09/11/2023
0Якщо провести опитування, то можна не сумніватися, що відповідь буде лише позитивною. Посідати за запасами деревини шосте місце в Європі і не мати власної деревообробки якось не патріотично, не економічно і просто безглуздо.
Розвиток власної деревообробки також сприяє зменшенню вуглецевого сліду, оскільки зменшує перевезення деревини великі відстані і зменшує викиди значних обсягів вуглецю в атмосферу.
Теоретично все виглядає добре, а як справи практично?
В ідеалі добре, коли лісопромислове підприємство здійснює замкнутий цикл: від вирощування лісу до заготівлі та його переробки. Такі є але вони не визначають галузь. Найчастіше, коли одні ліси вирощують, заготовляють і продають його у вигляді сортиментів круглих лісоматеріалів. Це лісова галузь чи приватні лісовласники. Інші закуповують круглі лісоматеріали з метою їх подальшої переробки та одержання прибутку за рахунок доданої вартості кінцевої готової продукції.
Коли закупівля заготовленої деревини споживачем йде безпосередньо від лісозаготівельника, дві сторони безпосередньо самі визначають умови угоди, обсяг, якість, ціну товару, умови поставки та взаєморозрахунків, які фіксуються у встановленій формі договору. Все просто, надійно, практично, економічно та виключає вплив третьої сторони. На західному лісовому ринку ця форма торгівлі круглими лісоматеріалами є основною. Вона є саморегулюючим механізмом ринку.
Другий варіант, продаж лісу на корені для подальшого лісозаготівлі.
Третій варіант, коли торгівля круглими лісоматеріалами здійснюється через посередника: біржа, електронний торговий майданчик, «перекупник», які визначають всі умови угоди купівлі-продажу, фактичні продавці та покупці вторинні. Ця форма торгівлі надає посереднику можливість маніпуляції ціноутворенням. Для виробника це найменш вигідна форма торгівлі, яка не надає йому жодних гарантій за обсягом, якістю і ціною товару, що закуповується, оскільки вона діє за принципом лотереї.
Четвертий варіант. Змішана форма торгівлі зазначених у першому та третьому варіантах у встановлених регулюючим органом пропорціях. У разі гострого дефіциту сировини може бути найактуальнішою з урахуванням дотримання балансу інтересів продавців і покупців. Ця форма торгівлі на світовому ринку застосовується як допоміжна.
П’ятий варіант є роздрібною торгівлею невеликих партій круглих лісоматеріалів.
Отже, є п’ять варіантів форм торгівлі. У демократичних країнах використовуються усі п’ять. Там де розвинена деревообробка, перевага надається першому варіанту, у країнах, орієнтованих на торгівлю сировиною, перевага надається третьому варіанту.
В Україні за час її самостійного існування практикувалися чотири варіанти торгівлі круглими лісоматеріалами, крім продажу лісу на корені. З 1 липня 2021 р. встановлено єдину форму торгівлі круглими лісоматеріалами виключно через біржі, хоча круглі лісоматеріали не є біржовим товаром, на відміну від пиломатеріалів.
Ви можете собі уявити Нью-Йоркську та Чиказьку товарні біржі, які отримали виняткове право на реалізацію круглого лісу в країні для чиїхось приватних інтересів? Це неможливо? А чому тоді в Україні це стало можливим?
Круглий ліс можна продавати через аукціони, які, у свою чергу, мають як мінімум п’ять форм: аукціон на підвищення ціни (англійський аукціон), аукціон на зниження ціни (голландський аукціон), аукціон на зниження ціни з можливістю підвищення ціни, аукціон у конвертах, аукціон Вікрі чи аукціон другої ціни.
У діючій моделі торгівлі в Україні встановлено «моноторгівлю», монопольну як по суті, так і формою. На практиці застосовується переважно англійський аукціон, хоча в арсеналі бірж є і голландський аукціон.
Вибору саме цієї моделі торгівлі, очевидно, сприяв і небувалий стрибок цін на північноамериканському лісовому ринку у травні 2021 р., коли ціни на будівельні пиломатеріали хвойних порід раптово злетіли на +465% до 740 USD/м3, що викликало ланцюгову реакцію підвищення цін на весь асортимент лісопродукції. Це торкнулося й українського ринку, особливо щодо підвищення цін на круглі лісоматеріали, що викликав ажіотажний попит не лише серед переробників, а й перекупників, що ще більше збільшувало попит. Якщо на західному ринку ціна на хвойний пиловник зросла в середньому на 125%, то на українському ринку на 433%. Це стало можливим завдяки різним моделям торгівлі круглим лісом: на західному ринку за прямими договорами, в Україні через аукціони для підвищення ціни.
