13/12/2015
11Нещодавно депутат Луцької міської ради і лідер ГО Волині «Народний контроль» Павло Данильчук опублікував у своєму Фейсбуці матеріал про те, як директор ДП «Маневицьке лісове господарство» Володимир Радіон, не погодивши питання з керівництвом Державного агентства лісових ресурсів України, придбав легковий автомобіль Hyundai Elantra вартістю 503563 тис. грн. та систему відеоспостереження за лісовими масивами, яка коштує 80323 тис. грн.
На придбання автомобіля депутат і «контролер» розмістив в мережі копію відповідного документу, виконану наспіх кимось з недругів Володимира керівника підприємства чи то на ксероксі, чи на сканері, чи відзняту примітивним щільниковим телефоном зразка часів битви під Маренго. Матеріали Фейсбуку підхопили ласі на байки і дешеві сенсації ЗMІ. Автор цих рядків побував в лісовому господарстві селища Маневичі і переконався, що «картина», намальована у Фейсбуці народним контролером чорними фарбами, далека від правди.
Смію повідомити Павлу Данильчуку, що чисті прибутки ДП «Маневицьке лісове господарство» за результатами господарської діяльності за 9 місяців нинішнього року склали 20 млн. грн. Такими показниками не може похвалитись жодне лісове господарство України. /Это правда. На втором месте по отрасли – 14.6 млн.грн,- Тетеревский лесхоз, за 10 млн.грн перешагнули ещё четыре предприятия: по два с Киевской и Черкасской областей. Правда в динамике некоторых показателей, – к примеру стремительном росте рентабельности в некоторых лесхозах, надо ещё разобраться. Что касается Волынской области, то на втором месте Городоцьке ЛГ с прибылью 7.5 млн.грн М.П./ Очевидно, зважаючи на цю цифру, держлісгосп міг собі дозволити придбати автомобіль далеко не представницького, а нижче середнього класу, який прирівнюється до автомобіля марки «Ланос» з робочим об’ємом двигуна 1,6. Тут буде доречним сказати, що легкова транспортна одиниця була придбана за рішенням загальних зборів трудового колективу підприємства, а також з усного дозволу тодішнього начальника ВОУЛМГ Василя Мазурика, і не за бюджетні кошти, а за кошти господарської діяльності.
В матеріалі депутата на Фейсбуці мають місце й закиди про те, що Володимир Радіон балотувався в депутати Волинської обласної ради, але невдало. З киванням, звичайно, на причетність до однієї з партій. Дослівно приведу філологічні піруети Павла Данильчука: «Ще Радіон В. був на останніх місцевих виборах кандидатом в депутати Волинської обласної ради від БПП, правда не пройшов». Було таке. Справді, «був» і, справді, «не пройшов». Але на цей рахунок зауважу, що кандидат не балотувався в своїх рідних Маневичах, де йому був гарантований успіх, а в іншому окрузі, на території чужих лісових господарств. І навіть при цьому він набрав на 5 відсотків голосів більше, ніж його партія в цілому по області. Володимир Радіон набрав 40 відсотків голосів виборців і став депутатом Маневицької районної ради.
Скажу більше. Після виборів в районі побував всюдисущий народний депутат ВР України, який проливає крокодилячі сльози за долю волинського лісу і бурштину. Він провів «виховну роботу» серед місцевої еліти, суворо її попередивши на предмет того, аби «головою районної ради (!!!) не вибрали Володимира Радіона». Його не вибрали. І, власне, не вибирали, тому що навіть маючи 25 прихильників-депутатів з 32-х, він дав самовідвід, мотивуючи своє рішення тим, що має серйозні плани на перспективу з розвитку ввіреного йому лісового господарства, про що розповіли депутати районної ради.
