А ЛЮДИ І СТОГНУТЬ, І ПЛАЧУТЬ…

ЧИ ВДАСТЬСЯ ПЕРЕТВОРИТИ

ДП «ЛІСИ УКРАЇНИ» (ПАТ)

У «ВІЧНИЙ ДВИГУН»,

чи банкрутство неминуче?

В попередній статті «Про що ж мовчать посадовці» автор привів аксіому, побудовану на історичному досвіді, про те, що якісне і повноцінне ведення монопольного лісового господарства збиткове. Відповідно, діяльність ДП «Ліси України», а в послідуючому ПАТ з 100% державною власністю, без додаткових джерел фінансування, окрім реалізації лісопродукції, приведе до їх банкрутства.

Автор статті не є пророком, але більшість його прогнозів  щодо діяльності лісогосподарського комплексу збуваються. Причина цього проста – автор  опирається в своїх прогнозах на економічні закони розвитку суспільства, які незалежні від волі однієї або декількох людей і є світовим надбанням.

В силу цих обставин автор  опираючись на об’єктивні економічні розрахунки стверджував, стверджує і буде стверджувати, що в найближчому майбутньому ДП «Ліси України» при діючій організації ведення лісового господарства занехає лісове господарство України і  стане  фінансовим банкрутом.

Це твердження автора протирічить результатам фінансової діяльності  ДП Ліси України» в 2023 році, які доводить до відома суспільства керівництво ДП «Ліси України. За приватною інформацією генерального директора п. Болоховця Ю.В. за 9 місяців поточного року підприємство досягнуло небачених чергових рекордних показників у фінансово-господарській діяльності порівняно з періодом до створення ДП «Ліси України». Не структура, а дволикий Янус – при одному й тому ж керівнику, при тій же площі лісів і виробничій базі, однакових управлінських можливостях лісогосподарський комплекс за декілька попередніх років під управлінням того ж ДАЛРУ не міг досягнути таких висот, а тут за декілька місяців роботи  в процесі реформування прибутки  нестримно, вибачте за слово, «пруть», що вже й гроші нема куди дівати. А середньостатистичний інженер лісового господарства – автор статті стверджує що щось тут не те – або раніше працівники управління ДАЛРУ не хотіли досягнути цих показників, або не знали як, або в даний час ламають ситуацію «через коліно», ігноруючи всі розумні норми.

Ще викликає подив – чому керівництво підприємства, знаходячись, на їхню думку, на піку слави  від результатів реформування боїться опублікувати на сайті підприємства офіційні результати його фінансово-господарської діяльності, ну хоча би баланс і форму №2 за 9 місяців 2023 року? Напрошується висновок, що керівництву підприємства є що приховувати.

Творці  ДП «Ліси України» вважають, що вони в особі вказаного підприємства створили вічний двигун, який людство не змогло створити за весь період свого існування. І  на їх думку це підприємство буде економічним дивом, показники  діяльності  якого незалежно від ситуації будуть постійно зростати, а творці підприємства будуть занесені в аннали історії як генії економіки.

І як доказ,  приводять окремі здобутки підприємства і шляхи їх досягнення за період роботи в 2023 році, які приведені на сайті «Відкритий ліс» в статті «Третій квартал 2023 року знову з рекордом». На думку керівників підприємства чого тільки нового позитивного ними не зроблено, і чого тільки не досягнуто! Суцільні досягнення і рекорди, а які багаті перспективи  – аж дух захоплює!

В той же час, у кожного своя правда.

Всі показники  і засоби їх досягнення є як результатом  жорсткого екстенсивного шляху виробничо-фінансової діяльності, так і об’єктивного обґрунтованого наведення елементарного порядку. Тобто, змішалось грішне з праведним.

 Вищевказані показники, які в свої  попередній статті автор назвав патологічним  явищем,  є показниками процесу тотожного  вичавлюванню лимону на першій стадії, коли ще соку багато, але при подальшому вичавлюванні кількість його постійно зменшується і врешті-решт закінчується. Відповідно і закінчиться прибутковість діяльності підприємства. Термін повного вичавлювання можливостей колективу залежить від інтенсивності дій керівництва ДП «Ліси України» – і за прогнозами ця ситуація уже не за горами.

І от по цій причині люди, працівники ДП «Ліси України», і стогнуть, і плачуть.

