Список тринадцяти

Чи вирішується проблема захисту довкілля забороною культивувати «чужорідні» дерева? Лісівники і природозахисники сперечаються

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2022 № 1410 «Про внесення змін до Правил відтворення лісів» Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів (Міндовкілля) було дано завдання розробити і затвердити «Перелік інвазійних видів дерев із значною здатністю до неконтрольованого поширення, заборонених до використання у процесі відтворення лісів». Для виконання цього доручення Міндовкілля створило робочу групу, до складу якої були включені експерти різного профілю – представники міністерства, науковці, працівники природоохоронних організацій і лісового господарства, представники екологічних громадських організацій, помічники народних депутатів. Згодом, після завершення роботи робочої групи, наказом Міндовкілля України № 184 від 03.04.2023 такий перелік, який включає 13 видів чужорідних деревних рослин (айлант найвищий, аралія маньчжурська, в’яз низький, гледичія колюча, горіх чорний, дуб червоний, каркас західний, клен ясенелистий, маслинка вузьколиста, павловнія (види та гібриди), робінія звичайна, черемха пізня, ясен пенсільванський), був затверджений.

Необґрунтованість включення деяких видів до переліку, суперечлива процедура його схвалення та очевидні негативні наслідки від імплементації цього наказу Міндовкілля викликали значний резонанс у колі науковців, працівників лісового господарства, політиків та громадян. З іншого боку, в соцмережах з’явилися публікації, відкриті листи, організовані керівниками громадських екологічних організацій, в яких захищається позиція Міндовкілля та засуджується прагнення лісівничої спільноти внести зміни до переліку інвазійних видів дерев, а ці ініціативи називаються безвідповідальними діями на шкоду природним екосистемам та європейським прагненням нашої держави.

Сподіваємося, читачам нашої газети буде цікаво почути думку експерта – доктора сільськогосподарських наук, професора, академіка Лісівничої академії наук України Юрія Івановича Гайди. Він був у складі вищезгаданої робочої групи і знає певні аспекти згаданої проблеми, так би мовити, зсередини.

– Юрію Івановичу, Ви були членом міжвідомчої робочої групи Міндовкілля. В чому, на Вашу думку, принципова відмінність позиції лісівників та екологів у питанні інвазійних видів?

– На мою думку, ключовою розбіжністю між нашими пропозиціями було різне трактування поняття «інвазійні види». Відомо, що будь-яка дискусія повинна починатися з визначення термінів. Адже ще у XVII столітті французький філософ і математик Рене Декарт влучно сказав: «Уточніть значення слова, і ви позбавите світ від половини непорозумінь та помилок». У визначенні, яке використовується в Національній стратегії щодо поводження з інвазійними чужорідними видами флори і фауни в Україні на період до 2030 року, і яке розміщене на сайті Міндовкілля, основний акцент зроблено на негативному впливі того чи іншого чужорідного виду на біорізноманіття. Наш підхід базується на ширшому визначенні, яке дається в статті 3 Регламенту ЄС № 1143/2014 щодо запобігання і менеджменту інтродукції та поширення інвазійних чужорідних видів і в перекладі з англійської мови звучить так: «Інвазійні чужорідні види – чужорідні види, чия інтродукція або поширення загрожує, або несприятливо впливає на пов’язані екосистемні послуги». Як бачимо, тут ключовим критерієм є вплив чужорідного виду на екосистемні послуги. А ми знаємо, що спектр корисних екосистемних послуг насаджень низки чужорідних видів може бути дуже широким, зокрема, виконання ними кліматорегулівних, водорегулівних, меліоративних, рекреаційних, санітарно-оздоровчих, естетично-виховних та інших функцій. Такі різні трактування інвазійності видів є однією з причин відсутності у офіційному списку Європейського Союзу майже усіх видів, які затвердило Міндовкілля України. З нашого українського переліку в списку ЄС присутній лише айлант найвищий.

Щодо інших дискусійних видів, зокрема, дуба червоного, робінії псевдоакації, гледичії трьохколючкової, ясена пенсільванського, ми пропонували компромісне рішення – включити ці види до переліку, але дозволити їх культивування в певних типах лісорослинних умов, чи природних зонах, де ці види не мають на даний час субститутів і генерують значні вигоди у формі екосистемних послуг. Як, наприклад, робінію псевдоакацію у Степу у відносно бідних і сухих типах умов місцезростання, на схилах балок і ярів, де вона характеризується високою стійкістю, меліоративною цінністю, придатністю до рекультивації земель, медоносністю.

–.Чому ж тоді Міндовкілля проти запровадження заборони на типологічному чи зональному принципах?

