СТРАТЕГІЯ збалансованого розвитку лісового та мисливського господарства України на період до 2020 року

Размещаю проект Стратегии сбалансированного развития лесного и охотничьего хозяйства Украины до 2020 года. Документ прислан на сайт "Украинский лесовод".  Я не знаю статус этого документа. Выглядит он как плохо структурированный черновик мало связанный как с реальной жизнью, так и концепцией развития лесного хозяйства, подготовленной Гослесагентством. Тем не менее за неимением лучшего размещаю. Я структурировал текст, для улучшения его восприятия. М.П.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
РОЗПОРЯДЖЕННЯ
від 2015 р. №
Київ

Про схвалення Стратегії збалансованого розвитку лісового та мисливського господарства України
1. Схвалити Стратегію збалансованого розвитку лісового та мисливського господарства України , що додається. ;.
2. Міністерству аграрної політики та продовольства разом з Державним агентством лісових ресурсів, заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати у місячний строк Кабінетові Міністрів України план заходів з реалізації Стратегії, схваленої цим розпорядженням.

А. ЯЦЕНЮК
Прем'єр-міністр України

СХВАЛЕНО Розпорядженням Кабінету Міністрів України від №„ –

СТРАТЕГІЯ
збалансованого розвитку лісового та мисливського господарства України на період до 2020 року

1. Загальні положення

Ця Стратегія визначає мету, принципи, пріоритетні завдання та основні напрями діяльності з метою забезпечення збалансованого розвитку лісового господарства України і є вагомою складовою загальної стратегії сталого соціально-економічного розвитку країни.

Необхідність підготовки Стратегії викликана внаслідок розуміння надзвичайно важливої ролі лісів, необхідності системного визначення напрямів подальшого реформування ведення лісового господарства в Україні на основі всебічного аналізу сучасної ситуації, для забезпечення повного задоволення потреб суспільства у деревині та інших лісових ресурсах на засадах гармонійного поєднання принципів державного регулювання і довгострокових інтересів держави з механізмами ринкових відносин з огляду на цілі децентралізації влади, необхідність розвитку приватного підприємництва, збільшення кількості робочих місць, мінімізації при цьому корупційних ризи ' та вчинення правопорушень, утвердження відкритих, прозорих механізмів прийняття управлінських рішень і розподілу Лісових ресурсів МІЖ їх споживачами-виробниками продукції деревообробки та з метою реалізації
положень:
Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої постановою Верховної Ради України від 11 грудня 2014 року № 26-УІІІ;
Стратегії сталого розвитку “Україна – 2020”, схваленої Указом Президента України від 12 січня 2015 року № 5.

Розроблення Стратегії здійснено з урахуванням змін, які відбулися у лісовому господарстві за останні роки та відповідно до міжнародних зобов’язань України.
Стратегія передбачатиме подальше інтегрування і посилення внеску лісового господарства України у:

• попередження наслідків змін клімату та забезпечення екологічної стабільності;
• покращення економічної ситуації в регіонах та в країні в цілому;
• розвиток сільських територій.

Стратегія спрямована на визначення завдань та інструментів для розв’язання екологічних, екойомічних та соціальних проблем лісового господарства, підвищення рівня економічного потенціалу, продуктивності, прибутковості і, як наслідок, створення умов для його збалансованого розвитку, з урахуванням особливостей українського лісового господарства, які відрізняють Україну від інших європейських країн:

• ліси України виконують, в першу чергу, екологічні функції, 51 % лісів мають значні обмеження у використанні, 16,6 % лісів України входять до складу об’єктів та територій ПЗФ, що становить 43 % природно-заповідних територій держави;
• ліси зростають у різних природних зонах (Полісся, лісостеп, степ, українські Карпати та гірський Крим), що мають істотні відмінності щодо лісорослинних умов і вимагають різних методів ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів та корисних властивостей лісу;
• половина лісів України створена штучно і тому потребує посиленого догляду;
• в Україні історично сформована ситуація із закріпленням державних лісів за численними постійними лісокористувачами (для ведення лісового господарства ліси надані в постійне користування підприємствам, установам і організаціям кількох десятків міністерств і відомств). Така ситуація ускладнює можливості впровадження єдиної державної лісової політики в країні;
• близько третини лісів зростають у зоні радіоактивного забруднення, частину з яких повністю виключено з лісогосподарського виробництва.

Крім того, необхідно враховувати, що період лісогосподарського виробництва найтриваліший з усіх відомих виробництв: 60-100 і більше років та охоплює весь комплекс заходів з охорони, захисту, відтворення та раціонального використання лісів. Тому державна власність на ліси потребує професійного централізованого управління через спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань лісового господарства, як це передбачено Лісовим кодексом України.

