«Сфоткати» звіра

Найкращий спосіб пізнавати світ дикої природи – це спостереження за способом життя та поведінкою тварин.

Три роки тому лісівник Петро Креденцов обійняв посаду єгеря Станиславського лісництва. Тоді навіть уявити не міг, що левова частка його професійних обов’язків полягатиме в роботі з цифровими технологіями та сучасними системами відео- і фотоспостереження. Таку специфічну функцію до класичних посадових обов’язків єгеря привнесла співпраця державного підприємства «Ясінянське ЛМГ» (нині – Ясінянська філія ДП «Ліси України») з природоохоронною спільнотою «WWF-Україна» та участь у міжнародному природоохоронному проєкті «Співжиття заради збереження». Головна мета участі єгерської служби в проєкті полягала в здійсненні якісно нового моніторингу за популяцією хижих звірів ведмедя, вовка, рисі та впровадженні сучасних методів їх таксації й обліку на території Українських Карпат.

– За умовами співпраці, єгерській службі в користування були передані сучасні засоби спостереження, – розповів мисливствознавець господарства Василь Дердюк. – Однак, якими б технічними можливостями вони не характеризувалися, ключова роль у досягненні бажаного результату все ж належить людині, котра координує, контролює їх роботу. Тому перед паном Петром постав новий особистий виклик – швидко і досконало оволодіти тонкощами роботи з цифровими засобами спостереження. Цьому допомогли участь у численних тренінгах, ґрунтовно опрацьовані тематичні статті, бесіди з колегами і фахівцями – вони стали солідним теоретичним підґрунтям. Практичних навичок набував самотужки, спираючись на власний досвід. Йдучи до лісу, вчився самостійно замінювати акумулятори, правильно налаштовувати об’єктив, міцно закріплювати і маскувати фотопастки, а головне – виставляти їх у «правильних» місцях, де мешкають лісові звірі. Вдома, за допомогою комп’ютера, обробляв отриману з карток пам’яті інформацію, виокремлював фото, монтував відео для репрезентації результатів спостереження та фіксації отриманих даних. Не все одразу вдавалося, траплялися помилки, виникали певні труднощі. Щоденно працюючи над собою та вдосконалюючи власні навички, єгер зумів відмінно освоїти непросте цифрове обладнанням, тому нині легко вправляється з найсучаснішими типами фотопасток із автоматизованою системою передавання файлів та зображення в реальному часі. Звісно, при аналізі проведених спостережень перед ним виникало чимало нових і нових питань, але пошук відповідей на них ставав поштовхом для вдосконалення фахових знань, ознайомлення з новинками спеціальної літератури – аби краще розуміти поведінку тварин, їх видові та морфологічні особливості, взаємодію та популяційні зв’язки.

«Мені це знову вдалося! Я отримав чергові чіткі знімки представників лісової фауни на території мисливських угідь, – такими словами, зазвичай, Петро Креденцов ділиться з колегами результатами успішного фотополювання. А для нових співрозмовників додає: – У підсумку маємо можливість здійснювати ефективний моніторинг за дикими звірами та визначати точну кількість їх на закріплених угіддях. Крім того, отримані знімки передаємо до міжнародної бази даних, яка використовується природоохоронною спільнотою для визначення транскордонних шляхів міграції та ідентифікації рідкісних тварин на всьому континенті. Тепер з впевненістю можу сказати, що беручи участь у міжнародному природоохоронному проєкті «Співжиття заради збереження», вдалося виконати поставлене переді мною завдання та неабияк покращити особисті знання і професійні навички. Варто також додати, що черговим кроком у напрямку поглиблення співпраці між громадською природоохоронною організацією WWF-Україна та нашим підприємством стала передача нового обладнання для спостереження за лісовою фауною в мисливських угіддях. Нові сучасні фотопастки, карти пам’яті, акумулятори та комплектуючі до них відтепер «на озброєнні» в єгерської служби – це додало ще більших можливостей моніторингу рідкісних хижаків».

