Вітаємо! Лісовий кордон Івана Горохівського

20 вересня виповнюється 60 років директору Добрянського держлісгоспу, Заслуженому працівнику лісового господарства України Івану Горохівському.

У великому колективі лісівників Сіверського краю Івана Олексійовича цінують за професіоналізм і діловитість, вміння поєднувати вимогливість керівника з людяністю колеги, за душевність і щирість.

Його мала батьківщина — ошатне, з розкішними садами селище Гримайлів, що на Тернопільщині. Змалку батьки­працелюби сина до роботи привчали і навчали жити так, як велить совість.
Старовинна мудрість стверджує: те, що отримала людина в дитинстві і юності — основа основ її життя. Це нагадує насіння лісового дерева — в хорошому ґрунті, при дбайливому догляді воно розвивається і росте вгору.
Так і хороша людська доля створюється.

Після школи Іван Горохівський починав свій дорослий шлях лісорубом у Гримайлівському лісництві Тернопільського лісгоспу. І саме тоді юнак зрозумів, що робота в лісі — його покликання. Отож, відслуживши в армійських лавах, став студентом знаменитої «кузні» лісівничих кадрів України — Львівського лісотехнічного інституту.

Молодим спеціалістом він прибув на Чернігівщину — і мальовниче Придесення стало другою рідною домівкою Івана Олексійовича. Тут впевнено долалися сходинки його фахового зростання. Нині ювіляр згадує, що його наставниками у лісовій справі були колишні фронтовики, а їх ставлення до недосвідченого колеги — по­батьківськи відповідальне й доброзичливе.

Майстер Ічнянського цеху переробки деревини, старший інженер лісозаготівель Добрянського держлісгоспу, директор Олешнянського заводоуправління, багаторічний директор Добрянського лісогосподарського підприємства — вагомі, як достиглі зерна, рядки з трудової біографії Івана Горохівського.
Його улюблена стихія — ліс, якому віддавав і віддає набуті знання, вміння, здібності й досвід. Хоча, коли свого часу енергійного лісового інженера направили на іншу ділянку, щоб «підняв» Олешнянський цегельний завод, він зумів вивести колектив на передові рубежі.

З середині 2000­х Іван Олексійович кілька років поспіль очолював обласне управління лісового та мисливського господарства. Він щороку відправляв молодь у «лісову науку» до коледжів та університетів і значну увагу приділяв учнівським лісництвам.

Саме в цей період чернігівські лісівники активно допомагали відродженню козацького Батурина та старовинного Любеча, спорудженню меморіалу в Крутах. І підставили справжнє плече друга лісівникам Херсонщини, коли їхні зелені масиви знищувала пожежа.
До того ж, Іван Олексійович започаткував одним з перших в Україні друкований лісівничий часопис «Ліси Чернігівщини», який нині щоквартально приходить до читачів.

Чернігівське ОУЛМГ під керівництвом Івана Горохівського входило до п’ятірки кращих у нашій державі.
«Щоб бути справжнім лісівником, — наставляє вихованців Добрянського учнівського лісництва Іван Олексійович, — потрібно бути порядною людиною. І серцем відчувати биття пульсу природи та кожен її подих».

Сьогодні Добрянський держлісгосп — одне з потужних підприємств галузі в регіоні. А для району і селища — це головний життєдайний двигун. І директор, і лісівничий колектив відгукуються на всі прохання­проблеми земляків. Чудовий стадіон збудований за допомогою місцевого лісгоспу. Відчуває дружню руку підприємства і середня школа. Жоден помітний захід у селищі не проходить без участі «своїх» лісівників.
Жителі не лише Добрянки, а й Ріпкинського району знають, що до Івана Олексійовича завжди можна звернутися за порадою і підтримкою. Він і словом, і ділом допоможе. І як директор підприємства, і як депутат обласної ради, і як небайдужа людина.
Шанують Івана Горохівського на Чернігівщині як справжнього лісівника, що присвятив своє життя служінню Сіверським лісам, дбаючи про майбутнє Полісся, нинішніх та прийдешніх поколінь.

Шановний
Іване Олексійовичу!
Дорогий наш колего і друже!

Прийміть наші вітання з 60­річчям і сердечні побажання доброго здоров’я й довгого щасливого віку під мирним українським небом!

З повагою,
лісівники Чернігівщини