Скриншот цін на сосновий пиловник ЗС біля лісової дороги за матеріалами EUWID
З травня 2021 р. на українському лісовому ринку розпочався «мільярдопад», більша частина якого припала на лісову галузь.
У той урожайний рік, українська лісова галузь на кожному кубі круглих лісоматеріалів хвойних порід заробила близько 100 EUR/м3, а лісопильна промисловість у кращому разі 30-40 EUR/м3 + повернення ПДВ, у гіршому випадку лише повернення ПДВ. І це незважаючи на додану вартість та дороге виробниче обладнання. Торгівля сировиною в Україні вперше стала економічно вигіднішою за виробництво, що останньому не віщувало нічого доброго в майбутньому.
Частка вартості пиловника у собівартості виробництва 1 м3 пиломатеріалів становила 75%, тобто. більш ніж удвічі більше, ніж у Західній Європі та Північній Америці (33%).
Результат торгівлі круглими лісоматеріалами на внутрішньому українському ринку для продавців та організаторів аукціонних торгів був фантастичним. За інформацією Асоціації біржових та електронних асоціацій «за 11 місяців 2021 року загальний прибуток держави від продажу лісу зріс на 57% і склав 20,1 млрд. гривень. Все це результат трансформацій ринку, що дозволили закрити схеми, які раніше розчиняють реальні доходи галузі».
Під «закриттям схем, що раніше розчиняють реальні доходи галузі» мав на увазі заборону на торгівлю необробленою деревиною за прямими договорами, для стислості, що іменуються прихильниками біржової торгівлі «договорняками», які нібито занижують реальну ринкову ціну, а встановлена модель моноторгівлі виключно через аукціони на підвищення продавцям отримати додатковий прибуток за рахунок деревообробників на основі небувалого зростання цін, що часто виходить за межі розумного. Проте саме ця ціна і вважалася реальною ринковою ціною (звідси «розчинені реальні доходи галузі»).
При цьому досягнутий успіх не пояснювався кон’юнктурою ринку, а подавався як «галузь добре попрацювала». Цей нібито «трудовий успіх» ліг в основу наративу про «перворідний гріх деревообробки», яка нібито приховувала «реальні доходи галузі», то «під столом», то в темному лісі. І цю нісенітницю не соромляться вимовляти високопосадовці, що свідчить про їхню компетентність та етику. В іншому випадку потрібно за логікою речей визнати, що галузь почала “погано працювати”, оскільки немає вже колишнього “мільярдопада” і відразу з’явився аргумент ринку, що падає.
Більше того, пропагандистська компанія нової моделі торгівлі змальовує епічну картину «боротьби добра зі злом». Зло – це вся минула торгівля, особливо за «договорняками», де процвітала суцільна корупція та розкрадання державного лісового ресурсу в особливо великих розмірах та добро у вигляді настала світлої епохи торгівлі деревиною на біржових торгах.
Що ж пропонується у новій моделі торгівлі? Якщо по-простому, це сходка конкурентів («сходняк»), які повинні вирішити, кому з них дістанеться лісовий лот, що торгується. Іноді кількість учасників становить 20–30 покупців. З виставленим на торги лотом відбувається те саме, що з шматком м’яса, кинутого голодною зграї собак. Дістається найсильнішому та нахабному. У бійці (торгах) думають тільки про перемогу, коли ціна і на думку не спадає. Про ціну починають думати лише фахівці у тиші бухгалтерії, а не бійці у «рингу аукціону». У цьому полягає причина невиконання біржових договорів. У цьому полягає вже реальний «перворідний гріх» торгівлі, сформульований ще понад 2,5 тисячі років тому скіфським філософом Анахарсисом: «Ринок — це місце, навмисно призначене, щоб обманювати та обкрадати одне одного».
У минулому лісова галузь реалізовувала деревину за своїми встановленими правилами реалізації деревини, зараз вона ні правил, ні бізнес-стратегії не має і все віддала на відкуп біржам. У цьому полягає “світле справжнє” як узурпації торгівлі деревиною? “Чим гірше, тим краще”, як постулат нового нібито прогресивного спрямування? “Так це вже було”, як казав колишній президент Леонід Кучма.
