18/12/2015
6Эта статья впервые публикуется на УЛ. Поэтому не ищите ссылку на первоисточник. М.П.
Безпрецедентний випадок в Рівне, влаштований місцевими «активістами», що мав місце 8 грудня, сколихнув місто і область, обурив людей, переповнив чашу їхнього гніву. Заховавшись за балаклави, вони кинули до смітника голову Федерації профспілок Рівненської області Миколу Шершуна, жорстоко побивши його ногами і руками. Події відбувалися під стінами Рівненської ОДА. Міліція не втручалася, зайнявши «лояльну» позицію. Їх очолював депутат Рівненської обласної ради з Клесівського району Олександр Васильєв, вибраний з «Радикальною партією». Депутат відомий в області тим, що відстоює «законні права» «чорних копачів» бурштину.
Зважаючи на негативні резонансні події, які відбулися в області, з певних етичних і інших мотивів автор не називає своїх співбесідників. Аби уникнути фрагментарності тексту, власних висновків і оцінок, вважаю за потрібне виступити в ролі репортера, що дає змогу максимально показати події з об’єктивної сторони, під різними кутами зору і, одночасно, без персоналізації учасників розмови.
– Я вважаю, що усе те, що впродовж кількох років відбувається в області і, зокрема, в її лісовій галузі, прямо чи опосередковано пов’язано з нелегальним видобутком бурштину, – розпочав розмову спеціаліст, якому усе це близьке. «Сонячний камінь» став деяким каменем спотикання для регіону. Тому з повною відповідальністю заявляю: лісівники Рівненщини дозріли до того часу, коли можна заявити, що не усе в них так добре.
Нагадаю читачу, що одним із авторів закону України «Про бурштин», який був прийнятий 9 вересня 2010 року, був виходець із Рівненщини, народний депутат Микола Шершун. Він передбачав майбутні проблеми і клопоти з «сонячним каменем», однак, очевидно, ніхто й гадки не мав, що бурштин стане «троянським конем» його рідної землі і що місцеві гопники з однією звивиною в голові так жорстоко насміються над відомою в області і в Україні людиною: депутатом ВР України трьох скликань, співавтором Лісового кодексу Україні, багаторічним керівником лісової галузі одного з найбагатших лісом регіону.
У Західному Поліссі зосереджено 90% запасів бурштину України. Незважаючи на таку перевагу, регіон бідує. Справа в тому, що держава давно втратила вплив на видобування цієї корисної копалини. Сьогодні земельні і лісові ділянки в кількох районах області вкриті «місячними кратерами» 1845 гектарів, з них вкритих лісом – 1648. До 1914 року «чорні старателі» копали бурштин на землях запасу місцевих сільських рад, а після Революції гідності пішли масово в ліс. Лісова охорона управління фізично не в змозі зупинити навалу тих, хто хоче збагатитися на тому, що належить усьому українському народу. Впродовж двох останніх років охорона рівненського лісу зафіксувала 630 повідомлень про бурштинокопачів в органи міліції, прокуратуру і СБУ, обласну державну адміністрацію. Зафіксовані випадки, коли правоохоронці нараховували з лопатами і помпами від 1000 до 5000 чоловік. Боротися з явищем практично не можливо. Пам’ятаю випадок, коли в ліс Володимирецького району заїхали «старателі» на новеньких, виблискуючих лаком автомобілях марки «ЗіЛ», з потужними помпами, а в той час в зону АТО збираємо і купуємо старенькі вантажівки, пустивши шапку по колу за принципом «хто скільки дасть». А тут за день крадуть мільйони і десятки мільйонів. Хіба так може продовжуватись?! – задає далеко не риторичне запитання мій співрозмовник.
– Скажу інше. Коли телефонуємо і викликаємо міліцію, від «правоохоронців» надходить зворотній дзвінок копачам, і вони зразу звертають своє ремесло і забираються геть. Усе «кришується» правоохоронцями, ефективність злочинного ланцюга забезпечується погодженою роботою усіх його ланок, а покарання зводиться до профілактичних заходів.