Якщо оцінювати ситуацію відповідно до лісівничих норм, то в даний час об’єм заготівлі лісопродукції більш-менш стабільний і обмежується об’ємом розрахункової лісосіки. При обґрунтованому коливанні цін на лісопродукцію і виконанні повного комплексу робіт по веденню лісового господарства за ринковими цінами підприємство, як вичавлений лимон, за короткий період стане не рентабельним. І по цій причині з цієї ситуації необхідно шукати вихід.

І творці ДП «Ліси України» його знайшли у дуже простий спосіб.

В даний час активно  вирішується питання збільшення об’єму лісозаготівель за рахунок збільшення розрахункової лісосіки, для чого планується запровадити відповідні зміни в нормативні документи. З метою підвищення рентабельності лісозаготівель планується збільшити площу суцільних рубок, як головного користування, так і санітарних рубок. Уже розроблені проєкти відповідних Законів та інших нормативних документів, між прихильниками та противниками змін ведеться жорстка боротьба. А працівники лісового господарства поки що не надають належної оцінки грозі, яка насувається. 

Детально ця ситуація описана  в інтернеті в матеріалі «Ліси України: реформа лісового господарства» на сайті Цензор. НЕТ та у відповідній статті на сайті «Відкритий ліс».

За поясненням творців ДП «Ліси України» в даний час ДП «Ліси України» не освоює в належній мірі річний приріст об’єму лісів. На їхню думку, належне освоєння річного приросту  дозволяє збільшити об’єми лісозаготівель в 1,5 рази (орієнтовно до 27 млн. кубометрів щорічно). От-то за живемо!

Виникає питання – а чим же  тоді керувалися працівники «Держліспроекту», які на протязі останніх 70 років визначали існуючий об’єм  використання річного приросту і відповідної вирубки лісів? Дотримання вимог матеріалів лісовпорядкування забезпечувало збереження лісів і екологічну стабільність, стійкість екологічної системи. Автор статті з великою повагою відноситься до спеціалістів лісовпорядників – це кормчі лісового господарства! І дотримання їх сучасних пропозицій – це запорука збереження лісів.

Перевищення об’ємів рубок, визначених існуючим лісовпорядкуванням, ігнорування матеріалів лісовпорядкування уже призвело до відчутного зниження  по різних причинах продуктивності наявних лісів, збільшення площі малопродуктивних насаджень по причині неякісного лісовідновлення та інших негативних показників, викликало негативний резонанс в суспільстві.

До якої екологічної ситуації та становища в лісовому господарстві це призведе передбачити не важко. 

Стає незрозумілим, а навіщо тоді створювати один мільйон гектарів нових лісів за програмою Президента, які досягнуть віку стиглості через 60-70 років, коли все буде всихати по причині глобального потепління, якщо уже сьогодні в значній мірі буде збільшуватися площа суцільних рубок, які в більшості випадків по багатьох причинах не будуть заліснюватися  належним чином, що провокує пришвидшення процесу глобального потепління. Самі собі затягуємо зашморг на шиї.

Дивно – невже творці ДП Ліси України» з своєю політикою нарощування об’єму лісозаготівель не розуміють простої істини, що при збільшенні об’єму лісозаготівель  і при наявному незмінному прирості буде постійно зменшуватись залишок запасу лісових ресурсів, що приведе  до мінімального критичного запасу в лісах України?

Серед багатьох інших варіантів поліпшення фінансової ситуації збільшення об’єму заготівлі лісопродукції – це один із варіантів тимчасового збереження фінансових показників, хоч і негативний. Але екологічна шкода цього процесу неоцінима.

Тоді виникає питання – чому на фоні таких наявних рекордних фінансових показників  і деяких тимчасових неадекватних мір виникає загроза майбутнього банкрутства ДП «Ліси України» (прошу не тішити себе ілюзіями, що підприємство буде процвітати)?

Підставою такого висновку є те, що при створенні ДП «Ліси України» не була розроблена відповідна об’єктивно обґрунтована економічно-технічна Стратегія діяльності ДП «Ліси України» на найближчі 3-5 років (передбачалося що протягом короткого періоду воно буде реорганізоване в ПАТ). По цій причині реформування здійснюється не по прямій видимій дорозі, а блукає глухими манівцями.

