11/05/2023
0Бути мисливствознавцем – це спочатку про любов, терпеливість і турботу. Якщо є такі риси, тоді робота буде цікавою та різноманітною. А її результати тішитимуть.
Андрій Масюк працює мисливствознавцем у філії «Любешівське лісомисливське господарство». З 1989 року – в лісовому господарстві. З самого початку пов’язав життя з мисливством – як став працювати єгерем, так і залишився з улюбленою справою. Загальний стаж роботи у лісовому господарстві 34 роки, з яких 25 – на посаді мисливствознаця. І цей факт багато про що свідчить, пишуть на сторінці Поліського лісового офісу у Фейсбуці.
«Мисливство люди часто сприймають неправильно. Для справжнього мисливця це спочатку про турботу. Спостерігати за життям тварин, вивчати їхні звички, допомагати – мене захоплює ця справа. Справжній мисливець ніколи не завдасть шкоди живій природі, а браконьєрству протистоїть більше, ніж будь-хто інший.
Ведення мисливського господарства має свої виклики, адже часто доводиться працювати у важкодоступних місцях – у лісах та болотах. Саме там зазвичай мешкають тварини, які потребують охорони та контролю. І часто – допомоги та підтримки з боку людей», – пояснює Андрій Степанович.
А головне, зазначає співрозмовник, мисливствознавець має володіти знаннями про хижих тварин та бути здатним ефективно діяти у ситуаціях, коли звірі стають небезпечними для людей. Адже ті ж милі дикі кабанчики здаються такими тільки на фото та відео. Насправді ж вони назавжди залишаються диким тваринами, з власними інстинктами та звичками. Навіть тоді, коли щодня годуєш їх із рук.
Читати ще: Ратнівські лісівники показали, як у їхніх вольєрах підростають дикі поросята
Мисливствознавці дбають також про комфорт життя тварин у вольєрах, їх охорону, регулювання чисельності та безпеку.
«Під час воєнного стану збереження біорізноманіття стає особливо важливими, – провадить мисливствознавець. – Полювання зараз заборонене. І це дає можливості ще ефективніше працювати над нарощенням чисельності та популяції. Що ми і робимо, розвиваючи вольєрне господарство. Адже війна принесла чимало смерті не лише людям, а й лісу. Не можна також забувати і про безпеку співіснування людей та диких тварин. Природа в усьому потребує балансу. Ми ж зі свого боку робимо все можливе, щоб цей природний баланс зберегти максимально».
