Відвідуючи розсадник Татранського нацпарку (Словаччина), українські лісівники дізналися, як там вирощуються саджанці для лісу та чому у господарстві віддають перевагу найманим працівникам.
Деталями своєї роботи поділився керівник, менеджер проєкту від адміністрації Татранського національного парку Радослав Жилкован. Він розповів, що розсадник створювався для потреб національного парку ще на початку 1990-х років і мав забезпечувати його власним та якісним садивним матеріалом. За словами Радослава, зараз частина лісів Словаччини перебуває у приватній власності, тож приватники закуповують садивний матеріал в інших розсадниках, тобто тих, які їм до вподоби. Через це доводиться конкурувати і докладати зусиль, аби виходити на ринок із якісним матеріалом.
Для цього у розсаднику вирощують сіянці із закритою кореневою системою. Цей підхід знайомий українським лісівникам, але нашу делегацію здивувало, що словацькі колеги не переміщають саджанці на поля дорощування. Приміром, двотижневі сіянці бука, які бачили наші учасники поїздки, ростимуть у теплиці (контейнерах на 50 мл) аж до вересня. Далі з теплиці знімуть сітку та фольгу, а сіянці залишать на місці для доростання.
– Ми хочемо посадити цей бук наступної весни, сіянці вже матимуть висоту 25–30 см, тобто маємо неповний рік вирощування сіянця. Із маленьких контейнерів, в якому виросла насінина, нікуди їх не пересаджуємо. Але якщо хочемо мати хороший дворічний саджанець, тоді пересадимо його у більший контейнер, – пояснив Радослав Жилкован. – Вигода в тому, що замість чотирьох разів ми втручаємося у процес вирощування двічі, а витрати знизилися на 50%. Єдине, що через зміни клімату довелося доповнити смереку, модрину та сосну, які ростуть у цьому регіоні добре, на інші породи дерев, зокрема, бук, берест, явір, клен та ялицю. А для цього потрібен якісний ґрунт, який коштує недешево.
В штаті працює всього троє осіб, які доглядають за технікою. На час сезонних робіт у розсаднику винаймають підрядника, який зі своїми робітниками зробить все необхідне.