Листая старые страницы…

Попробуйте найти негатив о Богдане Ивановиче Колесники в этих статьях, которые принадлежат перу одного из уважаемых журналистов, сегодня его бесплощадно … скажем мягко… – критикующего. Попробуйте не заметить то, что Колесник жил лесным хозяйством и сделал для него  очень много хорошего… М.П.

Дороги к богатству

Сегодня одна из главных причин недоиспользования лесных ресурсов Украины — невозможность до них добраться, то есть отсутствие дорог. Их протяженность на тысячу гектаров лесного фонда составляет 1,2 километра. Для сравнения: в США этот показатель равен 10, в Австрии — 36, а в Германии — 45 км. Госкомитет лесного и охотничьего хозяйства Украины на протяжении двух лет выделяет на эти цели средства. Как они осваиваются, наш корреспондент увидел в труднодоступных лесах Волыни.

60 млн. на лесную инфраструктуру

С освоением расчетной лесосеки вопрос строительства лесных дорог не то что назрел, а по сути «взорвался» ворохом проблем. Именно отсутствие дорог — одно из главных препятствий увеличения лесозаготовок. В связи с этим заготовка древесины стала сезонным видом деятельности, что и подтверждают показатели вывозки срубленных деревьев, сокращающиеся в летние месяцы в 2,5—3 раза.

За последние годы в центральных органах власти появилось понимание того, что необходимо участие государства в строительстве лесных дорог. И сегодня, по словам замглавы Комитета лесного и охотничьего хозяйства Украины Алексея Пристая, уже второй раз на протяжении календарного года принимавшего участие в торжественном открытии двух новых дорог общей протяженностью 12 км в лесах Волынского Полесья, подготовлены программы строительства дорог с многовариантными решениями по способам и источникам финансирования. Имеются в виду средства лесопользователей, кредиты финансовых институтов, средства бюджетов субъектов Украины. Хочется надеяться, что эти предложения найдут свое отражение в бюджетах последующих лет.
Алексей Пристая пообещал Волыни много лесных дорог…

Относительно же собственно лесной инфраструктуры, как отметил киевский «лесной» чиновник, государство впервые повернулось лицом к этой проблеме только после страшного наводнения в Закарпатье в 1998 году. Тогда из госбюджета на эти цели Закарпатской области было выделено 3 млн. грн. Затем в 2007 г. наш комитет получил 60 млн. грн. для строительства лесных дорог в национальном масштабе. На эти деньги в украинских лесах появилось 225 км дорог.
Такую же сумму государство выделило на лесную инфраструктуру и в нынешнем году, если не считать дополнительных 10 млн. грн. на строительство противопожарных дорог в южных областях страны в связи с лесными пожарами 2007 г. в Херсонской области и АР Крым. Сегодня в лесах Украины строится 148 участков дорог общей протяженностью около 430 км. Алексей Пристая уверен, что к концу нынешнего года удастся построить не менее 500 км. При этом финансирование Карпатского региона, Волыни и других лесистых областей Украины осуществляется поровну. Все они к концу года получат по 15—20 км дорог.

Рубишь лес — строй дороги!

Примечательно, что Комитет лесного и охотничьего хозяйства в текущем году принял решение, которое обязывает лесхозы за каждые 25 тыс. куб. м рубок главного пользования строить за свои средства 1 км дороги, то есть по принципу: «Рубишь лес — строй дороги!» Годом позже такие условия ставятся уже за 20 тыс. куб. м леса, еще через год — за 30 тыс. куб. м леса, но уже с учетом санитарных рубок. Такой подход даст возможность превратить строительство лесных дорог в стабильный процесс, что окупится сторицей.

Что касается Волынского Полесья, то хочу отметить, говорит Алексей Дмитриевич, что лесная дорога протяженностью 9 км, которую мы сегодня принимаем в Маневичском районе в труднодоступном участке леса, построена всего за 40 дней. Стоимость строительства — около 2 млн. грн., 0,4 млн. из которых — собственные средства Маневичского гослесхоза.

Недостаточные темпы дорожного строительства являются сдерживающим фактором потенциального роста лесозаготовок. При установленной расчетной лесосеке в лесах Житомирского, Волынского, Ровенского и Черниговского Полесья предприятия заготавливают только половину древесины, а в труднодоступных местах Карпат — лишь малую часть спелых и переспелых хвойных лесов. Кроме того, новые лесные дороги снизят техногенную нагрузку на традиционные лесные массивы, истощенные рубками. Мы помним, как любой ценой заготавливали лес еще лет 20 назад без учета соблюдения экологического равновесия, в условиях отрицательной рентабельности и транспортировки древесины, осуществляемой тракторными трелевочными волоками, при этом природе наносился невосполнимый вред.

