04/11/2015
0Это выступление Виктора Мельхиоровича не прозвучало: времени не хватило. Жаль. Но кое что можно исправить. Читайте…думайте…М.П.
Високоповажне зібрання!
Перше питання? Чи потрібна реформа галузі? Аби відповісти на це питання треба знати головну мету та цілі реформування. Якщо головними завданнями реформи є осучаснення та підвищення ефективності лісогосподарського виробництва, примноження лісів, поступ вперед то відповідь очевидна. Потрібна однозначно. Проте нерідко за розумними словами, благими намірами «чорні» плани. Кажуть історія розвивається по спіралі. Перша спроба зовні зруйнувати галузь була успішно відбита лісівниками в Івано-Франківську під час зустрічі лісівників з президентом В. А. Ющенко. Тоді всі лісівники стали пліч-опліч, що і стало вирішальним у захисті галузі. Нині друга спроба. На цей раз з середини. Тому захистити галузь буде важче.
Проте реформа галузі потрібна як ніколи. Поясню моє бачення чому. Раніше в лісових регіонах країни, зокрема і у Закарпатті, де я виріс, у селах лісівник належав до найбільш шанованих людей разом з священиком і вчителем. Шанували лісівників за те, що вони всі Від Міністрів А.Г. Солдатова, Б.М. Лук’янова, В.Д. Байтали, І.І. Грунянського і до лісника, лісокультурниці повсякденно оберігали ліси і дбали про примноження лісових багатств для громади, для країни.
Наступні покоління лісівників змінили на краще зовнішній вигляд лісової галузі та осучаснили лісогосподарське виробництво, наповнили його новим змістом. До цих пір контори лісництв, лісгоспів вирізняються у сільській місцевості своєю охайністю та добротністю. Лісівники будували, осучаснювали, запроваджували нові технології. Будували контори лісгоспів і лісництв, цехи. Більша частина лісників, майстрів лісу, помічників лісничих і лісничих та директорів проживали у службових квартирах.
Нині другі часи. Змінилися цінності та пріоритети. Будується і осучаснюється тільки те, до чого є прямий інтерес вищого керівництва (електронний облік, дороги), яке все більше дбає про збагачення партійної каси і власних статків та все менше про ліс. Зміна пріоритетів і цінностей призвела і до негативних змін у відношенні суспільства до галузі та Лісівників. І це має найбільше хвилювати лісову спільноту. Це морально етичний аспект реформи, але без нього ніяка реформа галузі не буде успішною. Через цю призму, передусім, треба реформувати галузь. Реформувати аби повернути імідж галузі і повагу до лісівників, яка була у них ще зовсім недавно, яка є до лісівника у цивілізованому світі.
Друге дуже важливе питання. Хто винен у тому , що ми дійшли до крайньої точки і вже тільки лінивий не вказує на не необхідність проведення реформ. Як тут не згадати крилату фразу вождя всех народов : «Кадри решают все!» Багато з лісівників вважає і не безпідставно, що головна причина у квотному призначенні на посаду керівника галузі не фахівця. Що воно порушило об’єктивний процес відбору керівників галузі з числа кращих і найбільш досвідчених фахівців, який було замінено на квотно-корупційний. Пам’ятаю призначення В. М. Сівця. Разом з групою лісівників перебував у Швеції по Українсько-шведському проекту. На кону його призначення була умова – або призначаємо В. Сівця, або буде ліквідовано Державний комітет лісового господарства. На зібрані присутній В.О.Червоний, який очолював тоді комітет, він може розказати деталі. Його прихід на посаду Голови і наступні подібні квотні призначення керівників галузі прискорили руйнування добрих традицій галузі та іміджу лісівників і відношення до них в країні. Проте задам риторичне запитання: Чи зміг би В.Сивець (може і хороший менеджер) та його послідовники без допомоги Лісівників, без їх участі запровадити корупційні схеми особистого збагачення (портрети, оприскувачі, Лісовички атрибути ЕО тощо)? Однозначно ні! Одні йому активно допомагали будувати схеми, а інші виконували і мовчали. Відповідь на це питання зрозуміла: У тому що відбулося в галузі і відбувається нині, передусім і значною мірою, винні самі Лісівники.