По перше, ДП «Ліси України», як  планово-збиткове підприємство,  за задумом творців створено як державне унітарне комерційне підприємство з основною метою отримання чистого прибутку. Виникає питання -звідкіля можна гарантовано взяти чистий прибуток, якщо підприємство при об’єктивному грамотному складанні фінансового плану з урахуванням всіх специфічних вимог ведення лісового господарства буде планово збитковим?

По друге, як можна скласти нормальний фінансовий план на рік, якщо належним чином не розроблена Стратегія діяльності підприємства, як юридичної особи, на найближчий період  з необхідними економічними викладками і обґрунтуваннями, побудованими на законодавчій базі, або іншими словами в даний час працівники підприємства не знають куди і як воно рухається? У всякому випадку ця  конкретна Стратегія не оприлюднена.

За інформацією в ЗМІ адміністрація ДП «Ліси України» за складання  Стратегії готова заплатити виконавцям  десятки мільйонів гривень.

В результаті Стратегією діяльності підприємства ДП «Ліси України» в даний час є «Марш веселых ребят» з кінофільму «Веселые ребята» у виконанні Леоніда Утьосова, який плавно переходить в полонез видатного польського композитора Михайла Огінського  «Прощання з Батьківщиною», написаного в 1794 році (з цими музикальними творами можна ознайомитись в інтернеті).

Автор розуміє проблеми, які наявні у підприємства, складність їх вирішення і співчуває його адміністрації, але ж Ви шановні знали що творили. Даною статтею автор не розгрібає зерна успішної роботи ДП «Ліси України» в пошуках сміття, а навпаки, розгрібаючи сміття хоче знайти доброякісні паростки позитивного розвитку  підприємства, і саме з метою забезпечення якісного ведення лісового господарства, збереження трудового колективу і підвищення добробуту працівників.

Адже основною метою діяльності  створеного підприємства є ведення лісового господарства, а отримання прибутку повинно бути і є другорядним  можливим показником. Одночасно хочу запевнити творців ПАТ, що в разі його створення на 100% державній власності на тих же умовах, на яких створене ДП «Ліси України»,  воно також буде збитковим.. Враховуючи специфіку підприємства, можливо потрібно було би, на думку автора, створити не комерційне, а казенне підприємство (але тоді його не можна було би перетворити в ПАТ).

Враховуючи унікальність підприємства ДП «Ліси України», на  доброзичливу думку автора, його діяльність терміново необхідно відрегулювати відповідним Законом та внесенням змін до ГКУ, ЗКУ, ЛКУ та інших нормативних документів. Наприклад, змінити систему його оподаткування з повним звільненням від сплати податків, як компенсацію витрат підприємству за ведення лісового господарства, якщо це можливо. Але це тільки бачення ситуації на рівні інженера лісового господарства.

В той же час, в Україні уже є досвід  роботи подібного суб’єкту господарської діяльності.

Доцільно привести такий конкретний, побудований на достовірних даних, приклад. Всім відомо, що державна структура «Укрпошта» в недалекому минулому була процвітаючою прибутковою галуззю в структурі Мінзв’язку. Пройшла шлях створення державного підприємства, реорганізованого в Акціонерне Товариство «Укрпошта». За відносно короткий період  діяльності Товариство отримало такі результати фінансово-господарської діяльності.

За перше півріччя 2023 року збитки Товариства порівняно з відповідним періодом минулого року зросли на 27% і склали 653 млн. грн., тобто мають тенденцію до зростання. І це при тому, що   дохід Товариства за перше  півріччя 2023 року складає всього 5,58 мільярда гривень, а зобов’язання підприємства станом на 30 червня складають 2,81 мільярда гривень при постійно зростаючій збитковості. В цілому за минулий рік збитки склали близько 1,2 мільярда гривень.

Читачі самі можуть зробити висновок, чи зможе  АТ «Укрпошта» при таких показниках найближчим часом  погасити зобов’язання і стати прибутковим, чи АТ «Укрпошта» є фактичним банкрутом?

Аналіз діяльності ДП «Ліси України» дає підстави вважати, що найближчим часом, якщо нічого не робити, ситуація з ДП «Ліси України» буде аналогічна ситуації з АТ «Укрпошта».

Даний висновок базується на багатьох чинниках.

Основним з них є те, що управлінські рішення управлінням ДП «Ліси України» приймаються на недостатньому професійному рівні або по причині недостатньої кваліфікації працівників управління або відсутності належної інформації про стан справ в філіях.