Алексей Пристая отметил, что существующая нормативная база лесного хозяйства и лесопользования Украины еще в недостаточной степени учитывает особенности рыночной экономики в лесном секторе. Много слабых мест в налоговом законодательстве, системе учета, транспортировке, финансировании отрасли и т. п.

В большинстве регионов страны идет накопление спелой и перестойной древесины из-за недоосвоения расчетной лесосеки. Реформа разделения функций государственного управления и хозяйственных функций на разных уровнях лесного хозяйства находится только в начальной стадии, поэтому необходимо дальнейшее совершенствование Лесного кодекса и иных нормативных актов, регулирующих лесные отношения. Нужно еще много работать над системой планирования и управления лесным хозяйством, которая слишком централизована и мало приспособлена к условиям рыночной экономики.

Гигантская кислородная фабрика

Свое мнение по этому поводу высказал начальник Волынского областного управления лесного и охотничьего хозяйства Богдан Колиснык, акцентировавший внимание на создании благоприятных условий для долгосрочных инвестиций в лесное хозяйство, приобретении оборудования, инфраструктуре и региональных нормативах экономической доступности лесов на основании рентного подхода, выполнении законодательства по финансированию воспроизводства лесов за счет средств Госбюджета в соответствии с Лесным кодексом Украины.

«Лес для людей, а не люди для леса», — такое мнение отстаивает Богдан Колиснык. Леса имеют не только утилитарное, но и глобально экологическое значение. Леса это — мощная экосистема, способная активно адсорбировать и депонировать основной парниковый газ — СО2. Он — гигантская кислородная фабрика, жизнетворный продукт которой по вечному закону переноса доставляется в общий банк земной атмосферы.
Сегодня в волынских лесах насчитывается 64 рекреационных пункта, где человек может отдохнуть, полюбоваться природой, собрать ягод и грибов, чувствуя себя при этом очень комфортно. По такому пути мы будем идти и дальше, но для этого нужны лесные дороги.

Петр ЧЕЧЕЛЮК
2000, №38 (430) 19 – 25 сентября 2008 год
 

БОГДАН КОЛИСНЫК: «ЗА ДЕРЕВЬЯМИ ЛЕСА НЕ ВИДНО»
28/07/2010 – 1074 перегл.

Уберечь лес от несанкционированных вырубок, эффективно использовать лесной ресурс, повысить заинтересованность тех, кто трудится в лесном хозяйстве, и привлекать для работы в нем малый и средний бизнес — такие неотложные задачи стоят перед работниками лесной отрасли.

«У нас нет единой концепции лесного дохода»

Определенную законодательную помощь лесному хозяйству инициировал и народный депутат С. Кошин. В своем проекте закона «О внесении изменений к подпункту б) пункта 15 Переходных положений Земельного кодекса Украины (об изменении целевого назначения земельных участков для ведения лесного хозяйства)» он указывает, что земли, которые нельзя эффективно использовать для сельского хозяйства, нужно использовать для лесоразведения.

Точка зрения законодателя понятна. Но как, к примеру, смотрят на эти проблемы лесники волынского леса. На вопросы нашего специального корреспондента отвечает начальник Волынского областного управления лесного и охотничьего хозяйства (ВОУЛОХ), кандидат экономических наук, заслуженный работник лесного хозяйства Украины Богдан Иванович Колиснык.

— Богдан Иванович, издавна у нас сложилось мнение о безграничности и неисчерпаемости наших лесных богатств. Но в результате этот миф обесценил богатство. Это убеждение настолько овладело умами многих руководителей и населения, что лесов из года в год вырубалось все больше. Мы стали жить по принципу «На наш век хватит». Но хватит ли?

— Не все так печально. В целом, в лесной отрасли отмечается рост производства, проблемы лесного комплекса все чаще становятся предметом внимания общественности. Вырубка леса в области давно стала синонимом слова «лесовозобновление». Интерес к отрасли проявляет частный капитал и бизнес. Основу украинского лесного сектора составляют сотни предприятий, принадлежащие сотням владельцев. Многие, от «генералов» до «сержантов» лесного бизнеса, начинают понимать, что период дикого капитализма прошел и гораздо выгоднее и перспективнее вкладывать средства в развитие переработки и выпуск готовой продукции. Украина располагает самыми современными технологиями деревообработки, позволяющими конкурировать с западными и восточными фирмами. Есть качество, а значит, и спрос на такую продукцию.

Проблема больше в истинной цене леса. И знать ее нужно для того, чтобы определить круг экономически эффективных мероприятий лесного хозяйства. Ведь лесное хозяйство — это в основном долговременные капиталовложения (инвестиции), приносящие доход часто через много лет. Вопрос в том, эффективно или неэффективно лесное хозяйство и в какой точке технологической цепочки государство изымает добавленную лесным хозяйством стоимость? Ответ находится вне зоны компетенции инженера лесного хозяйства. В условиях действующей налоговой системы лесное хозяйство может быть только дотационным, так как доход, возникающий в результате деятельности лесного хозяйства, реализуется государством в других отраслях, использующих лес в форме налогов с труда и капитала.

