28/12/2015
0Зовсім не дитяча і зовсім не казочка про шахрайські методи реформування лісомисливського господарства в Україні
Реформування лісомисливського господарства, розпочате нині, може завершитися тільки його паралічем і повною катастрофою – такого висновку дійшли учасники «круглого столу» на тему «Використання міжнародного досвіду у процесі реформи лісового сектору України», який відбувся цими днями в Києві у представництві Світового банку. Вчені-лісівники, міжнародні експерти в один голос зауважили, що без відкритого обговорення реформи громадськістю та фахівцями та її перевірки на пілотних проектах в окремих областях нічого доброго чекати не слід. Нагадаю, мета реформи – знайти найбільш ефективний спосіб господарювання в лісі, щоби держава при цьому вважала лісовий ресурс суспільним. А саме в цьому, як на автора цих рядків, і полягає… заковика. Можновладці, принаймні, в особі Кабміну, зокрема, з Мінагрополітики і продовольства, яке нині опікується лісами, все роблять для того, щоби дискредитувати народну ідею й передати ліс у приватні руки. Для цього ж, як відомо, треба спочатку довести галузь до розвалу.
Мета реформ, що їх розпочало Держлісагенство без участі громадськості, – відвертий дерибан
Фактично таку відверту оцінку подібним нерозумним волюнтаристським рішенням дав екс-голова Держлісагенства (2005-2007 рр.) Віктор ЧЕРВОНИЙ: «Нас намагаються спрямувати шляхом непідготовленої реформи. Та ми усвідомлюємо, що її мета – створити корпорацію і за півроку-рік зібрати гроші та поділити їх. І про благо лісової галузі тут не йдеться».
Після такого повороту важко не погодитися із Саакашвілі, який на засіданні Кабміну звинуватив Авакова і весь цей орган у корупції. Бо чим іще пояснити, приміром, кабмінівські призначення, про які йшлося на «круглому столі»: «Ми просили поставити на чолі Держлісагенства професіонала, а поставили… Олександра Ковальчука». Чому так? Пояснення отримали невдовзі від рядового чиновника з МінАПП п. Ольги. Виправдовуючи певні кроки Міністерства, які критикувалися присутніми, вона заявила, що «ми довіряємо Держлісагенству». Стає зрозумілим хитрий механізм дії можновладців. Адже тільки непрофесіонал міг, обійшовши Коаліційну угоду, наприкінці жовтня на колегії Міністерства аграрної політики та продовольства презентувати Концепцію розвитку лісового та мисливського господарства України півтора десятками кольорових слайдів. Тексту ж концепції роздати учасникам колегії Ковальчук не спромігся, і на сайтах агентства та МінАПП його тоді ще не було. Слайди ж, за словами експертів, засвідчили, що новоутвореним лісогосподарським об’єднанням напряму керуватиме Держлісагентство. А судячи з усних пояснень пана Ковальчука до слайдів, самостійності позбавлять і всі 300 поки що незалежних лісгоспів. Були в цьому слайд-шоу й інші перли. Наприклад, заява про відмову від бюджетного фінансування лісогосподарських підприємств. При цьому відповіді на запитання, яким коштом утримуватимуться південні й східні лісгоспи, не прозвучало.
Презентація спричинила шок у лісових профспілок, експертів, ветеранів галузі. Так, профспілковий активіст із Чернігівщини Валерій Лозицький назвав озвучені ідеї «нездоровими». Адже загально відомо, що в усій Європі держава стимулює підтримку лісових насаджень. Отож, Кабмін має прибрати непрофесіоналів.
Відомий лісовод Михайло ПОПКОВ, який презентував «Інституційну реформу управління лісами в Україні: можливості й ризики», наголосив, що Держлісагенство, замість того, щоби вирішувати проблеми, їх просто не бачить. І це стосується практично всіх питань. Більше того, за 25 років так і не створили лісової Стратегії, а тепер, коли її запропонували вчені та практики, стали відмахуватися.