Наприклад , мабуть вони не знають того, що в одному з вагомих фінансово потужних лісництв з інтенсивним веденням лісового господарства після їх реформування залишилися тільки старший майстер і майстер лісу на більше 5000 га лісу. Решта всіх працівників звільнились за власним бажанням або по скороченню, обов’язки лісничого по сумісництву виконує лісничий сусіднього лісництва. 

В багатьох філіях накопичилась значна заборгованість  перед підрядниками за виконані роботи і по цій причині діяльність  деяких філій саботується, а лісничі вимушені ховатись від переслідування підприємців. Наприклад, борг однієї з філій за виконані роботи тільки перед одним підприємцем складає 7 млн. гривень і по цій причині він вимушений припинити свою діяльність, бо сам заборгував робітникам за заготівлю лісопродукції значні суми їхнього заробітку. А таких кредиторів у філій багато і можна зрозуміти їх відносини з філіями. 

І це при мільярдних прибутках підприємства. Мабуть ці прибутки намальовані в звітності і далекі від істини.

Не потрібно бути провидцем, але однозначно підрядники вимушені будуть стягувати заборгованість, яка з часом знецінюється, з ДП «Ліси України» з інфляційними збитками в судовому порядку. Так що юристам ДП «Ліси України» уже необхідно готуватись до судових баталій.

ДП «Ліси України» є звичайним державним комерційним унітарним великим підприємством, фінансово-господарська діяльність якого регулюється такими ж нормами, як і для малого чи середнього підприємства, а конкретно Главою 7 та ст.73, 74, 75 Глави 8 Господарського Кодексу України, Глави 7 Цивільного Кодексу України та іншими нормативними актами. Відповідно, в колективі повинно бути створено  психологічно  і нормативно чуття єдиної родини, чого і близько немає. Низи, до рівня керівництва філій, в своїй більшості не розуміють і по цій причині в тій чи іншій формі не підтримують організаційну та економічну політику керівництва підприємства. Всі в тривожному психологічному очікуванні, тому що не бачать конкретної  перспективи кадрової, технічної і фінансової діяльності підприємства. В той же час, як відомо автору, є  деякі філії, які порівняльно при однакових трудових затратах з іншими бідними філіями квітнуть і пахнуть, але за рахунок природних умов та породного складу лісів, а управління підприємства сприяє цьому розбрату встановивши різні рівні зарплат для працівників філій. 

Складається враження що працівники управління ДП «Ліси України» поки що  не зрозуміли сутності того, що ДП «Ліси України» є єдиним цілісним підприємством і вони на київських пагорбах несуть таку ж саму відповідальність за стан реалізації продукції в Карпатах, чи в любому куточку України, як і працівники  місцевих філій, ще й більшу. І на їхній совісті лежить відповідальність за фінансовий стан філій, за незаліснені зруби, за несвоєчасно реалізовану продукцію  і те, чому робітник самої віддаленої  від Шота дільниці своєчасно не отримав належного спецодягу.

У автора статті, та мабуть і у тисяч працівників підприємства, не вкладається в голові, як можна зрозуміти, що у підприємства з мільярдними прибутками економіст підприємства міг поставити в колдоговорі мінімальну зарплату для працівників Кутської філії в сумі 3500 грн. Відомо,  що колектив філії переживає важкі часи, сплатив багатомільйонні штрафи за незаконні рубки, філія знаходиться у важкому фінансовому стані, але ж наявні працівники не винні у вчиненні незаконних рубок (винні особи притягуються до відповідальності у встановленому порядку) і не повинні страждати по незалежних від них причинах перебуваючи у складі єдиного підприємства. Навіть Михайло Коцюбинський ще у  далекому 1912  році  у своєму творі про таке становище казав «Коні не винні». В цій ситуації філію необхідно було фінансово підтримати, адже є за рахунок чого, а не карати ні в чому невинних людей.. Ми ж не в КНДР, де за провину однієї людини карають всю родину на 3 майбутніх покоління.

В попередній статті «Про що ж мовчать посадовці» автор поверхнево зупинився на колдоговорі  між адміністрацією і трудовим колективом ДП «Ліси України», його складом, системою оплати праці та заохочення працівників.

Наявний стан справ в ДП «Ліси України» викликає необхідність повернення до більш детального висвітлення деяких питань.

