ЩЕ  РАЗ ПРО КОНФЛІКТ МІЖ ЛІСІВНИКАМИ І ДЕРЕВООБРОБНИКАМИ ТА ЧИМ ВІН ЗАКІНЧИТЬСЯ.

Не є таємницею, що на даний час конфлікт між лісівниками і деревообробниками загострився до краю, який став основною причиною кризи в малому та середньому деревообробному та лісозаготівельному бізнесі. Криза проявляється досить видимо – припиняють свою діяльність сотні підприємців деревообробників та лісозаготівельників, що реально приводить до скорочення чисельності робочих місць, зниження життєвого рівня десятка тисяч сімей, зменшення об’єму наявних ресурсів продукції деревообробки та її подорожчання,  зменшення надходження валюти в державну казну та багато інших різних проявів.

Вказана криза є наболілим питанням для суспільства, хоча і без видимого результату жваво обговорюється в ЗМІ, в органах місцевого самоврядування та урядових колах. Автор даної статті, маючи певний досвід в організації деревообробки, хотів би висловити своє бачення проблеми. 

Цілком зрозуміло, що на фоні жорстокої війни українського народу проти  рашистів, коли гинуть тисячі українців – цвіт  і майбутнє нації, дана проблема і не є такою суттєвою для суспільства. Але це думка не об’єктивна.

Держава – це велика і складна будівля, і кожна цеглинка в ній, якою є і деревообробка в Україні, відіграє конкретну чи більшу чи меншу роль в міцності держави і її ігнорувати не можна. По цій причині відстоюючи інтереси деревообробників ми відстоюємо не тільки їх меркантильні інтереси, так як дехто думає, а інтереси держави в цілому. При цьому, діяльність деревообробників  не тільки не наносить матеріальної шкоди державі  і не потребує бюджетних витрат, а навпаки хоч і в незначній мірі підвищує обороноздатність  та фінансову стійкість нашої країни.

Виникає питання – а в чому суть і причина кризи та чи можливо її подолати при чинному законодавстві?

Для належного розуміння проблеми необхідно визначитися, що ж таке деревообробка у фінансовому плані, тому що в декого склалася думка що всі деревообробники та лісозаготівельники – це хапуги з великої дороги.

Деревообробка – це досить  трудомісткий  своєрідний технологічний  процес, що вимагає певного рівня своєрідних різносторонніх знань та вміння виконавців, при невисокій виробничій рентабельності, досягати позитивних фінансових результатів. Досвід роботи автора в цій галузі свідчить, що чистий прибуток від деревообробної діяльності при виробництві тих чи інших виробів коливається в межах 5-17%, в більшості 5-8%. Конкретні індивідуальні замовлення художніх виробів з деревини можуть принести визнаним майстрам до 25% чистого прибутку. В певній мірі заробіток може збільшитися при експорті продукції за рахунок різниці між внутрішніми та експортними цінами, що приносить також і певну користь державі по причині надходження валюти.

То чого ж тоді при таких низьких доходах і наявних проблемах деревообробники так тримаються за свою роботу?

Відповідь дуже проста – а чим займатися, щоб прогодувати свою сім’ю і односельчан, якщо ніякої іншої роботи немає, бо кругом ліси, які століттями годували місцеве населення і є частиною їхнього життя? Відірвати істинного гуцула чи полісянина від лісу – це все рівно що його заживо поховати.

І є ще одна проблема, яку породили самі деревообробники. На даний час вона полягає в тому, що в Україні наявна пропозиція  продукції деревообробки значно перевищує попит, тому що виробництво продукції в значній мірі було орієнтовано на експорт. По цій причині попит на продукцію деревообробки на внутрішньому ринку зменшився до найменших критичних величин, а позиції на експортному ринку українські деревообробники  втратили як по причині недолугої економічної політики держави, так і жадібності  та самовпевненості самих деревообробників, які уявили собі, що вони є господарями на ринку продукції з деревини не тільки в Європі, але і Південно-Східній Азії. Ну і як говориться «жадібність фраєра згубила – недовго музика грала, недовго фраєр танцював». Європейські торгівці виробами з деревини, як більш досвідчені порівняно з українськими та маючи більші фінансові  та технічні і логістичні можливості, враховуючи плутанину, пов’язану з реформуванням лісопромислового комплексу України, швиденько збільшили власну заготівлю лісопродукції та поставки деревини з Африки, Південної Америки та інших країн, різко зменшили ціни на продукцію і захопили ринки збуту виробів з деревини в Європі і частку світового ринку.  Цьому об’єктивно сприяє і проблема глобального потепління, на яку українські лісівники поки що не звертають належної уваги ( сплять, а просинання буде дуже болючим).

Необхідно зазначити, що криза в деревообробній галузі другим кінцем палиці вдарила по ДП «Ліси України».  Зменшення  споживання необробленої деревини привело  до відносного  зменшення реалізації продукції і її накопичення та псування на складах філій. Маючи зверх нормативні запаси продукції підприємство не може розрахуватися з підрядниками лісозаготівельниками за виконані роботи, чим підриває устої своєї фінансово-господарської програми діяльності.

