Стратегия развития лесного хозяйства Украины

Ниже тексты проектов документов, подготовленных Гослесагентством и Минагрополитики. Рискнут ли их принять "под елочку" – не знаю. Как по мне – это уже не важно : документы такие же "пустые", как и их авторы…   Внося свой вклад  в прогресс, замечу – " калеки вы пункт 8 в стратегии пропустили".  Или он засекречен?  М.П.

Проект

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ РОЗПОРЯДЖЕННЯ
від 2015 р. №
Київ

Про схвалення Стратегії збалансованого розвитку лісового та мисливського господарства України

1. Схвалити Стратегію збалансованого розвитку лісового та мисливського господарства України, що додається.

2. Міністерству аграрної політики та продовольства разом з Державним агентством лісових ресурсів, заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати у місячний строк Кабінетові Міністрів план заходів з реалізації Стратегії, схваленої цим розпорядженням.

А. ЯЦЕНЮК
Прем'єр-міністр України

СХВАЛЕНО розпорядженням Кабінету Міністрів України від №
СТРАТЕГІЯ збалансованого розвитку лісового та мисливського господарства України

1. Загальні положення

Ця Стратегія визначає мету, принципи, пріоритетні завдання та основні напрями діяльності у сфері лісового господарства України та спрямована забезпечення збалансованого розвитку лісового господарства України.

Державна політика повинна базуватися на забезпеченні збалансованого ведення лісового господарства, під яким розуміють догляд за лісами й лісовими землями та їх використання таким чином і з такою інтенсивністю, щоб підтримувати їх біорізноманіття, продуктивність, відновлювальну здатність, життєвість та їх потенціал до виконання тепер і у майбутньому всіх притаманних їм екологічних, економічних і соціальних функцій, не викликаючи при цьому пошкодження інших екосистем.

Необхідність підготовки Стратегії викликана розумінням надзвичайно важливої ролі лісів для екологічної стабільності держави, необхідності системного визначення напрямів удосконалення ведення лісового господарства в Україні на основі всебічного аналізу сучасної ситуації, для забезпечення повного задоволення потреб суспільства у деревині та інших лісових ресурсах, на засадах гармонійного поєднання принципів державного регулювання і довгострокових інтересів держави з механізмами ринкових відносин з огляду на цілі децентралізації влади, необхідністю розвитку приватного підприємництва, збільшення кількості робочих місць, мінімізації при цьому корупційних ризиків та вчинення правопорушень, утвердження відкритих, прозорих механізмів прийняття управлінських рішень і розподілу лісових ресурсів між їх споживачами-виробниками продукції деревообробки.

Розроблення Стратегії здійснено з урахуванням змін, які відбулися у лісовому господарстві за останні роки та відповідно до міжнародних зобов’язань України.
Стратегія передбачатиме подальше інтегрування і посилення внеску лісового господарства України в:

1) попередження наслідків змін клімату та забезпечення екологічної стабільності;
2) покращення економічної ситуації в регіонах та в країні в цілому;
3) розвиток сільських територій.

Стратегія спрямована на визначення завдань та інструментів для розв’язання екологічних, економічних та соціальних проблем лісового господарства, підвищення рівня економічного потенціалу, продуктивності, прибутковості і, як наслідок, створення умов для його збалансованого розвитку з урахуванням особливостей українського лісового господарства, які відрізняють Україну від інших європейських країн.