Незаконне добування бурштину ставить регіон на грань екологічної катастрофи, а в підручник української економіки воно увійде як унікальний взірець беззастережної перемоги тіньового сектору над легальним. Проблема існувала завжди, вона тісно пов’язана з соціальним аспектом, коли людям нічим зайнятись. За останніх два роки ситуація різко погіршилась. Мова йде вже не про дрібний «сімейний бізнес». Серед сучасних «чорних копачів» особливо виділяються добре організовані групи, які охороняються, з серйозним технічним обладнанням і повною відсутністю страху, сорому і совісті. «Сонячний камінь» вони добувають майже в промислових масштабах, вгризаючись в землю на глибину 5-8 метрів. Знищений ліс, зруйновані сільськогосподарські угіддя. Вони ніким не рекультивуються, оскільки така процедура коштує недешево.
Ще одна проблема – правова невизначеність бурштину. Він не потрапляє під дію закону про обіг коштовного каміння, оскільки таким не є. Незаконне добування бурштину було виведене з Кримінального кодексу України ще в 90-х роках, тому «чорним копачам» загрожує лише адміністративна відповідальність.
Хто винен і що робити? – виникає одвічне запитання. На першу його частину існує проста відповідь: сьогодні «лісова» влада держави складається з лукавства, безвідповідальності, брехні, грошей і лицемірства. Території з покладами бурштину повинні отримувати статус зони, як особливо охороняється. З яких причин влада не бере на себе такі зобов’язання, не важко здогадатись.
Давно назрів час цілком міняти систему реалізації каменю, переорієнтувавши її на внутрішній ринок. Сировину повинні отримувати добросовісні контрагенти, які реально займаються виробництвом виробів з каменю, не задіяні в корупційних схемах його нелегальної доставки на зовнішній ринок. Зайняті в бурштиновій промисловості підприємці повинні отримати прямий доступ до сировини високої якості, що раніше було їм недоступним. До цього ще далеко, тому що дуже багато людей за такий довгий термін втягнуті в нелегальний оборот каменю. Треба поставити питання так, щоб добутий в Україні бурштин перетинав кордони лише у вигляді виробів. Але в цьому відношенні сьогодні ми маємо нуль успіху. Прибалтика і Польща, практично не маючи свого запасу бурштину, завдяки своїм майстрам завоювали славу «янтарних столиць». В Європі бурштин позиціонується як польський камінь. А у нас по-старому штампують примітивні прикраси, дизайн яких не змінювався з радянських часів.
При цьому скажу: Республіка Польща заробляє на бурштиновій індустрії 500 мільйонів євро в рік, Литва – 250. За даними Мінекономрозвитку, у 2015 році в Україні 47% ВВП займає нелегальний бізнес. Найбільш прибутковим є добування бурштину. Річний обіг у цій сфері складає 300 мільйонів доларів, а сума доходів від нього складає 99%! Кого не вражають ці цифри!? Хто добровільно відмовиться від таких «привілеїв»?
Масштабні зміни, яких гостро вимагає галузь – це відхід від сировинної експортної моделі і виведення України в лідери світової переробки каменю. Наскільки успішним буде цей шлях, покаже час. І якщо заборона на експорт сировини з часом принесе свої плоди, а молоді ювеліри витіснять з ринку домашніх майстрів з терпугом і кувалдою разом з банальними виробами з бурштину, то ми отримаємо хоч би часткову перемогу над кримінальною спадщиною цієї галузі.
Усе, що відбувається, тісно пов’язане з лісовою галуззю і людьми, які в ній працюють. Тому наступним моїм співрозмовником погодився стати досвідчений лісівник.
