Кадровий фарс Держлісагентства України – шлях в нікуди

Читатели сайта знают моё уважительное отношение к Богдану Ивановичу Колеснику: им было сделано очень много хорошего и этого нельзя не видеть. На мой взгляд, вспоминать Б.И.Колесника только негативно не справдливо…  Однако, я тоже критически отношусь  к кадровой политике в лесном хозяйстве в целом. Нельзя не заметить то, что  у её истока находятся преставители высших эшелонов власти, которые что-то врали нам про профессионализм и порядочность у могил погибших на Майдане… "Рыба гниет с головы, но потрошат её с хвоста"… М.П.

Постанова Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2008 року №777 «Про проведення конкурсного відбору керівників суб’єктів господарювання господарського сектору економіки», здавалось би, принесе розуміння і українським господарникам, і західним колегам, що часи кулуарних кадрових призначень канули в лету.

Та не тут то було! Ще не народилась така ініціатива, яку українські чиновники не змогли б на корені забазікати і загубити.

Свіже в пам’яті блокування Дніпропетровським окружним адміністративним судом «конкурсне» кадрове призначення директора ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод», керівників «Укрспирту» тощо. Подібну практику вибрав МінАПК України, «вручивши» її як керівництво для дії голові Державного агентства лісових ресурсів (ДАЛР) України Олександру Ковальчуку.

Як вважають працівники лісової галузі Волині, усі біди в їх край прийшли з появою в головному українському лісовому відомстві держави його нового голови Олександра Ковальчука. При призначені цього агронома на лісову посаду в МінАПК України підкреслили, що раніше він працював в агропромисловій сфері – гендиректором «Украгролізингу» і займав керівні посади в команії «Райз», звідки, до речі, вийшов і сам міністр АПК Павленко (свої люди!).

Останній акцентував, що «…завданням нового керівника стане реформування і дерегуляція галузі, введення європейських стандартів і принципів роботи». В Німеччині лісівників навчають на лісовому факультеті університету Людвіга-Максиміліана в Мюнхені – «кузні» німецьких кадрів, який іменується, як «факультет лісової справи і управління ресурсами». В Україні, як виявляється, таких спеціалістів випускає… заштатний Житомирський аграрний університет. Його випускник добре запам’ятав завдання свого міністра, ось тільки про «реформування» українського лісу і європейських стандартах говорити поки що не доводиться, зате «дерегуляція» успішно крокує семимильними кроками. Особливо – кадрова.

Щодо бід лісівників Волині, то тут буде доречним подати коротку хроніку головних лісових подій недалекого минулого.

У лютому 2014 року представники нових громадських формувань області в камуфляжних одежах під тиском громадськості з незначними «кривавими» наслідками прямо з робочого кабінету викинули на вулицю багаторічного начальника Волинського обласного управління лісового і мисливського господарства (ВОУЛОХ), одіозного Богдана Колісника (вдаривши його рукояткою пістолета по голові, про що він пізніше плакався в місцевій газетці «Волинська газета»).

Вільне крісло зайняв Василь Мазурик. Він успішно керував галуззю впродовж року, у півтори рази збільшив переробку деревини і її експорт, створив 700 робочих місць (25% від усього працюючого складу). Середня зарплата по відомству зросла на тисячу гривень, однак ці показники зовсім не цікавили Олександра Ковальчука. Де б він не був, куди б не приїжджав, його не цікавили ні підсумки роботи лісових господарств, ні побут і зарплата працівників галузі, а лише «європейські реформи» і заміна керівників. На першій же нараді в агентстві в темному коридорі київських лісових апартаментів Мазурика наздогнав помічник голови агентства Роман Кравчук і огидою кинув: «Ковальчук с тобой работать нє будєт. Увольняйся!». Сказано – зроблено: крісло волинського начальника знову на якийсь час спорожніло.

