26/09/2023
0Сьогоднішній стан деревообробки в Україні визначають як зовнішні умови, так і внутрішній бізнес-клімат та можливості.
Уповільнення темпів активності у будівельній галузі у західних країнах протягом 2023 року викликали дуже низький попит на лісопродукцію у всьому її асортименті без винятку. Як наслідок, відзначаються різке зниження цін на всі види лісопродукції, скорочення обсягів виробництва та зниження обсягів продажу. Торговці тримають свої запаси пиломатеріалів на досить низькому рівні, і багато хто з них обмежується покупкою лише терміново необхідних обсягів поповнення.
Упродовж року гравці ринку вважають, що горизонтальний рух цін, за винятком незначних коливань, може зберегтися до початку будівельного сезону 2024 року. Оскільки відсоткова ставка за іпотечними кредитами останнім часом стабільно зростає в середньому до більш ніж 7%, нині немає жодних ознак будь-яких суттєвих стимулів з боку будівельного сектора.
Ухилення від укладання довгострокових контрактів пояснюється також тим, що ціни на пиломатеріали хвойних порід, як очікується, продовжуватимуть знижуватися. В результаті різкого зниження цін на колоди хвойних порід, як і раніше, можна припустити, що ціни на пиломатеріали також продовжуватимуть знижуватися.
Наголошується проблема з визначенням ринку збуту. Можливості ринків збуту у країнах Східного Середземномор’я та Аравійському півострові, наприклад, обмежені. Лише небагато постачальників зможуть використати можливості збуту в США через досить стриману динаміку цін за останні кілька місяців. Експорт до Азії також гратиме лише обмежену роль внаслідок кризи китайської нерухомості.
За даними Державної служби статистики (Держстат), промислове виробництво в Україні в першій половині 2023 року знизилося на 2,9%, тоді як минулого року за цей період падіння склало 31,9%, тоді як у 2021-му було зафіксовано зростання на 1,9%.
Держстат уточнив, що з березня цього року фіксується зростання промислового виробництва: після стрибка на 51,2% у березні відновлення сповільнилося до 18,2% у квітні, 17,9% у травні та 13,7% у червні.
За підсумками першого півріччя виробництво деревообробної промисловості збільшилося на 4%. Трохи, але все ж таки зрушення є. Наростити його наше спільне завдання.
Приклад промислового розвитку наочно відображається на розвитку країн Азії, які ще зовсім недавно були фабричним регіоном світу. Економічні наслідки вражають. ВВП на душу населення коливається від 8 000 доларів у Індії до 49 000 доларів у Японії. Для порівняння ВВП на душу населення в Україні на сьогодні становить 4596 доларів. Тобто без промислового розвитку Україні успіху не бачити. А деревообробка також є складовою цього промислового розвитку. Ось тільки щоб вона ефективно розвивалася потрібні відповідні умови. А з цим у країні сьогодні є великі проблеми, які значною мірою залежать від промислової політики уряду.
Війна наклала свій відбиток на деревообробку. Деревообробники встигли побувати на передовій фронту, під окупацією, у прифронтовій смузі, вести розвідку на користь ЗСУ, займатися волонтерською діяльністю з матеріально-технічного забезпечення своїх військ, а після звільнення території від загарбників відновлювати своє виробництво в умовах воєнного часу, незважаючи на значне погіршення умов. бізнесу.
Значно погіршилася і, відповідно, подорожчала логістика, зросли ціни на всі товари та особливо на енергоносії, скоротилася кількість робітників чоловіків, яких пішли добровільно чи за призовом до армії. Через війну значно зросла собівартість виробленої лісопродукції, що робить її часто неконкурентоспроможною на світовому ринку, оскільки ціна її реалізації часто виявлялася значно нижчою за собівартість виробленої продукції. З трьох основних складових собівартості виробленої лісопродукції: вартості сировини, енергоносіїв та робочої сили найбільш керованої та визначальною є вартість сировини, яка на світовому ринку постійно коливається від піків до обвалів, але її оптимальна величина завжди повинна знаходитися в рамках, що забезпечують прийнятну собівартість виробленої лісопродукції. Здавалося б ази ринку, яких мають дотримуватись продавці та покупці круглих лісоматеріалів. На Заході ця проблема успішно вирішується при торгівлі за прямими договорами та прейскурантними цінами.
А чи перебудувався внутрішній лісовий ринок щодо більш ефективного забезпечення сировиною вітчизняного виробника в умовах воєнного часу?