2. Ключові проблеми

• необхідність забезпечення балансу між екологічними, економічними та соціальними функціями збалансованого ведення лісового господарства, що ускладнене економічною ситуацію в країні, високим рівнем корупції, низькою поінформованістю суспільства та його упередженим ставленням до лісової галузі, слабкою міжгалузевою кооперацію;
• недосконалий розподіл функцій управління, що призводить в окремих випадках то дублювання функцій або втрати їх виконання. Зокрема, це стосується втрати функції забезпечення повноцінного контролю за додержанням лісового та мисливського законодавства;
• ускладнення реалізації прав власності (користування) на ліси викликане, зокрема, недостатнім фінансуванням процесу оформлення лісокористувачами державної форми власності речових прав на земельні ділянки, зайняті лісом;
• відсутність механізмів управління лісами комунальної власності;
• потреба нормативного врегулювання зміни цільового призначення сільськогосподарських земель, що вийшли із користування і на яких відбулося природне залісення;
• необхідність удосконалення системи ведення лісового господарства, зокрема щодо розвитку захисного лісорозведення та агролісомеліорації;
• удосконалення системи протидії лісовим пожежам; комплексного використання лісосічних відходів; підвищення якості та доступності інформації про ліси і лісове господарство тощо;
• відсутність правових та економічних механізмів стимулювання запровадження природозберігаючих технологій;
• низька ефективність роботи мисливствознавців та єгерської служби, що викликане, зокрема, величиною площі мисливських угідь, що надаються одному користувачеві, і площею обслуговування угідь мисливствознавцями та єгерською службою;
• відсутність прозорого механізму продажу деревини;
• недостатня наукова підтримка розвитку лісового та мисливського господарства, зокрема відсутність стратегії адаптації лісів до змін клімату
• внаслідок браку коштів на відповідні дослідження;
• незаконні рубки та обіг незаконно добутої деревини, високий рівень браконьєрства;
• необхідність подолання наслідків воєнних дій на Сході України.

3. Мета, стратегічні цілі та принципи

Метою Стратегії є створення організаційно-економічних умов для ефективного розвитку лісового господарства шляхом підтримки та забезпечення збалансованого лісоуправління.

Основними цілями Стратегії є;

• удосконалення нормативної бази лісового та мисливського господарства; удосконалення механізмів державного управління у сфері лісового та мисливського господарства, розвиток інституційної бази,
• запровадження додаткових механізмів ліквідації існуючих та попередження виникнення нових корупційних схем ухвалення управлінських рішень;
• розробка Державної цільової програми розвитку лісового та мисливського господарства України на період до 2020 року;
• збільшення лісистості території до оптимального рівня, нарощування ресурсного й екологічного потенціалу лісів, раціональне використання лісових ресурсів, збереження біологічного різноманіття лісових екосистем,
• посилення стійкості лісових екосистем до негативних факторів навколишнього середовища, зростаючого антропогенного навантаження, змін клімату;
• удосконалення системи фінансово-економічного забезпечення ведення лісового та мисливського господарства;
• удосконалення системи продажу необробленої деревини;
• визначення засад удосконалення системи митного регулювання, зокрема у сфері експорту необробленої деревини за межі України;
• удосконалення системи організації та ведення мисливського господарства;
• покращення міжсекторальної співпраці з лісових питань; удосконалення комунікаційного процесу та покращення обізнаності громадськості у сфері лісового та мисливського господарства; подолання наслідків воєнних дій на Сході України;
• підвищення рівня науки та освіти у сфері лісового та мисливського господарства;
• розширення міжнародного співробітництва; покращення кадрової політики в лісовій галузі;
• посилення соціального захисту працівників лісового господарства; сприяння розв’язанню соціально-економічних проблем територіальних громад, зокрема створенню нових робочих місць та підвищення зайнятості населення у лісовому секторі.

У ході реалізації Стратегії необхідно дотримуватися таких принципів: Державна власність на ліси розглядається як національне надбання, яке не
може бути приватизовано. .

Традиційне для України комплексне ведення лісового господарства дозволяє забезпечувати різноманітні функції лісу і безперервне надання
суспільству продуктів і послуг.

Збереження державної структури управління лісовим господарством є запорукою примноження лісів і лісових ресурсів, забезпечення їх життєздатності та біорізноманіття.