У нас нет единой концепции лесного дохода. В мировой практике более распространены лесные платежи рентного типа, взимаемые с учетом качества лесов и того, как именно используется заготавливаемый лес. Доход с леса нельзя фиксировать только на этапе лесозаготовок — как первичной технологической операции. Лес приносит основной доход на втором и третьем переделе, когда мебель, бумага и другая продукция продаются с реализованным наложением 200—300 процентов, то есть когда из него производят более сложные продукты. Везде в мире государством взимаются рентные платежи на всех участках технологической цепочки по переработке древесины, и эти средства направляются в лесное хозяйство. Мы же берем доходы за «пень». Так что проблема украинского леса не в леснике, которого не критикует только ленивый, а гораздо глубже.

— Мировой опыт показывает, что такие ценности, как наука и охрана природы, не всегда вписывается в систему рыночных отношений. В связи с этим здесь нужен особый подход. И леса Украины, очевидно, тоже давно нуждаются в нем?

— Вы сами практически ответили на свой вопрос: нуждаются, и очень сильно. В последние десятилетия советской власти Украина считалась лесодефицитной республикой. В 1980-х годах мы потребляли 40—45 миллионов кубометров (в пересчете на круглый лес) древесины, 60 процентов которой завозилось из России. Сегодня, как ни удивительно, мы стали заметным экспортером этой продукции при общей годовой вырубке около 15 миллионов кубометров. Половина украинского леса экспортируется. Возникает простой вопрос: за счет чего государство удовлетворяет свои потребности в древесине? Неужели они сократились почти в 10 раз?! Если в развитых европейских государствах мелкий бизнес в сфере лесозаготовок был вытеснен с рынка крупными компаниями, то в Украине значительную часть леса продолжают экспортировать физические лица и мелкие фирмы. Законодательство же предусматривает настолько либеральные наказания за «лесной разбой», что даже говорить неловко. Физические лица и фирмы-заказчики занимаются скупкой и реализацией ворованного леса, приобретая лоск респектабельности и влияние на властные структуры.

Возникает банальный вопрос: кто дает разрешение на создание частной пилорамы, которая распиливает краденый государственный лес? В этих «операциях» государство страдает дважды — воруется лес и не изымаются налоги. Поэтому необходимо ввести лицензирование частных пилорам, что требует определенных затрат, а лес, который они перерабатывают, должен проходить к ним через аукционы и тендеры.

Национальные парки: догоним Европу?

— Экс-президент Виктор Ющенко ратовал за превращение государства в «зону национальных парков и заповедных территорий». Этому летом прошлого года было посвящено всеукраинское совещание на территории Шацкого национального парка. Как вы относитесь к этой идее?

— «Потемкинские деревни» при нынешнем финансовом состоянии государства не спасут украинскую природу. Может случиться так, что срочные «роды» такого количества национальных парков и передел украинского леса останется в истории лесного хозяйства очередной чиновничьей имитацией активной деятельности с обязательным возвратом к исходной точке. Важное направление лесоводства — охрана лесов от инвазий, насекомых, заболеваний, пожаров и засух. Сегодня, например, в еловых лесах соседнего с нами государства — Белоруссии — свирепствует короед. С американского континента надвигается разновидность фитофторы, уничтожающая даже вековые дубовые рощи. Эти направления можно перечислять, но интересно, кто и на какие средства будет этим заниматься? Поэтому я бы на некоторое время отставил метания высокопоставленных украинских чиновников от одной «суперидеи» к другой.

— А к каким лесным работам и на каком основании в отрасль будет привлекаться бизнес?

— В рамках лесного хозяйства при выполнении работ по уходу за лесом мы будем развивать систему конкурсов и договоров. Ведь у нас есть много хозяйственных работ, выполнение которых не должно быть прерогативой только одного лесхоза. Они вполне могут выполняться на конкурсной основе независимыми подрядчиками. Это позволит нам сформировать менее затратную систему и привлечь в лесное хозяйство большее количество предприятий частного предпринимательства.

Сейчас в нашей области мы стали привлекать к лесным работам малый и средний бизнес. Начинаем с небольших инвестиций в виде техники и оборудования для лесозаготовок и вывозки леса, подготовки земли к его посадке и ухода за лесными культурами. По данным Госкомлесхоза Украины, на выполнение программы «Леса Украины на 2002—2015 годы» по увеличению лесных площадей нам необходимо высадить 2,3 миллиона гектаров лесов на деградировавших и малопригодных для сельского хозяйства землях. Специалисты лесного ведомства оценивают, что на выполнение этих работ потребуется более 20 миллиардов гривен. Для украинского бюджета такая цифра неподъемная, поэтому к увеличению лесных угодий надо привлекать частный капитал.