 –.Міндовкілля України, загалом, юридичним підґрунтям затвердженого Переліку вважає Лісовий кодекс України, а саме статтю 85, де сказано про «недопущення генетичного забруднення генофондів аборигенних порід та інвазій інтродукованих видів у природні екосистеми». Якщо уважно вдуматися в зміст цього речення, то очевидним є те, що в цій статті немає прямої заборони використання інтродукованих видів у лісовідновленні й лісорозведенні. Тут, на мій погляд, мова більше йде про необхідність запровадження контрольних заходів щодо запобігання інвазійного поширення за межі території первинної інтродукції, а не про заборону висаджування. Якщо ж допустити, що в цій статті десь все таки можна побачити заборону, то чому заборона не може бути частковою на типологічному чи зональному принципах? Наші опоненти на це відповідали, що в цій статті немає слів про зональність і типологію. Якщо так, то чому в пункті 8 «Правил відтворення лісів», які розробляло Міндовкілля, а вищезгаданий перелік є додатком до цих Правил, сказано, що «відтворення лісів у всіх природно-кліматичних зонах здійснюється на лісотипологічній основі…», хоча в главі 14 Лісового кодексу «Відтворення лісів» немає жодного слова про зональність та лісову типологію. Мені видається, що подвійні стандарти в такому випадку є неприпустимими.

– Автори запропонованого переліку стверджують, що внесення усіх без виключення видів лісових деревних рослин є науково обґрунтованим. Що Ви можете сказати з цього приводу?

– Автори запропонованого переліку стверджують, що вони використовували результати науково-дослідної роботи Інституту еволюційної екології «Організаційно-правові та методичні засади оцінки ризиків, контролю розповсюдження інвазійних чужорідних видів, що становлять загрозу природним екосистемам та біорізноманіттю України, опрацювання структури інформації про них у відкритій електронній базі», яка була виконана у 2019 році. Однак у звіті інституту у список інвазійних включено лише 6 видів лісових деревних рослин та чагарників, а саме: клен ясенелистий, айлант найвищий, маслинка вузьколиста, дуб червоний, акація біла та аморфа кущова. А у прийнятому Міндовкілля переліку є 13 видів. Причина такої невідповідності невідома.

Особливим маркером неякісності запропонованого переліку є присутність у ньому горіха чорного і павловнії. Навіть представники Інституту ботаніки заперечували доцільність внесення горіха чорного до переліку. Адже цей вид не проявляє ознак інвазійності, зокрема, щодо безконтрольного поширення. І навіть до їхньої думки не прислухалися.

Щоб ще раз переконатися в неінвазійності горіха чорного, ми разом з завідувачем відділу селекції, генетики та біотехнологій УкрНДІЛГА Світланою Лось та провідним науковим співробітником відділу Ларисою Терещенко у липні цього року провели польові дослідження насаджень горіха чорного на півдні Тернопільської області у Чортківському лісовому господарстві, а саме: в Улашківському, Гермаківському, Борщівському лісництвах. Обстежили 6 ділянок віком від 25 до 90 років. Так от, виявили, підкреслюю, лише 9 шт. самосіву горіха чорного на усіх 6 пробних площах. Як бачимо, ніякої інвазії горіха чорного, не кажучи вже про його неконтрольоване поширення, немає. Щодо павловнії повстистої варто згадати оцінку переліку доктором сільськогосподарських наук Михайлом Гументиком із Інституту біоенергетичних культур та цукрового буряка, який уже шість років проводить дослідження цього виду. Він зазначає, що в Україні перспективним є клон-112 павловнії, рослини якого вирощені методом in vitro не дають насіння і не можуть самостійно розмножуватися. Тобто і ця позиція у переліку є дискусійною.

– У низці публікацій в соціальних мережах, в яких активно захищається Наказ № 184 Міндовкілля України, стверджується, що без такого рішення неможлива реалізація європейських прагнень України? Ви погоджуєтесь із цим?

 – Звичайно ні. І про це аргументовано свідчить досвід і практика європейських країн. Ми уже згадували про загальноєвропейський список інвазійних видів, у якому відсутні майже всі види з українського переліку. І це при тому, що, наприклад, площа насаджень робінії псевдоакації в Європі становить 2,44 млн га. В кожній європейській країні є свої національні списки інвазійних видів фауни і флори, чого ще немає в Україні. Тому логічніше було б спочатку опрацювати Міндовкілля такий національний список, а вже потім на його основі пропонувати список інвазійних видів лісових деревних рослин.

Ще одне важливе зауваження. Виявлення у чужорідного виду деревних рослин усіх чи частини ознак інвазійності досить часто не супроводжується автоматичною забороною на його культивування. Про це свідчить як світовий, так і європейський досвід. Наприклад, у Новій Зеландії сосна промениста (Pinus radiata) вважається інвазійним видом, але заборони на вирощування цієї породи немає. З 10 млн га лісів в країні 2 млн га займає сосна промениста. Тепер візьмемо країни ближнього зарубіжжя. У Польщі на сайті Генеральної дирекції охорони довкілля є результати проєкту щодо визначення списку видів рослин, які вважаються інвазійними. Серед 60 чужорідних видів як дуб червоний, так і акація біла характеризуються як середньоінвазійні види. В той же час 9 грудня 2022 р. було прийнято Розпорядження Ради Міністрів про перелік інвазійних чужорідних видів, що становлять загрозу для Європейського Союзу, та перелік інвазійних чужорідних видів, що становлять загрозу для Польщі, а також про коригувальні дії та заходи, спрямовані на відновлення природного стану екосистем. Розпорядження розроблено на вимогу закону про чужорідні види. Згідно з прийнятим розпорядженням ні дуб червоний, ні акація біла не були вказані як види, що становлять загрозу для Польщі чи Європейського Союзу.

