08/08/2023
0Джерело життя і, водночас, руйнівна стихія. Повінь 2016 року завдала великих збитків селу Родникова Гута на Закарпатті. А згадайте, як тоді значна частина українського суспільства прийняла це лихо? Як наслідок вирубки лісів… Меседжі типу «лісники безбожно ліс рубають!» та меми про коріння дерев, яке спиняє водну стихію, полонило тоді соцмережі…
Згадав цей приклад Юрій Дербаль, менеджер сектору сталого управління лісовими і природними ресурсами Агентства сприяння сталому розвитку Карпатського регіону «ФОРЗА», член Громадської ради при Державному агентстві лісових ресурсів України, у своєму виступі «Впровадження системи оцінки впливу лісогосподарської діяльності на водозбори лісів українських Карпат» на онлайн-засіданні ради. І проблема не обмежується якимось районом чи поодиноким епізодом: цьогоріч у травні велика вода захоплювала села Львівщини, минулого місяця – Франківщину, і це відбувається щорічно.
Але саме негативне сприйняття суспільством лісогосподарської діяльності вплинуло на те, що останніми роками на Закарпаття площі лісосіки зменшилися вдвічі. Хоча реальні причини паводків зовсім інші.
Відтак пан Юрій вважає нагальним вирішення питання: хто опікується водними об’єктами на території лісових угідь? Водозбори Українських Карпат не виділені, управління лісами не ведеться за водозбірними принципами, хто має права на землі водного фонду та хто за них відповідає?
До того ж, він згадав новітні виклики для здоров’я численних карпатських потічків та річок – джипінг. Адже у гірській лісовій місцевості джипери і квадроциклісти ходять водотоками, які формувалися мільйонами років, руйнуючи їхню природну течію. І не відкидає також негативного впливу ерозійних та зсувних процесів від господарської діяльності в лісах: «Волоки трелювання – це суцільна рана, десятки, сотні непотрібних ран на тілі лісу». Це стосується і лісових доріг та проїздів. Тобто питання про ведення лісового господарства за водозбірним принципом, глобальне та багатогранне, давно потребує вирішення в нашій країні.
«ФОРЗА» рекомендує гармонізувати підходи Держводагентства та Держлісагентства, визначити межі водозборів та відповідальних за лісові водотоки, нанести межі та коди на цифрові та паперові карти, затвердити «Методичні рекомендації про оцінку впливу планової лісогосподарської діяльності на водозбори в лісах Українських Карпат», розроблені за участі кращих гідрологів та інших спеціалістів.
У міжнародній лісівничій організації IUFRO працює комісія «Управління басейнами та планування землекористуванням», у країнах Західної Європи застосовують окремі засади такого господарювання і продовжують активно їх впроваджувати. Українське законодавство заборони або обмеження певних лісогосподарських заходів регулює згідно з «Порядком поділу лісів на групи, віднесення їх до категорій захисності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду». А також «Правила рубок головного користування в гірських лісах Карпат» визначають важливими господарськими одиницями екосистемного підходу водозбори площею до 2 тис. га, на яких після проведення рубок повинно залишатися не менш як 65% вкритих лісовою рослинністю земель.
Однак при розрахунку обсягів головного користування в лісах водозбірний принцип не враховується. Адже лісогосподарська діяльність в лісах України базується на лісотипологічній основі, а підприємства територіально розташовані переважно в межах одного, рідше – двох лісових водозборів (які значно більші, ніж 2 тис. га).
За основу пропонують взяти практику Лісової служби США із системи оцінки та відстеження стану водозборів та кращі традиції ведення лісового господарства України. Згідно з визначенням Лісової служби, система оцінки та відстеження стану водозборів проводиться з використанням 12 індикаторів (водні фізичні; водні біологічні; наземні фізичні; наземні біологічні).
Ігор Будзінський, начальник Управління лісового господарства та відтворення лісів Держлісагентства зауважив, що лісівники вже стикнулися із процедурою проведення ОВД (оцінка впливу на довкілля), а оцінки стану водозборів – це буде ще один дозвіл на здійснення господарської діяльності. Тому це хибний шлях, а працювати за водозбірним принципом українських лісівників слід стимулювати іншими підходами, зауважив опонент.
Підготувала
Оксана НІКІТІНА
