26/04/2023
0Про мисливське господарство північної Європи.
У Швеції мисливство є невід’ємною та важливою частиною збереження і управління дикою природою. Тут його розглядають як довгострокове використання відновлюваних природних ресурсів.
Мисливське законодавство та самоуправління
Перші згадки про мисливство у Швеції датуються ще серединою ХІІІ століття. Тоді право на полювання вважалося невід’ємним привілеєм землевласників. Упродовж ХІХ століття та на початку ХХ-го в країні відбувався поступовий перегляд мисливського законодавства, що, насамперед, було пов’язано з реформуванням економіки і загальносвітовими трендами на зміну ставлення до навколишнього природного середовища. Основи мисливського законодавства в Швеції було закладено у 1938 році, втім, воно постійно зазнавало змін разом з проведенням економічних реформ.
Сучасна система мисливського законодавства Швеції склалась у 1988 році і діє донині. До системи входять три основні елементи: Мисливський статут, Правила полювання та Адміністративне положення про полювання.
Мисливський статут (Jaktlagen) ухвалюється парламентом країни і встановлює загальні законодавчі рамки щодо мисливства. Уряд наділений правом встановлювати Правила полювання (Jaktforordningen), а також делегувати встановлення різних правил полювання іншим інституціям, зокрема, місцевим органам влади.
Агентство з охорони навколишнього природного середовища Швеції (Naturvаrdsverket) – орган державної влади, формує політику щодо охорони навколишнього середовища та здійснює контроль у цій галузі. Агентство використовує в своїй діяльності Адміністративне положення про полювання (Jaktforeskriften) – вичерпний перелік директив щодо статусу мисливця, видів полювання, мисливських видів тварин, вогнепальної зброї тощо. Існує також велика кількість інших законів та підзаконних актів, що впливають на умови ведення мисливського господарства і полювання, а також кілька ратифікованих Швецією міжнародних конвенцій, яких країна має дотримуватися.
Враховуючи, що у Швеції ліси становлять 62% території, полювання тут є популярним видом спорту. За даними Шведської асоціації мисливства та управління дикою природою (Svenska Jagareforbundet, SJ), кількість мисливців у країні перевищує 290 тисяч осіб, що становить 3,2% від усього населення. Нагадаємо, в Україні цей показник – близько 1%. При цьому майже 195 тисяч мисливців є членами SJ, яка є добровільним органом, основним завданням якого є підтримка інтересів мисливства та розвиток полювання в країні. Асоціація має свої філії в областях (ленах) та мисливські товариства в комунах. Кожне товариство, в свою чергу, поділяється на мисливські клуби, яких сьогодні налічується майже 380.
У SJ працює близько 100 штатних спеціалістів з питань мисливського господарства, комунікації, освіти та адміністрування.
Кожен мисливець повинен мати державну ліцензію на полювання. Вона дійсна з 1 липня і має оновлюватись щороку. Вартість ліцензії для мисливця становить 400 шведських крон (близько 36 євро). Вона зараховується до Фонду охорони дикої природи. Без цього документа, шведський мисливець не має права виходити на полювання.
Заплатити за ліцензію можна онлайн, а саму ліцензію можна завантажити на смартфон у форматі PDF. Такий формат теж є підтвердженням сплати збору за збереження дикої природи.
Загальна сума щорічного збору, який йде у Фонд, становить близько 60 млн шведських крон (5,5 млн євро).
Дозволи та заборони
Полювання з хижими птахами (соколине полювання), з гончими собаками або із застосуванням луків та арбалетів у Швеції заборонено. Забороняється також використання моторизованого транспорту, зокрема, моторних човнів. Але дозволяється використовувати приманки, манки, маскувальні сітки.
Також дозволяється використовувати капкани. Цей вид полювання має давню традицію у Швеції, особливо в її північній частині. Це пов’язано з тим, що сонце там не піднімається над горизонтом упродовж тривалого часу, а глибокий сніг лежить більше пів року і перешкоджає проведенню класичного полювання. Разом з цим, дозволяється використовувати лише такі види пасток, які протестовані Національним ветеринарним інститутом, погоджені Агентством захисту тварин і сертифіковані Мінприроди (Miljodepartementet). Для використання певних видів пасток потрібна також і спеціальна підготовка. При цьому правила щодо використання та обслуговування пасток у Швеції достатньо суворі. Наприклад, за пастками необхідно постійно стежити і більшість із них необхідно перевіряти вранці та ввечері.
Загалом, Положення про полювання визначає, що будь-який вид полювання має проводитись таким чином, щоб максимально уникнути страждань дичини і небезпеки для людини.
