Українці не будуть інвестувати в акції українських компаній, і ніяких IPO в Україні не буде. Захист прав маленьких інвесторів, правосуддя і т.д. є необхідними, але недостатніми умовами.
Інвестиція – це про довіру. Неможливо інвестувати в компанію, якої не існує. Якщо немає аудованої звітності, яка покриває хоча б 90% реального бізнесу, то компанія – фантом.
Поки український бізнес працює через мережі ФОПів, використовує зустрічні потоки для “оптимізації” ПДВ, платить офіційну “мінімалку” кваліфікованим працівникам, виготовляє та продає товари за кеш, возить контрабанду і занижує митну вартість в рази – ніякої звітності не буде.
Більшість оцих rising stars українського бізнесу ходять по конференціях Forbes, роблять красиві візіонерські презентації, але досі не готові хоча б собі відверто зізнатися – вони не побудували бізнесу, корпорацій, у західному розумінні.
Неаудований бізнес – це порожнеча для інвесторів, чорна скринька. У нього можна зайти лише під чесне слово власника, і з величезними ризиками – юридичними, податковими і т.д.
Немає гарантій для інвестицій. Немає гарантій, що тебе не обкрадатимуть партнери чи топи. Їх неможливо спіймати за руку і відсутня впевненість, що управлінська звітність “по другій формі”, яку тобі показують (якщо показують), відображає реальність.
Можна легко вивести активи, “перепідключити” сітку ФОПів та зв’язки в фіскальних органах на нову структуру і – “гуляй Вася”.
Та навіть самі власники не можуть спокійно відійти від управління бізнесом, з тих же причин. Їхня доля – відпустити бізнес, або до глибокої пенсії крутитися в операційному управлінні. Бо без якісного корпоративного управління зрештою “курвляться” й найкращі і найдовіреніші топи.
Нічого не буде, поки великий і середній бізнес не увійде у діалог з державою, аби створити нові правила (податкової) гри і не прийме їх.
Але поки ініціативи наших rising stars – це несистемне метання, лобізм власних, або галузевих інтересів, або, ще гірше, свідомий популізм, спрямований на нарощення фан-бази, яку можна використовувати для комунікаційного захисту від держави, або, в майбутньому – у політичних цілях.
Покажіть мені власника бізнесу, або корпоративного топа, який виріс вище, усвідомив ситуацію, і хоче її змінити. Я можу порахувати таких на пальцях однієї руки.
Правильні зміни все одно будуть, у нас немає вибору, але без свідомого та відповідального залучення у процес середнього та великого неолігархічного бізнесу є більший ризик, що зміни будуть далі від оптимуму, не враховуватимуть нашої специфіки і бізнесу буде складніше та болісніше їх прийняти.
Ніхто нам не принесе на тарілочці з Європи оптимальну податкову систему для нас (в рамках, допустимих ЄС), ситуація з імпортом зерна це ще раз унаочнила.
Опубліковано в Facebook

 
		   
		