На жаль, цього не сталося. Як він був на мирних рейках, так він на них залишився. За інерцією завершилася так звана «лісова реформа», апофеозом якої стала поява Державного підприємства «Ліси України», супер монополіста на лісовому ринку. За формою державне, а, по суті, бізнес-підприємство. Конкретні автори реформи невідомі, хоча нитки ведуть до Офісу президента, але її фронтменом став Юрій Болоховець, у минулому голова Державного агентства лісових ресурсів України, фахівець лісової галузі та, як виявилося, із добрими задатками пропагандиста. Якщо вірити його словам, то в лісовій галузі все гаразд, а за рентабельністю навіть стало краще, ніж до війни. Перевірити це неможливо, оскільки інформація йде виключно через соціальні мережі без документального обґрунтування, а отже, неофіційно. На офіційному сайті ДПЛУ інформація про результати господарської діяльності відсутня (всі пішли у Фейсбук). Натомість «солов’ячими трелями», що доносяться з Фейсбуку, можна заслухатися.
Вимальовується не дуже благостна картина, на якій ДПЛУ взяло в оренду всі державні, а отже загальнонаціональні ліси і втридорога продає заготовлений ліс його ж номінальному власнику. Якщо з якихось причин заготовлений ліс не куплять резиденти, його можна вільно продати нерезидентам. Торговий механізм до цього повністю готовий, а гроші, як відомо, не пахнуть. “Конгеніально!”, – як сказав би Великий Комбінатор. Держава на службі бізнесу, але лише обраному. На чолі цієї бізнес-імперії ті самі чиновники, які затято стверджували, що прямі договори 100% корупція. А насправді прямі договори як «зуби дракона» на полі бою заважали їхньому просуванню до заповітної мети. Не випадково, що серед заявлених пріоритетів ДПЛУ виділяється максимальна рентабельність і жодного слова про необхідність забезпечення вітчизняної деревообробки. Іншими словами, якщо вітчизняна деревопереробка і житиме, то не довго.
Створений торговельний механізм (ДПЛУ+ліцензійні біржі) ідеальний для продавців та торгових майданчиків з точки зору отримання максимального прибутку. Рух цін можливий лише вгору. В арсеналі бірж є і голландський аукціон, що передбачає торги на зниження ціни, але скоріше в ролі «обманки». Він є, але продавці проти його використання, оскільки він суперечить пріоритету ДПЛУ щодо отримання максимально можливого прибутку. А пріоритетів деревообробників у діючій системі торгівлі деревиною немає й близько. Все тільки для продавця та його максимального прибутку. Аномальні аукціони під час війни не лише вияв паталогічної жадібності організаторів торгів, а й ірраціональності.
Якось питаю постійного учасника аукціонів:
– Як пройшли торги?
– Нічого не взяв, але іншим накидав добре, – бадьоро відповідає учасник аукціону.
І такі «кидали» постійно присутні на аукціонах, мимоволі забезпечуючи зростання цін на внутрішньому ринку, коли вони падають на зовнішньому. Завдяки цьому явищу іноді ще не вироблена додана вартість виробників дістається майже повністю продавцям лісу та біржам. Тобто, для виробників встановлено найнесправедливішу форму торгівлі, яка не може забезпечити йому ефективний розвиток виробництва. Ціноутворення на круглі лісоматеріали на українському ринку є сьогодні найважливішою проблемою для деревообробників.
Наприклад, у Швеції, країні високоякісної деревообробної галузі ціна на сосновий пиловник класу якості В/С становить 40 EUR/м3 біля лісової дороги. Приблизно стільки ж у країнах Європи. В Україні стартова аукціонна ціна на подібний пиловник становить 47 EUR/м3 (без ПДВ). З урахуванням торгу, біржової комісії та вартості транспортування на складі покупця такий пиловник може коштувати вже 60 EUR/м3 та більше. Ціна 1 м3 пиломатеріалів, виробленого з пиловника за такою ціною з доставкою до Європи (без урахування прибутку) може становити 210-215 EUR/м3 (з північно-східних районів України). А рівень закупівельних цін на пиломатеріали сьогодні в Європі починається зі 190 EUR/м3. Чи є економічний сенс займатися, наприклад, виробництвом пиломатеріалів? Якщо по 40 EUR/м3 (1 900 грн/м3 із ПДВ), то можливо. Шведи продають пиломатеріали, виготовлені з такого пиловника за ціною 225 EUR/м3 в умовах низького ринку.
