03/10/2023
0
Як «зоозахисні» організації злякались батлу з мисливцями
Роман НОВІКОВ, газета “Природа і суспільство”
Зоозахисні громадські організації неодноразово закидали, що якщо мисливська спільнота не буде з ними спілкуватись, враховувати їхню думку та не шукати компромісів, то вони будуть блокувати на рівні Міндовкілля всі мисливські ініціативи.
22 вересня, заступник Міністра захисту довкілля Сергій Власенко написав на своїй сторінці в соцмережі: «Провели конструктивну двогодинну зустріч із зоозахисниками щодо напрацьованого Держлісагентством проєкту Мисливської стратегії. Плануємо разом напрацювати єдину спільну конструктивну позицію щодо цього документа…». Разом з тим з’явилась інформація, що на тому ж заході, перший заступник Міністра цього ж відомства Олександр Краснолуцький заявив, що мисливську Стратегію, яка їм надійшла від Держлісагентства вони не підтримують і, взагалі, в їхніх планах до 2030 року – повністю припинити діяльність мисливської галузі в Україні.
Щоб з’ясувати справжні наміри Міндовкілля, вислухати аргументи зоозахисних організацій щодо їхньої антимисливської діяльності та надати переконливі факти на користь ведення мисливського господарства, зокрема, в умовах воєнного стану, мисливська спільнота організувала панельну дискусію на тему: «Мисливське господарство. Міфи та реальність».Тож на зустріч, яка відбулась 26 вересня в рамках дискусійної панелі на виставці LISDEREVMASH 2023, окрім лісівників, мисливствознавців, науковців, користувачів мисливських угідь, Держпродспоживслужби, народних депутатів, громадських мисливських організацій, також запросили і Міндовкілля разом із зоозахисними організаціями: WWF, Всеукраїнською екологічною лігою, Зеленою силою, Відкритими клітками, ЕПЛ.
Але Міндовкілля і так звані зоозахисники в котрий раз не скористалися нагодою провести професійну дискусію з фахівцями мисливської справи, вони проігнорували запрошення.Незважаючи на це, мисливська спільнота обговорила нагальні проблеми галузі, блокування її роботи і подальші кроки, але можливість знайти взаєморозуміння опонентів, на жаль, так і залишилася нереалізованою. Тож це означає, що попереду ще довгий шлях пошуку аргументів і порозуміння, аби, врешті-решт, змінилося ставлення влади до мисливської галузі. В іншому випадку вона приречена до загибелі найближчим часом.
Голова Товариства лісівників України Юрій Марчук, зокрема, зазначив:– Усі добре розуміють, як працюють екологічні організації. Як приклад – нещодавній випадок браконьєрства на Львівщині. У ЗМІ написали: «Смертельний постріл мисливця-браконьєра…». Так само (як до браконьєрів – ред.) до нас ставиться і Міндовкілля. Ми запросили на цю зустріч першого заступника цього відомства Олександра Краснолуцького, Сергія Власенка, який, до речі, є мисливцем, так званих зоозахисників, але ніхто з них не з’явився. Ліміти вони блокують, Стратегію – теж. Тож потрібно негайно підключати всю мисливську багатотисячну спільноту і ставити жорстко питання про підтримку мисливства як галузі.
Начальник Відділу мисливського господарства та полювання Держлісагентства, яке було організатором зустрічі, модератор панельної дискусії Володимир Каленіченко, розповів про «співпрацю» з Міндовкілля:– 21 вересня на зустрічі в Міндовкілля з зоозахисними організаціями з боку мисливської галузі я був запрошений один. Їхня риторика така, що мисливської галузі не повинно існувати в Україні. Всі мої аргументи на підтримку мисливства ними не приймались. Вони просто не хочуть шукати конструктив, компроміси і, взагалі, вислуховувати альтернативні думки. Зустріч була начебто для обговорення нашої Стратегії, але зоозахисники її зразу не підтримали і сказали, що вони документ у такому вигляді розглядати не будуть. Міндовкілля, чомусь, теж з ними погодились. І це при тому, що над Стратегією працювала робоча група, до якої входили їхні представники. Стратегія і Ліміти – це не єдині документи, які вони блокують. Ми поки не можемо зрушити це з місця і тому всім, на місцях, треба долучатися до відстоювання своїх прав, бити на сполох, вимагати, аргументувати, переконувати місцеву владу, представників Міндовкілля на місцях у необхідності розблокувати роботу галузі.