— Не секрет, что за период независимости в Волынской области сотни гектаров сельскохозяйственных угодий покрылись лесом-самосевом. И это на фоне того, что вашему областному ведомству уже негде сажать лес. Кто будет решать проблемы с землей под будущий лес?

— В отдельных районах области уже десятки лет не обрабатывается 50—80 процентов земли, а в следующем году и вправду нам негде будет сажать лес — для этих целей земля не предусмотрена. Одновременно ВОУЛОХ располагает одним из лучших в Украине питомником и ожидает на будущую весну до 25 миллионов штук сеянцев и саженцев лесных культур.

Нередко приходится высаживать новый лес на участках, не имеющих государственного акта. Инвентаризация земель в Украине до сих пор не проведена, хотя 90 процентов ее распаевано. Это с одной стороны. С другой же, изменение целевого назначения участка сопряжено с большими затратами и бумажной волокитой, растягивающейся на годы. На пути переоформления назначения земли стоит пункт налогового законодательства об уплате пошлины при смене ее категории. Оформление полного пакета документов на инвентаризацию земель под высадку леса занимает в среднем три года. И вместо того, чтобы зарезервировать земли, которые целесообразно засадить лесом, Украина, следуя указам бывшего президента, спешит догнать Европу по созданию национальных парков… Необходимо вносить поправки в Земельный и Налоговый кодексы Украины. Некоторые послабления в этих документах дадут возможность лесному ведомству Украины перевести часть сельхозугодий в статус земель лесного фонда.

Мы, говоря о селе, привыкли видеть там только одно сельское хозяйство и мерить тамошнюю жизнь лишь показателями надоев, площадями пахотной земли и количеством вывезенного на поле навоза. Не пора ли взглянуть на сельскую жизнь под другим углом, например экологическим, и посадить на пустующих землях или на месте уничтоженных бывших колхозных лесов новый лес?! Но пока представительская власть области увлечена идеей создания национальных парков…

Беседовал Петр Чечелюк

Автор: –

Источник: Столичные новости, №30 (615) 27 июля-17 августа 2010 

http://www.lesovod.org.ua/node/6935

Управління лісами повинне бути ефективним

Лісистість Волинської області становить 34%. Площа лісів – близько 700 тис. га (88 % території області). Загальний запас деревини – 100 млн куб. м. Загальний річний приріст – 2 млн куб. м. Лісогосподарським підприємствам Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства підпорядковано 560 тис. га земель лісогосподарського призначення. За останній рік ця площа збільшилася майже на 78 тис. га за рахунок передачі до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів державних земель, які перебували у користуванні комунальних підприємств, лісів реформованих КСП, за рахунок новостворених лісів та колишніх земель запасу сільськогосподарського призначення, що засіялися природним шляхом. Останні надані у постійне користування державним лісогосподарським підприємствам для ведення лісового господарства розпорядженням обласної державної адміністрації.

У лісовому господарстві Волині запроваджуються принципи збалансованого розвитку, що передбачають посилення екологічних, соціальних та сировинних функцій лісів.

Про перспективи розвитку лісової галузі Волині у 2012 році з нами ділиться начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства (ВОУЛМГ), кандидат економічних наук, заслужений працівник лісового господарства України Богдан КОЛІСНИК.

— Ліси Волині є складовою економічної, екологічної та соціальної стабільності області. Ми чітко розуміємо свої пріоритети і завдання, найважливішим із яких було і залишається збільшення лісистості нашого регіону і держави в цілому.

В управлінні створено потужну лісонасіннєву базу. На підприємствах лісового господарства функціонують 4 постійні лісові розсадники, тепличні господарства, де щорічно вирощується близько 30 млн штук стандартних сіянців та саджанців.
Минулого року проведено лісовідновлення та лісорозведення більше ніж на 3,5 тис. га. Створено понад 2 тис. га лісових культур, з них 488 га – нові ліси.

У 2012 році плануємо не зменшувати темпи і забезпечити своєчасне лісовідновлення на місцях зрубаних лісів, в тому числі заміну соснових насаджень в осередках кореневої губки на березові. Щоправда цього року дещо зменшаться об’єми заліснення малопродуктивних земель. Проведемо ревізію усіх категорій земель у лісовому фонді. Йдеться про доцільність прогалин, пасовищ, ріллі, інших лісових та нелісових угідь.

У 2012-му плануємо створити 105 га плантацій новорічних ялинок, виростити 30 млн штук садивного матеріалу в лісових розсадниках, заготовити 35 тонн лісового насіння. Згідно з програмою «Розвиток лісонасіннєвої справи на 2010-2015 роки», лісогосподарськими підприємствами буде проводитись оновлення лісонасіннєвих об’єктів, створення постійних лісонасіннєвих ділянок та генетичних резерватів.