2. Ключові проблеми

Ключові проблеми лісового господарства України полягають у:

1) необхідності забезпечення балансу між екологічними, економічними та соціальними функціями збалансованого ведення лісового господарства, що ускладнене економічною ситуацію в країні, високим рівнем корупції, низькою поінформованістю суспільства та його упередженим ставленням до лісової галузі, слабкою міжгалузевою кооперацію;
2) недосконалості розподілу функцій управління, що призводить в окремих випадках до дублювання функцій або втрати їх виконання. Зокрема, це стосується втрати функції забезпечення повноцінного контролю за додержанням лісового та мисливського законодавства;
3) ускладненні реалізації прав власності (користування) на ліси через недостатнє фінансування процесу оформлення лісокористувачами державної форми власності речових прав на земельні ділянки, зайняті лісом;
4) відсутності механізмів управління лісами комунальної власності;
5) потребі нормативного врегулювання зміни цільового призначення сільськогосподарських земель, що вийшли із користування і на яких відбулося природне залісення;
6) необхідності удосконалення системи ведення лісового господарства, зокрема щодо розвитку захисного лісорозведення та агролісомеліорації; удосконалення системи протидії лісовим пожежам; комплексного використання лісосічних відходів; підвищення якості та доступності інформації про ліси і лісове господарство тощо;
7) відсутності правових та економічних механізмів стимулювання запровадження природозберігаючих технологій;
8) низькій ефективності роботи мисливствознавців та єгерської служби, що викликане, зокрема, величиною площі мисливських угідь, що надаються одному користувачеві, і площею обслуговування угідь мисливствознавцями та єгерською службою;
9) недостатній науковій підтримці розвитку лісового та мисливського господарства, зокрема відсутності стратегії адаптації лісів до змін клімату внаслідок браку коштів на відповідні дослідження;
10) наявності незаконних рубок та обігу незаконно добутої деревини, високому рівні браконьєрства;
11) необхідності подолання наслідків воєнних дій на Сході України.

3. Мета, стратегічні цілі та принципи

Метою Стратегії є створення організаційно-економічних умов для ефективного розвитку лісового господарства шляхом підтримки та забезпечення збалансованого лісоуправління.

Основними цілями Стратегії є:
1) удосконалення нормативної бази лісового та мисливського господарства;
2) удосконалення механізмів державного управління у сфері лісового та мисливського господарства, розвиток інституційної бази;
3) запровадження додаткових механізмів ліквідації існуючих та попередження виникнення нових корупційних схем ухвалення управлінських рішень;
4) збільшення лісистості території до оптимального рівня, нарощування ресурсного й екологічного потенціалу лісів, раціональне використання лісових ресурсів, збереження біологічного різноманіття лісових екосистем;
5) посилення стійкості лісових екосистем до негативних факторів навколишнього середовища, зростаючого антропогенного навантаження, змін клімату;
6) удосконалення системи фінансово-економічного забезпечення ведення лісового та мисливського господарства;
7) удосконалення системи продажу необробленої деревини;
8) удосконалення системи організації та ведення мисливського господарства;
9) покращення міжсекторальної співпраці з лісових питань;
10) удосконалення комунікаційного процесу та покращення обізнаності громадськості у сфері лісового та мисливського господарства;
11) підвищення рівня науки та освіти у сфері лісового та мисливського господарства;
12) розширення міжнародного співробітництва;
13) покращення кадрової політики в лісовій галузі та посилення соціального захисту працівників лісового господарства;
14) сприяння розв’язанню соціально-економічних проблем територіальних громад, зокрема створенню нових робочих місць та підвищенню зайнятості населення у лісовому секторі.

У ході реалізації Стратегії необхідно дотримуватися таких принципів:

1) державна власність на ліси розглядається як національне надбання, яке не може бути приватизовано;
2) традиційне для України комплексне ведення лісового господарства дозволяє забезпечувати різноманітні функції лісу і безперервне надання суспільству продуктів і послуг;
3) збереження державної структури управління лісовим господарством є запорукою примноження лісів і лісових ресурсів, забезпечення їх життєздатності та біорізноманіття;
4) державне лісове господарство є стабілізуючим фактором розвитку сільських територій, забезпечення зайнятості населення та підвищення його добробуту;
5) враховуючи особливе державне значення та цінність лісових ресурсів, що перебувають переважно у державній власності, належність їх ресурсів до об’єктів права власності українського народу, реалізація державної політики у сфері лісового та мисливського господарства у лісах всіх форм власності здійснюється Державним агентством лісових ресурсів;
6) проведення наукових досліджень та обмін інформацією, а також зміцнення співробітництва у сфері лісового господарства на місцевому, національному, регіональному та глобальному рівнях сприяє збалансованості лісоуправління.