Одна з останніх професійних удач пана Петра – знімок рисі євразійської в темний час доби (його можна побачити на газетній шпальті). От що таке вміла робота з суперсучасною фотопасткою з білим спалахом. Як прокоментував майстер, у силу морфологічних особливостей роду рисі, кожна особина має свій унікальний індивідуальний окрас і плямистість. Простими словами: кількість плям і їх розташування на тілі тварини, це наче відбитки пальців у людей – індивідуальний унікальний маркер ідентифікації. Чіткі знімки рідкісних звірів, не боюся повторитись, дають можливість здійснювати ефективний моніторинг і визначати їх точну кількість на певній території. Спостереження тривають. Схоже, наші «великі кішки» починають звикати до публічності і охоче з’являються перед об’єктивами».

Єгер Станиславського лісництва Петро Креденцов пояснює членам Чорнотисянського учнівського лісництва принцип дії фотопасток

– Без сумніву, єгер Станиславського лісництва – один з небагатьох в Ясінянській долині, хто володіє десятками гігабайт унікальних фото і відеороликів про життя диких звірів у високогірних Карпатських лісах, – наголосив при зустрічі головний мисливствознавець підприємства Андрій Климпотюк. – Зроблені ним знімки вже прикрашають сторінки всеукраїнських періодичних видань, наукових збірників, популяризуючи і репрезентуючи, таким чином, мисливське господарство.

– Досвід Станиславського єгеря Петра Креденцова – чудовий приклад людини, фахівця і професіонала, котрий постійно самовдосконалюється, відкритий для нових знань, не боїться протистояти особистим викликам, – додав директор Ясінянської лісової філії Василь Телечук. – До того ж він охоче працює з молоддю, зокрема з членами учнівських лісництв, вчить їх любити рідну природу, пізнавати, берегти, збагачувати.

На підтвердження слів мудрого керівника – бодай коротко про еколого-просвітницьку діяльність у мисливському підрозділі.

Найкращий спосіб пізнати світ дикої природи – це спостереження за способом життя та поведінкою звірів. Таку думку доносять до членів Лазещинського і Чорнотисянського учнівських лісництв їхні наставники, допомагаючи на практиці серед багатьох практичних питань освоїти і методику прямих спостережень за лісовими мешканцями за допомогою фото- та відеопасток. Передусім, лісівники та єгері проводять пізнавальну лекцію. Розповідають, що це за автоматичний модифікований цифровий фотоапарат для віддаленого спостереження і фіксації рухів тварин – фотопастки. Повідомляють про принцип дії їх, який полягає в автоматичному функціонуванні двох режимів роботи: сплячому – режим економії енергії акумуляторів у період відсутності руху та активний – режим фіксації руху (зйомка).

Найчастіше для активізації активного режиму роботи використовують інфрачервоний датчик руху, який реагує на зміну температури, тобто на появу людей чи тварин, які виділяють тепло. Завдяки інфрачервоному підсвічуванню чи функції «білого спалаху» фотопастки спрацьовують навіть вночі, дозволяючи отримувати якісні зображення. Юні з цікавістю дізнаються, що завдяки камерам можна здійснювати моніторинг угідь лісомисливського фонду цілодобово, сім днів на тиждень, з мінімальним втручанням людини. Окрім функції моніторингу та спостереження за лісовою фауною, фото- і відеофіксація також допомагає запобігати й виявляти факти браконьєрства, лісових пожеж.

– Під час занять з юними підкреслюємо, що робота з цими гаджетами неймовірно цікава, але й, водночас, непроста і особлива, – розповів єгер Петро Креденцов. – У процесі організації спостереження за вказаним методом слід враховувати деякі деталі, від яких залежить успішність результату. Насамперед, фотопастки треба вміти правильно розставити, зібрати, замінити батареї чи карти, окрім того, ще й орієнтуватися і добре знати територію лісових угідь, адже є стежки й місця, де тварини ходять часто, а є такі, де їх обминають. Та найголовніше – запастися терпінням і чекати появи кадру з «впольованим» звіром…

Для учнів, звичайно, проводять і практичні заняття з основ моніторингу за тваринами. Під час їх юні лісівники вчаться власноруч встановлювати фотопастки різних типів, знайомляться з особливостями налаштування й застосування. «Встановивши фотопастки, діти стають справжніми зоопапараці та започатковують своєрідне науково-пізнавальне сафарі, результатами якого діляться на наступних лісових уроках», – жартівливо підсумував свою розповідь фотомисливець-ас Петро Креденцов.