Колективний договір – це своєрідний контракт між трудовим колективом в особі профспілкових організацій і органом управління підприємством. По цій причині в ньому повинні бути чітко визначені всі сторони життя колективу та його рівноправні взаємовідносини на умовах «ми не раби, раби німі» з органом управління підприємством в особі Генерального директора. Враховуючи значимість ДП «Ліси України» колдоговір між органом управління та колективом підприємства повинен бути зразковим і бездоганним з питань оплати праці, трудового, господарського, профспілкового законодавства.

Процедура укладення колективного договору регулюється ст. 10-20 КЗпП, Законами України «Про колективні договори та угоди», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та іншими Законами та нормативними актами.

Першим додатком до Колдоговору у поважаючому себе підприємстві повинен бути Протокол або витяг з нього засідання відповідного уповноваженого профспілкового органу про затвердження проекту колдоговору і дорученням конкретній особі на підписання договору від імені профспілкової організації. Такого протоколу в додатках до колдоговору немає, хоча відповідна профспілкова конференція і проводилась. Можливо він десь і є. По цій причині повноваження особи, яка підписала колдоговір зі сторони профспілок, в колдоговорі нічим не підтверджені, що ставить під сумнів правомочність особи, яка підписала колдоговір, а, відповідно, і правомірність колдоговору з відповідними наслідками.

Відповідно до ст. 12 КЗпП даний Протокол повинен бути складений на підставі протоколів профспілкових зборів всіх підрозділів (філій), в т.ч. і   профспілкової організації працівників управління підприємства, як юридичної особи, що діє на правах  профспілкової організації  філії, про погодження проекту колдоговору з внесеними  до нього зауваженнями та доповненнями. В протоколі засідання профспілкового органу, уповноваженого на підписання договору, повинні бути розглянуті всі зауваження та пропозиції всіх первинних профспілкових організацій і по кожному повинно бути прийняте  відповідне рішення з відображенням в Протоколі, навіть якщо таких пропозицій є тисячі.

 Одночасно профспілками філій повинні бути прийняті  рішення щодо кандидатур до складу профспілкового органу, уповноваженого на підписання договору, що за наявною інформацією було дотримано.

Окрім цього, необхідно відмітити що проект колдоговору складається комісією, в якій в рівній долі представлені представники адміністрації та профспілок. Створення такої комісії визначається наказом по підприємству. При створенні нового підприємства, яким є ДП «Ліси України» це норма обов’язкова.

Тільки при дотриманні даної процедури уповноважена особа  від профспілок має право підписати колективний договір.

За наявною інформацією така процедура не була належним чином дотримана.

Так, відповідно до ЄДРПОУ 21.02.23 року була зареєстрована первинна профспілкова організація ДП «Ліси України» (код ЄДРПОУ 45097943). Така її назва. Відповідно до назви, її повноваження, як юридичної особи, поширюються на всіх членів профспілки, які працюють в ДП «Ліси України». Підкреслюю – на всіх членів профспілки працівників ДП «Ліси України». А як же тоді бути з первинними профспілковими організаціями філій, які на даний час є рівноцінними юридичними особами з ППО «ДП Ліси України»? В такій ситуації чітко проглядається порушення процедури прийняття колдоговору – він повинен бути прийнятий на профспілковій конференції ППО ДП Ліси України» і  підписаний головою первинної  профспілкової організації  ДП «Ліси України» п. Сафроновим В.К.

То як же вважати – в складі профспілки підприємства є одна первинна профспілкова організація ДП «Ліси України» чи 158 ППО філій? Фактично ж є більше 250. Відповідно до цього – який же повинен бути порядок прийняття колдоговору відповідно до вимог чинного законодавства і чи він дотриманий та відповідає чинному законодавству?

Автор статті розуміє комічність цієї ситуації, яка створена працівниками управління ДП «Ліси  України» і не бачить проблеми у її вирішенні. 

(ДО речі: Всі первинні профспілкові організації філій повинні перереєструвати свою назву, тому що в даний час вони є ППО неіснуючих суб’єктів господарювання. Це елементарщина, але питання необхідно врегулювати).

По друге.  Колдоговір фактично затверджений конференцією трудового колективу та укладений не з профспілковою організацією, а з трудовим колективом (так сказано в заголовку Колективного договору). Це значить, що в профспілковому органі, уповноваженого на підписання колективного договору, не було досягнуто консенсусу щодо  умов колективного договору і згідно ст. 4 Закону України «Про колективні  договори та угоди» дане спірне питання  вимушено розглядалося та затверджувалося конференцією трудового колективу. То які ж недоліки колективного договору стали причиною його неприйняття представницьким профспілковим органом?