Звернемо увагу на країну, де екологічному добробуту населення приділяється надзвичайно велика увага, в розробці екологічних законів бере участь велика кількість громадських рухів і організацій, а партія зелених є в коаліції світлофорного уряду. Це звичайно Німеччина. На сайті федерального відомства з охорони природи можна легко знайти скріпт 352, що є узагальненим звітом групи працівників відомства і науковців щодо природоохоронної оцінки інвазійності чужорідних видів судинних рослин. Як можна побачити зі звіту у Німеччині використовують багатоступінчасту класифікацію інвазійних видів, тобто всі види віднесені до білого, сірого та чорного списку. В свою чергу, рослини чорного списку віднесені до трьох кластерів: попереджувальний список, акційний список та менеджеральний список. Такий поділ обумовлений різними підходами до поводження з інвазійними видами, які включені до цих груп.

Більшість видів лісових деревних рослин, які хочуть заборонити використовувати в Україні при відтворенні лісів, відносяться до групи менеджерального списку, зокрема, дуб червоний та акація біла. Таким чином ці два види офіційно визнані в Німеччині інвазійними. Хоча є багато публікацій німецьких авторів, які не погоджуються з цим. І тут виникає наступне питання, а як німецькі колеги вирішують проблему поводження з інвазійними видами. Так-от, якщо види є в попереджувальному списку, тобто це види, які ще відсутні в країні, але є небезпека їх попадання на її територію, тоді основними заходами є заборона на їх завезення та торгівлю. Види, які є в акційному списку, це види, які недавно інтродуковані і займають ще незначні площі, а тому є можливості їх повністю викорінити. Основними заходами поводження з видами менеджерального списку є профілактика, контроль і моніторинг. У принципі це абсолютно те саме, що ми пропонували на усіх трьох зустрічах міжвідомчої комісії.

Тепер, коротко про те, як юридично регламентуються заходи поводження з інвазійними видами в Німеччині. Все це прописано в федеральному законі про захист природи, а саме: в статті 40 цього закону, зокрема, в її першому абзаці: «Випуск у природу виду рослин, який не зустрічається в природі у відповідній зоні або не зустрічався більше, ніж 100 років, а також виду тварин потребує дозволу компетентного органу… Звільняються від вимоги щодо отримання дозволу: 1. Вирощування рослин у сільському та лісовому господарстві»…

І тут можна було б поставити крапку, але разом з тим тут виникає запитання. Чи можна було в Німеччині, де при владі є партія зелених, заборонити культивування усіх видів, які володіють інвазійними властивостями? Так як це зробили в Україні і пишаються цим. Відповідь очевидна – могли. А чому цього не зробили в найбільш екологічно просунутій країні світу? А все просто! В таких країнах національний інтерес домінує над інтересами окремих соціальних груп.

– Так який же вихід із ситуації, яка склалася, Ви бачите?

 – Тут можна було б запропонувати кілька сценаріїв. Усі вони передбачають відкликання наказу № 184. Перший варіант – формування Національного списку інвазійних чужорідних видів фауни і флори, а потім складання Переліку інвазійних видів лісових деревних рослин і правил поводження з ними. Другий варіант – формування нового Переліку із виключенням тих видів, які є найбільш дискусійними, з наступним проведенням спільних досліджень їх інвазійної активності, впливу на екосистемні послуги з участю усіх зацікавлених інституцій. Третій варіант – формування нового Переліку, однак при цьому: а) для низки порід передбачити можливість часткової заборони на типологічному і зональному принципах, б) врахувати потреби, можливості і ризики післявоєнного відновлення лісів і полезахисних смуг, які постраждали від воєнних дій, а це майже третина лісового фонду країни, в) врахувати важливу роль порід-інтродуцентів у пом’якшенні негативних наслідків зміни клімату.

Важливо, щоб при обранні будь-якого варіанту, особи, які відповідальні за прийняття рішень, завжди пам’ятали слова Гру Гарлем Брундтлант, прем’єрміністра Норвегії, одного з ініціаторів проведення екологічного саміту в Ріо-де-Жанейро в 1992 році:

«Довкілля не існує в ізоляції від людської діяльності, від потреб і бажань людей. І спроби захистити його, що не беруть до уваги задоволення людських потреб, призвели до того, що в деяких політичних колах до цих спроб стали ставитися як до чогось наївного, відірваного від життя… Довкілля – це місце нашого життя, а розвиток – це наші дії щодо поліпшення нашого добробуту в ньому. Обидва ці поняття нероздільні».

P.S. Національна екологічна рада України поширила відкритий лист і закликала підтримати своїм підписом Позицію природоохоронної громадськості, науковців, фахівців у сфері захисту довкілля щодо неприпустимості скорочення Переліку інвазійних видів дерев, заборонених до використання у лісовідтворенні.Станом на 15 серпня, Звернення підписали понад шість десятків громадян. З текстом цього документа можна ознайомитися тут: https://cutt.ly/owgYqfT9