А тим часом, доки представники громадських організацій підбирали на посаду кандидатуру, її «підібрав» сам Ковальчук. Життя його призначенця тісно переплетене з криміналом: бійка з міліцією, нецільове використання державних коштів, відпуск деревини комерційним структурам поза аукціоном по занижених цінах тощо. Призначенець – колишній директор ДП «Цуманське лісове господарство» Олександр Кватирко – соратник по усіх земних гріхах Богдана Колісника і його сина Зіновія, за яким теж рахується купа кримінальних справ.

З попередньої посади Кватирко був звільнений одночасно зі своїм начальником і тимчасово працював в Житомирському лісовому відомстві. Представляв його волинським лісівникам (наперекір масовим протестам громадськості), сам Ковальчук. Ці «урочистості» проводились о восьмій годині ранку, аби подалі від зайвих очей і зайвих людей… Все було красиво: прибиральниці, технічні працівники і робітники цеху з переробки деревини Цуманського держлісгоспу повідали присутнім, яким він був «милим і хорошим керівником», були сльози радості і, як буває при таких урочистостях, штучно викликані «бурхливі аплодисменти».
Представники громадськості не сприйняли нового, з кримінальним минулим начальника. Але поки вони підшукують на суд громадської ради при Волинській ОДА одну кандидатуру за іншою, з Києва йде «корекція» дій з ціллю будь якою ціною втримати на посаді людину Ковальчука. На одному з пленарних засідань Волинської обласної ради депутатам для голосування і подальшої відправки в Кабмін України в якості «земного поклону» був запропонований довгий список підписантів як ніби то працівників лісової галузі області – тих, хто підтримує Олександра Кватирко. Як виявилось, підписів було в півтори рази більше, ніж працюючих у волинському лісі. При голосуванні в два заходи так і не вдалось набрати більшість голосів депутатів. Як відомо, організатором збору підписів виступив депутат обласної ради Богдан Колісник.
Боротьба за крісло обласного начальника продовжується.

Представники громадських організацій рекомендували в нього троє директорів місцевих держлісгоспів: людей з досвідом, які показали себе в роботі, з глибоким знанням проблем галузі. Про рекомендації терміново «доповіли» в Київ. Буквально впродовж тижня в кабінетах агентства був влаштований «конкурсний відбір».

«Зазіхання» на хлібну посаду вельми дорого обійшлось тим, хто посмів себе показати: після «селекції» один з претендентів повернувся додому уже ніким, іншому прислали «аудиторську перевірку», яка виявила в лісових масивах шість зайвих пнів. В даний час претендент намагається відновитись на посаді в українських судах. Чи повезе йому, сказати ніхто не береться.
Розповідь про кадрові біди лісової галузі Західного Полісся буде неповною, якщо не сказати, що наступною жертвою «конкурсного відбору» в столиці стали спеціалісти Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства (РОУЛМГ). Очевидно, дуже впливає на долю лісу двох сусідніх регіонів наявність в їх надрах бурштину: два останніх нашестя «чорних старателів» (по кілька тисяч чоловік), поставили в незручне становище не лише так званих правоохоронців, а й президента України. В найближчій перспективі для добування коштовного каменю як ніби то в «правовому полі» будуть здійснюватись відводи лісових земель, створюватись «комунальні підприємства». Все це повинні вирішувати «свої люди».

Ось як коментує «конкурсний відбір» лісівників сусідньої області депутат Верховної Ради України, який з певних мотивів побажав не називати його.

– Для початку – про сумнозвісну Постанову Кабміну України №777. В документі не визначені критерії конкурсного відбору. Вимоги і положення умов його проведення виписані не прозоро. Учасникам конкурсу не відомо, скільки конкурсантів претендують на посаду, який їх якісний склад, хто, як і за кого віддав свій голос. Конкурсну комісію виключно складають працівники ДАЛР України на чолі з одіозним Русланом Крикуном – начальником Управління використання лісових ресурсів і науки. В другий етап конкурсу вийшли працюючі керівники трьох найміцніших лісгоспів – Дубровицького, Острожського і Костопольського.