Зрештою, це не дивно, бо Мінагрополітики — звичайнісінький «весільний генерал», який ні в чому не розуміється і ні за що не хвилюється. Ліквідували, приміром, Державну лісову інспекцію, а нову структуру не сформували. Досі немає Лісового патруля. Знищуються лісозахисні смуги: їх рубають і пилять на дрова, бо немає контролю. Хоча на Сході та Півдні України – це питання життя і смерті сільського господарства. Саме тому тут без державної підтримки не обійтися. Коли нинішня ситуація ще трохи потриває, знову повернуться руйнівні рухливі піски та піщані бурі в Херсонській області, на чому наголосив екс-голова Держлісагенства п. Червоний. Хоча саме Україна була свого часу лідером за лісонасадженнями в лісосмугах. За словами Червоного, цим займалися цілі підприємства. А тепер не можуть знайти охочих на посади директорів…
– Ми не почуті, – підсумував свій виступ Віктор Червоний і, як людина небайдужа, закликав присутніх довести все, про що говорилося на круглому столі, до преси та працівників і керівників галузі, а також звернутися з відкритим листом під егідою Світового банка до керівництва держави. Його підтримав профессор-лісівник, національний координатор донорської програми «ENPI-FLEG» Юрій МАРЧУК: «Пропозиції круглого столу мають бути надіслані до МінАПП, Держлісагенства, Кабміну України та Верховної Ради».
Бо галузь зайшла у глухий кут: навіть статистику Держлісагентство дає з помилками – обурювалися профі. Та й прикладна наука «дихає на ладан». А якщо її фінансування передадуть до Міносвіти, вона зникне зовсім.
Між іншим, в Україні ціни на деревину вдвічі нижчі за естонські. «Недарма кажуть: ліс – справа темна». Проведений експертами Світового банку аналіз свідчить, що деревину продають на експорт за явно заниженими цінами. Куди іде різниця між ринковими цінами та скромними цифрами, що фігурують у накладних, на жаль, аналіз показати не спроможний. Але за «чаркою чаю» будь-який лісівник назве вам і отримувачів цього профіту, і приблизні долі кожного. 2011 року КРУ під час перевірки знайшло стільки порушень у роботі Держлісагентства, що, попри особисту дружбу тодішнього головного лісівника Віктора Сівця зі Віктором Януковичем, вибухнув скандал. Зокрема, через продаж ділової деревини за кордон за демпінговими цінами. Чому наприкінці 2015-го згадано давні справи? – запитує експерт. – А тому, що лісівники криком кричать (не на камеру, на жаль), що започатковані Сівцем схеми успішно відновлені після Майдану, і нині вони так само успішно працюють. Лісгоспи й держава при цьому зазнають збитків. А що правоохоронці? – знову майже риториче запитання. – Після Революції гідності ГПУ та СБУ таки відкрили відповідне кримінальне провадження. Але звинувачень дерибанній команді 2009—2013 років досі не висунуто. Чи не тому, що схеми, методики використання офшорних фірм-прокладок для отримання надприбутків ще й досі потрібні тим, хто хоче й надалі грабувати державний, народний ліс?».
Без професіоналів, як без води – і ні туди, і ні сюди
Отже, злочинні схеми працюють досі. І буковинці знають це з перших вуст. Бо, хоча лісівники про це на камеру не кажуть, маємо виняток – Чернівецьке управління лісового і мисливського господарства. Щоправда, вже колишній його керівник Анатолій КОВАЛЬСЬКИЙ заявив про існування цих злодійських схем на прес-конференції, про що «Версії» вже писали. Але тоді він сказав, що Буковина стала єдиною областю, яка після Революції Гідності відмовилася їх дотримуватися. Зрозуміло, що пана Ковальського відправили на пенсію. Чесної людини у кріслі, від якого залежать статки однієї народної кишені – чи з десяток приватних, – уже нема у справі, зате посередники – скрізь. А правдивість слів лісівника підтверджує дивовижна статистика, на яку мав би звернути увагу Кабмін: офіційно в Україні спиляли 1,134 млн. кубів, а експортуємо вдвічі більше!!! Висновок – треба фінансувати переробку. Та на практиці здійснити це дуже важко, допоки не буде дотримана Коаліційна угода: йдеться про розділення бізнесу та державного керівництва. Ймовірно, доки цього не станеться, не буде виконана і Програма лісового реформування. На цьому, зокрема, зупинився експерт Віталій СТОРОЖУК, коли представив на обговорення присутніх шляхи вдосконалення державного управління в контексті реформи лісового сектору.
Службове підроблення на рівні МінАПП пройшло «на ура»: нібито не поміченим, принаймні Кабміном
Лісова галузь і досі, попри всі горе-намагання розвалити її, прибуткова – на 1 вкладену гривню з бюджету дає 5 грн доходу. Крім того, це 10 мільйонів гектарів лісу, тобто тільки в половину менше від площі наших сільськогосподарських земель. Та роботою й забезпечує понад 50 тисяч працівників. А ще від лісу залежить і якість життя українців – тобто екологія нашої країни й наше з вами здоров’я. Тому доля лісу, як і землі, – питання для України суперважливе.