Тест на мисливця
Ще в 1970 році Асоціація SJ запропонувала запровадити в Швеції загальну освіту мисливців для початківців. Питання перевірки кваліфікації довго обговорювалося в урядових комітетах і врешті було схвалено парламентом. Однак, іспит для тих, хто хоче стати мисливцем, було запроваджено на всій території країни лише у 1985 році.
З того часу кваліфікаційний іспит, що складається з теоретичної та практичної частини, повинні проходити особи, які:
• вперше подали заяву на дозвіл щодо володіння мисливською зброєю;
• подали заяву про отримання дозволу на володіння вогнепальною зброєю іншого типу, ніж той, якими вони вже володіють.
Варто зазначити, що в Швеції існує широкий вибір мисливських курсів. Таку послугу надають багато приватних компаній, в основному, це ті, які ведуть бізнес у сфері навчання. Ціни та структура курсів дуже відрізняються в залежності від організатора. Їхня тривалість від 3 до 10 днів, заняття проводяться, як правило, у вечірній час, по 2–3 години кілька разів на тиждень. Можна вибрати безперервні курси на спеціальній базі, тоді у вартість навчання входить проживання і харчування. З урахуванням цього, вартість мисливських курсів варіюється приблизно від 2500 до 15 000 шведських крон (225–1350 євро).
Агентство охорони природи (Naturvаrdsverket) є наглядовим органом для перевірки кваліфікації мисливців. Призначені ним екзаменатори проводять мисливський іспит незалежно від того, у якій організації чи школі навчався кандидат. При складанні теоретичного іспиту (тесту) необхідно за одну годину дати 60 правильних відповідей з 70 завдань, кожне завдання має чотири варіанти відповіді, один з яких вірний.
У кожній комуні є кілька стрільбищ, де присутні призначені поліцією інструктори. Там кандидати в мисливці, які пройшли теоретичний курс, складають практичний іспит зі стрільби. Він складається із трьох субтестів: стрільба з гладкоствольної рушниці та карабіна по великій дичині.
Найважливіші аспекти кожного тесту стосуються безпеки, щоб ні мисливець, ні його оточення не постраждали під час полювання. Стрілецький іспит включає стрільбу по глиняному голубу в повітрі, наземних цілях та стрільбу на влучність по мішенях.
Проходження усіх трьох тестів дає дозвіл на всі види зброї, дозволені для полювання в Швеції. Можна також обрати отримання дозволу на один вид зброї, наприклад лише на гладкоствольну рушницю. У залежності від типу зброї, практичний іспит зі стрільби (з урахуванням боєприпасів) обійдеться від 200 до 400 шведських крон (18–26 євро), повторний тест після невдалої спроби — ще 100 шведських крон.
Усі етапи тесту мають бути завершені в один день, за винятком, коли цьому перешкоджатимуть екстремальні погодні умови.
Не всі, хто склав іспит, стають мисливцями. За даними Асоціації мисливців, оскільки навчальний матеріал і отримані теоретичні та практичні знання вважаються дуже якісними, тестування проходять люди, які взагалі цікавляться природою і не завжди мають намір стати мисливцем.
Упродовж останніх двадцяти років Асоціація мисливців через свої регіональні та місцеві організації проводить комплексну освітню програму з акцентом на практичному досвіді. Прикладами практичних предметів є, наприклад, виховання мисливських собак, розведення дичини, її відлов та добування, управління природним середовищем.
Сезони полювання
Мисливський сезон у Швеції триває цілий рік і розпочинається 1 липня. Основний, популярний період полювань – осінь-зима (серпень-лютий). Початок і тривалість сезону полювання на певний мисливський вид тварини може відрізнятися залежно від регіону. Так, полювання на лося в південній і центральній Швеції починається на початку жовтня і триває близько двох місяців. У північній Швеції сезон для лосів починається на початку вересня і ділиться на дві частини з перервою під час сезону гону в кінці вересня і на початку жовтня. У невеликих мисливських угіддях полювання на лося дозволено лише кілька днів.
Сезон полювання на козулю довший. Він починається 16 серпня з полювання на самців. У південній та центральній Швеції полювання на молодняк відкрито з 1 вересня, а всіх козуль можна добувати з 1 жовтня. На півночі Швеції полювання на козулю закінчується 31 грудня, а в решті областей – 31 січня. В деяких регіонах також дозволено полювання на самців у період з 1 травня до 15 червня.
На рябчика, тетерука та глушня полювання дозволено з 25 серпня, окрім острова Готланд. Червоні тетеруки та куріпки зустрічаються тільки на півночі Швеції, де сезон полювання починається 25 серпня.