– Усі удари долі прийняв на себе ліс, тому головними результатами шкоди і бід усіх експериментів, які сьогодні здійснюються над лісом и тими, хто в ньому працює, є пошкоджені і поруйновані людські душі. Примітно, що в цій невеселій історії викликає багато незрозумілих запитань те, що це трапилось в день робочого приїзду в Рівне голови Державного агентства лісових ресурсів України (ДАЛРУ) Олександра Ковальчука. Як відомо, ганебна «операція смітник» була призначена для чинного начальника Рівненського обласного управління лісового і мисливського господарства Володимира Грицайчука. Претендує на це «хлібне» місце колишній директор ДП «Млинівське лісове господарство» Олександр Мелещук. Три місяці тому він терміново поміняв лісову посаду на посаду помічника депутата Верховної Ради України Юрія Вознюка (майстра спорту з метання молота!!!). До цього він очолював Володимирецький і Костопільський лісгоспи, залишивши підприємства з великим боргами і не вельми доброю пам’яттю про себе. Претендент, як і вимагає наш сумний час, кандидат якихось невідомих наук. Саме його Олександр Ковальчук поспішає всадити в це крісло.
З якою ціллю робляться такі кадрові «піруети»? – запитає читач. В цьому не важко здогадатись. Є сподівання, що бурштинові проблеми України рано чи пізно розв’яжуться і земля, в якій 40 мільйонів років чекає на своїх добувачів «сонячний камінь», стане черговою «годувальницею» для ковальчуків і павленків. Чому? Землі лісового фонду, як відомо, належать до земель державної власності. Землекористувачами є державні лісові господарства, а земельні ділянки, надані їм в постійне користування, мають своє цільове призначення – ведення лісового господарства. З 2008-го року розпорядженням Кабінету Міністрів України №610-р встановлено заборону на зміну цільового призначення земельних лісових ділянок та їх вилучення для потреб, не пов’язаних з веденням лісового господарства. Як виняток, в розпорядження Кабміну були внесені зміни, які у випадку відсутності альтернативних варіантів дозволяють вилучати ділянки для певних цілей. До таких цілей в недалекому майбутньому буде належати вилучення ділянок для добування бурштину. Процедура ця дуже «хлібна», відповідальна і, водночас, складна і довга, в яку будуть залучені управління земельними ресурсами, державні лісові господарства, регіональні управління лісовими господарствами, Агентство лісових ресурсів. На усіх ланках цього ланцюжка потрібні «свої» люди, тому на усіх кадрових рівнях до цього процесу триває ретельна кадрова підготовка.
А тепер – ближче до «кадрової теми» і «європеїзації» українських лісів. Враховуючи ті обставини, які характеризують сьогоднішні «кадрові» стосунки керівництва ДАЛРУ з лісівниками Західного Полісся (якщо точніше, то областей з покладами бурштину), і зважаючи на особисті «якості» Олександра Ковальчука, можна сміливо відкидати якісь випадковості і вважати, що очевидно, між елементами візиту київського чиновника і сміттєвим баком існують прямий зв'язок і домовленість. Тим паче, що голова ДАЛРУ розпочав, як він скрізь наголошує, масштабні «європейські реформи лісової галузі». Що це таке, він пояснити не може, оскільки не є спеціалістом галузі і в цьому плані дуже важко формулює будь-яку думку (про що стверджує остання нарада з лісових проблем в МінАПК України). Відомо лише, що мова йде про корпорацію чи чергову холдингову компанію – напівприватну організацію, де фінанси будуть зосереджені в руках купки людей, а нинішня структура головних господарюючих одиниць структури галузі буде розірвана на два шматки. Переробка деревини і вторинних ресурсів буде приватизована «своїми» людьми, а лісорозведення і лісовирощування, лісова наука, освіта, охорона лісу від шкідників, пожеж і незаконних рубок, насінництво залишиться у державній власності, щоправда, без … державного фінансування. При цьому ті, хто має пряме відношення до життя лісу, будуть їздити в Київ на «чолобитну». Усе це Олександр Ковальчук називає «європейською моделлю господарювання», – з сумом оповідає автору спеціаліст лісового господарства області з багаторічним стажем.
