01/09/2023
0Мисливська Стратегія. З чого все починалося і до чого йде
Страсті навколо Стратегії розвитку мисливського господарства, яка ще в червні цього року була представлена на Всеукраїнському круглому столі – загострюються, а події навколо цього документа розвиваються зі швидкістю свинцевого шроту, який у процесі польоту планують перетворити на сталевий.
Редакція газети «Природа і суспільство» вже розповідала з чого починалася ініціатива появи Стратегії, але з того часу цей документ закрутило у вирі подій як позитивних, так і достатньо суперечливих.
Треба зазначити, що за півтора місяця з дня презентації Стратегії на Всеукраїнському круглому столі, вона зазнала значної трансформації. «Доопрацьований» документ, який нещодавно викладено Держлісагентством у відкритому доступі для громадського обговорення – дещо «схуд» і став не схожим на первинний. Що відбувається зі Стратегією, чому, а головне чи є у неї шанси стати дорожньою картою для мисливської галузі, розбираємося разом.
Для початку, щоб освіжити в пам’яті події, пов’язані з появою згаданої ініціативи, наведемо, коротко, кілька тез і висловів з круглого столу, який відбувся 21 червня 2023 року в Києві.
– Полювання в Україні заборонено вже другий рік. Ця заборона позбавила фінансування всі мисливські господарства, які тепер не в змозі утримувати єгерську службу, закуповувати корми для диких тварин, охороняти угіддя тощо. Немає надходжень – не відраховуються внески до державного і місцевих бюджетів. Популяція хижаків, зокрема лисиці, збільшилася у рази, а це загрожує епідемією сказу, розповсюджується африканська чума свиней… Ситуація в мисливських угіддях стає неконтрольованою, – окреслив ситуацію у мисливській галузі президент Всеукраїнської асоціації мисливців та користувачів мисливських угідь Віктор Червоний. – Щоб дещо виправити ситуацію користувачі мисливських угідь звертаються до військових адміністрацій з проханням дозволити мисливцям долучитись до єгерів у регулюванні чисельності хижака, просять про індивідуальне полювання. Але ті питають: «А де затверджені Ліміти на добування дичини та норми відстрілу?» Немає! Все блокує Міндовкілля. Єдине, що могло б врятувати ситуацію – децентралізація та нормативно правове регулювання галузі у відповідності до законодавства ЄС.
До речі, Асоціація направила проєкт Стратегії до FACE (Федерації мисливських та природоохоронних асоціацій Європи) і отримала її позитивну оцінку, але це, чомусь, не справило враження на нашу владу і не сприяло підтримці нею Стратегії. Але про це згодом.
– У мисливському господарстві нині накопичилося багато питань: про плату за угіддя, про те, що потрібно спустити регуляторні функції зверху на місця, про статус єгерської служби. Усе це та багато іншого ми маємо передбачити в новому Законі «Про мисливське господарство та полювання», але для цього Уряд має підтримати нашу Стратегію, – підкреслив голова Товариства лісівників України Юрій Марчук.
Свою думку висловив і біолог-мисливствознавець Роман Ступчук, який нині працює в холдингу «Фенікс Хантер»:
– За останні 5 років ми завезли в угіддя трьох наших господарств 1300 голів диких копитних тварин. Зараз їхня щільність перевищує оптимальну у 5–6 разів. Другий рік поспіль полювання в країні заборонено і ми втратили всі надходження. Але, незважаючи на це, кожне наше мисливське господарство щороку сплачує близько 500 тис. грн податків. Ми закликаємо керівництво країни розробити механізм, який працюватиме у воєнний час, дайте нам – господарникам, інструмент законного вилучення відсотка з приросту дичини. Без відкриття полювання. Не мисливцям – єгерській службі. Ми власними силами будемо це робити. Країна, в тому числі армія отримає для своїх потреб м’ясопродукцію. Чому рибгоспи зарибнюють ставки і виловлюють рибу, фермери вирощують курей і свиней та збирають «врожай», а нам заборонено? Чому, заселивши в угіддя 500 голів оленя благородного, стільки ж плямистого, а за кабана і козулю я взагалі мовчу, ми не можемо вилучити частину поголів’я, що нам належить за законом? І при цьому мене ще й називають браконьєром і вбивцею. Вирішення більшості наших проблем – децентралізація. Центри прийняття рішень мають бути на місцях. І мова не лише про ліміти. Це стосується і надання у користування мисливських угідь.