Державне лісове господарство є стабілізуючим фактором розвитку сільських територій, забезпечення зайнятості населення та підвищення його добробуту.
Враховуючи особливе державне значення та цінність лісових ресурсів, що перебувають переважно у державній власності, належність їх ресурсів до об’єктів права власності Українського народу, реалізація державної політики у сфері лісового та мисливського господарства у лісах всіх форм власності здійснюється Центральним органом виконавчої влади з питань лісового та мисливського господарства, діяльність якого має спрямовуватися і координуватися в установленому порядку.

Проведення наукових до'сліджень та обмін інформацією, а також зміцнення співробітництва у сфері лісового господарства на місцевому, національному, регіональному та глобальному рівнях сприяє збалансованості лісоуправління.

Державна політика повинна базуватися на забезпеченні збалансованого ведення лісового господарства, під яким розуміють догляд за лісами і лісовими землями та їх використання таким чином і з такою інтенсивністю, щоб підтримувати їх біорізноманіття, продуктивність, відновлювальну здатність, життєвість та їх потенціал до виконання тепер і у майбутньому всіх притаманних їм екологічних, економічних і соціальних функцій, не викликаючи при цьому пошкодження інших екосистем.

4. Пріоритетні напрями досягнення стратегічних цілей

удосконалення відносин, пов’язаних з реалізацією прав власності на ліси і лісові землі шляхом:

• Забезпечення оформлення речових прав на земельні ділянки, зайняті лісами.
• Розробки механізмів управління лісами комунальної власності,
• розробки нормативно-правових механізмів переведення самозалісенних сільськогосподарських угідь до лісів.
• Врегулювання питання управління полезахисними лісовими смугами.
• Розробка нормативно-правових механізмів виділення земель під створення нових лісів, у т.ч. приватними юридичними та фізичними особами.
• уточнення розмежування повноважень владних органів, зокрема органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, контролюючих органів,
• прав та обов’язків господарюючих суб’єктів, запровадження більш дієвих механізмів координації, узгодження їх діяльності в інтересах комплексного
• використання природних ресурсів, зокрема на засадах публічно-приватного партнерства;
• з метою унеможливлення корупційних схем спрощення та створення прозорих умов механізму видачі дозвільних документів, забезпечення доступу споживачів до деревини та іншої продукції лісу, забезпечення реалізації цієї продукції у повному обсязі виключно на конкурсних засадах

підтримка та забезпечення збалансованого ведення лісового господарства шляхом:

• Збереження біорізноманіття та впровадження природозберігаючих технологій.
• Підтримки мережі об’єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ).
• Контролю санітарного стану лісів та посилення адаптивної здатності лісових екосистем.
• Розширення практики виконання лісогосподарських заходів і операцій підприємствами малого та середнього бізнесу за результатами конкурсів на договірних засадах з лісогосподарськими органами і підприємствами, що сприятиме чіткому розмежуванню функцій управління (регулювання), контролю та здійснення безпосередньо господарської діяльності у сфері лісового господарства, створенню нових робочих місць, поліпшенню покращенню умов життя місцевого населення, зростанню їх зацікавленості в досягненні довгострокових цілей розвитку лісового господарства, підвищенню рівня економічної ефективності господарської діяльності у цій сфері.
• Розробки національних стандартів щодо лісоматеріалів та лісопродукції, максимально гармонізованих з європейськими.
• Впровадження сучасних (інноваційних) технологій у лісовирощуванні, догляді за лісом, охороні і захисті лісів, лісозаготівлях та транспорті
• лісу.
• Підвищення рівня використання лісових ресурсів.
• Розвитку економічного стимулювання заходів щодо розширеного відтворення лісів та збільшення прибутковості лісогосподарської
• діяльності.
• Розробки регіональних та місцевих програм для забезпечення населення, підприємств, установ та організацій паливною деревиною. Розширення тісних зв’язків з громадою на рівні підприємств.
• Створення сприятливих умов для розвитку малого підприємництва, пов’язаного з лісом, лісовим господарством та використанням продуктів лісу.
• Сприяння розвитку лісової рекреації та зеленому туризму.
• Покращення контролю виконання правил безпеки при здійсненні лісогосподарських операцій.
• Розробки механізму заохочення приватних землевласників до запровадження комплексної системи боротьби з ерозією грунтів, у т.ч. за допомогою створення захисних лісонасаджень.
• Спрощення і фінансова оптимізація процедури виділення земельних ділянок під залісення.
• Удосконалення системи протидії лісовим пожежам. 
• Удосконалення системи інвентаризації лісів і планування господарської діяльності.
• Розвитку інформаційного забезпечення лісового господарства, інституційне посилення охорони та захисту лісів , боротьби з незаконними рубками та обігом незаконно добутої деревини.
• удосконалення системи оподаткування, спрямування коштів від рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів, інших податкових платежів від
• реалізації деревини та іншої продукції лісу, переважно на фінансування лісовідновлення та лісорозведення, залісення неугідь, охорони та захисту лісу, виконання інших заходів природоохоронного характеру, передбачених Лісовим кодексом України.
• розвиток лісової науки та освіти. Визначення засад оптимізації роботи системи наукових, проектних та інших установ та організацій, які перебувають у сфері управління сучасного державного органу лісового господарства, а також щодо поліпшення підготовки кадрів для потреб галузі.
• удосконалення системи продажу необробленої деревини з урахуванням пріоритетного забезпечення сировиною вітчизняного виробника; забезпечення переходу на європейські стандарти вимірювання, сортиментації та оцінки якості деревини.