При цьому відмічу, що за рівнем ведення лісового господарства, стану матеріально-технічної бази, середньому рівні зарплати і соціальної захищеності працівників РОУЛМГ займає одне з чільних місць в лісовій галузі держави – про це в ДАЛР знають усі, крім Ковальчука. Однак, як стало відомо, результат «конкурсу» закінчився для рівненчан невтішно: керівники згаданих підприємств не пройшли через фальшиве сито київських творців доль лісівників. Комісія зробила загальний висновок: ніхто з них не пред’явив концепцію розвитку підприємств на середньостроковий термін (5 – 10 років), хоч контракт з цими керівниками заключний усього лише на … один рік.

За тиждень після конкурсу в п’ятірку міцних лісгоспів області (Володимирецький, Дубнівський, Костопільський, Острозький і Сарненський), були направлені комісії з аудиту підприємств, зібрані з ревізорів чи не усіх обласних відомств України. Працівники лісу Рівненщини пов’язують цю «десант-солянку» з можливою заміною начальника обласного лісового відомства Грицайчука Володимира. Для цього й, очевидно, була потрібна відповідна «лісова увертюра» (стиль роботи Ковальчука!): знайти порушення і недоліки в роботі, порахувати зайві пні, усе це підвести під кримінал з тим, щоб поставити РОУЛМГ «на коліна».

Претендує на це «хлібне» місце якийсь Олександр Мелещук. Трохи більше місяця тому він терміново (в один день!) звільнився з посади директора Млинівського держлісгоспу – пересічного лісового підприємства (12 тис. га лісових угідь), створеного в «лихі 90-ті» під «людину». До цього він очолював Володимирецький і Костопільський лісгоспи, залишивши підприємства з великим боргами і не вельми доброю пам’яттю про себе. Претендент, як і вимагає наш сумний час, кандидат якихось невідомих наук. Сьогодні він працює помічником депутата Верховної Ради України Юрія Вознюка (майстра спорту з метання молота!!!) і, одночасно, був направлений на проходження стажування на посаду начальника… РОУЛМГ. Щоправда, за останніми даними, «стажер» або передумав стажуватись, або поміняв своє рішення його патрон Ковальчук. Народний же обранець – метальник молота, вибраний по виборчому округу №153 (Рівненська область), відомий загалу поки-що як автор злощасного законопроекту №1351 (фікція з легалізації видобування бурштину, нашвидкуруч «намальована» під тих, хто вже давно добуває бурштин, яка не пройшла навіть першого читання у ВР України, а в квітні 2014 року був прийнятий альтернативний законопроект №1351-1, авторами якого є інші депутати).

Очевидно, читачам цих рядків стає зрозумілим зв'язок між хитрим переплетінням сурогатних субстанцій типу «конкурс-аудит-мелещук-стажування-ковальчук-бурштин»? Таку невеселу історію повідав народний обранець автору цих рядків.
Повертаючись до Волині, цю розповідь теж доведеться продовжити на сумній ноті. Мова піде про людину, яка сьогодні поза кермом лісового господарства області, але де-факто керує ним, невидимими нитками приводячи в рух «ляльку», яка нині сидить в кріслі в.о. начальника ВОУЛМГ. Це згаданий вище Богдан Колісник.

Старі зв’язки, як кажуть, роблять свою справу. На дворі – час таких людей. Старий і досвідчений «господарник» хоче взяти реванш, бо йому і його сім’ї є що втрачати: після залишення посади по листах ВОУЛМГ були зупинені усі розрахунки з юридичними особами-підприємствами, які через підставних засновників його чисельної родини належали йому, його синам, невісткам. Мова йде про фірми, які працювали на експорті дешевої або безплатної деревини: «Арзу», Явір Плюс», «Форест К», Вулф» і «Полісся лісосервіс». Жодному чиновнику області навіть близько не вдалось так тісно переплести власний бізнес з державною власністю, як Богдану Коліснику. Незабаром мине два роки, як його примусили залишити службовий кабінет, але й донині продовжуються упорядкування на предмет того, що кому належить в держлісгоспах: де державне, а де – Колісників, чому в 2011-2013 роках круглий ліс з особистих вказівок голови «сім’ї» відпускався комерційним фірмам поза аукціонами ціною 250 гривень за метр кубічний? Скільки перепадало за ці «послуги» Коліснику, хто впродовж багатьох років клав під червоне сукно його чисельні кримінальні справи, які приросли до нього, як приростають до панциру краба водорості і дрібні черепашки? Не заважають йому й публікації в місцевих ЗМІ типу: «Волинська прокуратура захищає Колісника»; «Головний лісівник Волині може опинитися за гратами», «Головний лісівник Волині збив активіста «Правого сектору» й поїхав далі», «Знайшли ймовірні тіньові фірми Колісника», «Кримінальну справу щодо махінацій Колісника повернули в прокуратуру»… Усіх їх не перерахувати.