На круглому столі виступало дуже багато фахівців і всі вони сходились в одній думці: «Якщо негайно не розпочати заходи з реанімації мисливської галузі, то вже за рік рятувати буде нікого».
Тож за результатами заходу ініціатори його проведення, а це: Товариство лісівників України, Всеукраїнська асоціація мисливців та користувачів мисливських угідь і Українське товариство мисливців і рибалок звернулись до Президента України, Голови Верховної Ради України та Прем’єрміністра України з проханням підтримати Стратегію.
Ніхто, звичайно, не розраховував на миттєву реакцію, на всебічну підтримку владою мисливської галузі з її проблемами, бо нині урядовці зосереджені на воєнних питаннях, але відверте ігнорування звернення, за яким стоять десятки тисяч українців, виглядало вже зовсім цинічно.
Звернення спустили донизу – до Держлісагентства, яке відповіло, що для опрацювання Стратегії було створено робочу групу, до якої увійшли представники громадських організацій та відомств. Робота триває, але інші питання, зокрема, блокування Міндовкілля погодження Лімітів – не в їхній компетенції і вплинути на це вони не можуть.
В надії, що влада все ж таки почує галузь, 2 серпня було направлено ще одне Звернення. Цього разу лише до Офісу Президента України. Прохання незмінне – підтримати Стратегію та змусити Міндовкілля виконувати свої зобов’язання, бо ігнорування мисливської галузі паралізує її, зупиняє надходження коштів, унеможливлює сплату відповідних податків та заробітних виплат, позбавляє мисливські господарства можливості проводити дієву охорону мисливських угідь, що створює величезні ризики розвитку браконьєрства. (На момент публікації цієї статті, відповіді й реакції на друге Звернення не отримано – авт.).
Тим часом у Держлісагентстві над Стратегією працює робоча група. До відомства від різних організацій і громадян надходять зауваження і пропозиції, які у переважній більшості збігаються у багатьох позиціях.
Окрім децентралізації, основним зауваженням до документа є передбачена ним заборона в Україні набоїв зі свинцевим шротом. Хто був ініціатором цієї заборони і як вона з’явилась у Стратегії РОЗВИТКУ мисливського господарства ніхто чіткої відповіді дати не може. Виникає питання: Як ЗАБОРОНА свинцевого шроту може сприяти розвитку МГ і яке відношення це має до мисливського господарства? Адже питання набоїв не стосується господарювання.Зокрема в зауваженнях УТМР до Стратегії за підписом в.о. голови Товариства Миколи Скорого йдеться, що нині свинець використовується дуже широко. 98% свинцю – це порошки, оксиди, складні хімічні суміші для виробництва акумуляторів, чорнил та інших товарів і лише 2% свинцю, виключно у формі металу, припадає на виробництво боєприпасів, переважно військового призначення. Свинцевий шрот для мисливських набоїв становить соті долі процентів у загальному використанні цієї сполуки і це не може завдавати руйнівної шкоди довкіллю та організму людини. Щоб стверджувати зворотне, потрібні результати досліджень на цю тему, а вони в Україні ніколи, ніким не проводились. Крім цього, заборона використання таких набоїв автоматично призведе до заборони вогнепальної мисливської зброї, призначеної для використання саме цих боєприпасів, яка становить 99%. Це негайно призведе до повного роззброєння нашого суспільства, демілітаризації мисливців, які, як відомо, стали на захист своєї країни в перші ж дні повномасштабного вторгнення і чинили неабиякий опір окупантам. Такі процеси нівелюють обороноздатність цивільного населення і складається враження, що це і є головна мета тих, хто ініціює і лобіює згадану заборону. Більше того, такі дії можна сміливо називати антидержавницькими.