Рішення напрошується знизити закупівельну ціну пиловника, наприклад, до вказаної ціни 40 EUR/м3 і процес піде. Легко сказати важко зробити. Точніше нікому. Біржі не самостійні, ВО директора ДПЛУ не самостійний і це чітко відчувається на відстані, а кінцевим бенефіціаром проглядається офіс президента, хоча формально він нізащо не відповідає. ДПЛУ не має ні бізнес-стратегії, ні правил торгівлі необробленою деревиною. Щоправда, оголошено тендер на розробку найкращої бізнес-стратегії світовими експертами та залучення іноземних інвестицій для ДПЛУ. Це явно робота не держчиновників, а халявників у їхніх лавах. Тендеру на поділ прибутку не буде, роздеребанять вже самостійно як зазвичай.
Все пізнається в порівнянні. У більшості країн Заходу встановлена система торгівлі деревиною за прямими договорами та прейскурантними цінами. Враховуючи високий рівень розвитку деревообробної галузі та експорту лісопродукції, проглядається прямий зв’язок із сприятливою системою торгівлі круглими лісоматеріалами, під час якої ціна може оперативно регулюватися відповідно до кон’юнктури ринку та за погодженням сторін. Продавці там теж пропонували аукціонну систему торгівлі і навіть проводили експеримент, але далі за експеримент справа не пішла. Покупці вирішили визначати ціну безпосередньо з продавцем без жодних посередників і «кидал», вважаючи це дешевшим і надійнішим.
Є там інші цікаві положення. Так, наприклад, у Німеччині залежно від відстані постачання круглих лісоматеріалів встановлено чотири транспортні зони: № 1 – на відстані до 100 км, № 2 – до 200 км, № 3 – до 300 км, № 4 – до 400 км. Ціна на круглі лісоматеріали, встановлена для транспортної зони №1, для кожної наступної транспортної зони стає на 5 EUR/м3 дешевшою. Таким чином, ціна на круглі лісоматеріали для транспортної зони №4 виходить на 15 EUR/м3 дешевше порівняно з транспортною зоною №1. Є й інші бонуси, пов’язані з обсягами, діаметром та сортами.
Немає на Заході такого поняття як пересортиця, оскільки остаточний розрахунок між покупцями та продавцями проводиться за фактично поставленою кількістю та якістю поставленої партії лісоматеріалів.
Усі особливості торгівлі круглими лісоматеріалами обумовлюються у звичаях торгівлі, які є обов’язковими до виконання сторонами процесу купівлі-продажу незалежно від цього, зазначені вони у контрактах чи ні.
Щось подібне є у нашому Цивільному кодексі у розділі купівлі продажу за зобов’язаннями сторін. Непогано було б у подібні до звичаїв торгівлі включити ще порядок приймання круглих лісоматеріалів за кількістю та якістю, щоб за умовчанням діяв єдиний порядок у цьому питанні.
Тепер поставимо запитання, а чи можливо все це за монопольної біржової форми торгівлі? Звичайно, ні. Тому що встановлений біржею регламент визначає обмежені норми спеціальної торгівлі. Якщо немає інших форм торгівлі, то біржова торгівля стає як монопольної, а й автократичної. Щоб цього не було, повинні використовуватися також інші форми торгівлі, в тому числі і за прямими договорами. Це спростило б торгівлю деревиною, підвищило оперативність укладання торгових угод, а механізм ціноутворення зробило б гнучкішим, що відповідає поточним ринковим умовам. Невипадково, що деревообробники країн Східної Європи, в яких аукціонна форма торгівлі круглими лісоматеріалами є єдино можливою (Польща, Литва) мають ті ж проблеми, що й їхні українські колеги з питання ціноутворення на заготовлену деревину.
Вирішення цієї проблеми не потребує жодних фінансових витрат. Йдеться створення розумної торгівлі (зводу правил), що враховує інтереси всіх учасників ринку. Якщо правила погані, їх змінюють на добрі. У цьому полягає розвиток. Альтернативою може бути застій.
Міністр фінансів України Марченко в інтерв’ю видання Форбес висловився з великою повагою про бізнес, який особливо залишився працювати в Україні і бажанням покращити бізнес-клімат і стимулювати промисловість. Суттєві зрушення вже зроблено в оборонній промисловості, зокрема для приватного бізнесу. Це свідчить про те, що в уряді чимало далекоглядних та ефективних керівників, які готові підтримати ініціативу знизу. Саме в цьому напрямі і потрібно зосередитись всім численним профільним асоціаціям деревообробників. Цю проблему можна було б обговорити і в ході майбутньої Міжнародної кластерної конференції лісопромислового сектору 28 вересня 2023 р.
На Заході правила торгівлі деревиною розроблені споживачами деревини, в Україні продавцями. Україна рухається до ЄС. Настав час змінювати застарілу торгову парадигму і максимально наблизити її до західної.
