Дичини побільшало 

Результати таксації дичини та охорони мисливських угідь на Львівщині.

На початку цього року мисливські колективи Львівщини провели облік мисливських та червонокнижних видів звірів і птахів на території області у наданих в користування мисливських угіддях. Які ж результати його після першого року війни і заборони полювання?

Цьогорічний облік диких тварин на Львівщині проводився одночасно всіма мисливськими господарствами, аби не рахувати повторно одних і тих самих звірів, – зазначив головний спеціаліст відділу охорони, захисту лісу та мисливського господарства Західного міжрегіонального управління ЛМГ Василь Бурмас.

Для об’єктивного проведення таксації до обліку запрошувалися спеціалісти державної лісової охорони, інших зацікавлених державних природоохоронних та громадських органів.

– Щорічна таксація мисливських видів звірів та птахів є одним із обов’язкових заходів ведення мисливського господарства, – наголосив Василь Бурмас і далі розповів, що підгодівля звірів взимку зменшує площу пошуку природних кормів звірами, і вони збиваються у стада, облюбовують певні ділянки лісу, так звані зимові стації перебування. На місцях скупчень тварин, у стадах, їх легше полічити.

Окрім того, обліковець має змогу візуально оцінити стан звірів, визначити їх стать та вік. Чисельність різного роду дичини в кожному господарстві є важливим показником, адже світ фауни, як і все живе в цьому світі, потребує гармонії, правильного співвідношення розмаїтої звірини.

Отже, за результатами цьогорічного обліку було встановлено, що на території Львівської області проживає 156 зубрів (у попередні роки було обліковано 137 та 121 особина відповідно), 145 лосів (було 134 та 121 особина), 18 450 козуль (було 17 459 та 16 982), 3581 кабан (було 3199 та 3099), 3821 бобер (було 3677 та 3439), 1873 борсуки (було 1809 та 1594), 4152 куниці лісової (було 3978 та 3848), 214 вовків (було 185 та 161) та 69 ведмедів (було 69 та 72 особини).

Звісно, не забули обліковці й про оленів благородних – найцінніший мисливський вид. Його в області нарахували 1921 особину (було 1861 та 1769). Понад пів тисячі з них, тобто більш, ніж четверта частина, «замешкала» у філії «Сколівський лісгосп» ДП «Ліси України».

– Наші працівники провели зимовий облік звіра, використавши смартфони зі встановленою програмою «SMART» для роботи з фотопастками, – розповідає начальник відділу лісового господарства та відтворення екологічної системи НПП «Сколівські Бескиди» Іван Лепесевич.

За цією програмою тут працюють з липня 2021 року. Цінна вона тим, що фіксує достовірну, найповнішу інформацію про різні природні об’єкти, зокрема, про життя тварин – параметри слідів, схованок, нори, лігва… Все це передається на центральний сервер і лісівники мають якнайповнішу картину фауни.

Щодо оленів, то нинішня зима, на відміну від минулорічної, для них не була надто тяжка. Сніг не сягав двометрової товщини, як це було у 2022-му. Та все ж на висотах він був і є ще й досі, хоч товщина менша вдвоє. В пошуках рятівної їжі парнокопитні спускаються на менш засніжені схили, ближче до людей. Тут легше роздобути корм, та й хижаки, на кшталт вовка і рисі, тримаються подалі від сіл.

З’явилися цього року й нові загрози. У зв’язку з агресією РФ спостерігається міграція вовків. Вони втікають подалі від гучних канонад на захід. До того ж, у країні оголошено воєнний стан і полювання, яке би мало «втихомирити» надмірний вовчий розплід, суворо заборонене.

Разом з тим, війна значною мірою дисциплінувала вже звичну для мисливських господарств проблему – браконьєрів.

Директор філії «Сколівське лісове господарство» Остап Бойко із задоволенням розповідає про те, що цієї зими не зафіксовано жодного випадку браконьєрства. В минулому році їх було чотири. Зловмисники діяли професійно. Ділились, як правило, на три групи. Одна з тепловізорами виявляла тварин, друга з рушницями – добувала, а третя збирала туші.

Пригадують лісівники і випадок, також з того року, коли біля траси Київ–Чоп вночі застрелили козулю. Єгерська служба на постріл зреагувала оперативно, горе-мисливці втекли без здобичі та ще й «засвітили» номери свого джипа.

Головний лісничий господарства Василь Дмитрів добре вивчив манери полювання на оленів не лише людей, а й хижаків. Рисі кидаються на шию і перегризають артерію, вовки збиваються у зграї й заганяють тварин на лід або на іншу зграю. Таким чином цієї зими не дорахувалися кілька особин цих копитних.

А щодо людей… Лісівники оповідають, що курйозний випадок зафіксувала фотопастка. Працівник одного з підприємств, у робочому одязі, під час своєї зміни робив обхід нафтової магістралі і натрапив на оленячій стежці на… купки кукурудзи, розкладені для тварин єгерськими працівниками. От і вирішив, що його домашній птиці золоті зернята більш потрібні й напхав ними всі свої кишені.

– Що вдієш, добро і зло часто ходять поруч, – скрушно хитає головою лісничий Коростівського лісництва Дмитро Цап і розповідає про стада оленів у Панасівці. Урочище при річці з однойменною назвою притягує їх сюди розмаїттям порід, зокрема, верби, берези.

Взагалі, олені їдять до трьох сотень видів рослин – траву, листя і пагони, гриби, лишайники, тростину і солянки з болотної рослинності. Можуть їсти отруйні – беладону та аконіт. Хвоя оленям шкодить, коли скрута заставляє їх їсти колючки, нерідко гинуть від запалення шлунково-кишкового тракту.

– Аби до цього не доводити, – зауважує інженер з охорони і захисту лісу Василь Гульчевський, – в урочищі обладнали три годівниці, з солонцем, сіном, твердими кормами.

Останніх, зокрема, буряків, моркви, вівса, кукурудзи заготовлено понад 20 тонн.

Перша декада лютого виявилася відносно лагідною. Вдень – відлига, під вечір та вночі – легенький морозець. Погода – аж ніяк не «оленяча», скоріше «вовча». Для хижака ганяти по льодовій шкірці – не проблема. А ось олень – ковзається, стрягне і полегшує криваве «ремесло» сіроманцям. У такі періоди лісівники дбають про тварин особливо, бо, виснажені, вони стають легкою здобиччю – і вовків, і рисей, і …

– Таке враження, що роги мають не олені, а їхні кривдники, – і чотирилапі, і…

Директор філії Остап Бойко перервав фразу.

Про двоногих на цей раз промовчав і негучно постукав по столі.

А мені в уяві зринула акція екологічних активістів Норвегії. Вони заблокували входи до міністерства енергетики, протестуючи проти вітряних турбін на землях, що традиційно використовуються корінними саамськими оленярами. Оленярі в скандинавській країні твердять, що вигляд і звук гігантських вітроенергетичних установок лякає їхніх тварин та порушує столітні традиції. Вони вимагають, щоб турбіни були знесені.

Що тут додати?