Натомість керівництво держави чомусь заплющило очі й уперто не помічає проблем, які виникли з реформуванням лісомисливської галузі. Як наголошували практично всі учасники «круглого столу», галузь на межі розвалу, а фахівців і експертів влада вперто не чує. Хоча свого часу їх запросили для розробки Стратегії реформування. І роботи тривають завдяки донорам уже протягом кількох років. А напрацьовану, готову та надіслану МінАПП і Кабміну Стратегію сховали під сукно та оприлюднили на сайті міністерства підроблений документ.
– Керівництво Мінагрополітики, під омофором якого має рости український ліс, не має (не отримує від Держлісагентства?) повної інформації про стан і напрямок лісових реформ, — говорить журналіст-розслідувач Олег Листопад. — На «круглому столі», який відбувся у МінАПП 10 грудня, пан перший заступник міністра та десяток присутніх народних депутатів уперше дізналися, що наразі є ДВІ стратегії розвитку лісового сектору. Одна – схвалена вже колегією МінАПП «Стратегія розвитку сільських територій до 2020 року», яка має поміж інших й лісовий розділ, і про яку пан перший заступник більш-менш поінформований. І друга – це власне «Стратегія розвитку лісового господарства України». Про яку пан перший заступник уперше ж і почув. Ну і, вочевидь, досі її не бачив. Як не бачили ні громадськість, ні незалежні експерти, ні журналісти… До речі, й Стратегію розвитку сільських територій тільки нещодавно розмістили на сайті МінАПП – після наполегливих вимог тих же громадських активістів і журналістів. І відразу стало зрозуміло, чому цей документ так довго ховали: його зміст геть не відповідає тому, над чим тривалий час наполегливо трудилися громадськість, незалежні експерти та фахівці. А головне, – не відповідає тексту Коаліційної угоди. Ось маленький приклад. Коаліційна угода передбачає «розділення функцій держави у сфері лісового господарства: функції формування державної політики та контрольні і господарські функції виконуватимуться різними органами влади» (п. 5.1.). А що читаємо в так довго притримуваному варіанті «Стратегії сільгосптериторій – 2020»? «Удосконалити модель управління лісовим господарством через удосконалення функцій законотворення й державного контролю у сфері лісових відносин та функцій ведення лісового господарства». Чітке й вимогливе «розділення» замінене на якесь «удосконалення», яке ні до чого не зобов’язує. Я би теж ховав це словоблудіє подалі від людських очей, бо це явна підміна, навіть більше – це треба трактувати як службове підроблення, оскільки кардинально змінений порівняно зі схваленим широкою громадськістю текстом варіант «Стратегії сільгосптериторій – 2020» уже було подано на схвалення (і схвалено!) Координаційною радою реформ при президентові України. Нині ця підробка чекає на підпис президента…
Мені хочеться знати: хто саме підводить главу держави «під монастир»? Хто надурив донорів, які давали кошти на розробку цієї Стратегії?
Хто дискредитує ще й іншу чудову реформаторську ідею – «створення на базі існуючих державних лісогосподарських підприємств єдиної державної лісогосподарської структури, використавши досвід Польщі, Латвії та інших країн з успішним функціонуванням державних лісогосподарських підприємств» (Коаліційна угода, п. 5.2.)? Дуже хотілося б знати – хто подав голові Держлісагенства ідею ліквідувати всі 300 українських лісгоспів і створити на їхньому місці мега-супер-пупер-махіну, якою будуть напряму управляти з Шота Руставелі (на цій вулиці у Києві розташовано Держлісагенство)? Це вже точно аж ніяк не ті незалежні експерти, які натомість пропонують м’яке об’єднання сьогоднішніх лісгоспів у корпорацію, у рамках якої ці лісгоспи збережуться як юридичні особи. І яка – увага! – буде незалежною від забаганок чиновників.
І наостанок: для того, щоби реформування галузі пройшло успішно, із гарним результатом, є одна обов’язкова умова, про яку говорили всі без винятку учасники «круглого столу»: до її керівництва мають прийти професіонали, призначені через відкритий конкурс. Адже ліс – це не власність міністерства, Кабміну, ВРУ чи Президента. Ліс – це наше спільне багатство. Тому його долю вирішувати нам усім.
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії», Чернівці–Київ–Чернівці
Газета «Версії» №51 24.12.2015р