Щодо сумнозвісної системи лісового відеоспостереження, то вона була придбана у 2011 році тодішнім директором лісгоспу Анатолієм Іщиком і «висіла» на кредиторській заборгованості підприємства (в часи керівництва колишнього директора підприємство не мало грошей навіть на зарплату!). Гасив заборгованість по цій системі, знову ж таки, Володимир Радіон.
Але ще раз повернемось до того злощасного легкового автомобіля. Я передаю читачу інформацію, отриману з джерел Державного агентства лісових ресурсів України. З приходом на посаду в.о. начальника ВОУЛМГ Олександра Кватирка останній підписав Володимиру Радіону листа-дозвіл на його придбання і передав його київським чиновникам на погодження. Та за кілька днів він різко поміняв своє рішення і відізвав листа без усякої на це мотивації. Мова йде про елементарну людську порядність керівника, державного службовця чи, вірніше, про її цілковиту відсутність.
Щодо «закупок» і «мільйонів» підприємства, які так любить рахувати Данильчук в чужій кишені (касі), то тут теж «контролер» прямо таки опростоволосився. З приходом Володимира Радіона на посаду директора йому довго доводилось виводити знищене підприємство з тіньових схем, а в його автомобільному підрозділі він застав два вантажних автомобілі без двигунів і непрацюючий трактор-бульдозер. Вони стояли під парканом і нагадували підбиті німецькі «Тигри» після бою на Курській дузі. Сьогодні в лісгоспі нараховується до тридцяти одиниць лісової техніки. Саме на її закупівлю пішли ці мільйони, які так хвилюють народного контролера-дилетанта області. На цю техніку і обладнання для деревообробки підприємство володіє усіма наявними дозволами Держлісагентства. А ще ці «мільйони» були використані на створення 250 робочих місць для таких хронічних безробітних, як Павло Данильчук.
А тепер – щодо «придбання техніки у фіктивних фірм». ТзОВ «Арзу» (на той час – діюча фірма), у 2014-му році боргувала підприємству 500 тисяч гривень. Не маючи змоги повернути борги, вона в рахунок них передала держлісгоспу техніку, на що були надані дозволи Державного агентства лісових ресурсів України. На даний час ТзОВ «Арзу» боргує підприємству 90 тисяч гривень, на відсудження яких в Маневицькому районному суді лежить позовна заява держлісгоспу.
І останнє. Повідомлю Павлу, що впродовж 2014-2015 років ДП «Маневицьке лісове господарство» на потреби АТО передало товарів, автомобіль і перерахувало грошей на суму близько 1 млн. грн. і, за що колективу був подарований Прапор України з 50-тю підписами бійців. На жаль, на прапорі немає підпису Павла Данильчука, який відсиджувався в тилах. Якісь невеселі думки навіює оця уся «фейсбуччина» типу: «…встала в одінадцать, попісяла, погладіла сабачку…». В деяких матеріалах про ДП «Маневицьке лісове господарство» і його керівника, які друкуються в місцевих ЗМІ, є спроба дискредитувати і підприємство, і його директора. І лише тому, що цю посаду вже давно чекає «своя» людина, яка буде іграшкою в руках тих, хто націлився грабувати державу і багатіти за рахунок бурштину. Це – один з головних «елементів» лісової політики міністра АПК України Олексія Павленка і його наймита Олександра Ковальчука. Що з цього вийде, не берусь судити, але правда рано чи пізно торжествує. Такий закон суспільства. Що примусило мене дати в ЗМІ цей, не вельми приємний для мого опонента текст? Не варто виходити в Фейсбук з тим, чого досконало не знаєш. Я заглянув в досьє головного народного контролера області на громадських засадах – просто так, аби відкинути усякі сумніви щодо правильності вибору заголовку публікації. Не помилився. Спеціальність, здобута в тодішньому Волинському Національному університеті ім. Лесі Українки – політолог. Це зношена куфайка, перелицьована з радянського «наукового комунізму». Я веду до того, що з таким записом в дипломі в графі анкетних даних «спеціальність» можна ставити прочерк (без освіти). Зважаючи на брак якісної освіти, я порадив би Павлу ретельно працювати над собою і уважніше вивчати проблеми, перш ніж виносити їх в соціальні мережі на загальнонародний суд. Вчити людей ненависті один до одного надто небезпечно. Це дискредитація політичного опонента з допомогою заборонених прийомів. Існує межа, за якою будь-який політичний капітал не працює.