Тому для «дорогої страви» потрібна хороша приправа. Наприклад «індекс цін» або «середньозважені ціни» як ознака «цнотливості» стартових цін, нижче за які вони бути не можуть. Насправді вони представляють калькуляцію спекулятивних цін, які завжди вищі за реальні ринкові. При торгівлі за прямими договорами ці фокуси просто неможливі, тому їх і зрадили анафемі.
Те саме і зі звинуваченням торгівлі за прямими договорами в корупції, яка нібито виникає при безпосередньому спілкуванні державної структури з комерційною. Така сама зв’язка виникає в ДПЛУ і комерційних бірж, які можуть за бажання виступати і як «каси взаємодопомоги» при зовнішній легітимності процесу. Даремно їм такий потужний ресурс «відвалили» на реалізацію. Українських чиновників можна звинуватити в будь-чому, але тільки не в альтруїзмі.
Якби на першому місці у реформаторів стояла реальна турбота про благополуччя держави, то замість комерційних бірж перебували б державні компанії «Прозорро.Продажі» та ЛІАЦ, які вже мають відповідні електронні торгові платформи, досвід та практику подібної торгівлі та набагато менші за корупційні ризики. А так, державу можна використовувати для прикриття своїх інтересів як «священну корову», а задоволення особистих (корпоративних) інтересів уже як «дійну корову». Улюблений прийом деяких високопосадовців. Олігархи саме таку категорію «доярів» і представляють.
Чи чекають на нас попереду великі зміни?
Ідеолог та куратор лісової реформи в Україні Ростислав Шурма в інтерв’ю агентству “Інтерфакс-Україна” від 27.09.2023 р. розповів, що під час лісової реформи було створено ресурсну компанію «Ліса України», «в якій нині наводиться порядок, але вже отримано прибутку 2 мільярди гривень, а раніше було нуль». (Примітка. Дивись вище, раніше було вдесятеро більше).
Ресурсна компанія «Ліси України» має стати холдинговою компанією з метою підвищення ефективності управління державним лісовим активом, «тому що це фокус в управлінні, тому що це можливість знайти відповідного профільного стратегічного інвестора і тому що це максимізація капіталізації». Профільний стратегічний інвестор є кінцевою метою для ресурсної компанії. Як при цьому забезпечуватиметься власна деревопереробка, не йдеться ні слова, але гінці вже шукають корисні зв’язки серед потенційних інвесторів.
Постійно наголошується, що ДПЛУ державою не фінансується, тому вона змушена самостійно заробляти. Як стартовий капітал воно отримує в управління державні лісові ресурси та всю інфраструктуру лісової галузі.
Після корпоратизації та трансформації, очевидно, в акціонерне товариство ресурсна компанія діятиме за законами бізнесу та з пріоритетом отримання максимального прибутку на лісовому ринку, чому сприяє і обрана модель торгівлі. Хоча остання остаточно ще не визначена, судячи з заяви пана Шурми. Розглядається питання повернення Прозорро. Продажу, що може полегшити ситуацію на лісовому ринку, оскільки там проводяться триетапні аукціони, що виключають шалене зростання цін.
«Тепер давайте розберемо на конкретних прикладах, зокрема на лісі, – каже пан Шурма. Ліс – це, в принципі, commodity (сировинний товар), його потрібно продавати на електронному майданчику. Тому той крок, який ми зробили – вивели на біржові площадки продаж лісу з непрозорих інструментів, коли незрозуміло, що і як продавалось, не було жодної аналітики – це дало величезний імпульс і величезний прогрес в ефективності продажу, а також повернуло мільярди гривень державі».
Знову пану Шурме підсунули той самий пропагандистський наратив про зворотний бік торгівлі минулого, де «нічого не видно, незрозуміло й ніякої аналітики». Так у країні з 2012 року діє електронний облік деревини та відвантаження споживачам. На сервері ЛІАЦ достатньо зробити запит та отримати будь-яку необхідну аналітику у заданому форматі. Це ліцензійні біржі нещодавно відкрили для себе такі аналітичні можливості, а широкі верстви деревообробників вже давно користуються цим і лише вдячні за це ЛІАЦ і Держлісагентству. Тож біржі до описуваного «світловиливу» жодного креативного відношення не мають, а лише як пересічні споживачі. Якщо підключення до бази даних сервера ЛІАЦ є «великим імпульсом і прогресом», тоді ми всі вже давно долучені до нього, а біржі «наводять тінь на тин».