До речі, викликає великий сумнів те, що профспілкові організації філій добровільно погодились на встановлення в їх колективах мінімальної зарплати в 6000 грн – або це здійснювалось під великим тиском або взагалі не обговорювалось. А якщо це приймалось добровільно – то гріш ціна в базарний день такій профспілці – адже до створення ДП «Ліси України» була висловлена теза, що заробітна плата в межах підприємства буде рівноцінною і відповідати вимогам чинного законодавства. Як можна в цій ситуації зрозуміти позицію профспілки філії «Кутське лісове господарство», яка погодилась на встановлення  для працівників філії мінімальної зарплати на рівні 3500 грн, що не вкладається ні в які рамки діючого законодавства? Може це і є однією з причин несприйняття колективного договору профспілками? А представник профспілки його підписав – або по незнанню, або на догоду адміністрації ДП «Ліси України». Але, як кажуть, то вже на його совісті.

В заперечення цього, керівники підприємства заявляють,  що ними досягнутий високий середній рівень заробітної плати по підприємству. Це правда, як середня температура хворих по лікарні – якщо весь штат лісництва з 20 осіб скоротили до 2, то можна цим 2 і зарплату підняти, Але який результат такого реформування для лісу – то це все дрібниці, або, вибачте, дурниці.

В продовження даного питання. На підставі діючих нормативних актів  конференцією трудового колективу за поданням роботодавця та профспілкового органу, який уповноважений всіма первинними профспілковими організаціями підрозділів та управління підприємства,  відповідно до вимог ст. 142, 143 КЗпП повинні бути затверджені єдині для всього підприємства Правила внутрішнього трудового розпорядку, якими визначається порядок діяльності підприємства, в т.ч. і порядок матеріального заохочення працівників.. За наявною інформацією такі Правила затверджені на початку січня місяця 2023 року і доведені до всього колективу, що дуже важливо для підтвердження унітарності підприємства.

 Але, вибачте, знову виникає питання  щодо дотримання законності процедури прийняття Правил та їх правомірності – невідомо який профспілковий орган і в чиїй особі підписав погодження тексту Правил внутрішнього трудового розпорядку від імені більш як 250 первинних профспілкових організацій, діючих в ДП «Ліси України» і представив їх на затвердження конференції трудового колективу підприємства. Наскільки відомо автору, обговорення проекту Правил в первинних профспілкових організаціях не проводилось.

Це дозволяє зробити висновок, що Правила внутрішнього трудового розпорядку в ДП Ліси України» також прийняті  з порушенням процедури, визначеної законодавством, з відповідними наслідками.

Дехто скаже, що автор привертає увагу працівників ДП Ліси України» до дрібниць. Але наявність цих та інших дрібниць тягнуть за собою певні серйозні юридичні наслідки. Здається дрібниця, але до сьогоднішнього дня в більшості випадків є діючими (зареєстрованими) первинні профспілкові організації давно ліквідованих лісгоспів, тому і чисельність ППО в ДП «Ліси України більше 250. І всі вони мають однакові юридичні права, хоча в них обліковується по 1 особі.

На думку автора, в організації діяльності ДП «Ліси України»  є ще досить багато недоліків і висвітлювати їх невдячна справа. Але на одному з них автор вважає за необхідне зупинитись.

Наприклад, сформована система взаємовідносин між управлінням ДП «Ліси України» і філіями призвела до того, що реально філії не несуть юридичної відповідальності за результати своєї фінансово-господарської діяльності, а управління ДП «Ліси України» не побратим філій в окопах трудового фронту.

До відома ДП «Ліси України» – в Україні економіка працює на основі ринкових відносин.

В той же час, керівництво ДП Ліси України»  вирішило об’єднати в підприємстві  функції жорсткої планової економіки в умовах ринкового середовища в країні, що абсурдно. Необхідно чітко визначитись за якими правилами ми граємо – чи працюємо на умовах планової економіки, ніби з ложкою дьогтю в бочці меду, чи ринкових відносин.

