12/11/2015
2Так куди, все ж, впадає Дніпро для шанованого журналіста Петра Чечелюка? Чи куди йому потрібно таки впадати аби припинити публічну істерику так і не зрозумів.
Так склалось, що активність пана Чечелюка співпала із діями ВОУЛМГ, спрямованими на виконання наказу Держлісагенства щодо впорядкування роботи зі ЗМІ та забезпеченням своєчасного інформування громадськості про діяльність лісової галузі країни. При визначенні відповідальних за взаємодію зі ЗМІ осіб виявилось, що пан Чечелюк останні три роки активно надає інформаційні послуги окремим лісгоспам Волині. Серед них за розмірами винагороди переважає Маневицький лісгосп.
Вартість послуг тільки по Маневицькому господарству за цей рік становила близько 25 тис. грн. . Чи це поки що стільки, без врахування нещодавніх послуг?
Пане Петре, Ви шанована людина, та в ВОУЛМГ працює двоє Ваших колег-журналістів за значно скромніші гонорари… В рамках надання інформаційних послуг проінформуйте, будь ласка, громадськість про те, що на адресу ВОУЛМГ ще в кінці серпня 2015 року надіслано запит від громадських активістів Маневиччини щодо діяльності керівника Маневицького лісгоспу В. Радіона. Запит надійшов із ВОДА. Саме на адресу В.П. Гунчика його надіслали громадські активісти. І саме інформацію про запит та питання, які піднімались у запиті було озвучено працівникам Маневицького лісгоспу при їхньому приїзді до облуправління 9 листопада. Вам, пане Петре, це добре відомо. Важко зрозуміти, чому продукти функціонування Вашого ШКТ летять лише в сторону тих, хто сміє наблизитись до В.Радіона. Він посадова особа державної структури. У цій структурі працює багато кваліфікованих лісівників, в т.ч., заслужених, не усі із них як форму реакції на виробничі процеси та перевірки фінансово-господарської діяльності обрали страйки та акції протесту. Та й показники діяльності потихеньку покращуємо по області. У кожної людини є право на помилку, ніхто із нас не ідеальний.
Вам, пане Петре, із висоти прожитих років та після радянської школи (адже саме її Ви пройшли і так чомусь ганьбите) легше судити молодих… Загалом, судити легше, ніж прагнути щось зробити. Зараз дуже вдячний час для усіляких експертів та «критиків» – у країні криза, криза у багатьох галузях економіки, поради не дає тільки лінивий. У лісовій галузі, реально, дуже багато роботи, її вистачить усім. Вам також. Хто б не очолив у подальшому ВОУЛМГ, працювати зі ЗМІ та журналістами буде планово, зі збільшенням навантаження на прес-секретарів управління та в рамках контролю за витратами. У лісовій галузі є значно більше людей, які зацікавлені у забезпеченні людей достойною зарплатою, в т.ч., завдяки скороченню витрат на інші статті, ніж Ви стверджуєте. І функціонує лісова галузь не завдяки Кватирку, Радіону чи ще комусь. Лісова галузь функціонує завдяки праці простих лісівників. Не вважаю, що є правильним використовувати працівників як інструмент для зведення рахунків, тому спокійно іду до людей і відповідаю на їх запитання. Люди у залі управління почули і побачили більше, ніж того хотіли б окремі керівники господарств. Думаю, що нашим недопрацюванням є те, що управління не підготувало з приводу приїзду до Луцька працівників Маневицького лісгоспу офіційну заяву. Це також урок.
2 коментаря
canada
Право на правду
Мушу відповісти моєму опоненту Олександру Кватирку. Олександре! Істерика відсутня. Заглянув в словник і прочитав: «Істерика – збуджений стан, який доводить до втрати володіння собою». Не пам’ятаю навіть, чи колись перебував в такому стані. Є факти, а факти – річ вперта. Ти порахував статки (копійки) журналіста і «бравуєш» ними. Я чекав цього. Мені передали, що ти ще два тижні тому поставив лісгоспи Волині на диби з вимогою, скільки заробив журналіст. До усього того, чого тобі не дав Бог, добавилась твоя дріб’язковість (на російські мові звучить як «мєлочность»). До усього був готовий, а на таку твою низькість не сподівався. Дві доби тому після репліки «Пир во время чумы» я поставив жирну крапку, вирішивши не згадувати тебе на сторінках шанованого мною сайту «Український лісовод» і його керівника. Але ти мене своєю дріб’язковістю спровокував на новий виток не вельми приємних розмов для тебе, смикнув старого тигра в фізичному стані напівдрімоти (67 років!!!), за вуса. Я поїхав в село Гаразджа, що поруч з Луцьком, аби подивитися елітні котеджі нинішньої місцевої «еліти» (вже впродовж 25-ти років не вживаю цього слова без лапок). Там мешкаєш ти. Там твій елітний будинок, від якого віє розкішшю, добротністю, багатством, затишком і смаком. Там робітниці ДП «Лісовий насіннєвий центр», яке входить в систему обласного управління, прибирають за твоїми «елітними» мисливськими собаками. Зробив кілька фотографій. Не ставлю їх тут, аби не шокувати твоїх колег в усій державі і тебе особисто: в тебе сьогодні свято – чергова перемога над правдою. Ти «збудував» будинок на зарплату 4 тисячі гривень, працюючи на посаді лісничого одного з лісництв Маневицького держлісгоспу, а згодом – директором ДП «Володимир-Волинське лісове господарство»? Така тоді у тебе була зарплата. Крім будинку – дорогий «лексус»-позашляховик ціною до двох мільйонів гривень, який призначений для подолання бездоріжжя в джунглях пониззя Амазонки. А ти його водиш по цивілізованих дорогах. Якщо рівняти житло журналіста, то я живу в кротячій норі («хрущовці» 70-х років). Твій будинок збудований з добротного круглого лісу, захований за кількома високими огорожами. Мої ж доходи легко порахувати – вони на виду і піддаються елементарному обліку. Ти вже, ворушачи губами, їх порахував. В моїй журналістиці відсутні «тіньові» схеми і підприємства, «бізнес», деревина, аукціони… Твої статки рахувати я не берусь, хоч за фахом економіст. Не лізу в чужу кишеню. Це дуже низько. Їх важко порахувати, або хіба що з похибкою плюс-мінус 10 мільйонів. Не сумніваюсь, що ти, на противагу мені, перебуваєш в стані перманентного афекту, а за твоїми статками уважно стежать ті, кому це необхідно за родом занять: міцні, інтелігентні хлопці в цивільній одежі з оперативними кобурами під рукою. Також не сумніваюсь, що вони їх колись «обнародують». На все добре тобі, Олександре. Ти – молодий і гарячий, але не смикай старих тигрів за вуси.
Петро Чечелюк.
canada
Олександре, прекрасно! Вмієш в чужу кишеню заглядати і копійки журналіста рахувати. Дякую дамі, що виконала для тебе таку просту роботу – адже все на поверхні. Ще її заробіток порахують – тільки вже компетентні органи. Я вчора бачився з нею на вулиці. Вона вже почала втрачати не лише моральний облік, а й фізичний.
Comments are closed.