Працюємо над виготовленням державних актів на землі лісогосподарського призначення. Роботи проводяться за рахунок власних коштів. До кінця 2012 року плануємо отримати правовстановлюючі документи для більшості підприємств та завершити цю роботу у 2013-му. Паралельно будуть тривати роботи із впорядкування лісів колишніх комунальних підприємств та лісів-самосівів, роботи з виготовлення проектів землеустрою на об’єкти природно-заповідного фонду та їх відмежування в натурі. Пріоритетним є впровадження електронного обліку деревини. На сьогодні в системі управління маємо три пілотні лісгоспи, які вже можуть працювати за прозорою схемою обліку деревини. Є необхідний інструмент та знаряддя обліку, програмне забезпечення, навчені спеціалісти. Система добре зарекомендувала себе в період реалізації новорічних ялинок. Це був вдалий час апробації. Протягом року буде запроваджений електронний облік щонайменше у 50% підприємств.

Продовжуватимемо працювати із сертифікацією лісів, адже саме це підтверджує відповідність ведення лісового господарства загальноприйнятим екологічним, економічним та соціальним світовим нормам і стандартам. Лісопродукція із сертифікованого підприємства є конкурентоздатною на світових ринках. На Волині сертифікованим за системою FSC є ДП «Маневицьке лісове господарство». Восени на підприємстві працювали експерти FSC. На даний час очікується підтвердження статусу сертифікованого. Завдання для інших підприємств у 2012 році – випробувати себе, провести передсертифікаційну підготовку.

Працівникам лісового господарства, а особливо лісозаготівельникам добре відома істина, що лісопродукцію возять не лісовози, а лісові дороги. Відтак керівництво Державного агентства лісових ресурсів акцентує на будівництві лісових доріг, розуміючи, що економічна ефективність лісозаготівель напряму залежить від стану доріг, їхньої якості та технологічної спроможності. У 2011 році на Волині збудовано 70 км лісових доріг із твердим покриттям. Із них – 21,8 км побудовано за кошти Державного бюджету. У 2012-му плануємо – 100 км. Це мають бути дороги не тільки лісогосподарського, а й соціального призначення. Адже через лісові масиви Волині проходить близько 400 км доріг, які сполучають між собою сільські населені пункти. Було б логічно залучати до такого будівництва кошти із бюджетів місцевого самоврядування. Минулого року за заготівлю деревини від рубок формування та оздоровлення лісів у бюджети сільських та селищних рад поступило 8 млн грн. Окрім цього, 4 млн – за заготівлю ягід та грибів. Це – спільна справа, тому й робити її треба спільно.

Майже четверта частина земель лісового фонду управління – це осушені площі. Основні роботи з меліорації проводилися у 70-80-х роках минулого століття. Меліоративні системи Волині вже відпрацювали свій ресурс. А тому в останні роки все більше проблем завдавало заболочення та підтоплення лісових насаджень, що в свою чергу призводило до значних втрат деревини, збільшення не вкритих лісом земель. Завдяки розумінню облдержадміністрації минулого року це питання зрушили з мертвої точки. Відновлено 73 км внутрішньогосподарської меліоративної мережі. На 2012 рік заплановано відновити 76 км.
Основними завданнями на 2012 рік є забезпечення постійного дієвого контролю за протипожежним станом лісових масивів, а також поновлення протипожежного обладнання та техніки. Це – придбання 2 пожежних автомобілів (Старовижівський та Любомльський лісгоспи), 9 спостережних телевізійних установок (на даний час їх функціонує 16 одиниць), придбання 15 мотопомп, 40 ранцевих вогнегасників, облаштування в лісових масивах 98 пірсів для забору води.
Приділяємо максимальну увагу застосуванню корисних властивостей лісів.

У 2012 році плануємо забезпечити виробництво продукції побічних користувань на 1 га площі лісового фонду в об’ємі 20 грн. Таких показників маємо досягнути за рахунок проведення модернізації обладнання консервних цехів, забезпечення переробки березового соку-сирцю, виготовлення іншої конкурентоздатної консервної продукції. Волинь – чи не єдина область в Україні, де збережені і працюють консервні цехи, в яких переробляється натуральна екологічно чиста лісова продукція, асортимент котрої налічує понад 80 найменувань!

Акцентуємо на розвитку соціально-екологічних функцій лісів, будівництві нових рекреаційних пунктів уздовж автомагістралей та в місцях масового скупчення людей, створення умов для розвитку приватного бізнесу в сфері організації відпочинку та туризму в лісах. На сьогодні в лісових масивах обласного управління облаштовано 71 стаціонарний рекреаційний пункт, 7 із яких збудовано в 2011 році.