Сьогодні на Рівненщині, як і на Волині, під виглядом так званих конкурсів проходить масштабна кадрова «акція», чи глобальна підготовка до «європеїзації» лісу, ціль якої – позбутися зайвих спеціалістів галузі, які з певних причин не вписуються в вимоги Ковальчука. На межі звільнення з посади директор одного з рівненських держлісгоспів – одного з кращих господарств лісової галузі регіону – з високим рівнем заробітної плати, лісовідновлення і лісорозведення на генетико-селекційній основі. В цьому плані підприємство має чи не найкращі показники в Україні. А в нинішньому році міжнародна аудиторська фірма «Непком» підтвердила відповідність системи ведення лісового господарства встановленим міжнародним зразкам і вимогам. Однак переможцем «конкурсу» став лісничий одного з лісництв, який є посереднім керівником структурного підрозділу без елементарного досвіду управління таким підприємством. Однак будь-які досягнення лісівників не цікавлять київського чиновника.
– Аби не бути голослівним, – стверджує лісівник, – працівники галузі області вимагають в керівництва держави зупинити псевдорефоми в галузі і дати належну оцінку тим посадовцям, які їх ініціюють. Кожен з нас, чи то водій лісовоза, майстер лісу чи інженер, лісничий чи працівник лісової охорони – хочемо будувати правову державу, де буде верховенство права і здорового глузду, а не неуцтва, грубої сили і відсутності фаховості. Рівненчани не мовчатимуть і в найближчу пікет-акцію будівлі МінАПК України від лісівників держави і суміжних галузей ми виставимо кількасот наших людей, які достойно продиктують свої заперечення і вимоги до того, що відбувається. Я б не радив, щоб під стінами профільного міністерства з’явилися люди з бензопилами. Усе, як і народне терпіння, має кінець. На такій сумній ноті закінчили розмову мої співрозмовники.
6 коментарів
pravdolub
Почнемо спочатку. Відомо, що не так давно Олександр Ковальчук працював в Компанії "Райз" http://latifundist.com/dosye/kovalchuk-aleksandr-petrovich, яка входить в агрохолдинг Олега Бахматюка http://www.agrarnagazeta.com.ua/minagropolitiki_zradilo_ukrainskiy_narod_i.html,який до того ж був бізнес партнером народного депутата Ігора Єремеєва та свого часу близьким до губернатора Івано-Франківська Романа Трача http://ua-3info.livejournal.com/113738.html , який на дивний збіг є дядьком Христини Юшкевич (про призначення не хочу говорити). Водночас іншими партнерами Ігора Єремеєва були Петро Димінський, Сергій Лагур (обидва львів'яни) та рівненчанин Степан Івахів http://www.pravda.com.ua/articles/2015/08/27/7079206/ , в яких інтереси є в Львові, Рівному та на Волині, а тому Ковальчуку потрібно там поставити своїх людей. В подарунок для своїх колег Ковальчук зробив подарунок Петру Димінському http://zaxid.net/news/showNews.do?tayemna_pristan_diminskogo&objectId=1374714 , а для цього потрібно було поставити начальником Львівщини Дейнеку, адже за 16 років добре вміє і знає, як все провернути. Ще одну цікаву історію розповіли знаючі знайомі, що 8 грудня 2015 року крім Рівненщини Ковальчук побував таємно на Тернопільщині, де зустрівся з тамтешнім губернатором тет-а-тет і передав розпорядження з Києва від Яценюка (за дуже великий гонорар) не чіпати головного лісника краю Попадинця http://zz.te.ua/yak-pidlehli-popadyntsya-palats-hoptyanu-buduvaly-rozsliduvannya/comment-page-1/, який вже змучився переховуватись по лікарняних (за 2 роки по 9 місяців на лікарняному). Адже губернатор пообіцяв людям його замінити, як тільки він вийде з лікарняного. Отож,Ковальчуку такі цінні кадри потрібні. Цікаво, що далі роботодавці Ковальчука скажуть йому робити? Висновки кожен робіть самі.
лісова мавка
Ліси України є її національним багатством. Усі ліси України становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави та є об’єктом права власності українського народу. . (ст.1 ЛКУ). Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», Лісовим Кодексом, іншими законодавчими та нормативно-правовими актами.