11 коментарів
reporter
Уважаемый наш писатель. Называться не буду, вы меня не помните, я вам не платил. Но скажу вот еще что: если вы и впрямь журналист, то ваше дело не бороться за чьи-то должности, а нечто другое. Но вам этого не понять. Для Волыни ситуация, которая складывается, хороша лишь тем, кто хочет поработать безконтрольно – для себя и на себя (директора и т.д), .
Ведь по большему счету, когда в стране тяжелые времена, надо дать возможность начать работать. Пусть тот же Кватырко покажет себя. Какой из него начальник управления. Может парень оправдает надежды. Волыняне же должны смотреть, оценивать и контролировать процессы, которые происходят в лесу. И, если человек не справляется, тогда уже говорить и инициировать новый конкурс. Но надо дать возможность поработать. Митинги, манифесты, фельетоны и все другое лишь загоняет в тупик.
Уважаемый, зря вы пообещали, что своей писаниной посадите Радиона в кресло начальника. Мы стремимся к Европе, правовому обществу. Если человек прошел отбор, значит – выиграл. Если провалил экзамен, а считает, что его ущемили, пусть судится, доказывает, что конкурс не правильный, что он – Радион, лучше Кватырко в плане менеджмента, руководства и т.д. То, что вы развели на Волыни, бред какой-то. Это все напоминает игру в песочнице, когда чужие пасочки не такие и мешают, их надо завалить, чтобы было место своим. Но очень часто бывает, что, повалив чужое, ничего не строят. Уж очень довольны… победой.
Lssnyk
Я все оце прочитав, але так і не зрозумів, автомобілем якої моделі має здійснювати службові поїздки директор лісгоспу? Заодно роз'ясніть, який службовий транспорт належить лісничому, майстру лісу, інженерам лісгоспу.
silva
Жаль, що нині мало таких директорів як Володимир Радіон, які після очолення роздерибаненого лісгоспу виводять його у лідери серед підприємств галузі. Правда, для того аби це зробити, часто приходиться не виконувати протиправних вказівок зверху (про закупівлю портретів, ранцевих вогнегасників, «Лісовичків», бірок і т.п.) і тим самим ставати не угодним вищому керівництву. Такі керівники, як правило, не тільки прекрасні фахівці та патріоти, а ще і мужні люди (слава Богу вони є і серед працюючих але назву тільки Ю.О. Колодія і тільки тому, бо він вже пенсіонер, а вихід його на пенсію пройшов для керівництва галузі якось дуже буденно, незважаючи на те, що його внесок у здобутки галузі важко переоцінити). Сьогодні частіше недолуга або посередня робота з керівництва підприємством крокує разом з активною діяльністю по збагаченню себе дорогого (у т.ч. і покупка крутих авто, будівництво котеджів тощо) і дорогого начальника. Не знаю, яке власне авто у громадянина В. Радіона. Зате знаю, що директор В. Радіон, чисті прибутки підприємства яким він керує за 9 місяців сягнули 20 млн. грн., має право купити таку машину для лісгоспу. Хай Голова ДАЛР України доручив би вивчити його досвід керівництва підприємством, а з метою його поширення видав наказ, що кожний директор підприємства, чисті прибутки якого перевищують 2, 5 млн. грн. за місяць має право на купівлю HyundaiElantra. Таке рішення Головистало би стимулом для керівників лісгоспів галузі. І ще. Паралельно було би не погано здійснити аналіз-порівняння прибутковості підприємств та на яких службових і власних авто їздять директори, начальники та їх рідні…? Цікаво, на яких авто їздять керівники збиткових лісгоспів і управлінь? Ми за багаті підприємства, ми проти того аби лісгоспи були бідними.