За підприємствами обласного управління лісового та мисливського господарства закріплено 457 тис. га мисливських угідь, що становить 29 % від усіх угідь області. Щорічно на ведення мисливського господарства лісогосподарськими, лісомисливськими та мисливськими господарствами вкладається близько 3 млн гривень власних коштів. Ці гроші спрямовуються на облаштування годівниць та солонців, заготівлю і викладку кормів, на закладку кормових полів, будівництво спостережних веж, охорону диких тварин. У 2012 році буде проведено інвентаризацію всіх мисливських угідь в області, визначено ефективність ведення мисливського господарства кожним користувачем.

Ми запланували створення центрів комплексної спрямованості з відтворення основних видів диких тварин, у тому числі – закупівлю здорового маточного поголів’я, будівництво вольєрів і звіроферм, надання мисливських угідь користувачам, здатним на високому рівні вести мисливське господарство; розвиток мисливського туризму і залучення в галузь інвестицій; підняття ролі первинних мисливських колективів; створення умов для надання мисливських угідь у користування на конкурсній основі.

В області розроблено Регіональну галузеву програму енергозбереження. Однією з болючих проблем лісової галузі залишаються самовільні рубки лісу. З’явилися підприємці, які хочуть займатися переробкою лісу, але вони або через необізнаність, або не завжди прозорість та чесність замість того, щоб приносити користь, заохочують лісокрадіїв, скуповуючи крадений ліс. Не хочу сказати, що всі працюють нечесно, але й такі факти – не рідкість. Давно назріло питання створення такої атмосфери, за якої красти ліс стане невигідно. Мається на увазі перегляд правової бази, пов’язаної з галуззю, збільшення штрафів за незаконну порубку лісу. Вважаю, що на цій невдячній ділянці роботи сил самих лісівників не вистачить: до вирішення проблем повинні бути долучені органи місцевого самоврядування і правоохоронці. Влада на місцях і дозвільні органи повинні більш вимогливо ставитися до створення приватних пилорам, які в поліських селах – чи не в кожному третьому дворі, а також до так званих «експортерів» лісу, котрих в області –до півтисячі. Ліс не терпить анархії.

Вже тривалий час ми працюємо над тим, аби в область, у галузь лісового господарства, галузь переробки деревини прийшли інвестиції.

У даний час розробляється проект державно-приватного партнерства у сфері деревообробки, будівництва лісових доріг та охорони здоров’я у структурі лісової галузі. Це інвестиції та інновації. Проект включає введення в експлуатацію високотехнологічного деревообробного виробництва із виготовлення продукції лісопиляння на рівні світових стандартів, з обсягом переробки – 700 тис. куб. м деревини на рік, що дасть можливість випускати готової продукції на суму понад 300 млн грн. Також планується енергетичне використання лісосічних залишків, пнів та відходів переробки для заміни природного газу при виробництві теплової та електричної енергії. Обсяг енергетичної деревини становить 100 тис. куб. м на рік, що за теплотворною здатністю може замінити 25 млн куб. м газу. Згідно з проектом, заплановано також будівництво лісових доріг до транспортно-недоступних лісових ділянок загальною протяжністю 450 км; організація лісозаготівель стиглої та перестійної деревини із впровадженням сучасних екологічно безпечних технологій; вивезення деревини енергоефективним лісовозним транспортом; реконструкція відомчого санаторію-профілакторію «Журавка» з метою підвищення соціальних стандартів працівників лісової галузі.
У головному лісовому відомстві Волині ніколи не забувають про те, що над усім стоїть людина з її повсякденними турботами і проблемами. Тому 2012-й знову стане роком підвищення заробітної плати лісівників, надання житла молодим спеціалістам, вирішення кадрових проблем галузі.

– Дякую за розмову. Із приємністю хочу відзначити, що ЗМІ не тільки прискорюють течію політичних процесів у державі, але й дозволяють людям наочно уявити собі те, що відбувається в наших лісах.

Петро ЧЕЧЕЛЮК
volynrada.gov.ua 2012р.

ОСОБЛИВОСТІ І ПРОБЛЕМИ НАЦІОНАЛЬНОГО ПОЛЮВАННЯ

Журналістам кількох областей України, чиновникам Держкомітету лісового і мисливського господарства України і Волинського обласного управління лісового і мисливського господарства, а також іншим учасникам виїзної колегії головного лісового відомства України, що відбулась на базі волинського господарства, навіть не могло приснитись, що їм випаде щастя із завмиранням серця помилуватись на мінімально короткій відстані стадами диких кабанів, плямистих оленів, косуль і навіть зубрів.