Третє питання: «Чого варті розробленні ДАЛР реформи і чи може нинішнє керівництво реформувати лісову галузь?» Для того аби відповісти на це питання слід розглянути сучасний стиль та особливості роботи керівництва галузі останніх років.
Однією з таких особливостей є невизнання власних помилок, проблем і конфліктів. Одне вихваляння. Часто очевидні помилки трактуються як досягнення. Тільки один приклад. Кустарне виробництво сіянців із закритою кореневою системою уже багато років видається як досягнення, хоча за своїм значенням воно гальмує запровадження сучасних індустріальних технологій. Коштів на облаштування в Україні 5-7 сучасних розсадницьких комплексів нема. У той же час потужні лісгоспи тільки на бірки тратять по 1,5 млн.. грн. і більше щорічно.
Керівництвом галузі грубо порушується «Порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики», затверджений відомою Постановою КМУ № 996 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» від 3 листопада 2010 р., яким передбачено обов’язкове громадське обговорення подібних документів. Зокрема і «Проект реформ» предмет нашого розгляду був представлений Головою агентства вищестоящій структурі без громадського обговорення і консультацій, передбачених вищезазначеною Постановою КМУ. Обговорювати його на засіданні заплановано на 5листопада, після того як «потяг» вже рушив.
По запропонованій реформі можна зрозуміти, що керівництво галузі не розуміє, що ліси та землі, на яких мають бути ліси ми взяли в оренду у наших внуків і правнуків. Передбачене реформою заліснення у наступні 5 років (до 2020 року) 25 тис. га нелісових земель (лісорозведення) краще за будь які слова говорить про пріоритети реформи, сучасні завдання з ведення лісового господарства і про те як нинішнє керівництво галузі дбає про наших нащадків та здорове довкілля.
– Але не тільки до майбутніх поколінь українців відношення керівництва таке. Не краще воно і до ветеранів галузі. Як декан факультету, а потім і як Голова ГР з початку 90-х років я відвідував колегії спочатку МЛГ, а потім ДЛКГ і врешті ДАЛР. Я вдячний керівникам тих років, що на цих колегіях я бачив і чув людей, які розбудовували галузь. Ветерани були присутні (на першому ряді) в залах, коли проводилися колегії на вул..Воровського, на Крещатику і на Шота Руставелі. Їх не обмежували у виступах, до них прислухалися. Чому нині Керівники галузі ігнорують думку ветеранів? Вони ж не просяться на керівні посади. Вони приходять аби допомогти своїм досвідом. Їх досвід був би доречним і під час розробки проекту реформ, який було представлено в МінАПК. З іншого боку зрозуміло чому їх не запрошують. Вони не мовчатимуть, коли руйнуватимуть зроблене ними. А до чого призводить ігнорування думки ветеранів любив підкреслювати наш вчитель, професор П.Г. Кальной, який казав: «Як є в керівництві досвідчені ветерани, а за ними нема молоді – трагедія. Якщо керують молоді або недосвідчені, якщо вони не чують і не враховують думки ветеранів – то це комедія». Втілення «комедії» за П.Г. Кальним може стати трагедією для Українського лісу, лісової галузі і врешті для всієї країни.
Чому я не вірю у представленні агентством реформи, бо точно знаю, аби зробити якісні Реформи галузі треба думати і дбати про майбутнє Лісу. На мою думку, нинішнє керівництво більше всього цікавлять ті ліси, які створювали 80-100 років тому наші діди і прадіди, а не ті, які залишаться наступним поколінням.
Шановні учасники круглого столу! Нині галузь наблизилась у своєму «розвитку» до точки, після проходження якої нема вороття. Пройдемо її або знайдемо сили розвернутися залежить від нас.
Щодо пропозицій: На мою думку треба:
– сформувати робочу групу для проведення незалежної фахової експертизи та порівняльного аналізу усіх проектів, програм і пропозицій з реформування галузі з метою виявлення прогресивного і вилучення недолугого;
– проінформувати Міністерство АПК про неприйнятність проекту реформи лісової галузі як такого, що був представлений Головою агентства вищестоящій структурі без громадського обговорення і консультацій, передбачених Постановою КМУ №996;
– запропонувати розпочати розробку проекту реформування галузі з чистого листа з урахуванням наявних напрацювань;
– розглянути питання про створення незалежного Товариства лісівників України (по крайній мірі на період реформування галузі).