forester18
Ви за багаті підприємства??? -за директорів у кожаних лімузінах -при трьохповерхових будинках ???та мисливських курінях- челяді і кучі всякого бидла -яке готове прислужувати??? якби у Вас трохи було здатності до банального аналізу -то Ви би знали – що абсолютна більшість держпідприємств України -ЗБИТКОВА – загальні збитки сягають мабуть сотні мільярдів гривень – а директори їздять на АУДіях та Мерсах …взагалі то є загальносвітова мудрість – БАГАТИЙ НАРОД -БАГАТА Держава…на Україні звісно завжди все через ж…вибачте зад…багаті чиновники -бідна держава…цей директор це просто маленький штрих -що робить потворна система української влади з людьми – вони дійсно попадаючи до владного корита -забувають про народ -та хлібають на повний рот та на особисте задоволення…і якщо він кращий – а перед ним розікрали – то чому -тих не посадили??:? і як цей иректор прийняв розкрадене підприємство??? …ті хлєбали – ці хлібають..цікаво хтось захлинеться чи ця убогість України -на віки???
canada
У 2013-му році, перед приходом Володимира Радіона на посаду директора ДП «Маневицьке лісове господарство», переробка кругляка становила 23 тис.м.куб. У 2015-му році ця цифра сягнула до 40 тис.м.куб. – виросла майже вдвічі. Мені відомо, що у 2016-му році в зв’язку з введенням нової лінії деревообробки, монтаж якої нині триває, планується переробляти 47 тис. м.куб. деревини. Радіон відновив сушильне господарство і працює над його розширенням, для чого монтує 2 парові котли великої потужності. У 2013 році зарплата 140 працюючих складала 2,5 тис. грн., у 2015 році 378 працівників підприємства отримують в середньому 5700 гривень. Це наочні свідчення про плоди праці керівника і його далекоглядність, адже з 1 січня 2017 року вступить в силу заборона експорту круглого лісу. А привів я ці цифри для того, хто тут чирикає, хто рве гланди через анус, як скандальна баба на базарі і намагається втягнути в цей скандал інших дописувачів, аби, в свою чергу, втягнути більше людей в лавину скандалів і пліток про авто, про мікроклімат, про "кожані лімузіни", про доходи тощо.
reporter
Бывают друзья, от которых надо держаться подальше. Они, как мартышка с гранатой, вроде безобидная, но куда кинет гранату не понятно. Понимаю чаяния Чечелюка, как человека, который хочет заработать. Но не понимаю логики Радиона, который хочет прийти на должность, поссорившись со всеми. Понятно же, что сам писатель не будет так сильно утруждать себя. Ведь никто не слышал о Чечелюке в первые месяцы революции. Он выжидал, присматривался: чью сторону взять, против кого кинутся в бой и за какие деньги. Ведь Радион по сути мудрый человек и жаль, что им сейчас командуют другие. Но видно, есть причина. И есть мотивы.
Но вернемся к автору памфлетов. Когда он впервые написал свою «статью», оклеветав тех, кто сегодня не в его эшелонах, наверное, переживал, но общество приняло это. Оно не осудило, не похвалило. Просто про глотнуло и «герой», в момент ощутив мощь пера, кинулась дальше, возомнив себя героем времени. Но может так и было, если-бы Чечелюк не перебарщивал в сравнениях, эпитетах и т.д, так любимых им. В конце концом жаль не тех, кого он уличает во лжи, не тех, кого он возносит в ранг святых, жаль журналистику, которая становится все больше продажной и лесную отрасль, к которой кроме всего прочего, приклеилось клеймо гнилого общества. Но никому это не интересно, ведь на кону лес, янтарь, и другие прелести. А история вещь упертая. И все повторяется. Все мы помним времена, когда были не прочь попить из твоего сервиза, или походить в твоем тулупе. И все это под благими намерениями. Никакие аналогии не напрашиваются?