4. Пріоритетні напрями досягнення стратегічних цілей

Пріоритетними напрямами досягнення стратегічних цілей є:
1) удосконалення відносин, пов’язаних з реалізацією прав власності на ліси і лісові землі, шляхом:
а) забезпечення оформлення речових прав на земельні ділянки, зайняті лісами;
б) розробки механізмів управління лісами комунальної власності;
в) розробки нормативно-правових механізмів переведення самозалісенних сільськогосподарських угідь до лісів;
г) регулювання питання управління полезахисними лісовими смугами;
д) розробки нормативно-правових та фінансових механізмів виділення земель під створення нових лісів, у тому числі приватними юридичними та фізичними особами;
2) уточнення розмежування повноважень владних органів, зокрема органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, контролюючих органів, прав та обов’язків господарюючих суб’єктів, запровадження більш дієвих механізмів координації, узгодження їх діяльності в інтересах комплексного використання природних ресурсів, зокрема на засадах публічно- приватного партнерства;
3) з метою унеможливлення корупційних схем спрощення та створення прозорих умов механізму видачі дозвільних документів, забезпечення доступу споживачів до деревини та іншої продукції лісу, забезпечення реалізації цієї продукції у повному обсязі виключно на конкурсних засадах;
4) підтримка та забезпечення збалансованого ведення лісового господарства шляхом:
а) збереження біорізноманіття та впровадження природозберігаючих технологій;
б) підтримки мережі об’єктів природно-заповідного фонду;
в) контролю санітарного стану лісів та посилення адаптивної здатності лісових екосистем;
г) розширення практики виконання лісогосподарських заходів і операцій підприємствами малого та середнього бізнесу за результатами конкурсів на договірних засадах з лісогосподарськими органами і підприємствами, що сприятиме чіткому розмежуванню функцій управління (регулювання), контролю та здійсненню безпосередньо господарської діяльності у сфері лісового господарства, створенню нових робочих місць, покращенню умов життя місцевого населення, зростанню їх зацікавленості в досягненні довгострокових цілей розвитку лісового господарства, підвищенню рівня економічної ефективності господарської діяльності у цій сфері;
д) розробки національних стандартів щодо лісоматеріалів та лісопродукції, максимально гармонізованих з європейськими;
е) впровадження сучасних (інноваційних) технологій у лісовирощуванні, догляді за лісом, охороні і захисті лісів, лісозаготівлях та транспорті лісу;
є) підвищення рівня збалансованого використання лісових ресурсів;
ж) розвитку економічного стимулювання заходів щодо розширеного відтворення лісів та збільшення прибутковості лісогосподарської діяльності;
з) розробки регіональних та місцевих програм для забезпечення населення, підприємств, установ та організацій паливною деревиною.
и) сприяння розвитку лісової рекреації та зеленого туризму;
і) покращення контролю виконання правил безпеки при здійсненні лісогосподарських операцій;
ї) розробки механізму заохочення приватних землевласників до запровадження комплексної системи боротьби з ерозією ґрунтів, у тому числі за допомогою створення захисних лісонасаджень;
й) удосконалення системи протидії лісовим пожежам;
к) удосконалення системи інвентаризації лісів і планування господарської діяльності;
л) розвитку інформаційного забезпечення лісового господарства, підвищення якості та доступності інформації про ліси та лісове господарство;
м) підвищення кваліфікаційного рівня спеціалістів лісового господарства;
5) інституційне посилення охорони та захисту лісів і боротьби з незаконними рубками та обігом незаконно добутої деревини, зокрема за рахунок впровадження електронного обліку деревини всіма постійними лісокористувачами;
6) удосконалення системи оподаткування, спрямування коштів від рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів, інших податкових платежів від реалізації деревини та іншої продукції лісу, переважно на фінансування лісовідновлення та лісорозведення, залісення неугідь, охорони та захисту лісу, виконання інших заходів природоохоронного характеру, передбачених Лісовим кодексом України;
7) розвиток лісової науки та освіти;
8) удосконалення системи продажу необробленої деревини з урахуванням пріоритетного забезпечення сировиною вітчизняного виробника;
9) подолання наслідків воєнних дій на Сході України, техногенних та антропогенних катастроф;
10) удосконалення системи організації та ведення мисливського господарства, зокрема щодо:
а) спрощення процедури надання в користування мисливських угідь та оптимізації їх площі при наданні одному користувачу;
б) удосконалення системи управління мисливським господарством, зокрема щодо посилення контролю за виконанням обов’язків користувачів мисливських угідь стосовно охорони та відтворення мисливських тварин, раціонального використання їх ресурсів;
в) створення ринку продукції мисливського господарства;
г) розроблення порядку та розміру плати за користування мисливськими угіддями;
д) опрацювання механізму відшкодування збитків, нанесених мисливськими тваринами лісовому та сільському господарствам;
е) пропагування мисливства як елементу активного відпочинку шляхом проведення фестивалів, ярмарків, виставок мисливських трофеїв, єгерських багатоборств, започаткування національного «Дня мисливця» та інших відповідних заходів;
є) формування ефективної системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів для мисливського господарства;
ж) підвищення ролі громадських мисливських організацій та місцевих громад у веденні мисливського господарства;
з) регулювання чисельності хижих та небажаних для мисливського господарства тварин;
и) управління популяціями копитних мисливських тварин (селекційний відбір, формування оптимальної статевовікової структури з метою підвищення відсотка самців з високими трофейними якостями).