По згадуванню в пресі в плані негативу Богдан Іванович займає заслужене за довгі роки чільне місце. Такий собі, чемпіон «чорної» книги лісу. В даний час він є фігурантом чергового кримінального провадження. Кілька тижнів тому по мисливському господарству «Звірівське» в ЄРДР внесені відомості по визначенню злочину, передбаченого ч.2 статті 191 КК України (присвоєння, розбазарювання майна). До речі, згадане мисливське господарство на Волині охрестили «межигір’ям Колісника». Тому в колишнього начальника багато клопотів і багато витрат – не за спасибі ж його так ревниво захищають волинські слідчі і прокурори. Адже в разі перемоги все окупиться сторицею. Такий закон українського бізнесу.

Що тут скажеш? Хто ж допомагає колишньому (та й нинішньому) властителю волинських лісів так впевнено себе почувати: прокуратура, яка за роки незалежності перетворилась в місцевий синдикат з розвалювання кримінальних справ «авторитетних» людей, (про це буде окрема публікація)? МінАПК, яке при нинішньому міністрові дискредитувало себе як ніколи? Головне лісове відомство України з вченими агрономами? До речі, сьогодні варто перевірити згадані «конкурси» на предмет свідомого спотворення їх результатів з ціллю досягнення особистих інтересів тих, хто їх проводить. Фальсифікатори повинні бути відсторонені від посад і покарані.

Які ж невтішні висновки випливають з вищесказаного? Що чекає галузь? «Вимивання» з неї залишків кращих спеціалістів, які ніколи не погодяться з лісовою політикою Ковальчука або будуть замінені кватирками і колісниками; повний розквіт корупції і її негласне заохочення, з якої, власне, й стартував необізнаний з лісовою справою вчений агроном з глухого села Житомирського Полісся; казкове збагачення верхівки майбутнього холдинга-корпорації і повне зубожіння тих, хто ще сьогодні якось тримає галузь на плаву; кінцева криза галузі і її повна криміналізація з важкими наслідками, які звідси випливають? Чи не так? Це – «програма-мінімум» на найближчу перспективу. За подальшу долю українських «легенів планети» судити не берусь. Моторошно! Я журналіст – і констатую факти. Нехай мене підтримають чи покритикують спеціалісти галузі.

А тим часом «боротьба» з українським лісом триває і зайшла чи не в кульмінаційну точку. «Чесні» конкурси Ковальчука не лише далекі від декларованої прозорості, але й повертають в керівні крісла корумповані кадри минулої епохи, які наскрізь пропахли нафталіном. Тому постанову уряду №777 варто серйозно переглянути і допрацювати, залучивши до процесу спеціалістів відомих компаній. Без цього усі ці брудні, цинічні і примітивні як лопата «кадрові» заходи ДАЛР України з вказівок МінАПК стануть фарсом і імітацією реформ галузі під чуйним керівництвом ковальчуків, мелещуків, крикунів, колісників, кватирків. Власне, вони вже ними стали. А з ціллю самоповаги і збереження хоч би краплі майже неіснуючого авторитету профільного міністерства, схоже, залишається зробити лише один вірний крок: влаштувати конкурс для агронома ДАЛР України з вимогою, звичайно, глибоких знань і розумінь сучасних проблем багатостраждального українського лісу. І якомога швидше позбутися цього «лісівника» – як кажуть, без шуму, і пилюки.