Адміністрація та члени трудового колективу державного підприємства «Костопільське лісове господарство» долучилися до розгляду питання реформування лісової галузі, визначили сучасні проблеми лісового сектору економіки України, визначаили пріоріитети лісової політики та основні фактори, які на неї впливають, досліджено досвід європейських країн і запропоновано шляхи реформування., які , на наш погляд, є доцільними.
Сучасні проблеми лісового сектору економіки України можна розділити на чотири групи.
1. Правові проблеми
2. Лісівничо-екологічні проблеми.
3. Економічні проблеми
4.Соціальні проблеми
Очевидно, визначаючи пріоритети лісової політики України на сучасному етапі, необхідно чітко уявляти основні умови її реалізації, головні з яких зводяться до наступного:
1. Загальнодержавна політика.
В ході виборів і референдумів народ України остаточно вибрав стратегічний шлях свого розвитку. Його орієнтири – суверенітет, демократія, ринкова економіка.
2.Екологічні фактори.
2.1. Природні умови існування лісів країни суттєво змінені під впливом людської діяльності. ЇЇ наслідки проявляються в забрудненні атмосфери і ґрунтів, зниженні рівня ґрунтових вод, зміні лісорослинних умов під впливом рекреації. Особливо вагомими для лісового господарства України є масштабні зміни умов росту лісів і ведення лісового господарства, пов'язані із глобальним потеплінням клімату, забрудненням значних територій радіонуклідами в результаті аварії на ЧАЕС і пошкодженням лісових масивів, а, подекуди, їх знищенням внаслідок незаконного видобутку бурштинку.
2.2. Стійкість значної частини лісів понижена, що проявляється у прогресуючому погіршенні їх стану. В останні десятиліття значно зросли збитки та шкода, заподіяні лісовому господарству пожежами, вітровалами, шкідниками.
3. Ресурсно-економічні фактори.
3.1. За останні 40 років загальний запас деревини в лісах України збільшився вдвічі. Розрахункові і реальні обсяги заготівлі, навпаки, загалом зменшилися. Внаслідок цього частка використання приросту і інтенсивність лісокористування в Україні зараз нижчі, ніж в переважній більшості країн Європи.
3.2. У ході робіт з лісовідновлення і лісорозведення на Україні переважно орієнтувалися на шпилькові породи – сосну в рівнинній частині і ялину в Карпатському регіоні. Це призвело до значного зростання частки шпилькових монокультур у породному складі лісів. Насадження цієї категорії характеризуються низькою стійкістю до несприятливих умов середовища, шкідників та хвороб.
3.4. Помітна тенденція до погіршення якості стиглих і пристигаючих лісів, особливо твердолистяних. Це проявляється в зниженні середніх запасів і проценту виходу ділової деревини при головних рубках, а також зростання частки рубок, пов'язаних з погіршенням стану насаджень (санітарних, лісовідновних), в загальному обсязі лісокористування.
4. Соціальні фактори
4.1. В умовах кризи зросла значимість лісового господарства як галузі, що спроможна зберегти робочі місця в сільській місцевості, де проблеми працевлаштування найгостріші. Лісовий сектор має значний потенціал для розширення ринку праці, насамперед за рахунок зайнятості в галузі переробки деревини.
4.2. На фоні різкого зниження рівня життя значної частини населення підвищилась роль лісу як джерела палива і продуктів харчування. Водночас посилилася незаконна експлуатація лісових ресурсів (самовільні рубки, захвати території, браконьєрство).
4.4. Спостерігається зростання інтересу суспільства до проблем, що пов'язані з лісом і лісовим господарством. Проте рівень його поінформованості загалом не високий.
Пріоритети лісової політики
Стратегічні пріоритети
Україна належить до європейських держав і приєдналася до процесу розробки спільних цілей і принципів ведення господарства в лісах Європи (Гельсінський процес), спрямованих на невиснажливе лісокористування, збереження і відновлення біорізноманіття лісових екосистем. В зв'язку з цим стратегічні цілі національної лісової політики повинні маловідрізнятися від цілей, що сформульовані міжнародними угодами стосовно сталого розвитку, раціонального використання та охорони лісів. В найбільш загальному вигляді стратегічні пріоритети лісового господарства України можуть бути представлені наступним чином:
1. Розширене відтворення лісових ресурсів у кількісному та якісному (вартісному) вигляді.