«Десяткам тисяч локацій» виробництва, треба вважати малому та середньому бізнесу, найближчим часом чекають перевірки з метою наведення порядку та вироблення єдиної системи. Дещо насторожуюча заява, схожа на розкуркулювання малого та середнього бізнесу. Силові органи та перевірки проводять силовими методами у форматі «маски-шоу». Спочатку “шок і трепет”, потім банальне здирство.
Навіть із цього короткого аналізу стає зрозуміло, що вітчизняна деревообробка потрапила в штучно створену сировинну кризу, яка починає набувати для неї екзистенційного значення. Корінь зла полягає у монополізації спекулятивної торгівлі деревиною. Аналогічні проблеми має і Польща. Якщо сьогодні розпочати реалізацію піску виключно через біржі, завтра розпочнуться проблеми з бетоном. Не допустити подібних явищ у виробничій сфері є найпершим завданням уряду як регулятора економіки. Якщо ж такі явища виникають, то уряд не відповідає своєму призначенню.
Можливі шляхи виходу із сировинної кризи
Саме час згадати Принцип (закон) Парето, «20 % зусиль дають 80 % результату, інші ж 80 % зусиль — лише 20 % результату». Для успішного застосування Принципу Парето потрібно лише визначитись із 20 % головних зусиль.
Для проведення лісової реформи або її імітації було задіяно навіть менше 20% державного ресурсу (офіс президента, НКЦПФР, очолювана креатурою ОП, Держлісагентство) з мовчазної згоди інших органів влади, а понад 80% припало на пропаганду, яка приховала реальну картину і намалювала , маніпулюючи спотвореними на власний розсуд фактами, не гидуючи при цьому і хибними. З цього можна дійти невтішного висновку, що лісова реформа побудована на досить хисткому фундаменті, оскільки ОП формально ніякої відповідальності за лісову галузь не несе і необхідної професійної компетентністю немає і у разі може керуватися лише бажаннями і спонуканнями приватного характеру, які не завжди відповідають державним інтересам.
Лісова галузь, точніше її керівництво, швидше за все, виступає в ролі «спокусеної» жертви і за законом жанру може виявитися «покинутою». Лісники ж у регіонах завжди готові підтримати своїх земляків-деревопереробників, та вони завжди це й робили у дореформений період.
Виходячи з наявного співвідношення сил і засобів сторін, деревообробники можуть визначити власну стратегію боротьби за свої права на основі того ж Закону Парето, 20% ключових зусиль профільних асоціацій можуть забезпечити 80% успіху. Оскільки «реформаторська» пропаганда в основному зосереджена в соціальних мережах, протистояти їй не є особливими труднощами.
80% не задіяних безпосередньо у лісовій реформі державних органів – потенційні адресати для звернення за допомогою насамперед. А серед них такі вищі інституційні органи влади, як Кабмін та Верховна Рада. Хоча в даний час вони державної волі не виявляють, але це не може тривати нескінченно.
Якщо ми є демократичною країною, то маємо право вносити свої пропозиції і вимагати їх враховувати в державній політиці, яка враховує інтереси всіх верств суспільства, а не лише обраних.
Міжнародна кластерна конференція лісопромислового сектору та опублікована Резолюція, що відбулася 28 вересня, може стати початком процесу не тільки щодо врегулювання кризи на лісовому ринку, але й подальшого поліпшення умов для розвитку малого та середнього бізнесу, яке можливе на основі діалогу бізнесу та органів влади.
Над Резолюцією працювали представники асоціацій деревообробників з усієї країни, а також представники науки, громадських та неурядових організацій. Таким чином вона має загальнонаціональний характер і торкається інтересів усіх деревообробників.
Резолюцію направлено на адресу Президента України, Верховної Ради та Кабінету Міністрів України Подальші дії деревообробників будуть залежатиме від отриманої відповіді. Якщо все кинути на самоплив, то самоплив спрямує в русло намічене так званої “лісової реформи” (дивися вище), де місця деревообробки не проглядаються Тільки сміливим і відважним підкоряються вершини, які в будь-якій сфері панують.
