13/11/2015
0Мне нравятся статьи – где много цифр… : есть о чем поговорить М.П.
16 листопада розпочинається чергова аукціонна сесія з продажу на біржі необробленої деревини, передбаченої до заготівлі лісогосподарськими підприємствами Держлісагентства України. І знову для учасників ринку деревини постало два питання: який обсяг деревини буде виставлено на торги, і за яким принципом будуть сформовані стартові ціни.
Стосовно обсягів виставленої деревини об’єктивно говорити сьогодні рано. А от попередні висновки щодо цінової політики можливо зробити вже зараз, аналізуючи стартові ціни на деревину, запропоновані держлісгоспами Вінницького обласного управління, першого з ресурсних управлінь в графіку проведення аукціонних торгів.
І тут до Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства виникає одразу декілька питань.
По-перше, чим керувались керівники лісогосподарських підприємств даного управління (начальник управління – Бондар Анатолій Омелянович), коли визначили стартові ціни на пиловник дубовий в 2 рази вищими за реальні ринкові?
Для прикладу стартові ціни ДП «Вінницьке ЛГ» на 1 квартал 2016 року:
Пиловник 2-го ґатунку
діам. 26-34 см. 4800 грн/м3
діам. 36-48 см. 7470 грн/м3
діам. 50 і біл. 10375 грн/м3
Пиловник 3-го ґатунку
діам. 26-34 см. 3498 грн/м3
діам. 36-48 см. 5437 грн/м3
діам. 50 і біл. 6436 грн/м3
Для порівняння стартові ціни не деревину, наприклад, підприємств Житомирського ОУЛМГ на 4 квартал 2015 року були такими:
Пиловник 2-го ґатунку
діам. 26-34 см. 2850 грн/м3
діам. 36-48 см. 4500 грн/м3
діам. 50 і біл. 4869 грн/м3
Пиловник 3-го ґатунку
діам. 26-34 см. 1892 грн/м3
діам. 36-48 см. 2532 грн/м3
діам. 50 і біл. 3134 грн/м3
Бачимо зростання ціни в 1,5-2 рази, причому обґрунтування такому росту немає. Знову приходимо до проблеми відсутності прозорої формули стартової ціни, яку деревообробники намагаються вибороти в Держлісагентства вже більше року. І така ситуація з ціновою політикою Вінницького облуправління сьогодні, на нашу думку, є саботажем, спрямованим, в першу чергу, на дискримінацію закону щодо мораторію на експорт необробленої деревини.
Якою може бути ефективність переробки пиловника дубового 2-3 ґатунків, середня вартість якого перевищу 200 євро/м3. Тільки витрати сировини при виробництві заготовок дубових становлять 3 куб. м. пиловника на 1 куб. м. заготовок, тобто понад 600 євро. Додайте витрати на виробництво, транспортні витрати тощо. Середня реалізаційна ціна заготовок на складі продавця не перевищує 300-350 євро/м3. Лише одиниці компаній мають завершений цикл виробництва і кращу ефективність переробки дубової сировини, однак і вони не в змозі купувати сировину за вказаними цінами.
Питання друге: за якою вартістю держлісгоспи Вінницького ОУЛМГ використовують дубову сировину для власної деревообробки і якою є ефективність такого господарювання, враховуючи ринкову (а на думку лісівників запропонована стартова ціна і є ринковою) ціну на деревину? На жаль, збитковість такого розрахунку називають «умовною», однак чи має право галузь, яка відповідно до заяв її керівника потерпає від недостатнього фінансування, дозволяти собі мільйонні «умовні» збитки.
За таких умов вбачається, що лісові господарства не мають права на переробку жодного кубу деревної сировини на власних підприємствах, тому що ціна, за якою вони списують ліс на власні потреби, є нижчою майже в 10 разів за стартові аукціонні ціни на ресурс. А отже, це може розглядатись як факт розкрадання державних коштів і неефективного використання державного ресурсу, за що керівники лісгоспів мають нести персональну відповідальність. Враховуючи те, що опубліковані стартові ціни є однаковими на відповідні сортименти у різних лісгоспів Вінниччини, можна також говорити про зговір, оскільки собівартість продукції в кожному лісовому господарстві різна, відповідно, і ціни мають дещо різнитись. Факт зговору та неринкових високих цін дає можливість Всеукраїнській асоціації деревообробних підприємств звернутись до Антимонопольного комітету України з метою розслідування цієї та подібних ситуацій в лісовому господарстві.
Окремої уваги також заслуговують умови проведення аукціонних торгів на ТБ «Вінницька товарна універсальна біржа». Операційний зал біржі має площу 6 на 8 метрів, в якій мають вміститись до 150 учасників торгів. Жодних комфортних умов для учасників, крім директорів держлісгоспів, які знаходяться за столами і потайки, а іноді не приховуючись, глузують з покупців. В свою чергу, покупці сидять на старих стільцях, зимою в верхньому одязі (роздягнутись умов не має), всі нотатки про хід торгів робляться «на колінах», панує тиснява і повітря на всіх не вистачає. Від компанії покупця на торгах може брати участь лише один представник з причини відсутності вільних місць. В свою чергу, біржа пропонує учасникам торгів чай та каву, однак робить це безпосередньо біля входу до вбиральні. Можливо, біржа обділена коштами? Дозвольте висловити сумнів. Вхідний квиток одного учасника торгів коштує 150 – 1000 грн, біржова винагорода становить 0,8% від суми придбаної сировини. Невже біржа за таки кошти не має змоги орендувати пристойніше приміщення? А можливо, ситуація на біржі просто віддзеркалює ставлення до вітчизняного споживача, яке існує в самому лісогосподарському управлінні.
Всеукраїнська асоціація деревообробних підприємств надіслала очільнику Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства пану Бондарю свою пропозицію щодо приведення цін до ринкового рівня та відповідно перенесення торгів на іншу дату до моменту вирівнювання ціни, яка була проігнорована. Така ситуація на Вінниччині є просто кричущою. Протягом останнього року Вінницьке ОУЛМГ з кварталу в квартал, незважаючи ні на що, здійснювало політику стрімкого необґрунтованого підвищення цін та унеможливлення розвитку деревообробної галузі.
На жаль, нас не хоче чути і голова Державного агентства лісових ресурсів Ковальчук. Асоціація направляла листа і на нього, та жодної відповіді отримано не було. Голова агентства уникає контактів з профільними асоціаціями, що говорить про небажання керівництва та тих, хто стоїть за ним, зменшити напругу в галузі.
Зважаючи на вищевикладене, сьогодні говорити про реформування лісової галузі загалом не має жодного сенсу, коли директор лісогосподарського підприємства поводить себе «князем, поставленим на княжий стілець» керівництвом, а загальнодержавний сировинний ресурс вважає своїм особистим надбанням. За таких умов, хіба цікавить цього «державного» діяча розвиток в Україні цілого напрямку переробного виробництва, надходження до державної скарбниці коштів за рахунок отримання додаткової вартості в процесі переробки та зменшення соціальної напруги в державі? Навряд.
Хотілося б ще раз зауважити, що після заготівлі лісу і продажу його в круглому вигляді, є ще багато етапів переробки до виготовлення кінцевої продукції. Всі ці етапи об’єднують десятки тисяч робочих місць і формування додаткової вартості та валютних надходжень до державного бюджету. Закон України щодо мораторію на експорт круглого лісу був направлений на відродження деревообробної галузі, і не можна допускати, щоб «місцеві князьки» в особі директорів лісгоспів паплюжили і цей закон, і цілу галузь своїм неефективним управлінням та антидержавницькою політикою.
