07/12/2015
0Хороший очерк о хорошем человеке…М.П.
Нелегкі лісівничі будні витримують не всі, однак ті, хто залишається, не бажають змінювати місце роботи, працюють з одним записом у трудовій книжці, бува, й по 30 років, або ж підсилюють кадровий склад лісництв, обласного галузевого управління. Серед цієї когорти — Іван Федорович Михалевич.
За плечима у досвідченого лісовода — майже чотири десятки років роботи в галузі, три десятиріччя з яких він пропрацював на посаді лісничого Гірницького лісництва державного підприємства “Ратнівське лісомисливське господарство”. Територія лісництва, що займає площу 7752 гектари, простягається від селища Ратне аж до межі з Любешівським районом і охоплює лісові угіддя 9-ти сільських рад.
Іван Федорович каже, що волею долі йому судилося бути лісівником. Після закінчення навчання в Шацькому лісовому технікумі, був призваний до армії. Військова дисципліна та навчання загартували його, приготували бути відповідальним у доручених справах. Усе це далося взнаки — зародилося бажання продовжити військову службу. Та батько порадив не поспішати, натомість спробувати себе на іншій, не менше важливій службі, що пов’язана з охороною лісу. Мовляв, тут теж дисципліна, порядок, відповідальність, погони на плечах … Тим більше, що після Шацького технікуму Іван проходив практику в Харківській лісовпорядкувальній експедиції в Оренбурзькій області, де і мав можливість пізнати ази ведення лісового господарства.
Про своє рішення Іван Михалевич тоді не пошкодував, не шкодує і зараз. Шкода, каже, лише, що роки так швидко й невблаганно біжать…
— Добре пам’ятаю день, коли прийшов влаштовуватись на роботу лісівником Поступельського лісництва Ратнівського лісгоспу. Це було у 1978 році. Як швидко відтоді пролетів час…
Голову сім’ї в нелегкі трудові роки підтримувала дружина Галина Василівна, донька Ольга, а сини ще й пішли слідами батька. Володимир працює у лісгоспі на посаді інженера лісовідновлення та побічного користування лісу, а Андрій — майстром електронного обліку Гірницького лісництва. Попервах Іван Федорович працював на різних посадах (з 1981 по 1983 р. — техніком-лісоводом Гірницького лісництва, з 1983 по 1985 р. — лісничим Ратнівського лісництва), тому з дружиною вони були змушені переїжджати з одного місця до іншого. Коли ж у 1985 році його призначили лісничим Гірницького лісництва (у цьому ж році закінчив навчання за заочною формою в Київській сільськогосподарській академії на факультеті лісового господарства), Галина Василівна переконливо сказала, що більше переїздити нікуди не буде. Сім’я збудувала невеличкий будинок неподалік від лісництва, там і поселились.
— Мені б зараз таке здоров’я, як у цього юнака, – розглядає Іван Федорович свої давні фотографії, збережені у випускному альбомі Шацького технікуму. — Однак, скажу вам відверто, що й зараз втоми не відчуваю, не зважаючи на те, що, практично, цілий день на ногах.
Робочий день у лісництві розпочинається приблизно о сьомій ранку. Ще півгодини на те, щоб обговорити в колективі та з керівництвом лісгоспу графік робіт на цілий день. А вже з восьмої години лісівники приступають до виконання запланованих завдань.
Віяння часу не оминули й саме лісництво. За роки роботи Івана Михалевича в ньому зроблено добротний ремонт, закуплено необхідну техніку. Та й кадровий склад лісництва підібрано таким чином, що будь-якої хвилини може розраховувати на підтримку будь-кого зі своїх колег.
Кваліфікованих працівників має лісництво і в лісорубній справі. За минулий рік сформовано дві штатні бригади лісорубів. Кожен із них має посвідчення, відповідно — навички в роботі.
До відновлення лісу Іван Федорович підходить у повному всеозброєнні, застосовуючи і знання, і цінний практичний досвід. Зауважує, що відомого принципу роботи лісівників — садити стільки, скільки вирубується, в його лісництві не лише дотримуються, а й навіть перевиконують — насаджують лісу більше, аніж зрубують. Щороку це — 50-60 гектарів. Заліснюються землі, що вийшли з-під сільськогосподарського користування — (10-15 га), закладаються плантації (1-2 га) новорічних ялинок.
Вже завершено підготовку грунту як під посадку лісових культур навесні, так і під лісовідновлення природним шляхом, очищено ділянки від порубкових залишків… Одне слово — зусилля ратнівських лісівників не марні і вселяють велику надію на очікуваний результат — гарний ліс у майбутньому.
Сьогодні Іван Федорович впевнено навчає своїх молодих колег простим і водночас головним істинам успішного лісовода: навесні лісові культури потрібно садити якнайраніше, тоді вони краще приживатимуться. А ще — по-справжньому любити ліс, бо за це він, тобто ліс, віддячує.
Сільські громади пишаються тим, що мають добросовісного лісничого. “А як можна не бути людяним і уважним до інших, до суспільних проблем, потреб? — життєво розмірковує співрозмовник. — Ліс для селян – годувальник. У наших селах всі — від малого до великого — знають, що до природи потрібно ставитися дбайливо. Для мене ж ліс за роки роботи став невід’ємною частиною життя. Люди бачать це, а тому йдуть назустріч в будь-яких питаннях.”
Директор державного підприємства “Ратнівське лісомисливське господарство” Микола Мельник зауважує, що цінністю будь-якого колективу є, передусім, люди. Ці слова — про таких, як Іван Михалевич. Професійні, особисті якості досвідчених лісівників, які завдяки праці та відданості справі здобули повагу й авторитет серед людей, завжди гідні наслідування.