Бобер зустрічається у деяких районах центральної та північної Швеції і полювання на нього дозволено з 1 жовтня до 10 або 15 травня. Найкращий сезон полювання на бобра – це, як правило, друга половина квітня або початок травня.
Сезони полювання в Швеції переглядаються урядом раз на три роки. Варто зазначити, що власники мисливських угідь мають право самі обмежити сезони полювання для певних видів.
Полювання іноземців
Тривалий час у Швеції користується популярністю так зване «полювання за обміном». За цією схемою іноземний мисливець може запросити шведського колегу на полювання до себе в країну, а натомість його запрошують полювати до Швеції. Ще один дедалі популярніший варіант – поїхати на полювання до Швеції як «гість, який платить». Тож все більше землевласників і мисливських клубів пропонують таку можливість як шведам, так й іноземцям.
Річна мисливська ліцензія для іноземців коштує стільки ж, як і для місцевих мисливців – 400 шведських крон (26 євро). Усі мисливці, що планують полювати в Швеції мають зареєструватись у Реєстрі мисливців (jagarregistret.naturvardsverket.se), тут можна і здійснити оплату онлайн ліцензії.
Багато власників мисливських угідь у Швеції вимагають від мисливців, які хочуть полювати на лося, незалежно від громадянства скласти «лосині» іспити. Під час цього іспиту мисливців перевіряють на влучність, вони стріляють по рухомих та статичних фігурах лося на влучність.
Під час іспиту учасник може вистріляти не більше 9 серій по 4 постріли з відстані 80 метрів до мішені. З цих 9 серій принаймні 3 серії мають бути успішними, щоб тест було зараховано. Серія складається з двох пострілів по нерухомій і двох по рухомій мішені лося. Перший постріл робиться по нерухомій мішені, а за пару секунд постріл по мішені лося, що біжить. Потім процедуру повторюють по інших локаціях мішеней. Щоб серія була схвалена, усі 4 постріли мають бути в межах зон ураження лося.
Варто зазначити, що Швеція має найщільнішу популяцію лосів у світі. За приблизною статистикою у Швеції налічується 240–360 тисяч лосів, а за сезон мисливцями добувається близько 80–90 тисяч особин. Тому багато мисливців з різних країн їдуть полювати на лося саме до Швеції.
У цьому мисливському сезоні середня вартість полювання на лося (дорослу особину) становить 300 шведських крон (27 євро), на теля – 100 шведських крон.
Якщо іноземні відвідувачі не мають комплексного страхового покриття, яке діє в Швеції, вони повинні оформити спеціальний мисливський поліс, який покриває як особисті нещасні випадки, так і відповідальність перед третіми особами. Дозвіл на полювання і страхування можна оформити через SJ.
Інші особливості
Полювати на лося починається за годину до сходу сонця і до його заходу. На певні види тварин, зокрема, на козулю і благородного оленя, можна полювати від години до сходу сонця до години після заходу сонця. Після повного заходу сонця дозволено лише стеження або полювання з вишки.
Шведські закони про полювання дуже суворі щодо поведінки з підранками. Так, згідно з вимогами, під час полювання на копитних тварин та деякі види птахів, мають обов’язково використовуватись собаки мисливських порід, які вміють працювати по кровавому сліду і підбирати підранків. Якщо дичину поранено або травмовано під час полювання, незалежно від її виду, мисливець зобов’язаний вжити всіх необхідних заходів для того, щоб відстежити та добрати таку тварину.
Також суворими є і правила щодо використання собак. Так, у період з 1 березня по 20 серпня собак заборонено спускати з повідка в місцях перебування дичини. Собакам, окрім мисливських, не можна дозволяти заганяти чи переслідувати дичину в будь-який час року. Що стосується собак, які використовуються на полюванні, вони поділяються на кілька різних груп залежно від сфери використання. Деякі з них можуть використовуватися впродовж усього року, наприклад, ретривери для вистежування пораненої дичини, тоді як інші – лише впродовж певного обмеженого часу.
Зважаючи на досить складні кліматичні умови, які можуть мати місце у Швеції пізньою осінню та взимку, місцевим органам влади надано право встановлювати окремі правила щодо використання мисливських собак для певних видів полювання.
Наостанок варто відзначити, що шведські мисливці постійно інформуються про події та зміни законодавства в мисливській галузі. В основному, це відбувається через шість шведських мисливських журналів із загальним накладом понад 350 тисяч примірників. Найбільшим є «Svensk Jakt» («Шведське полювання»), який видається Асоціацією мисливців щомісячним накладом близько 176 тисяч примірників. Регіональні відділення SJ випускають місцеві видання, які висвітлюють особливості місцевих правил полювання, статистику, інформацію про наявність дичини тощо.
