18/05/2023
0
Підготував Григорій ПОЛОНСЬКИЙ, Газета “Природа і суспільство”
Як всесвітньовідома «Асканія-Нова» переживає окупацію розповів директор заповідника Віктор Шаповал.
Вже більше року в російській окупації перебуває перлина заповідного фонду України та світу – Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна. Під ворожим прицілом – унікальне біорізноманіття та люди, які не покинули заповідник навіть під загрозою для власного життя. Нещодавно росіяни та місцеві колаборанти силоміць перевели установу під свою юрисдикцію.
– 24 лютого минулого року ми всі з жахом спостерігали, як російські ракети ріжуть вранішнє небо та чули відгомін сильної канонади. Згодом гуркотіли бої у Новій Каховці, Олешках, за Антонівський міст. Як вам відомо, Херсонщина була захоплена за лічені тижні. Заповідник така доля спіткала у перший день вторгнення. На щастя, нашу територію під час захоплення області практично не обстрілювали та не бомбардували. Але досі на кордонах заповідного степу лишилася знищена у боях рік тому техніка, – розповідає Віктор Шаповал, якому вдалося виїхати на підконтрольну Україні територію. – Та й вторгнення теж завдало шкоди екосистемам природоохоронної території, про що я розкажу детальніше далі.
Вже 8 березня у заповіднику та однойменній з нами громаді з’явилися російські окупанти з рейдами у пошуках «вооруженних націоналістов» та «бендєровцев». Спочатку це була «росгвардия», надалі – «кадирівці» та збірна солянка з людей усіх рас, які весь час змінювали один одного.
– Запам’яталися своїм мародерством та іншими злочинними діями?
– Імітація «правопорядку», з початку окупації, змінилася «віджиманням», розграбуванням і боротьбою за награбоване державне та людське майно. В заповіднику росіяни «реквізували» трактор МТЗ, два автомобілі – «Форд» та «Ниву» служби охорони установи. Доля «Форда» досі невідома. А от «Ниву» нам таки повернули нещодавно, коли зробили вигляд, що влаштовують «новий порядок» в установі. Вірніше, кузов від неї.
– Пане Вікторе, як пережила перший час вторгнення ваша унікальна зоологічна колекція?
– Загалом, лише у зоопарку «Асканії-Нови» нараховується 130 видів ссавців та птахів зі всього світу, зокрема, рідкісні червонокнижні види. Загальна кількість тварин – понад 3,3 тисячі особин. Це не рахуючи аборигенної фауни асканійського степу. Зима 2021–2022 років була не суворою. Більшість тварин з нашої зоологічної колекції утримуються на ділянці заповідного степу під назвою «Великий Чапельський під». Звісно, під наглядом та охороною. Це коні Пржевальського, кулани, олені європейські та плямисті, бізони, верблюди, які добре почуваються у цьому кліматі. Теплолюбні антилопи, азійські та африканські буйволи, зебри, безкільові птахи – страуси, нанду, ему, інші види – у зимових приміщеннях. Уже навесні 2022 року, під час окупації, ми випустили всіх їх із зимівників. Цьогорічної зими нам теж вдалося утримати все поголів’я наших вихованців.
На щастя, росіяни не бомбардували цілеспрямовано заповідний степ. Але над Великим Чапельським подом постійно шугали російські бойові вертольоти. Інколи зависали над стадами, лякаючи та примушуючи тварин тікати в різні боки. Чи знижувалися майже до землі. Причини такої поведінки росіян нам незрозумілі. Чи когось шукали серед голого степу, чи робили собі екскурсії і спостерігали згори за тваринами?
Територію загонів Великого Чапельського поду захищає металева огорожа (сітка на бетонних опорах). На одному з поворотів її постійно ламала російська військова техніка. У вересні через ці дірки втекли наші азійські буйволи. Але приручені тварини тинялися поруч із прилеглим населеним пунктом. Наші працівники вчасно знайшли тварин та загнали до загонів.
– Зовсім нещодавно країну сколихнули фото російських окупантів зі вбитими козулями. Повідомлялося, що це світлини саме з Херсонщини, називали і «Асканію-Нови»…
– Я бачив ці знімки. Бачив й коментарі окупаційної адміністрації, що «ето нє ми», «нє наші олєні». Серед поголів’я наших тварин у зоопарку та відкритому степу козуль дійсно немає. Втім, не виключено, що окупанти «полюють» поруч на Лівобережжі у дельті Дніпра, у плавнях, степових балках. Журналісти припускають навіть конкретне місце полювання, але поки це припущення.
За більше, ніж сторічну історію степова перлина не один раз переживала жахіття окупації. Після жовтневого перевороту 1917 року, під час громадянської війни військові різних армій нищили сотнями тварин, та й людей не шкодували. Під час Другої світової війни німці та червоноармійці як у 1941, так і у 1943 роках додали чимало проблем. Заповідник зазнав величезних втрат, від яких ледь оговтався. Історія повторюється…
– Пане Вікторе, заповідник, як і вся окупована нині територія Причорномор’я та Приазов’я – це ж місцина зимового відпочинку сотень тисяч птахів, зокрема, і червонокнижних видів.
