Унікальну ферму оленів можна відвідати на Закарпатті (ВІДЕО)

Михайло Бугаш живе в населеному пункті, який в Україні через древнє ремесло і так називають унікальним. В Ізі Хустського району Закарпатської області треба сильно постаратися, щоб знайти будинок, де б не плели кошики, але він — не плете.

У нього заняття таке, що навіть в унікальному місці виділяє його серед інших. Він господар оленячої ферми, причому єдиною в Україні.

Якби ви вирішили побачити цих тварин у природному середовищі, довелося б їхати в Приморський край Росії. Це там де Владивосток, а до Японії рукою подати. Завдяки ж Михайлу потрібно просто проїхатися в Закарпатті, за кілька кілометрів від міста Хуст.

Директор оленячої ферми — явно не професія, про яку мрієш з дитинства. Звучить надто вже екзотично. Не мріяв і Михайло, втім, коли за часів Радянського союзу в селі з’явилося неординарне господарство, цікавість перемогла. Спочатку він вивчав їх повадки і характер.

Тварини, які до того рідко бачили людей, теж поступово долали свій страх. Але в 2000-х ферма стає банкрутом. У часи фінансової кризи олені виявляються нікому не потрібними.

І тоді встав перше питання вибору. Можна було махнути рукою, попрощатися з тваринами і знайти іншу роботу. Або ж зважитися і ризикнути — взяти ферму під своє керівництво.

Незважаючи на фінансові ризики і навіть логіку. Але Бугаш стверджує, що коли ти багатьох знаєш за прізвиськами і розрізняєш їх за плямами на шерсті, то і починаєш сприймати як друзів. А друзів не кидають.

Тоді йому перейшло 66 оленів. А зараз їх вже більше трьохсот. Точну цифру важко підрахувати. Новоспечений власник домігся збільшення території ферми до 57 гектарів з лісом і каналами так, щоб плямисті якомога рідше помічали огорожу.

Якщо для більшості відвідувачів олені просто кошлатий джерело щастя, для інших це ще й джерело здоров’я. З молодих рогів роблять особливі ліки пантокрин — тонізуючий засіб. Це основна стаття доходів. Інша туризм. Тому що коли ти закоханий у свою справу, про нього хочеться розповідати.

Так, щоб усі знали про молодих рогів, що виростають за день на 2 см, про звичку ховатися в лісі за кілька хвилин до бурі і навіть про улюбленого делікатесі — кукурудзяних паличках.
І така розповідь буде продовжуватися, поки і ви не почнете любити цих плямистих.