Накопичення продукції на складах філій ДП «Ліси України» є яскравим свідченням того, що ДП «Ліси України» при мільярдних прибутках по якихось причинах вважає за необхідне задушити деревообробку, утримуючи умисно високі ціни на необроблену деревину, грубо порушуючи закони ринкових відносин. Адже виключно від ДП «Ліси України» залежить можливість приведення цін на необроблену деревину до ринкових шляхом зниження свавільно встановлених діючих цін. Це дозволить ДП «Ліси України» сумарно отримати наявний чистий прибуток за рахунок збільшення об’єму реалізації продукції і інтенсифікації виробництва з  однієї сторони і з другої оживити деревообробку. Це було би і патріотично, і економічно вигідно. А то ДП «Ліси України» віддало державі в особі армії державні автомашини і вихваляється, яке воно  добренький «патріот» за державні гроші.

По вищевказаних видимих причинах перед деревообробниками та лісозаготівельниками України постала проблема, яка складається з двох частин:

1. Як владнати фінансові та логістичні відносини з лісівниками України?.
2. Як відновити статус постачальника продукції деревообробки на ринку деревини як в Європі, так і на світовому ринку?.

Незважаючи на наявність  двох вказаних проблем, без вирішення яких одночасно деревообробний ринок не оживе, деревообробники чомусь  зосередились поки що тільки на виясненні стосунків з лісівниками. Причому склалась дивна ситуація – врегулювання цього питання чомусь найбільше потрібно певній частці деревообробників, особливо  в західному регіоні України, а саме бойкам-сколівчанам (бойки є бойки, вони були бойками, бойками і залишаються в самому позитивному значенні цього слова). Ними проводиться значна робота щодо врегулювання процедури реалізації продукції, встановлення обґрунтованих об’єктивних ринкових цін на необроблену деревину відповідно до цін на європейському та світовому ринках, пропонуються відповідні зміни до законодавства, проблема активно обговорюється в ЗМІ, проводяться фахові конференції.

А від вирішення цього питання залежить вирішення наступного питання- питання відвоювання  європейських ринків збуту, тому що поки іде війна в Україні продукцію на експорт можна буде реалізувати тільки через  Європу, даючи щось заробити і європейським перекупщикам. Автору відомі факти, коли продукція деревообробки поставляється з Європи в США та інші країни американських континентів і південно-східної Азії, що дозволить вийти на ці ринки через європейських посередників і українським деревообробникам.

Неждано-негадано  проявилася ще одна проблема – деревообробники уже відчули, що в даний час експорт продукції деревообробки до Європи по логістичних причинах (підвищилася вартість перевезень, проблеми на кордоні, митниці, наявність сертифікаційних документів та інш.) стає економічно не ефективним.

Але, на превеликий жаль, поки що вирішення проблеми відновлення діяльності  деревообробної галузі до оптимальних об’ємів зусиллями групи ентузіастів, хоча зроблено і дуже багато, відчутних позитивних результатів не дало.

То в чому ж причина?

А вся проблема в тому,  на думку автора статті, що дана ситуація відповідає діям Лебедя, Рака і Щуки із загальновідомої байки. 

В країні зареєстровано більше десятка асоціацій деревообробників та супутніх галузей, але про якісь їхні проблеми ніхто не чув і не знає. Виходить так, що нібито ніяких проблем в галузі і немає. А проблеми виникають уже не тільки у деревообробників, а для прикладу і у виробників деревообробного інструменту та обладнання.

При всій повазі до дій ГО «Асоціація деревообробників та лісозаготівельників Львівщини», яка проводить значну роботу з метою поліпшення ситуації в галузі,  і наявності відповідного лідера, на даний час немає розробленого обґрунтованого та дієздатного плану дій по вирішенню двох вищевказаних проблем, а є спорадичні стосунки, які не приймаються до належного реагування та вирішення посадовими особами або державними інституціями.

Загальновідомо, на початку того, як потрібно зробити 1000 кроків, необхідно зробити перший крок.

В нашій ситуації маючи те, що маємо, як перший крок  потрібно визначити, як кажуть військові, наявну диспозицію.

А вона характеризується наступним чином.

Протягом останніх 10 років змінами нормативних документів деревообробкою колише, як кораблем, що втратив управління в океані під час шторму. А остаточно доконує галузь  дуже хитромудре нинішнє реформування лісогосподарського комплексу.

Якщо в лісовому господарстві за цей час  постійно була відповідна управлінська структура (Міністерство, ДАЛРУ),  яка управляла законодавчими процесами діяльності галузі, то  на кораблі деревообробки не було ні капітана, ні належної команди і врешті решт цей корабель викинуло на мілину і в даний час доля цього корабля в керівництві  провладних державних структур об’єктивно конкретно нікого не цікавить.