– Рік тому, коли вже розпочалася весняна міграція птахів, над Великим Чапельським подом постійно гуркотіли літаки й гвинтокрили, що несли смерть до українських сіл та міст. Звісно, це все створювало додатковий чинник турбування. Таке ж було і в цьому році. І це злочин проти довкілля з багатьма супутніми наслідками.
– Рік тому Правобережжя Херсонщини звільнили від ворога. Як пережив цей період заповідник, що так і лишився у російських руках?
– Восени після початку нашого наступу територію заповідника почали обстрілювати. Добре, що тваринам не дісталося. Службові приміщення уціліли. В «Асканії-Нови» зараз дислокується багато ворожої техніки та особового складу. Росіяни споруджують укріплення у межах асканійської громади, що збігається з межами заповідника. Ховаються по навколишніх селах та містечках, прикриваючись місцевими мешканцями.
Напередодні своєї ганебної втечі з Правобережжя російські військові грабували та нищили там усе, що можна. Є численні факти викрадень автотранспорту, особливо позашляховиків чи бусів. Є знищені сільськогосподарські підприємства, тваринницькі ферми. Зараз вони активно «господарюють» й по наших громадах і «модель поведінки» цілком залежить від наближення лінії фронту.
– Пане Вікторе, нещодавно прогриміла ще одна шокуюча інформація, що росіяни за підтримки херсонських колаборантів, зокрема, «народного губернатора» Сальда перереєстрували заповідник у свою власність та призначили там свого директора. Там фігурував й ряд кремлівських високопосадовців, зокрема, Сергій Кирієнко. Чи відомі Вам плани окупантів?
– Рік окупації ми пробули під українською юрисдикцією. Колектив отримував українську заробітну плату. Незважаючи на ворожу присутність, вдалося відкрити благодійний фонд допомоги тваринам нашого заповідника. Завдяки допомозі всіх небайдужих громадян, волонтерів, закордонних партнерів нам вдалося зібрати кошти на придбання зернових кормів, самостійно заготовили сіно – понад 600 тонн. Цього вистачило на окупаційну зиму 2022–2023 років, стане і на зиму 2023–2024 рр., за умови, що саме сіно буде збережене. Що буде далі – важко сказати.
У березні цього року заповідник захоплено, окупаційною адміністрацією встановлено фактичний контроль над установою, тому ситуація кардинально змінилася. Дійсно, колаборанти та їх поплічники включили «Асканію-Нови» у реєстр юридичних осіб держави-агресора. Вони зараз бравурно рапортують, що збираються «развивать туризм и приумножать природные богатства» та інші нісенітниці. Установа «загорнута в обгортку керованості», але існує реальна загроза та велика імовірність, що росіяни будуть цинічно викрадати наших тварин та передавати до своїх заповідників чи приватних VIP-угідь.
При тому, що асканійські колекції захищені рядом природоохоронних конвенцій (СІТЕС, Бернської, Рамсарської) та мають міжнародний статус охорони. Як кримський колаборант Зубков чинив із тваринами на окупованій Херсонщині. Пам’ятаєте херсонського єнота? Це будуть колосальні збитки і трагедія не лише у масштабах України, а й страшний удар для природоохоронної справи всього світу. І при цьому Росія зберігає не лише членство, але й участь у керівних структурах і комітетах світових природоохоронних організацій – МСОП, WWF, Юнеско, наче нічого не сталося.
– Однією рукою росіяни ніби оберігають, а іншою цинічно грабують… І всіх це влаштовує…
– В Асканії, у Великому Чапельському поді, під час міграцій злітаються десятки тисяч журавлів, зокрема, з території РФ. Тепер це зона бойових дій. Тварини зоопарку і мігруючі види опинилися під загрозою знищення. Винятковий цинізм.
– Пане Вікторе, як у таких умовах працював та працює ваш колектив? Що із людьми? І як врятувати унікальний заповідник від знищення?
– Колектив нараховує понад 260 працівників. За 13 місяців роботи в окупації вдалося не допустити заборгованості по заробітній платі та закрити всі критичні потреби заповідника по кормах, паливно-мастильних матеріалах, ветпрепаратах, будматеріалах для поточного ремонту, запчастинах і технічних засобах, необхідних для виконання поточних робіт по життєзабезпеченню та обслуговуванню зоопарку та дендропарку. Спеціальна адміністрація Біосферного заповідника «Асканія-Нова» була цілком самостійною у прийнятті рішень щодо поточної діяльності установи, чітко слідуючи статутним рамкам, проєкту організації території, затвердженим програмам, наказам і розпорядженням Національної академії аграрних наук України.
Зараз в установі лишилось 140 людей. В більшості це – техперсонал, який забезпечує догляд та утримання колекцій. Багато хто зміг виїхати. Хтось лишився з родинних й побутових причин або просто не мав куди їхати. Віддані своїй справі люди роблять, що можуть, але ситуацію не можна ідеалізувати. Є ті, хто за родом професії, передбаченими повноваженнями і функціональними обов’язками не могли залишатись у штаті, сформованому окупаційною адміністрацією, однак зробили такого роду вибір.
Віримо у Збройні Сили України та якомога скоріше звільнення!
