14/11/2015
0Я ,конечно,не совсем согласен с автором этой заметки: в журналистике грязи не меньше, чем в лесном хозяйстве… и свиноводстве.. Это – личное, и возможно ошибочное, наблюдение : не принимайте близко к сердцу…М.П.
Мушу відповісти моєму опоненту Олександру Кватирку, щоб заспокоїти його.
Олександре! Істерика відсутня. Заглянув в словник і прочитав: «Істерика – збуджений стан, який доводить до втрати володіння собою». Не пам’ятаю, чи колись перебував в такому стані. Є факти, а факти – річ вперта. Ти порахував статки (копійки) журналіста і «бравуєш» ними. Я чекав цього. Мені передали, що ти ще два тижні тому поставив лісгоспи Волині на диби з вимогою, скільки заробив журналіст.
До усього того, чого тобі не дав Бог, добавилась твоя дріб’язковість (на російські мові звучить як «мелочность»). До усього був готовий, а на таку твою низькість не сподівався. Дві доби тому після репліки «Пир во время чумы» я поставив жирну крапку, вирішивши не згадувати тебе на сторінках шанованого мною сайту «Український лісовод» і його керівника. Але ти мене своєю дріб’язковістю спровокував на новий виток не вельми приємних розмов для тебе, смикнув старого тигра в фізичному стані напівдрімоти (67 років!!!), за вуса.
Я поїхав в село Гаразджа, що поруч з Луцьком, аби подивитися елітні котеджі нинішньої місцевої «еліти» (вже впродовж 25-ти років не вживаю цього слова без лапок). Там мешкаєш ти. Там твій елітний будинок, від якого віє розкішшю, багатством і смаком. Там робітниці ДП «Лісовий насіннєвий центр», яке входить в систему обласного управління, прибирають за твоїми «елітними» мисливськими собаками. Зробив кілька фотографій. Не ставлю їх тут, аби не шокувати твоїх колег в усій державі і тебе особисто: ти сьогодні в Києві і можеш виїхати зі столиці вже начальником управління. Ти «збудував» будинок на зарплату 4 тисячі гривень, працюючи на посаді лісничого одного з лісництв Маневицького держлісгоспу, а згодом – директором ДП «Володимир-Волинське лісове господарство».
Така тоді у тебе була зарплата. Крім будинку – дорогий «лексус»-позашляховик ціною кілька мільйонів гривень, який призначений для подолання бездоріжжя в джунглях пониззя Амазонки. А ти його водиш по цивілізованих дорогах. Якщо рівняти житло журналіста, то я живу в кротячій норі («хрущовці» 70-х років). Твій будинок збудований з добротного круглого лісу, захований за кількома високими огорожами. Мої ж доходи легко порахувати – вони на виду і піддаються елементарному обліку. Ти вже, ворушачи губами, їх порахував
. В журналістиці відсутні «тіньові» схеми і підприємства, «бізнес», гра в піжмурки з державою. Твої статки рахувати я не берусь, хоч за фахом економіст. Не лізу в чужу кишеню. Це дуже низько. Їх важко порахувати, або хіба що з похибкою плюс-мінус 10 мільйонів. Не сумніваюсь, що ти, на противагу мені, перебуваєш в стані перманентного афекту, а за твоїми статками уважно стежать ті, кому це необхідно за родом занять: міцні, інтелігентні хлопці в цивільній одежі з оперативними кобурами під рукою. Також не сумніваюсь, що вони їх колись «обнародують». На все добре тобі, Олександре. Ти – молодий і гарячий, але не смикай старих тигрів за вуси.
Петро Чечелюк.