Как мне рассказывали, никто и никогда не был для этого человека авторитетом, только денежным кошельком. Если платит, значит – друг, нет – увы. Думаю, если Радион проиграет, он человеку с гранатой тоже станет не нужным. А пока, неистовая хвальба Маневицкого директора режет ухо. Может он и впрямь хорошо работает, и человек, может не плохой, но с такой подачей, кажется будто он лжец. Ведь Маневичи и когда-то были самодостаточны. Радион сам говорил, что принял хорошее хозяйство и постарается не только не опустить планку передового хозяйства, но и поднять ее. Тогда про что говорит Чечелюк: « З приходом Володимира Радіона на посаду директора йому довго доводилось виводити знищене підприємство з тіньових схем, а в його автомобільному підрозділі він застав два вантажних автомобілі без двигунів і непрацюючий трактор-бульдозер. Вони стояли під парканом і нагадували підбиті німецькі «Тигри» після бою на Курській дузі». Риторика? Или уже даже не это…
Ну и еще одно. Очень хочется узнать специализацию Чечелюка, в каком году он получил диплом журналиста, какой вуз закончил, кто были его учителя? Ведь даже за Царя гароха, как любит выражаться автор статьи, были такие понятия как журналистская этика, основные правила журналистики и т.д. Ведь сколько детей сейчас поступают на философский факультет, идут туда сознательно, мысля иначе, нежели пишет этот «журналист»: « Спеціальність, здобута в тодішньому Волинському Національному університеті ім. Лесі Українки – політолог. Це зношена куфайка, перелицьована з радянського «наукового комунізму». Я веду до того, що з таким записом в дипломі в графі анкетних даних «спеціальність» можна ставити прочерк (без освіти)». Интересно как реагирует на такую оценку ВУЗа его ректор? Априори поступать туда нельзя, но и в другие научные заведение тоже вход воспрещен, раз философия изношенная фуфайка. Словом логики мало. Но хочется закончить как не странно словами пана Чечелюка: «Вчити людей ненависті один до одного надто небезпечно. Це дискредитація політичного опонента з допомогою заборонених прийомів. Існує межа, за якою будь-який політичний капітал не працює». Единственное, что стоит добавить и деньги тоже заканчиваются когда-нибудь, да и не унесёшь их с собой-то.
И еще, мне говорили, что в Киеве на стене одной редакции долгое время красовалась стенгазетка-фейлетон. Называлась «Чечелюкизмы». Там были ляпы автора. Но у кого их нет, скажете вы. И я кивну. Но, думаю, не за горами той момент, когда словом «чечелюкизм» обозначат вывернутую на изнанку журналистику, – без оппонентов, фактов, истины, лживую и продажную.
Радион, откупайся от него, пока есть деньги. А то не за горами его фельетоны про тебя…
canada
Передивися. «Юпітер, ти сердишся, значить, ти не правий». Дякую «юпітеру» за досі невідомі сторінки моєї біографії. Не знав за «чечелюкізми», хоча мої статті є в 10-ти центральних газетах, не рахуючи місцеві ЗМІ (пришли – подивлюся, чи повідом, «в какой редакции»), І з усіма ЗМІ я прощався так, щоб можна було туди повернутись. Періодично повертаюсь. З журналістським матеріалом, якщо є потреба. Комусь знову заважає моя журналістика. Вона завжди заважала, як коню заважає шлея під хвостом. Тому, що там є тема, проблеми, правда про людей і нелюдей. І це закономірно: в журналіста дуже мало друзів, і дуже багато ворогів. Звичайне явище. Я звик до цього, як звикають до осінньої мряки. І це мені не заважає. I ще одне. Я завжди підписувався під тим, що написав. Ніколи не користувався псевдонімами, ніколи не підписувався "репартьором". Гюльчатай, открой свое личико. Назвись? Навіщо хвицати в спину своїм ослячим копитом? Га, "репартьор"? Страшно? Та і пишеш ти про те, чому у миші хвостик шилом. Давай, підвищуй свою "кваліфікацію". Тільки псевдоніми міняй, осел. "Создай мнєніє".
