ЩО ЗАЛИШИТЬСЯ НАШИМ ДІТЯМ ПІСЛЯ БУРШТИНУ

Події, що відбулись минулого тижня у наших волинських лісах, сколихнули всю Україну. Нелегальних копачів із лісу Маневицького району виганяли всім загалом. Співробітники майже всіх силових відомств і МНС, влада області і району, на місце прибув губернатор Володимир Гунчик. Наше Волинське облуправління лісового та мисливського господарства також долучилось до залагодження ситуації

     Мешканці Маневицького району та окремі активісти обурились нахабною поведінкою заїжджих нелегалів-старателів, справедливо вважаючи, що це шкодить їхнім інтересам і так порушуються їхні права. Але, на превеликий жаль, поки що свідомість наших людей далі розподілу території під нелегальний видобуток бурштину не просунулась. Правоохоронці та співробітники МНС роз’їхались. Місцеві мешканці одразу ж заявили про свої наміри зайняти ті самі бурштинові місця… Про наслідки такого підприємництва, що є поза законом, нелегальні копачі та ті, хто їх виправдовує, воліють мовчати. Тож мушу пояснити, що отримуємо у кінцевому залишку.
   

 Наведу лише сухі цифри. У Маневицькому районі із 4,5 га самовільно зайнятих нелегальними копачами ділянок майже 4,3 га є знищеним лісом. Це лише за нашими попередніми розрахунками. І найгірше те, що заподіяні пошкодження є безповоротними, бо дерева припиняють свій ріст. А скільки простоять ті дерева, що опинилися між «окопів», виритих шукачами бурштину на глибину 10 метрів і глибше, жителям Волині розповідати не потрібно.

Ті 4,5 га земель, що були пошкоджені лише за одну добу, потребують рекультивації. А витрати на ці роботи вже становлять 1,5 млн грн. Ось і виходить — копали лише декілька діб, а на усунення наслідків потрібні мільйони. Наразі Волинське обласне управління не отримало ні копійки відшкодування. Звісно, в інтересах управління – якомога швидше розпочати відновлювання пошкоджених ділянок лісу. Наші співробітники взялись за справу відразу після владнання ситуації. Кожного разу, коли я бачу наслідки такої варварської діяльності по відношенню до лісу, в мене виникає питання, невже жодного разу шанованим землякам не спадало на думку, що зберегти ліс є не лише турботою робітників лісу.

Ліс вирощується державним коштом, і ефективне використання деревини є прямим інтересом громади. Як я вже наголосив вище, відшкодування втрат на відновлення лісових ресурсів здійснюється бюджетним коштом, а значить, нашими податками. Виходить, що однією рукою складаєте у кишеню кошти від реалізації незаконно видобутого бурштину, а іншою – ті кошти виймаєте із кишені. Адже необхідність поза планом витрачати достатньо суттєві суми із бюджету, означає, що потрібно їх забирати з інших статей: на інфраструктуру, дороги, ремонт і переоснащення соціальних об’єктів – шкіл, дитячих садків, лікарень тощо. По-друге, і це, як на мене, є найбільш трагічним, що, знищуючи ліс, внаслідок дикого способу видобутку сонячного каменю, нашим дітям ми не залишаємо ані бурштину, ані лісу.
Найбільше нелегального видобутку бурштину здійснюється у хвойних лісах. А вирощувати сосну кількох десятків метрів висоти потрібно мінімум 80 років. Найстрашнішим же є те, що коли вимивають помпами пласти землі, викопують між коріннями рови глибиною в декілька метрів, то порушується вся екосистема місцевості: від рослин і тварин до стану озер і річок.

Те, що немає бажання врегулювати питання видобутку бурштину на законодавчому рівні, цілком очевидно. Відповідний закон хоча і прийнятий Верховної Радою у першому читанні, вперто затягується в частині кінцевого прийняття. Не буду окремо зупинятись на цьому, бо, спираючись на свій більш ніж 10-літній досвід роботи у лісництві, переконався, що проблему потрібно починати рухати з мертвої точки на місцевому рівні.

Волинська облдержадміністрація та її голова Володимир Гунчик запропонували створювати комунальні підприємства, щоб легалізувати бурштинових старателів, які б отримали робочі місця і могли би цілком законно заробляти. Так звані активісти, які, прикриваючись інтересами простих людей, стверджують, що начебто все одно буде наноситись шкода екології, і, зокрема, лісу. З повною відповідальністю скажу, що такі заяви абсолютно не відповідають дійсності, а ті, хто їх робить, мають на меті лише одне – зберегти існуючий стан.

Регулювання місцевою владою процесу видобутку бурштину означатиме, що земельні ділянки під копалинами попадають під інвентаризацію. В такому випадку для нашого Волинського облуправління лісового та мисливського господарства з’явиться можливість регулювати використання ділянок лісу, планувати вирубку та насадження лісу. Також та деревина, яка підпадає під вирубку, автоматично обліковується і відстежується. Звісно, що «сірим і чорним» лісорубам таке зовсім не потрібно. Але хочу запевнити, що процес електронного обліку деревини, який роками не могло запровадити попереднє керівництво (до речі, незалежно від політичного забарвлення), розпочато і наразі набирає обертів.

До кінця року Волинським облуправлінням лісового та мисливського господарства буде промарковано і поставлено на електронний облік всю деревину. Це зробити цілком реально, адже вже у вересні ми домоглися того, що вся лісопродукція, яка заготовлюється та реалізується споживачам, повністю маркована. У цій справі нам також потрібна підтримка громади. Отже наступного разу, за згоди редакційної колегії «Волині» (за що я дуже вдячний), хотів би більш детально поділитись тим, що ми спромоглися зробити у напрямку введення електронного обліку деревини, а також розказати про передовий досвід країн Європи.
Адже стабільним і раціональним є таке ведення лісового господарства, при якому забезпечується рівновага існування усіх споживачів деревини, у тому числі і людини. І як доводить досвід наших європейських сусідів, при правильному плануванні така рівновага є цілком можливою, і навіть гарантує збереження та розростання лісових територій. Тож наразі, шановні земляки, коли виправдовуєте нелегальний видобуток бурштину скрутним становищем і необхідністю заробляти на життя, спитайте себе, що отримають у спадок на своїй рідній землі наші діти. Зараз є бурштин і ми знищуємо ліс, а що завтра?

На фото: Олександр Кватирко: «Марсіанські пейзажі у волинських лісах небезпечні тим, що після них дерева назавжди припиняють свій ріст».