2. Збереження і відновлення біорізноманіття лісів, підтримка їх стабільності і життєздатності.
3. Раціональне, комплексне і постійне використання лісових ресурсів.
4. Забезпечення ефективного виконання лісовими екосистемами захисних і соціальних функцій..
5. Зростання економічної ефективності використання лісових ресурсів, досягнен ня рентабельності лісового господарства, забезпечення сприятливих умов для роз витку деревообробної промисловості.
У країнах Європи, спостерігається чітке розмежування повноважень між різними органами влади по горизонталі та децентралізація по вертикалі управління щодо оганізації, планування та контролю. Реформування лісового господарства в Україні має відбуватися з урахуванням досвіду країн із розвинутою ринковою економікою, оскільки ці країни мають позитивний досвід економічного регулювання процесів управління і використання лісових ресурсів.
— в Естонії створений Державний департамент лісу(функція нормування, спостереження і частково підтримки) і державне лісогосподарське підприємство (функція власника). Деревообробка приватизована;
— в Латвії — сектор при Міністерстві землеробства (функція нормування), Державна лісова служба (функція спостереження і частково підтримки) і державне акціонерне товариство (функція власника). Деревообробка приватизована;
— в Чеській республіці існує департамент лісу в складі Міністерства сільського господарства (нормування), державна лісова служба (нагляд і частково підтримка) і державне лісове підприємство (функція власника). Значну частину лісогосподарських робіт і робіт з переробки деревини в державних лісах виконують приватні підрядчики;
— в Польщі державні ліси знаходяться у власності Державного Казначейства. Ведення лісового господарства в них здійснюється Державним лісовим підприємством, яке включає Генеральну дирекцію, 17 регіональних дирекцій і більше 400 лісових райони. Деревообробка приватизована. Функція державного контролю покладена на Міністерство охорони навколишнього середовища, природних ресурсів і лісового господарства.
Виходячи з досвіду європейських країн, більш компетентних на шляху демократії та ринку (Польща, Чехія, Угорщина, Латвія, Естонія та ін.), можна передбачити, дві принципові зміни ролі держави в лісовому секторі України, які повинні відбутися в ході подальших реформ.
По-перше, повинні бути усвідомлені і явно визначені інтереси держави як лісового власника. Функції власника слід делегувати самостійній господарській структурі (підприємству, компанії, акціонерному товариству з 100% державним капіталом), наділивши її всіма повноваженнями власника і повною відповідальністю за результати діяльності. Ситуація, в якій в одному лісі розпоряджаються і господарюють різні суб'єкти, суперечить принципам ринкової економіки і перешкоджає економічно ефективному веденню лісового господарства.
По-друге, структури, які виконують функції нормування і контролю, повинні бути повністю звільнені від господарських функцій. Необхідно позбавитися від дублювання функцій державного контролю. Безумовно, місцеві органи самоуправління можуть мати власні ліси і вести в них господарство, проте повноправно вони можуть розпоряджатися лише комунальними лісами, тобто лісами в межах населеного пункту та зеленої зони навколо нього.
Тому доцільно реформувати систему управління лісами країни, в підпорядкуванні якого повинні знаходитись дві великі і незалежні одна від одної структури. Одна повинна орієнтуватися на виконання функції нормування, контролю та частково підтримки (наприклад, лісовий департамент при Державному агентстві лісових ресурсів), друга — функції власника (наприклад, Центр управління державними лісами ).
Розглянемо схему органів управління, яка у даному випадку є трирівневою: загальнодержавний рівень, регіональний та місцевий. На загальнодержавному рівні структура управління представлена Державним агентством лісових ресурсів України, Генеральною дирекцією Центру управління державними лісами, та державною службою – лісовим департаментом . (рис. 1).