І в цій ситуації кожен мало – мальськи спеціаліст розуміє, що для зняття корабля з мілини, а в нашій ситуації відновлення діяльності малого і середнього деревообробного  та лісозаготівельного підприємництва, потрібен конкретний план, який повинен бути розроблений кваліфікованими спеціалістами.

Деревообробники не маючи  офіційної персоналізованої підтримки своєї діяльності з боку державних структур для вирішення своїх проблем вимушені звертатися по допомогу до державних чиновників. А всяка допомога оплачується. От це і призводить до корумпованості галузі, що є ще однією проблемою діяльності для деревообробників  та лісозаготівельників.

І це тільки основні проблеми.

В цілому напрошується висновок, що якщо об’єктивно оцінювати ситуацію в деревообробній галузі, то вона надто складна і вимагає термінового поліпшення.

Автор статті не вважає себе професіоналом, який може запропонувати єдино вірний шлях виходу з кризи для деревообробки і лісозаготівель, але проблемою володіє  не зовні, а з середини. Можна сказати, досконало.

Аналіз  показує, що не все так просто, як здається. Фактично складається така ситуація, що ми за трьома соснами не бачимо лісу. А ситуація для деревообробників досить складна.

Вивчаючи проблему перспективи взаємовідносин між деревообробниками та лісівниками, автор був вимушений вивчити питання щодо подальшого процесу реформування  лісогосподарського комплексу.

І для автора статті став зрозумілим задум творців реформування.

На його думку, для вирішення своїх, не державних, питань, вони вважають при наявності відповідного правового поля за необхідне:

1. Ліквідувати деревообробників малого та середнього бізнесу, щоб не путалися під ногами в процесі монополізації ринку деревини та продукції з неї..
2. Ліквідувати для цього по вищевказаній причині і деревообробні підрозділи філій, які реалізуються по втратних цінах. В підтвердження цього, ліквідація деревообробних цехів і нижніх складів філій показується керівництвом ДП «Ліси України» як велике досягнення.
3. По цій же причині для проведення лісозаготівель використовувати реально безправні приватні структури, в більшості ФОПів, організаційно незалежних від філій.
4. По домовленості між учасниками зосередити (монополізувати ) всю внутрішню деревообробку на декількох приватних регіональних великих деревообробних технічно оснащених комплексах з об’ємом переробки деревини від 500 тис. до 1.5 мільйона кубометрів круглих лісоматеріалів (об’єм переробки залежить від рентабельності  логістики).
5. Надлишок круглих лісоматеріалів організовано по прямих договорах експортувати, для чого найближчим часом буде скасовано мораторій на експорт необробленої деревини. Така схема реалізації уже відпрацьована «поперєдніками».
6. Покупцями необробленої деревини будуть як іноземні партнери, з якими уже мабуть  є певні домовленості про умови поставок, так і свої власні фірми творців реформування, які створені або будуть створені в будь яких країнах світу. Цим же покупцям буде реалізуватися і надлишок продукції деревообробки. Якими будуть ціни на пиломатеріали в Україні при відбудові після війни уявити важко.
7. Враховуючи те, що європейський ринок заповнений необробленою деревиною, мабуть є рішення про будівництво приватних деревообробних комплексів в навколишніх країнах вздовж кордону з Україною. Не даремно, польські блокувальники кордону з Україною висунули умову про заборону розвитку в Польщі комерційної діяльності бізнесовим структурам з країн, які не входять в ЄС (в останні години вимога де що змінена).. Україна поки що не є країною, що входить в ЄС. Досвід у цьому питанні уже є – один з колишніх екс начальників обласного управління лісового господарства побудував деревообробний  завод в Угорщині (невідомо чи він в даний час працює).
8. Дальший розвиток подій,а це створення ПАТ,  описаний в попередній статті «А люди і стогнуть, і плачуть…»..
9. Можна вважати, що створюване ПАТ стає медогонкою, при допомозі якого  буде викачуватися мед поки що з державних вуликів– наших лісів. Але мед уже стане  власністю медогонів з відповідними наслідками для Українського народу, як власника лісів і працівників лісового господарства та деревообробників, які стануть друзями по нещастю..

Оцінюючи розвиток подій по реформуванню лісогосподарського комплексу автор не є песимістом, але вважає що події будуть розвиватися саме таким чином, як описано вище, з відповідними наслідками. Цілком зрозуміло що це тільки особисте бачення ситуації автором, а є й інші думки спеціалістів.

І тільки час розсудить, хто в кінцевому результаті буде правий, хоча буде вже пізно.

За задумом автора, дана стаття  є тільки вступною частиною основної статті по даному питанню. Своє юридично та технічно обґрунтоване особисте бачення виходу деревообробної та лісозаготівельної галузі з кризи при сучасному правовому полі автор при потребі висловить в продовженні даної статті з аналізом уже наявних опублікованих пропозицій інших авторів..

З повагою до читачів

Михайло Іванович, інженер лісового господарства.