удосконалення системи організації та ведення мисливського господарства, зокрема щодо:

• спрощення процедури надання в користування мисливських угідь та оптимізації їх площі, при наданні одному користувачу;
• удосконалення системи управління мисливським господарством, зокрема щодо посилення контролю за виконанням обов’язків користувачів мисливських угідь щодо охорони та відтворення мисливських тварин, раціонального використання їх ресурсів;
• створення ринку продукції мисливського господарства; розроблення порядку та розміру плати за користування мисливськими угіддрш;
• опрацювання механізму відшкодування збитків, нанесених мисливськими тваринами лісовому та сільському господарствам;
• пропагування мисливства як елемента активного відпочинку шляхом проведення фестивалів, ярмарків, виставок мисливських трофеїв, єгерських багатоборств, започаткування національного «Дня мисливця» та інших відповідних заходів;
• формування ефективної системи підготовки, перепідготовки і підвищення
• кваліфікації кадрів для мисливського господарства;
• підвищення ролі громадських мисливських організацій та місцевих громад у веденні мисливського господарства;
• регулювання чисельності хижих та небажаних для мисливського господарства тварин;
• управління популяціями копитних мисливських тварин (селекційний відбір, формування оптимальної статевовікової структури з метою підвищення відсотка самців з високими трофейними якостями).

5. Інструменти та механізм реалізації Стратегії

Інструментами реалізації Стратегії є:
План заходів щодо реалізації Стратегії.
Державна цільова програма розвитку лісового та мисливського господарства України на період до 2020 року.
Організаційне забезпечення реалізації Стратегії здійснюється ЦОВВ, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

6. Фінансове та матеріально-технічне забезпечення впровадження Стратегії

Фінансове та матеріально-технічне забезпечення впровадження Стратегії повинно бути на рівні та в обсягах, що забезпечать подальший збалансований розвиток лісового і мисливського господарства.

Передбачається, що фінансове забезпечення реалізації Стратегії за рахунок коштів центральних органів виконавчої влади — головних розпорядників бюджетних коштів, щороку визначатиметься, виходячи з реальних можливостей державного бюджету; фінансування за рахунок коштів місцевих бюджетів здійснюватиметься на умовах співфінансування виконання регіональних програм у сфері лісового та мисливського господарства.

З огляду на важливу роль міжнародної технічної допомоги та ресурсів міжнародних фінансових організацій як допоміжного інструменту для досягнення цілей Стратегії планується також залучити фінансові ресурси міжнародних донорських установ.

7. Очікувані результати

Реалізація положень Стратегії сприятиме забезпеченню збалансованому розвитку і управлінню лісовим та мисливським господарством, збільшенню площі лісів держави, збереженню біорізноманіття та невиснажливого лісокористування, задоволенню потреб суспільства в лісових ресурсах, створенню більш сприятливих умов для розвитку підприємництва, створенню нових робочих місць, зменшенню загрози деградації земель, зростанню частки продукції лісового господарства у ВВП, забезпеченню зайнятості та соціальної захищеності працівників лісового сектору; зростанню інвестицій у лісову галузь, а також гармонізації норм ведення лісового господарства України до відповідних критеріїв Європейського Союзу.

Позитивні якісні і кількісні зміни в лісовому фонді призведуть до оптимізації його вікової структури, що дозволить краще задовольняти зростаючі потреби суспільства у деревині, інших лісових ресурсах та корисних властивостях лісів.

8. Моніторинг та оцінка ефективності впровадження Стратегії

Моніторинг та оцінку ефективності реалізації Стратеги проводить ЦОВВ, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства
щорічно.
З метою дотримання об’єктивності та неупередженості проведення такого моніторингу та оцінки, передбачено залучати наукові установи, неурядові
організації та незалежні інститути.
Оцінка ефективності реалізації Стратегії ґрунтуватиметься на результатах виконання Державної цільової програми розвитку лісового та мисливського господарства України на період до 2020 року.