Загальнодержавний рівень
Державне агентство лісових ресурсів України
Регіональний рівень
Місцевий рівень
Державні лісогосподарські підприємства
Лісовим департаментом у складі Держлісагентства виконується функція нормування і частково реалізовується функція підтримки; складаються стратегічні плани розвитку лісового фонду та проекти ведення лісового господарства для підприємств усіх форм власності. За втілення цих планів відповідає Державна лісова служба. Основною функцією Державної лісової служби (і її ргіональних представництв) є контроль за дотриманням лісового та мисливського законодавства у лісах України усіх форм власності. Крім того, на нашу думку, даній службі варто делегувати частину функцій підтримки, таких як моніторинг лісів, координація та часткове виконання робіт щодо охорони та захисту лісу, частково наукові дослідження (на сьогоднішній день це є повноваженням Державного агентства лісових ресурсів України), проведення освітніх програм щодо ведення лісового господарства. Функцію загального (генерального, державного) контролю за станом лісів та дотриманням норм екологічного законодавства виконує інспекція при Міністерстві екології, у повноваження якої також повинне входити затвердження планів ведення господарства в
лісах охоронного призначення.
Однією з основних перепон на шляху до досягнення рентабельності лісового господарства в цілому є ліси, експлуатація яких заборонена законодавством. Основна їх частина знаходиться в малолісних регіонах держави і виконує важливі захисні та екологічні функції. Ведення господарства в насадженнях даної категорії — це ліси Степу, а також ліси в заповідниках інших регіонів —потребує великих затрат і практично не дає прибутку. В контексті запропонованої нами схеми реформування, функції держави, як власника цих лісів, покладені на самостійне Державне управління лісами охоронного призначення. Ведення господарства в даних насадженнях потребує цільових бюджетних дотацій.
Функцію власності на державні ліси у Степу, Поліссі, Карпатах, Лісостепу пропонується передати економічно самостійному Центру управління державними лісами, який підзвітний щодо результатів своєї діяльності Державному агентству лісових ресурсів. Проте Державне агентство лісових ресурсів призначає генерального директора Центру (чи раду директорів), визначає обсяги виходу продукції, укладання договорів на виконання робіт, що замовляються і субсидуються державою.
Статею 98 ЛКУ передбачено джерела фінансування заходів з підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів, їх охорони, захисту і відтворення. Це є кошти: державного бюджету, місцевого бюджету та власні кошти підприємств.
Нами пропонується наступна сфема фінансування лісогосподарської діяльності:
Державні лісогосподарські підприємства
Бюджетні асигнування (місцевий бюджет) на виконання програм з поліпшення якісного складу лісів, їх охорони, захисту і відтворення за рахунок рентної плати за використання лісових ресурсів
Власні кошти підприємств(на проведення лісогосподарської діяльності – за рахунок доходів, отриманих від господарської діяльності
Чистий прибутокпідприємств
Регіональні представництва – обласні управління державної лісової охорони
Кошти державного бюджету
Регіональні представництваЦентру управління лісами
Бюджетні асигнування (обласний бюджет) на виконання програм з поліпшення якісного складу лісів, їх охорони, захисту і відтворення за рахунок рентної плати за використання лісових ресурсів
Фонд спільних ініціатив по розвитку лісового господарства за рахунок внесків державних підприємств (відсоток від чистого доходу)
Лісовий департамент
Кошти державного бюджету
Генеральна дирекція Центру управління лісами
Бюджетні асигнування (державний бюджет) на виконання програм з поліпшення якісного складу лісів, їх охорони, захисту і відтворення рахунок рентної плати за використання лісових ресурсів
Фонд спільних ініціатив по розвитку лісового господарства – доходи, отримані від пере розподілення регіональних фондів.
admin
Дорогая и уважаемая " лісова мавка", Спасибо за информацию, но… возникают вопросы:
Извините, за "обезьянник"… Это виртуальная реальность…Сейчас я "населяю" его человекообразными особями, которые пока не научились или не решаются взять на себя ответственность за сказанные слова, т.е. подписаться. Я еще думаю над тем, какой из человеческих пороков хуже: "трусость" ( боязнь открыто сделать то, что считаешь правильным) или "жадность" ( тут всё понятно)… В государтвенном лесном хозяйстве Украины правят бал ОБА этих порока и трудно понять, – какой из них хуже…
Я хорошо запомнил слова Валерия Самоплавского , сказанные лет 10-15 назад, – " Революцию с дрожащими руками не делают"..