Одне з головних питань порядку денного колегії – стан мисливського господарства області і України, його проблеми і перспективи розвитку. Коротше кажучи, доля «братів наших менших». І, як виявилось, життя в них не надто солодке…

ГОРДІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО ЛІСУ

Ще до світанку лісові мешканці ДП «Звірівське мисливське господарство» були підняті «по тривозі». Усе відбувалось зовсім не гірше, ніж на княжому полюванні короля Ягайла: сурмачі протрубили початок ритуалу (щоправда, без зброї) – і єгері пішли в загінку. За якихось півгодини учасники умовного полювання, стоячи в очікуванні на площадках кількох десятків мисливських веж, змонтованих на просіках лісу, змогли побачити і порахувати велику кількість лісових звірів, що пробігали мимо. Так розпочалась процедура їх обліку методом прогону і демонстрація відродження культури і традицій проведення колективного полювання в Україні.
Проблеми і перспективи розвитку сучасного мисливського господарства люб'язно погодився прокоментувати начальник обласного лісового і мисливського господарства, кандидат економічних наук, заслужений лісівник України Богдан Колісник.
– Було б добре, якби визначення поняття «Мисливське господарство» сприймалось «споживачами» природи як галузь природокористування, скерована на регулювання, збереження і збільшення мисливських тварин та раціональне використання цих ресурсів.
Світовий досвід показує, що мисливське господарство як галузь ніколи не буває рентабельним. В сьогоднішніх реаліях України бюджетні організації (контролюючі, освітянські й ін.) забезпечуються коштами в багато разів менше, ніж раніше. Внаслідок цього всередині 90-х років мисливська прикладна наука разом з підготовкою кадрів, м'яко кажучи, різко погіршилась і почала виповзати з важкого становища лише на початку вже нинішнього століття.
Але, як би там не було, волинські ліси і сьогодні ще не збідніли. Навпаки – збагатились диким звіром. Під їхнім покриттям вибрикують лосі, кабани, олені і косулі. Є й зубри – екзотичні звірі, які прийшли до нас ще з епохи голоцену. Але «завдяки» людині вони впритул підійшли, якщо не кривити душею, до крайньої межі свого перебування в цьому світі. Піти з нього їм активно допомагають браконьєри, в когорту яких нерідко потрапляють люди з вищого ешелону влади.
– Дикий звір – гордість нашої планети, але куди йому ховатись? – задає риторичне запитання головний лісівник області. – Навкруги усе належить людині. Вона може жити в пустелі, у вічній мерзлоті, в космічному кораблі і під землею, в лісовій хатинці і брудному урбанізованому місті, в Богом і владою забутому селі і в чорнобильській зоні… Людина впевнена, що на аналогічний спосіб життя здатні усі тварі земні. Ні, не здатні! Це – гострий сигнал майбутнім поколінням.

Є ЗВІР – Є ГОСПОДАРСТВО!

Усі мисливські господарства, незалежно від форми організації і власності, об'єднує одне – їх стан залежить від наявності мисливських ресурсів. Є звір – є господарство. Природно-кліматичні умови у нас в цілому сприятливі для розведення і примноження дичини. Наші угіддя можуть мати дичини в десятки, а то і сотні разів більше того, що є сьогодні в українських лісах. Але в густонаселеній державі з високим ступенем урбанізації важко досягти того, щоб було багато дичини без зусиль спеціалістів мисливської справи. Багате мисливське господарство – результат копіткої праці мисливствознавців і єгерів.
– Але ви зараз запитаєте мене: чому ж в Україні навіть найкращі мисливські господарства такі бідні? Одна з головних причин – браконьєрство,- зазначає Богдан Іванович. – Ця болюча тема довго замовчувалась, доки не стала нормою і оцінкою діяльності мисливського господарства, про роботу якого судять сьогодні по кількості складених протоколів. Позаяк статистика браконьєрства далека від правди і заснована виключно на «протокольній» системі, про розмір збитків можна судити з «успіхів» мисливського господарства України в порівнянні з передовим мисливським господарством Європи і світу. Для прикладу візьмемо Угорщину з площею мисливських угідь удесятеро меншою, ніж в Україні (4,7 млн. га проти 47 млн. га). За даними 2009 року, доходи від іноземного мисливського туризму в цій невеликій європейській державі становили 42 мільйони американських доларів, від внутрішнього полювання – 14 мільйонів, а усі доходи досягли 71 мільйона доларів США! В Україні така цифра на той же рік становила 3 мільйони доларів. Коментувати ці цифри навіть якось непристойно.

НЕ СТРІЛЯЙТЕ, ПАНОВЕ, В УКРАЇНУ!

