27/09/2023
0Нагадаємо, 27 липня відбулось засідання колегії на якому серед питань лісового господарства розглядались проблеми мисливської галузі.
Тоді свою точку зору висловила і голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко, яка запевнила, що вона представляє позицію усіх зоозахисних громадських організацій України. Всю свою доповідь вона присвятила критиці й зауваженням проєкту Стратегії розвитку мисливського господарства та наголосила, що якщо думку цих організацій не буде враховано, то вони блокуватимуть усі мисливські ініціативи на рівні Міндовкілля, Кабміну і Верховної Ради.
22 вересня заступник міністра захисту довкілля Сергій Власенко написав на своїй сторінці в соцмережі: «Провели конструктивну двогодинну зустріч із зоозахисниками щодо напрацьованого Держлісагентством проєкту Мисливської стратегії. Плануємо разом напрацювати єдину спільну конструктивну позицію щодо цього документа…».
Разом з тим стало відомо, що на тому ж заході, перший заступник міністра цього ж відомства Олександр Краснолуцький заявив, що мисливську Стратегію, яка їм надійшла від Держлісагентства вони не підтримують, і взагалі, в їхніх планах до 2030 року – повністю припинити діяльність мисливської галузі в Україні.
Щоб з’ясувати справжні наміри Міндовкілля, вислухати аргументи зоозахисних організацій щодо їхньої антимисливської діяльності та надати переконливі факти на користь ведення мисливського господарства, в тому числі в умовах воєнного стану, мисливська спільнота організувала панельну дискусію на тему: «Мисливське господарство. Міфи та реальність».
Тож на зустріч, яка відбулась 26 вересня у Києві, окрім лісівників, мисливствознавців, науковців, користувачів мисливських угідь, Держпродспоживслужби, громадських організацій, зокрема Всеукраїнської асоціації мисливців та користувачів мисливських угідь, також запросили і Міндовкілля разом із зоозахисними організаціями: WWF, Всеукраїнською екологічною лігою, Зеленою силою, Відкритими клітками, ЕПЛ.
Але вони чи то злякались тривоги, яка була напередодні заходу, чи то відвертої розмови з фахівцями мисливської справи, але Міндовкілля і так званні зоозахисники, в котрий раз, ухилились від батлу і просто не з’явились.
Не зважаючи на це мисливська спільнота обговорила нагальні проблеми галузі, блокування її роботи Міндовкілля, зоозахисниками, ОВА, але те, заради чого і була організована ця зустріч, нажаль, так і не відбулось. Тож це означає, що попереду ще довгий шлях боротьби і протистоянь, які, маємо надію, врешті решт змінять ставлення влади до мисливської галузі. В іншому випадку вона припинить своє існування найближчим часом.
Це підтвердив і голова Науково-технічної ради Всеукраїнської асоціації мисливців та користувачів мисливських угідь, доктор біологічних наук Василь НОВИЦЬКИЙ, який, зокрема, зазначив:– На жаль з причини відсутності на заході наших опонентів, конструктивної бесіди з ними так і не вийшло, але нам – мисливській спільноті й без них є чим сьогодні перейматись. Перед обличчям викликів ми, як ніколи, повинні об’єднатись, все інше буде грати проти нас і мисливства. Щодо наших опонентів, то я давно задаюсь питанням: «Хто взагалі ці “зоозахисники”? Як цей вигаданий термін регламентований в законодавстві?» Відповідь: «Ніяк!» Тобто ми маємо справу з нелегітимними формуваннями, які видають себе за захисників прав тварин. Але захист прав тварини неодмінно передбачає обмеження прав людини, а це суперечить Конституції України. І це має розуміти наша влада, а не загравати з ними в брудні ігри. Зокрема це стосується Міндовкілля.
До них у нас є дуже багато питань, але, на жаль, Міндовкілля проігнорувало наше запрошення до цієї дискусії.
Сьогодні це відомство порушує всі законодавці норми щодо погодження Лімітів, затвердження Стратегії та інших документів. Дійшло до того, що представники Міндовкілля публічно озвучують плани з ліквідації мисливської галузі, що суперечить Положенню самого відомства. Хто за це все має відповідати?
Ще одне питання, яке нині мене найбільше бентежить – це проблема з якою ми стикнемось після відкриття ринку землі – вже з 1 січня 2024 року. Тож нам конче потрібно провести, хоча б косметичну, законодавчу правку до Закону України «Про мисливське господарство та полювання», щоб позбавити обов’язків користувачів мисливських угідь погоджувати право користування угіддями із землевласниками. Потрібно передати ці обов’язки іншим суб’єктам влади, наприклад територіальним громадам або взагалі відмінити цю норму, якої, до речі, не має в ряді країн ЄС.
До прикладу, Німеччина. Там землевласник зобов’язаний або сам вести мисливське господарство на своїй землі, або укладати угоду з іншим користувачем, який буде на його землі цим займатись. Якщо землевласник не обере жоден з варіантів, то це за нього зробить держава. Бо там розуміють, що охороняти угіддя, регулювати чисельність дичини, компенсовувати потрави, боротись з хижаками, які розповсюджують захворювання, підгодовувати диких тварин і багато іншого за кошти платників податків, державі – не вигідно. Адже все це можуть зробити мисливці та ще й за власний кошт.
Тож якщо ми, в найближчий час, у цьому не переконаємо і нашу владу, то з нового року розпочнеться зворотній відлік часу існування мисливської галузі в Україні.