Так, управління підприємства жорстко регламентує вартість робіт, які у філіях виконуються підрядним способом, тобто  встановлює свою зверхність при укладанні договорів, чим анулює рівноправні відносини сторін – філії і підрядника, при  укладанні договорів, що є основою  договірного процесу. В той же час підрядник працює в умовах ринкових відносин і такий диктат з боку підприємства є для нього неприйнятним, що в кінцевому результаті призводить до не укладання або денонсації  договорів і невиконання філіями планового об’єму робіт.

Подібна ситуація і з реалізацією продукції. Керівництво ДП «Ліси України» зациклилось на своєму праві  встановлення цін на лісопродукцію і ігнорує закон ринкових відносин в економіці, який діє в суспільстві декілька тисяч років і за яким в даний час живе весь світ.

І це було би смішно, якби не було так сумно. У філіях уже спостерігається відчутне падіння попиту на продукцію і її накопичення на складах, що в кінцевому результаті найближчим часом  приведе до колапсу. Значний вплив на процес реалізації продукції накладає і війна.  Але керівництво ДП «Ліси України» цього зрозуміти не хоче. Незначне зменшення ціни опосередкованого кубометра продукції, про яке заявило керівництво, не відповідає нормам ринку. І свідченням цього є казковий чистий прибуток підприємства.,

Яскравим прикладом зверхності ДП Ліси України» у ринкових відносинах є ситуація, яка склалась у відносинах між лісівниками та деревообробниками.

Дійшло до казусу. Своєю безальтернативною ціновою політикою лісівники зробили недієздатними тисячі деревообробників, тобто зрубали гіляку на якій самі сидять. Результат  для всіх зрозумілий, крім лісівників. Незрозуміло поки що одне – навіщо вони це роблять?

 А для  ліквідації цієї зверхності лісівників ринкові відносини пропонують  в правовому полі багато дієвих засобів, а не тих, які здійснюють деревообробники – конференції, звернення, статті в ЗМІ, часом зовсім недолугі, навіть пропозиція прийняття Закону «Про ринок деревини». Вся ця ситуація просто врегульовується ринковими відносинами.

І при цьому ДП «Ліси України» ще і свою деревообробну галузь руйнує – розпродують свої деревообробні цехи і нижні склади. В чому тут умисел? Адже наявність деревообробки в складі філій – це фундамент їх фінансової  стійкості.

За свої послуги по реалізації продукції та виконання деяких інших функцій, управління ДП «Ліси України», використовуючи свої владні повноваження, офіційно здирає  з філій 35% комісійних від суми реалізації продукції, залишаючи більшість філій голими і босими. При цьому цапом-відбувайлом роблять керівників та колективи філій.

Підприємство повинно враховувати коливання цін на ринку на всі товари і послуги при формуванні ціни на свою продукцію, а не реагувати на зміну ринкових цін як бик на червону ганчірку. Не може бути в суспільстві з ринковою економікою підприємство з жорсткими плановими устоями, так як не можна побудувати комунізм в окремо взятій країні – ми це уже проходили.

Керівництво ДП «Ліси України» замінило уже більше 40 % керівників філій, в т.ч. і за невиконання плану реалізації продукції, не дивлячись на те що в даній ситуації  звільнення є оспорюваним фактом і може призвести до поновлення на роботі незаконно звільнених працівників..

На закінчення статті автор хотів би привернути увагу читачів до наступної тези, яка поки що не доопрацьована автором належним чином, але викликає значну зацікавленість у читачів – це можливість приватизації лісів, які знаходяться в користуванні ДП «Ліси України», реально за безцінь, при створенні ПАТ. Це викликає необхідність оприлюднення цієї тези.. Ще раз підкреслюю, що це думки лісівника вголос, і не більше.

При розгляді цього питання важливо звернути увагу на деякі тонкощі.

Як офіційно оголошено, прийнято рішення про майбутнє реформування ДП «Ліси України» в ПАТ, заснованого на 100% державній власності.

І тут саме головне.  До складу ПАТ цілком законно будуть передані всі основні засоби, які є на балансі ДП «Ліси України». При цьому вони набувають статусу власності ПАТ. 

Підкреслюю – основні засоби стають власністю ПАТ, хоча і заснованого на державній власності.

А от як з лісами?

Враховуючи що ПАТ буде засноване на державній власності потребує вияснення питання на яких умовах ПАТ буде здійснювати використання лісів.

Здавалося б, що відповідь дуже проста.