Если Ваши революционеры не в состоянии подписаться – пусть пишут на ЗАБОРАХ.
Кстати, по моим данным, присланный Вами текст обязали проработать и "облагородить" лесоводов Ровенской области. Я им не советую это делать… Лучше пусть подумают … и напишут свой…
canada
Шановний admin
Зважаючи на те, що інша точка зору на концепцію реформування лісової галузі з’явилась під моєю статтею, вважаю за потрібне відповісти на вашу репліку. Тим паче, що я не є членом того «обезьянника», про який ви пишете, оскільки ставлю підпис під усіма своїми матеріалами. Не буду заглиблюватись в проблеми – вони в усіх вже оскоминою на зубах. Останні півроку-рік ЗМІ, як жодну з галузей, перенаситили, перегодували матеріалами про лісову галузь. Окремі українські видання відмовляються брати статті з тегами «бурштин» і «ліс» навіть на комерційній основі. Про це не писав і не показував лише лінивий. Це дуже тривожний і небезпечний симптом, на який у вигляді реакції в агентстві і МінАПК проведено кілька порожніх, безрезультативних нарад (собака гавкає, а караван йде). Як довго буде йти караван, судити не мені, але його треба зупиняти. Лісівники це зрозуміли і нарощують імунітет самозбереження. Можливо, не стільки себе, як галузі. Я частково засуджую «лісову мавку» (не важко здогадатись, хто під цим ніком заховався), але люди шукають порятунку, і навіть у відкритого опонента агентства – «Українському лісоводі». Це, з однієї сторони, підкреслює авторитет сайту, а з іншої – повну деморалізацію головної ланки виконавчої влади лісової галузі держави. Вона вичерпала себе. Сьогодні в галузі, особливо в регіонах Західного Полісся – «37-й рік». Тільки ще «воронки» вночі не приїжджають. Люди бояться втратити шматок хліба, роботу. Пропозиція, справді, має стояти на сайті головного лісового відомства держави, але воно настільки деградувало, що звертатися туди, що звертатися до стіни. До кого звертатись? До брехливої Христини, до гендляра міндобривами? Чи до pidorr@ex.ua? Хто сьогодні може взяти на себе відповідальність за те, що відбувається? Тому вважаю, що поява «мавки» саме на цьому сайті – це крик душі тих, хто себе хоче захистити, і повна агонія тих, хто влаштував і під видом лжереформ цинічно продовжує згубний процес делигімітації так званої «лісової» влади.
admin
Никого не хотел обидеть, тем более "лісову мавку", которой симпатизирую давно и искренне… Просто устал читать реформатроские тексты без авторства….
Я давний сторонник реформы, но я принципиально против того, чтобы их делали келейно. До сих пор не знаю, кто стоит за предложениями, озвученными АПК на коллегии Мипромполитики. Почему ни один специалист публично не встал и не защитил это предложение? Я слышал лично от АПК массу обещаний о том, что мы увидим цифры и аргументы? Где они? Создается впечатление, что все появляющиеся альтернативы (кстати они сформулированы только на уровне идей) это что-то вроде "белого шума", который создает видимость активности, но ни на что не влияет.
Мне надоели общие фразы. Хочется конкретики и цифр.
Тем не менее, конечно хорошо, что люди думают и пишут.
Сейчас размещу присланные предложения в виде статьи, а позднее возможно напишу комментарий. Сейчас много своей работы и не хочется отвлекаться.Оказывается этот материал размещен ещё вчера одним из пользователей, имеющих редакторский доступ.
admin
Comments are closed.