Коли на державному рівні буде досягнуте розуміння про діяльність мисливського господарства та його роль і значення на державному рівні?

Чому саме виникло бажання поділитись своїми міркуваннями по даній темі?

07.06.2023 року за ініціативи голови Товариства лісівників України Юрія Марчука відбулося засідання робочої групи по підготовці Всеукраїнського круглого столу з питань ведення мисливського господарства. За підсумками наради прийняте рішення провести 21.06.2023 року Всеукраїнський круглий стіл з порядком денним:

1. Проблемні питання ведення мисливського господарства та перспективи його розвитку в країні в умовах воєнного стану.
2. Необхідність змін до нормативно-правових актів з питань стратегії розвитку мисливського господарства.

Дуже приємно, що такий захід заплановано провести на Всеукраїнському рівні, який по своїй суті є актуальним уже на протязі 30 років. Ініціатива Юрія Марчука дає можливість провести наукове обґрунтування мисливського господарства у реальному баченні проблем з наданням наукових рекомендацій та висновків, які так необхідні для об’єктивного підходу до мисливського господарства, як представника мисливської галузі в цілому. Дуже надіюся на те, що в кінці-кінців на державному рівні буде досягнуте розуміння про діяльність мисливського господарства та його роль і значення на державному рівні.

Чому саме є така надія, та тому, що війна показала, які негативні наслідки можуть бути у екологічних та епізоотичних ситуаціях при втраті контролю та неможливості виконання своїх обов’язків суб’єктами господарювання, діяльність яких пов’язана з використанням природних ресурсів, якими являються дикі звірі і птахи, з регулюванням їх чисельності.

Намагання сконцентрувати законодавчу базу на додаткові фінансові навантаження на користувачів мисливських угідь у вигляді плати за користування мисливськими угіддями з метою отримання додаткового фінансового забезпечення, може призвести до зворотного ефекту. Коли навпаки мисливські угіддя перейдуть до державного резерву і утримання їх ляже на бюджетне фінансування, а це сотні мільйонів гривень, які будуть так необхідні для відновлення України після наслідків завданих війною.

А тепер просте порівняння господарської діяльності користувачів мисливських господарств з іншими суб’єктами господарювання.

Мисливське господарство у відповідності до законодавчої бази є суб’єктом, який займається охороною, відтворенням та раціональним користувачем державного мисливського фонду, до якого віднесені дикі звірів і птахи, які перебувають у стані природної волі або утримуються у напіввільних умовах. При цьому він повинен зареєструватися, як суб’єкт господарювання з усіма витікаючими наслідками, забезпечити охорону через створення єгерської служби, проведення комплексу біотехнічних заходів, включаючи і підгодівлю мисливських звірів та птахів дозволених до відстрілу, а також і інших видів, на які полювання не дозволене. Проведення комплексу біотехнічних заходів потребує конкретного вкладання коштів у ці заходи, плати за бланки, які дають право на відстріл парнокопитних звірів, податок на прибуток від реалізації відстрільних карток на хутрових звірів і пернату дичину, проведення профілактичних заходів по недопущенню виникнення епізоотичних ситуацій і цілого ряду заходів, які жодним чином не передбачають використання земельних, лісових та водно-болотних ресурсів, за які його змушують вносити відповідні плати, а якщо точніше, то за лісові він уже платить, а за польові та водно-болотні є у проєкті змін до законодавства.

Як можна платити за те, що ти не використовуєш?

Що ж отримує користувач мисливських угідь взамін своїх затрат на ведення мисливського господарства:

Право на раціональне використання деяких видів мисливських звірів та птахів, і тільки після того, коли буде досягнута його оптимальна чисельність, і то лише певний відсоток після чисельності, яка перевищує оптимальну.

Що ж криється під використанням певного відсотку по парнокопитних тваринах:олень – 10% від загального поголів’я;кабан – 20% від загального поголів’я;козуля – 15% від загального поголів’я,тобто, якщо у господарстві оптимальна чисельність досягнута і поголів’я оленя умовно 100 голів, то можна вилучити – 10 голів, при 100 голів кабана можна вилучити – 20 голів, при 100 голів козулі можна вилучити – 15 голів, а підгодівлею, охороною та іншими біотехнічними заходами необхідно опікуватися усім поголів’ям, де тут логіка вимагати від користувача мисливських угідь якісь додаткові плати за мисливські угіддя.

Для порівняння, може для декого і недоречного, але спільного для суб’єктів господарювання, можна навести такі: автоперевізник, який здійснює пасажирські перевезення, бере плату зі 100% пасажирів, при цьому враховує затрати, які він несе, а давайте уявимо, що йому буде визначення обмежень щодо плати 100% на пасажирів, а натомість дозволять лише 20%, яка ціна буде на проїзд та чи зможе перевізник здійснювати такий вид діяльності і за яких умов? Зможе лише тоді, коли держава компенсує йому понесені затрати за 80% пасажирів.

Також напрошується порівняння з сільгоспвиробниками незалежно чим він займається, тваринництвом, рослинництвом, садівництвом, якщо йому виставлять умови використання 10%-20% від продукції.

Суть даної проблеми одна, але умови її вирішення зовсім різні і полягають вони у законодавчій базі та сприяння мисливського господарства, як структури господарської діяльності, яка забезпечує цілий ряд державницьких функцій, а не як розвагою певної частини наших громадян.

Тому і є велика надія на проведення даного круглого столу, який покладе початок державницької позиції до мисливського господарства в Україні та необхідності його підтримки на державному рівні, з урахуванням усіх «за» і «проти».