Василь Голян: Яценюк розпочинає основну реформу української економіки – що отримає пересічний українець

Для діючого уряду наступають найвідповідальніші дні. Крім прийняття основного фінансового кошторису країни на 2016 рік, який значно перекроює ландшафт державних видатків і передбачає глобальну реструктуризацію частини державного сектору, уряд намагається запропонувати новий формат менеджменту державних підприємств, щоб унеможливити корупційні схеми та підвищити мотивацію ефективнішого використання належних народу України активів.

За багато років державний сектор став полігоном різного роду зловживань, пов’язаних з нераціональним використанням державної частки активів у функціонуванні національних акціонерних компаній та інших підприємницьких структур, які знаходяться у державній власності. При цьому надприбутки отримувалися корпоративними структурами якраз через непрозорість використання державних активів, тому й цей сектор багатьма експертами і називається найменш ефективним.

Питання управління державними підприємствами та державними активами на сьогодні є важливою проблемою державної економічної політики. Виведені з-під управління міністерств компанії повинні сформувати сім державних холдингів. Про це сказав прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк сьогодні на засіданні уряду. Яценюк вважає, що побороти політичну корупцію можна шляхом введення в державних компаніях незалежного управління. За його словами, майбутні холдинги повинні будуть управлятися незалежними директорами через призначення на відкритому конкурсі за участю міжнародних партнерів.

Тобто керівник уряду виступає за формування на базі державних підприємств холдингових структур, що виведе ці підприємства з під прямого впливу відповідних міністерств та відомств. В першу чергу, холдинги необхідно створювати у лісогосподарському та водогосподарському комплексах, щоб підвищити дієвість використання природних та природно-господарських активів в інтересах держави та окремих територіальних громад.

На сьогодні державні лісогосподарські підприємства підпорядковуються обласним управлінням лісового та мисливського господарства, які є частиною вертикалі, що сформувалася в структурі Державного агентства лісових ресурсів України. При цьому відомчий підхід до управління лісовими та лісогосподарськими активами не дає можливості суттєво збільшити обсяги залучення капітальних та портфельних інвестицій, щоб забезпечити реальну модернізацію лісозаготівельного та деревообробного обладнання. Це особливо актуально сьогодні, коли вступають в дію законодавчі норми про заборону експорту необробленої деревини і необхідні значні інвестиції для введення додаткових потужностей переробки деревини.

У водогосподарсько-меліоративному підкомплексі склалася надзвичайно складна ситуація з технічним станом міжгосподарських, а ще більше внутрішньогосподарських мереж гідротехнічних споруд, що не дає можливості повернути у повноцінний господарський оборот значні площі осушених сільськогосподарських угідь. Причина зрозуміла – відсутність необхідного обсягу інвестицій. Формування державних холдингів дасть можливість підвищити концентрацію інвестицій та ефективніше залучати ресурси інституціональних інвесторів для модернізації меліоративних систем.

Квінтесенцією незадовільного використання природних ресурсів, які знаходяться у державній власності, тобто є власністю українського народу, є низький рівень доходів зборів (ренти) за спеціальне природокористування до Зведеного бюджету України (рис. 1). Незважаючи на щорічне зростання номінальної величини зборів за спеціальне використання природних ресурсів упродовж 1999-2012 рр., динаміка частки цих платежів у доходах Зведеного бюджету України мала обернену тенденцію. За період з 1999 по 2003 рік частка зазначених зборів знизилася з 4,6 до 3,7%, а з 2004 по 2007-й – до 2,7%, з 2007 по 2009 рік – навпаки, збільшилася з 2,7 до 4,1%.

Рис. 1. Надходження зборів за спеціальне використання природних ресурсів у фактичних цінах та їх частка в доходах Зведеного бюджету України
(за даними Державної служби статистики України)

Зазначене зумовлено зменшенням надходжень інших видів платежів, у тому числі класичних податків, у зв’язку з деструктивним впливом світової фінансової кризи на національну економіку. У період 2009-2011 рр. динаміка частки зборів за спеціальне використання природних ресурсів у загальних надходженнях до Зведеного бюджету України знову характеризувалася спадним трендом (з 4,1 до 3,7%).

У 2012 році порівняно з 2011 даний показник збільшився на 0,2%, що зумовлено впорядкуванням системи податкових та неподаткових регуляторів у сфері надрокористування та скороченням кількості пільговиків при сплаті земельного податку. Відтак можна зробити висновок, що в структурі доходів Зведеного бюджету України збори за спеціальне використання природних ресурсів за період 1999-2012 рр. не перевищували 5%, що свідчить про низьку фіскальну віддачу залучених у господарський оборот природних благ.

Значною мірою така незадовільна ситуація із сплатою ренти за спеціальне використання природних ресурсів пов’язана з тим, що міністерства та відомства, які опікають відповідні природно-ресурсні сектори, прямо чи опосередковано сприяють перетіканню природної ренти не до Зведеного бюджету України, а в корпоративний сектор. Створення державних холдингів на базі державних підприємств-природокористувачів за участю іноземного топменеджменту має припинити перерозподіл природного багатства на користь окремих бізнес-груп. Левова частка плати за використання природних ресурсів має концентруватися в ареалах їх розміщення – сільських територіальних громадах.