Також у Товаристві переконані, що необхідно розробити порядок і методику нарахування щодо плати за користування мисливськими угіддями залежно від їх місцезнаходження, природної якості й інших чинників. Необхідно врегулювати і питання щодо зобов’язання державних органів влади вчасно затверджувати Ліміти на використання звірів, вчасно встановлювати Норми відстрілу мисливських тварин.
Зауваження УТМР підтримали і у Всеукраїнській асоціації мисливців та користувачів мисливських угідь, запропонувавши встановити відповідальність для керівників центральних органів виконавчої влади за необґрунтовану затримку або відмову у погодженні та видачі ними дозвільної документації у законодавчо встановлені строки. Також в Асоціації вважають за необхідне відтермінувати до завершення воєнного стану плату за користування мисливськими угіддями та збір за використання мисливських тварин.
Також до Держлісагентства з пропозиціями та зауваженнями щодо Стратегії звернувся президент Федерації мисливського біатлону України Ігор Калініченко. Очолювана ним організація виступає проти заборони свинцевого шроту, навівши свої аргументи та нагадавши про подібну спробу грантових «екологічних» організацій у 2015 році. Тоді ними було зареєстровано Законопроєкт № 0870, який, дякуючи здоровому глузду, не отримав підтримки і в 2019 році його зняли з розгляду.
НВП «Укрмисливрибпроект» і його директор Сергій Катиш вважає, що в Стратегії потрібно передбачити Порядок проведення обліків диких тварин, що дасть чіткий і зрозумілий усім – від користувача до контрольних органів алгоритм дій щодо організації та проведення обліків мисливської фауни. Також в організації вважають, що необхідно затвердити Порядок обліку відстрільних карток, встановивши єдині вимоги щодо їхньої форми, змісту, порядку видачі та зберігання. Необхідно вирішити питання щодо розробки Порядку сплати за користування мисливськими угіддями та використання цих коштів, розробити Порядок облаштування майданчика для оброблення та забезпечення проведення ветеринарно-санітарної експертизи добутої дичини.
Подібні Звернення зі своїми пропозиціями до Держлісагентства направили: Поліський Національний Університет, Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України, Бiлоцеркiвський Нацiональний аграрний Унiверситет та інші.
Є ще один дуже важливий момент, який потребує уваги. Той, хто уважно слідкує за подіями навколо Стратегії, хто аналізував і порівнював два варіанти документа – презентований на круглому столі й той, що 2 серпня оприлюднило Держлісагентство, підтвердить, що це дві різні Стратегії, з різним змістом та ідеологією. Єдине, що їх поєднує – акцент на забороні свинцевого шроту. Натомість, в оприлюдненій для громадськості версії Стратегії якимось дивним чином зникло питання децентралізації і дерегуляції в галузі, передачі частини функцій на місця. Також вирішили збільшити тиск на мисливське собаківництво та посилити примус на користувачів мисливських угідь, змусивши господарства більше вкладати коштів у збереження, охорону та відновлення біорізноманіття, більше платити за користування мисливськими угіддями та за використання мисливських тварин. А щоб життя не здавалося солодким, запровадити для користувачів мисливських угідь інвестиційні зобов’язання та покарання.
Взагалі, складається таке враження, що чим більше до «покращення» Стратегії долучається різного роду захисників природи, тим менше в її змісті економічної складової і механізмів розвитку мисливського господарства, децентралізації та дерегуляції. Натомість, Стратегія все глибше і глибше занурюється в безодню псевдоохорони природи, а мисливське господарство впевнено крокує до повної залежності від Міндовкілля, так званих природоохоронних та зоозахисних організацій. Чим усе це закінчиться – заздалегідь відомо.
Тож ми й надалі будемо уважно слідкувати за подіями навколо мисливської Стратегії та розповідати нашим читачам про цей бурхливо інтригуючий документ.