Ігор Марчук, народний депутат України, член фракції «Слуга народу» висловив свою думку щодо проєкту Стратегії розвитку мисливського господарства і тих, хто її блокує:– У мене є відповідь, чому на нашу зустріч не прийшли представники так званих природоохоронних організацій. Серед присутніх є фахівці, науковці, які все своє життя присвятили тваринному світу, тому це була б непроста дискусія для «природоохоронців». Тут треба було б наводити переконливі аргументи, щоб не підтримувати реформу мисливської галузі, яка давно назріла. А у них їх не має.Тим більше зауважень до Стратегії, яку ми публічно обговорювали і приймали всі пропозиції. Все, що отримала робоча група і що не суперечило європейському законодавству ми врахували у проєкті Стратегії. Тому юридична процедура нами виконана. Чому чиниться такий супротив документу, який заснований на принципах Європейської Хартії – принципах, які визнані кожною країною ЄС – невідомо. Не приймати Стратегію – це означає – не розуміти, що Україна рухається до європейських цінностей і що наша країна бажає бути країною з розвиненою мисливською галуззю.
Представник Держпродспоживслужби підтвердив, що ситуація з хижаками критична. Цього року вона погіршилася ще більше. Як погіршилась і епідеміологічна ситуація, випадків захворювання на сказ та африканську чуму свиней побільшало.ДПСС цього року відновило пероральну імунізацію диких тварин. Вакцину треба розкладати вручну, але ресурсів для цього не має, тому просять допомоги у користувачів мисливських угідь. Ті залучають мисливців до цієї справи. Але щоб з’ясувати ефективність імунізації, треба провести діагностичний відстріл хижака. І тут починаються проблеми з дозволами. Не кажучи вже про діагностику поголів’я дикого кабана на наявність АЧС. Це, взагалі, неможливо зробити без погоджених Лімітів. А Ліміти блокує Міндовкілля. У ДПСС вважають, що потрібно розблоковувати роботу мисливської галузі хоч у тих регіонах, де це можливо, інакше нас чекає епідеміологічна катастрофа.
Голова Науково-технічної ради Всеукраїнської асоціації мисливців та користувачів мисливських угідь, доктор біологічних наук Василь Новицький, окреслив ще одну проблему, про яку нині мало хто говорить у мисливській галузі, але яка може зіграти фатальну роль:– На жаль, з причини відсутності на заході наших опонентів, конструктивної бесіди з ними так і не вийшло, але нам – мисливській спільноті й без них є чим сьогодні перейматись. Перед обличчям викликів ми, як ніколи, повинні об’єднатись, все інше буде грати проти нас і мисливства. Щодо наших опонентів, то я давно задаюсь питанням: «Хто взагалі ці «зоозахисники»? Як цей вигаданий термін регламентований в законодавстві?» Відповідь: «Ніяк!» Тобто ми маємо справу з нелегітимними формуваннями, які видають себе за захисників прав тварин. Але захист прав тварини неодмінно передбачає обмеження прав людини, а це суперечить Конституції України. І це має розуміти наша влада, а не загравати з ними в брудні ігри. Зокрема це стосується Міндовкілля.До них у нас є дуже багато питань, але, на жаль, Міндовкілля проігнорувало наше запрошення до цієї дискусії.Сьогодні це відомство порушує всі законодавчі норми щодо погодження Лімітів, затвердження Стратегії та інших документів. Дійшло до того, що представники Міндовкілля публічно озвучують плани з ліквідації мисливської галузі, що суперечить Положенню самого відомства. Хто за це все має відповідати?