forester18
Що не журналюга – то брехунець та неук …прохфесія така …canada – ви журналіст??? – люба бабка на маневицькому базарі скаже -що у 2013 році 2500грв. =306$…. а у 2015 році – 5700 грв.=230$ ???? вмієш рахувати пане канада??? фактично реальна зарплата впала на ТРЕТИНУ !!! – на експорт ліс продається в доллярах і в 2013 і в 2015???- і не груби канада – бо в справжній Канаді робітник лісозаготівельник – при тому що так само продають ліс по цінам світовим (Манєвичі і Монреаль) і на експорт -головним чином в Китай – має платню -30-40 тисяч долларів в рік- 600-800тисяч грв. чи 50-70 тисяч гривень в місяць!!! а знаєш чому там такі великі зарплати ???? – тому що директори начальники та голови -не КРАДУТЬ??? так розкажи красунь своїм працівникам -чому вони за одинакову працю одержують в 10-20 разів менше???
zoro
Звичайною є практика для наших колег в Прибалтиці , Польші, коли термін служби автомобіля на виробництві складає 5 років та зазвичай воник ористкються авто більш представницького класу, -Toyota HiLux, Mitsubishi L200, Nissan Navara, VW Amarok. Рідко хто може дозволити тримати собі старыше авто.
Щодо Ланоса- машина непогана як для 80-х рр. минулого століття, але різниця у витраті пального рівно за два роки ціну компенсує (3000 км в місяць, на 30% менше витрата палива, 20 грн/л).
forester18
У свій час я роздивлявся збоку життя і роботу німецького лісничого…для роботи у нього був Дефендер -десь 30-літньої давнини -такий досить схожий на гарного "бобіка" -простий зелений функціональний -для лісу гір роботи -класне авто – а от дома він їздив -на чомусь простому і досить компактному -як майже всі німці – я гостював у німецького мільйонера – там повний двір авто його жінки усіх дітей родичів – і самий найкрутіший і найбільший -менший за директорську Елантру…куди -та яку ділянку у лісі -"прахфессіанал" на ній заїде яка її функціональність та необхідність -як на мене то просто понти -дєшьовки …доречі якщо Ви Зоро опікуєтесь бензином -то маленька Фабия майже в 2 рази менше їсть ніж надута Елантра -видно економічність неголовне – щоби тільки температеру гнало на задній диван ???опція крутої Елантри.. справа не в цьому директору який тринькає ДЕРЖАВНІ кошти – а так як він тринькають та розкрадають всі посадовці …Ангела Меркель живе у квартирі меншій ніж туалет у палаці Порошенко – і Німеччина звісно в 100 раз багатше???
forester18
Ви пане Петро Чечелюк звинувачуєте депутата Данильчука в брехні – але і саме брешете нагло та лицемірно – так скільки коштує авто??? – один каже 575 000 …ви – 503 563грв . і порівнюєте з Ланосом ??? – найкрутіший Ланос в 2 рази дешевший і навіть більше — і там не шкіри ні клімату ні парктроніку (а нащо партронік ???після бадеги не можуть пришвартуватись???) – та і колеса -як у жигуля -трохи більші – вашому директору западло???( державний заклад???)і він вибрав досить круту тачку…чого не червоний БМВ -кабріо -крутим парнєм був би…мораль найти і правду нажаль серед аморального суспільства нажаль неможливо – ви професійний журналіст ??? бо бачу брехні пишете невимушено та елегантно??? Вам задали просте питання -навіщо директору таке круте та розкішне авто – яке явно не гармоніює із зубожілими волинянами???
Comments are closed.