Мисливська “конституція”

Про проєкт Стратегії розвитку мисливської галузі

Мисливські угіддя України займають 36 мільйонів гектарів та розподілені між 1100 користувачами. Зареєстрованих мисливців у нашій країні близько 745 тисяч, з яких щороку відвідує полювання та інвестують в охорону природи 350 тисяч. Але не варто забувати, що мисливська галузь, передусім, – це мисливські господарства з єгерями та мисливствознавцями. До війни в господарствах нараховувалось близько 5500 працівників цього фаху.

Після повномасштабного вторгнення полювання було заборонено військово-цивільними адміністраціями по всій Україні. Мисливська галузь припинила отримувати надходження, господарства працюють у збиток й розпочався їх стрімкий занепад.

До проблем, спричинених війною, додаються труднощі попередніх років. Це й стереотипне ставлення суспільства до мисливської галузі, й відсутність плану її розвитку на державному рівні, і забюрократизована процедура отримання дозволів на полювання, і застаріла нормативна база тощо. Тож чимало фахівців вважають, що давно назріла потреба у затвердженні нової Стратегії розвитку мисливської галузі. Проєкт такої Стратегії нещодавно було запропоновано на Всеукраїнському круглому столі «Проблемні питання ведення мисливського господарства та перспективи його розвитку в країні в умовах воєнного стану». Згодом цей документ обговорили та підтримали й члени Громадської ради при Держлісагентстві.

Круглий стіл зібрав кілька десятків фахівців і науковців з мисливського господарства, а ще близько пів сотні доєдналось у режимі онлайн-відеоконференції. На заході були присутні представники Товариства лісівників, Держлісагентства, ДП «Ліси України», Всеукраїнська асоціація мисливців та користувачів мисливських угідь, УТМР, ФАО, ФМСУ та багато інших.До речі, учасники круглого столу відправили звернення до Президента, Голови Верховної Ради та Прем’єрміністра, в якому описали нинішній стан мисливської галузі й запропонували підтримати Стратегію її розвитку.

Проєкт Стратегії, передусім, пропонує внести зміни в мисливське законодавство і передати затвердження лімітів на добування мисливських тварин на рівень обласних державних адміністрацій (а під час воєнного стану – обласним військовим адміністраціям). Це дасть змогу приймати оперативні рішення та обмежити бюрократичні процедури.Крім цього, пропонується доручити обласним військовим адміністраціям розв’язати питання з відкриттям індивідуального полювання, що сприятиме проведенню регулюючих заходів у регіонах, де не має бойових дій, а господарства зможуть заробляти хоча б незначні кошти і забезпечувати охорону мисливських угідь, виплачувати зарплати працівникам та сплачувати податки до бюджету і Пенсійного фонду.

Серед інших пропозицій до військових комендатур – забезпечити підтримку мисливствознавців та єгерів у боротьбі з хижаками, як причиною епізоотій, браконьєрством та проведення спільних заходів щодо охорони державного мисливського фонду в період дії комендантської години.

Як пояснює Юрій Марчук, голова Товариства лісівників України, це допоможе охороняти мисливські угіддя та регулювати чисельність тих тварин, інфекційність яких викликає занепокоєння.

Також пропонується внесення змін до розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про мисливське господарство та полювання» щодо відміни плати за користування мисливськими угіддями на період дії воєнного стану.

– У проєкті Стратегії йдеться, що треба звільнити на період дії воєнного стану від сплати податків за користування мисливськими угіддями. Для цього слід прийняти Законопроєкт № 8033, який передбачає внесення змін до Закону України «Про мисливське господарство та полювання». Також необхідно внести низку змін у законодавстві щодо підтримки користувачів мисливських угідь і роботи єгерської служби, яка сьогодні безоплатно захищає фауну країни, – описує основні пропозиції Стратегії Юрій Марчук. – Нам треба думати про новий Закон про єгерську службу і про те, як відновити підготовку мисливствознавців у закладах вищої освіти. З 2015 року в нас фактично «випав» напрямок мисливського господарства як галузі для підготовки спеціалістів з вищою освітою. Ми не розповідаємо молоді про мисливствознавство і тому не з’являється бажаючих вивчати цю професію.