ПАТ ліси надаються в оренду з орендною платою 12% від вартості земель. Якщо виходити з того, що в користуванні ПАТ буде орієнтовно 6,7 млн.га при орієнтовній вартості земель лісогосподарського призначення 45 тис. за 1 га  річна вартість оренди буде складати – 6 700 000 га х45 000грн х 0,12 = 36,18 млрд. грн. Багато, але чесно.

Цілком зрозуміло, що при такій системі ПАТ збанкротує за перший рік і такий розвиток подій нікого не влаштовує – ні державу, ні осіб, які хотіли би приватизувати ліси. Але така ситуація забезпечує гарантії, що ліси не будуть приватизуватися і питання  приватизації знімається з порядку денного.

При такому варіанті створення ПАТ апріорі  не може бути здійснено.

На превеликий жаль, ліси у звітності ДП «Ліси України» на даний час не мають грошової оцінки, що дозволяє робити з вартістю лісів  і процедурою їх приватизації що завгодно.

То який же можливий вихід з даної ситуації.

От тут і виникає перший варіант.

За особистою оцінкою автора вартість земель, покритих лісом, які знаходяться в користуванні ДП «Ліси України» складає більше 300 мільярдів гривень (6,7 млн. га  по  ціні орієнтовно 45 тис. гривень за 1 га). Якщо Статутний капітал ПАТ буде складатися з вартості лісів (більше 300 мільярдів) плюс вартість основних засобів ДП «Ліси України», то в цьому випадку все правильно. При можливій подальшій приватизації ПАТ будуть викуплені основні засоби і ліси за аукціонними цінами, можливо і нижчими за розрахункові, але справедливі.

Другий варіант.

Ліси будуть передані до складу ПАТ (іншими словами у власність ПАТ) за довільною (умовно підтвердженою) вартістю в декілька сотень мільйонів гривень, визначеною чиновниками і затвердженою КМУ. Статутний капітал тоді буде встановлений  без розподілу на вартість лісів та облікованих основних засобів і буде складати орієнтовно найбільше до 250-300 млн. грн. (Деревообробні цехи і нижні склади лісгоспів на той час уже будуть розпродані, як непотріб, а залишаться тільки адмінбудівлі, службовий автотранспорт та лісові кордони, якщо вони ще десь є). Поки що незрозуміло як будуть оцінені лісові дороги, побудовані лісгоспами – для ПАТ логічно  було би їх взяти на баланс, щоб в подальшому мати право їх перекривати.

Такий варіант створення ПАТ цілком можливий. При приватизації ПАТ викупити 100% акцій  зацікавленими особами не є проблемою, в т.ч. і приватизувати ліси за залишковими цінами.

Але є ще і третій варіант.

І він побудований на дуже тоненькій, але результативній для приватизаторів, нормі законодавства. Суть в тому, що держава, створюючи  ПАТ на 100% державній  власності може передати до Статутного капіталу ПАТ ліси за нульовою вартістю, вважаючи що і ПАТ, і ліси залишаються у державній власності і прибуток від діяльності ПАТ є державною власністю. При цьому, як вказано вище, вартість лісів у Статутному капіталі ПАТ не вказується. Так що все державне.  І от у цьому  приховується вся проблема. Відповідно до чинного законодавства ліси  в такому випадку безоплатно стають власністю державного ПАТ (на умовах господарського відання), як окремого суб’єкта господарської діяльності і ввійдуть до Статутного капіталу ПАТ без грошової оцінки, як неоцінений об’єкт природного середовища, наприклад як повітря для заводу по виробництву кисню.

Цілком зрозуміло, що при приватизації такого ПАТ, яке буде доведено до банкрутства в короткий термін, буде приватизуватися підприємство як  єдиний цілісний майновий комплекс  в повному складі, в тому числі і ліси. Іншими словами приватні акціонери ПАТ отримають у власність ліси безоплатно.

Застереження: Автор просить читачів прийняти вищевикладені три варіанти створення ПАТ і приватизації лісів як особисту думку автора, побудовану на власному освітньому та професійному рівні, яка потребує детального юридичного обґрунтування, що може бути викладене в окремій статті.

  Вважається, що найважче жити а період перемін, який ми переживаємо в даний час. Враховуючи наявну ситуацію дозвольте висловити своє шанування працівникам, патріотам лісового господарства, які витримують удари долі і вірять у відродження лісогосподарської галузі і досягнення в ній рівня найвищої економічної, соціальної  та екологічної цінності.

З пошаною

Інженер лісового господарства Михайло Іванович.