17/09/2015
0Профессионализм без морали и порядочности – это самый опасный враг общеста. Что касается "личной ответственности" , то в любой более- менее серьезной банде (мафии) она строже, чем в редколегии или АП или ВР… Не все так схематично, как представляется уважаемому Руслану… М.П.
Чотири кроки, що їх слід зробити для процвітання деревообробної галузі
Протягом останнього року у деревообробній галузі відбулося чимало подій, які викликали жваві дебати. Доходило й до судових позовів на Президента. Розібратися в усіх процесах, що зараз відбуваються, непросто. Допомогти нам у цьому ми попросили Руслана Ющишина.
Представляти Руслана Ярославовича деревообробникам немає сенсу – у галузі він людина далеко не нова, а завдяки активній діяльності, зокрема громадській, його ім’я відоме багатьом. Та кілька слів усе ж таки про нього скажемо.
У 2001 році п. Руслан заснував ПП «Ющишин», сферою діяльності якого обрав постачання деревообробного обладнання та інструменту провідних європейських виробників, сервісне обслуговування, консалтингові послуги. Незабаром маленьке підприємство переросло у одного із провідних гравців українському ринку й успішно утримує цей статус донині. На запитання, чому саме така назва Руслан Ярославович відповідає філософськи: «Якщо називаєш підприємство якоюсь вигаданою назвою, то це тебе нідочого не зобов’язує. Коли ж називаєш своїм прізвищем, то це у зародку зобов’язує працювати лише якісно, адже на кону репутація, скажімо, не якоїсь віртуальної «Берези» чи «Граба», а твого прізвища, себто твоя власна!» Як уже було зазначено, не цурається наш консультант і громадської роботи у галузі. Зокрема, 2011-го він заснував Українську Асоціацію Професійних Деревообробників, й зараз є її президентом.
Під час розмови п. Руслан пожартував, що його рекомендації не стосуються тих, хто кричить: «Усе погано – усе пропало!». Як доказ він навів приклад американського мультимільйонера. На запитання кореспондента про перший зароблений мільйон доларів той відповів, що це було у 1930-х роках. Кореспондент одразу перепитав, як таке можливо, адже у США це був період великої депресії. Бізнесмен відповів, що він жив у містечку, де не було радіо, а читати він не вмів, тому нічого не знав про жодну депресію, а просто працював з повною віддачею. Абстрагуючи цей приклад на Україну, Руслан Ярославович рекомендує: «Не дивіться телевізор, особливо новини. Те, що там показують, не стимулює до роботи. Ми спроможні самостійно формувати русло річки змін, а не плисти тим, яке нам нав’язують».
‑ Руслане Ярославовичу, Ви чимало років в галузі, не за слухами знайомі з особливостями її функціонування. Як охарактеризуєте нинішню ситуацію?
Ющишин Руслан Ярославович‑ Ситуація криє в собі великий потенціал для стрімкого розвитку галузі у найближчому майбутньому. «Кльово і жирно», яке було раніше, закінчилося, і це дуже добре, бо коли ми «купалися у маслі», то мало уваги приділяли розвитку, усе йшло своїм ходом. Можна сказати – деградували як підприємці.
Так, у деревообробці чимало проблем. Але хіба можливо у галузях, щоб проблем не було? На мій погляд, проблеми є для того, щоб їх вирішувати і брати з цього максимум позитиву. Перша велика проблема ‑ Україна стала сировинним придатком для європейський й азіатських деревообробних підприємств. Доходить до абсурдів: наш кругляк везуть в Китай, там з нього роблять меблі і їх привозять реалізовувати на наш ринок. Це скільки ж кілометрів проїхала українська деревина, щоб потрапити до українського споживача? Китай далеко – наші підприємства за кілька кілометрів! Друга проблема – зміна запитів і смаків клієнтів на внутрішньому ринку. Підприємства виготовляли собі якусь продукцію, на яку був попит. Але поступово під впливом різних факторів запити змінювалися. Цього разу зміна була дуже швидкою і підприємства виявилися не готовими до неї. Потрібно переорієнтовуватися, модернізувати виробництво, а коштів для цього обмаль. Третя проблема – недостатня, або узагалі відсутня кооперація. Раніше, за певними винятками, кожен був за себе. Та «один у полі не воїн» і нині це підтверджується. Наприклад, є підприємства що експортували кругляк. У них чітко відлагоджена логістика, схеми поставок й усі інші нюанси. Але незабаром експорт заборонять, що робити? Натомість є виробник продукції без експортного досвіду. Поки він усе налагодить, то наступить не на одні граблі, можливо, й інтерес до експорту щезне узагалі. Скооперувавшись, ці два підприємства можуть вирішити проблему один одного. Четверта проблема – брак кваліфікованих кадрів, п’ята – відсутність чіткого бачення майбутнього… Перераховувати можна довго.
‑ На вашу думку, що саме слід зробити, щоб покращити ситуацію?
‑ Слід реалізувати чотири основних кроки.
‑ Які саме?
Про те, які саме це мають бути кроки читайте у газеті “Деревообробник” №18, який можна буде безкоштовно отримати під час виставки Lisderevmash 2015 з 22 по 25 вересня цього року.