Ще одне питання, яке нині мене найбільше бентежить – це проблема, з якою ми стикнемось після відкриття ринку землі – вже з 1 січня 2024 року. Тож нам конче потрібно провести, хоча б косметичну, законодавчу правку до Закону України «Про мисливське господарство та полювання», щоб позбавити обов’язків користувачів мисливських угідь погоджувати право користування угіддями із землевласниками. Потрібно передати ці обов’язки іншим суб’єктам влади, наприклад, територіальним громадам або, взагалі, відмінити цю норму, якої, до речі, не має в ряді країн ЄС.До прикладу, Німеччина. Там землевласник зобов’язаний або сам вести мисливське господарство на своїй землі, або укладати угоду з іншим користувачем, який буде на його землі цим займатись. Якщо землевласник не обере жоден з варіантів, то це за нього зробить держава. Бо там розуміють, що охороняти угіддя, регулювати чисельність дичини, компенсувати потрави, боротись з хижаками, які розповсюджують захворювання, підгодовувати диких тварин і багато іншого за кошти платників податків, державі – не вигідно. Адже все це можуть зробити мисливці та ще й за власний кошт.Тож якщо ми, в найближчий час, у цьому не переконаємо і нашу владу, то з нового року розпочнеться зворотний відлік часу існування мисливської галузі в Україні.
Висловив свою позицію і т.в.о. голови Всеукраїнської ради Українського товариства мисливців та рибалок Микола Скорий:– Нам потрібно частіше проводити такі заходи, надавати розголосу проблемам мисливської галузі. Переконувати суспільство, якому нав’язали думку, що мисливці – це не вбивці, а мисливська галузь – непотрібний атавізм. Так звані зоозахисники набрали обертів у медійній сфері й починають диктувати нам, що робити і як працювати. Цього не можна допускати.УТМР – одна з наймасовіших організацій з давньою, 100-річною історією, яка веде роботу з охорони мисливських угіддях і відтворення тваринного світу. Члени нашого Товариства першими стали на захист країни в рядах тероборони, коли ворожа навала сунулася з усіх боків до столиці. Нині тисячі наших єгерів і мисливці на фронті боронять свою землю. Тим часом у тилу блокується робота нашого Товариства і всієї мисливської галузі. Маємо надію, що влада країни почує багатотисячну мисливську спільноту, зрозуміє, нарешті, важливість нашої роботи і почне з нами співпрацювати.
За результатами проведеної панельної дискусії одноголосно прийнято рішення про необхідність звернення до Екологічного та Економічного комітетів Верховної Ради щодо пришвидшення розгляду законопроєктів, які стосуються розвитку мисливського господарства.Також учасники зібрання звернуться до Міндовкілля вимагаючи невідкладного розгляду та забезпечення прийняття нормативно-правових актів, які стосуються мисливського господарства. (Стратегії розвитку мисливського господарства на період до 2030 року, затвердження Лімітів використання диких парнокопитних та хутрових звірів і встановлення Норм відстрілу інших мисливських тварин, віднесених до державного мисливського фонду, у сезон полювання 2023–2024 років).
Тож, підбиваючи підсумки зустрічі можна сказати, що вона була не марною, але проблем мисливського господарства вона не вирішила. Мисливська галузь нині в глухому куті й, в першу чергу, через позицію Міндовкілля і її колаборацію із зоозахисниками. Як вийти з цього кута, – поки невідомо. Потрібна підтримка мисливської галузі вищим керівництвом країни, але поки що багаточисельні звернення до Уряду результату не дають. Треба розуміти, що цей глухий кут може миттєво перетворитись на прірву для країни, зокрема, від нашестя лисиць, бродячих собак та котів, хвороб, які вони розповсюджують. А спалах АЧС може поставити на коліна не лише приватні домогосподарства, а й увесь український міжнародний зерновий бізнес.