– Все говорить за те, що ліси України повинні кишіти дичиною. Що ж заважає нашій державі мати хороші успіхи в цій галузі? – резюмує Богдан Колісник. – Заважаємо ми, люди. За що ж люди так мстять природі? Збитки, причинені браконьєрами мисливському господарству України, – велетенські.
Понад 70% сил, засобів і часу окремо взятого мисливського господарства марнуються на боротьбу з браконьєрством! Скільки корисного можна було б зробити, скерувавши ці сили і засоби в творче русло! Однак сьогодні природоохоронне і правове законодавство України не дає змоги вести цю боротьбу. Скажу більше: воно виступає «охоронною грамотою» для різного роду губителів звірів. У багатьох випадках викликана на допомогу працівникам мисливського господарства міліція демонструє свою безпомічність і відсутність прав.
Сьогодні не існує чіткого роз'яснення, хто може стати мисливцем. Володар карабіна з нарізним стволом чи п'ятизарядного німецького «Вінчестера» – це ще не мисливець, а небезпечна людина зі зброєю. Мисливство – не лише вбивство і гора м'яса. Це – ритуал, це високе мистецтво. Низька правова культура плюс відсутність елементарної внутрішньої культури людини, що взяла в руки зброю, відсутність відповідальності за вчинене – ось що нерідко править «балом» полювання.
Працівники мисливської галузі цілком втратили економічну зацікавленість в боротьбі з браконьєрством. Завдані збитки господарству компенсуються в копійках. Розміри штрафів і судових позовів далеко нижчі вартості офіційного полювання на той чи інший вид звіра. Відсутній механізм правового стягнення. Канула в Лету така дійова міра покарання, як конфіскація мисливської зброї. Органи лісового господарства, які здійснюють нагляд за дотриманням правил полювання, давно втратили право розглядати випадки грубого порушення правил полювання, а суди розглядають їх на «конвеєрі», не вникаючи в суть справи, і нерідко стають на сторону порушників. Відсутність покарання браконьєрів штовхає їх на нові подвиги і вони кожну ніч топчуть важкими «Лексусами» мисливські угіддя, знищуючи дичину.
У вітчизняного мисливського господарства виявилось багато няньок і кураторів: Українське товариство мисливців і рибалок, Державний комітет лісового і мисливського господарства, товариство військових мисливців і рибалок і ще низка організацій, яких налічується понад 90! В Україні 530 тисяч мисливців (0,9% загального населення) і ніхто не контролює дотримання ними правил і вимог, а в цілому за стан мисливського господарства спитати теж немає з кого. Пропозиція про створення єдиного державного органу по веденню мисливського господарства не була почута «зверху».
Практичний же досвід ведення мисливського господарства в країнах з високим рівнем розвитку цієї галузі свідчить про те, що всі функції по охороні, контролю і раціональному використанню ресурсів полювання варто зосередити в одній структурі, а не розпиляти по різних відомствах, нерідко – далеких від галузі. Є надія, що уряд України дослухається до порад людей, від яких у великій мірі залежить існування дикого тваринного світу.
– У Німеччині, де в міських парках гуляють олені, косулі беруть їжу з рук, а зайці стають проблемою муніципалітетів, кожна людина знає ціну живій природі, – каже Богдан Колісник. – Адже по тому, як люди цінують природу, її ресурси, як і своє життя і здоров'я, визначається рівень розвитку будь-якого суспільства.
Я б дуже просив ЗМІ донести до тих, хто протизаконно займається мисливством: не беріть гріх на душу, не ганьбіть свої імена вбивством косуль, лосів, зубрів, оленів і кабанів, беззахисних зайців і птахів – усього живого, що своєю присутністю прикрашає нашу планету Земля. Не влаштовуйте в лісі пиятику, щоб потім привезти з «полювання» свого колегу з простріленим животом чи головою! Дикий звір – гордість природи. Подивіться у великі бездонні очі недобитого вами красеня-оленя, в яких написані муки святого Себастяна! Не стріляйте, панове, в Україну! Лише такі цінності хай ляжуть в основу політики і ідеології нашої держави для забезпечення нашого соціального, економічного і духовного розвитку. З таких понять виходила ціль виїзної колегії нашого відомства – підготувати і дати на розгляд і затвердження уряду нову концепцію розвитку мисливського господарства України – гуманну, цивілізовану, скеровану на захист дикого звіра і розвиток галузі.

Від автора. Аби не закінчувати розповідь про долю «братів наших менших» на сумній ноті, з приємністю відзначаю, що напередодні роботи виїзної колегії прокуратура Волині виграла судовий позов у питанні протизаконного виділення колишньою обласною радою 318 тисяч гектарів мисливських угідь для восьми суб'єктів господарювання. Двома з них («Ольвітою» і «Веронікою») володіли князьки місцевого «розливу». Проведеними прокуратурою перевірками встановлено, що органи місцевого самоврядування на чолі з колишнім головою обласної ради Анатолієм Грицюком і колишнім головним екологом області Олегом Кіндером гендлювали мисливськими угіддями області, як гендлювали їхні «співбрати»-лозинські з відомого так званого «політичного клубу по інтересах».

Петро ЧЕЧЕЛЮК 
Волинь, №1179 ВІВТОРОК, 28 ГРУДНЯ 2010р