5. Інструмент реалізації Стратегії

Інструментом реалізації Стратегії є план заходів щодо реалізації Стратегії.

6. Фінансове забезпечення впровадження Стратегії

Фінансове та матеріально-технічне забезпечення впровадження Стратегії повинно бути на рівні та в обсягах, що забезпечать подальший збалансований розвиток лісового і мисливського господарства.

Передбачається, що фінансування заходів буде проведено в межах асигнувань, передбачених Державним бюджетом України на відповідний рік. Крім того, до реалізації заходів Стратегії будуть залучені кошти місцевих бюджетів на умовах співфінансування виконання регіональних програм у сфері лісового та мисливського господарства.

З огляду на важливу роль міжнародної технічної допомоги та ресурсів міжнародних фінансових організацій як допоміжного інструменту для досягнення цілей Стратегії планується також залучити фінансові ресурси міжнародних донорських установ.

7. Очікувані результати

Реалізація положень Стратегії сприятиме забезпеченню збалансованого розвитку й управління лісовим та мисливським господарством, збільшенню площі лісів держави, збереженню біорізноманіття та невиснажливого лісокористування, задоволенню потреб суспільства в лісових ресурсах, створенню більш сприятливих умов для розвитку підприємництва, створенню нових робочих місць, зменшенню загрози деградації земель, зростанню частки продукції лісового господарства у валовий внутрішній продукт, забезпеченню зайнятості та соціальної захищеності працівників лісового сектору; зростанню інвестицій у лісову галузь, а також гармонізації норм ведення лісового господарства України до відповідних критеріїв Європейського Союзу.

Позитивні якісні і кількісні зміни в лісовому фонді призведуть до оптимізації його вікової структури, що дозволить краще задовольняти зростаючі потреби суспільства у деревині, інших лісових ресурсах та корисних властивостях лісів.

9. Моніторинг та оцінка ефективності впровадження Стратегії

Моніторинг та оцінку ефективності реалізації Стратегії щорічно проводить центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

З метою дотримання об’єктивності та неупередженості проведення такого моніторингу та оцінки передбачено залучати наукові установи, неурядові організації та незалежні інститути.