У зв’язку з цим, у Зверненні до влади країни ми просимо внести зміни до постанови Кабінету Міністрів № 266 від 29.04.2015 року задля підготовки кадрів для мисливського господарства і включити спеціальність «Мисливське господарство» до переліку, за яким здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти на рівні «Бакалавр» та «Магістр».

За словами Юрія Марчука, у зверненні рекомендується Комітету з питань екологічної політики та природокористування Верховної Ради створити робочу групу щодо підготовки комплексних змін у законодавстві у сфері мисливського господарства. А Міністерству цифрової трансформації пропонується розробити механізм цифровізації мисливської галузі та електронного кабінету мисливця.

Треба зазначити, що проєкт Стратегії підтримала Федерація мисливських та природних асоціацій Європи (FACE). До речі, у 2022 році Генеральна асамблея FACE ухвалила нову місію, бачення та Стратегію FACE до 2027 року. Стратегія якраз окреслює перспективи для мисливства та охорони природи в Європі та визначає цілі, яких можна досягти лише за умови активного внеску європейської мисливської спільноти та її тісної співпраці з Федерацією.

На думку Віктора Червоного, президента Всеукраїнської асоціації мисливців та користувачів мисливських угідь, підтримка FACE проєкту Стратегії щодо розвитку мисливства в Україні має стати вагомим аргументом для Кабінету Міністрів, зокрема, Міндовкілля, за яким буде вирішальне слово в ухваленні документа. Також він зазначив, що проєкт Стратегії готувався фахівцями Державного агентства лісових ресурсів спільно з фахівцями Асоціації і пройшов обговорення на науково-технічній раді Асоціації. Крім цього, проєкт Стратегії ґрунтується на базових документах Європейського Союзу з охорони дикої флори та фауни і Європейської хартії з полювання та біорізноманіття.

Які основні цілі поставлено Стратегією?Це, в першу чергу, розробка нормативно правового регулювання галузі у відповідності до законодавства ЄС. Нам потрібен новий Закон «Про мисливське господарство та полювання». І така робота була зроблена. Три роки Екологічним комітетом Верховної Ради фактично блокується розгляд мисливських законопроєктів, які спрямовані на розвиток галузі. Навіть Законопроєкт № 3200, авторами якого є сам Екокомітет – не рухається. Потрібна лише політична воля і сміливість членів цього Комітету, щоб підтримати такі непопулярні сьогодні закони. Згодом, через деякий час, після позитивних зрушень у галузі суспільство це оцінить і змінить свою думку.

По-друге, необхідно створити держфонд розвитку мисливського господарства та збереження біорозмаїття. Визначення джерел його наповнення, в першу чергу за рахунок від продажу зброї, набоїв, супутніх товарів та інше.

Наступне – це забезпечення охорони фауни агроландшафтів, створивши ряд правових передумов для прийняття низки підзаконних актів, регламентуючих господарську діяльність у сільськогосподарських угіддях, – окреслив цілі Стратегії Віктор Червоний. Він переконаний, що мисливці, як і всі громадяни України вірять у Перемогу і роблять для цього все можливе:– Багато хто з мисливців на фронті, інші – працюють у тилу. Тож ми віримо в те, що держава і суспільство якнайскоріше повернуться обличчям до незаслужено спаплюженої мисливської галузі й почнуть її поважати та цінувати. Для розвінчування міфів про мисливців та їхню роль у різних сферах життя, сьогодні було б доречно встановити професійне свято працівників мисливського господарства та мисливців – «День мисливства». У проєкті Стратегії йдеться, що таке свято можна відзначати щорічно у першу суботу червня.