерські ініціативи плануються?

– На сьогодні ми вже передали 980 тисяч гривень на сили оборони. Це лише суто фінансова допомога від нашої громадської організації. Всі кошти організації, які у нас були на початок повномасштабної війни, з добровільних внесків, з продажу атрибутики, ми передали на першочергові потреби мобілізованим учасникам нашої спільноти. Згодом при підтримці наших партнерів ми влаштовували фактично щомісяця благодійні аукціони, де можна було придбати той чи інший лот. Акумульовані кошти передавали на потреби сил оборони. Про всю надану допомогу ми звітуємо. Багато чого самі закупляли чи виготовляли, наприклад, маскувальні накидки та маскувальні сітки. Купували від дрібничок до дронів. Допомагаємо на лікування учасникам нашої спільноти. Також організовували благодійні акції, про які я вже згадував, де також збирали кошти на потреби сил оборони.

– Пане Володимире, що Ви можете побажати всім тим, кому небайдужа природа і майбутнє нашої країни?

– Ми повинні починати з самих себе і давати приклад дбайливого ставлення до природи іншим людям. Мисливці та рибалки першими мають виказувати повагу до природи, бути прикладом своїм дітям, онукам, знайомим… Лише виховане, згуртоване суспільство, яке має культуру і традиції, передає їх нащадкам, ставиться з повагою один до одного, готове допомогти в лихі часи, захистити – лише такий народ має майбутнє. Тож будемо такими і Переможемо!