22/03/2023
0За останній рік ситуація зі сказом набула катастрофічних масштабів.
Сказ – одне з найнебезпечніших захворювань, які будь-коли були відомі людині. Хвороба викликається нейротропним вірусом із роду Lyssavirus, який може уразити будь-яку теплокровну тварину, зокрема, й людину. Сказ має дуже важкий перебіг і, як правило, закінчується смертю.
Нині, як результат багатьох чинників, епізоотична ситуація в Україні стала загрозливою і може вийти з-під контролю відповідних служб. Чи готові ми до цього?
Війна принесла українцям багато горя. Одне з них, яке ми нині лише починаємо відчувати на собі – це епізоотична катастрофа. Якщо негайно не відреагувати, не вжити необхідних заходів, то Україна дуже скоро відчує на собі всю її смертоносність.
З кожним місяцем випадків захворювання на сказ фіксується все більше і більше. Десятки випадків щомісяця. Території, де впроваджуються карантинні заходи і обмеження – різко розширюються. Жертвами смертельного вірусу стають не лише дикі, а й домашні тварини. Всі випадки закінчуються летально. Люди – не виключення, вони теж стають жертвами цього смертельного вірусу. І якщо цього року Міністерство охорони здоров’я України офіційно не реєструвало таких випадків, то це не означає, що хворих серед людей не було.
Чому ситуація зі сказом стала так стрімко розвиватись?
Причин кілька.
Перша – війна. З початком широкомасштабного вторгнення РФ багатьом українцям довелося залишити свої домівки. Часто люди просто не мали можливості забрати з собою усіх своїх домашніх тварин і вони лишали їх напризволяще. Опинившись «на свободі», але на одинці, шукаючи їжу, вони поступово мігрували туди, де можна було чимось поживитись – до лісу, лісопосадок… у мисливські угіддя. В той час, окрім природного корму, угіддя Київщини, Сумщини, Житомирщини, Сходу і Півдня були заповнені солдатами армії РФ, а попросту орками, яким наші захисники допомагали стати частиною лісової підстилки і відповідно кормом для дичини, зокрема, хижаків. Нині від цих ординців залишилися лише кістки.
Разом з тим, унаслідок бойових дій, багато угідь стали ще й суцільним мінним полем. Великі дикі копитні тварини гинуть від смертоносних «подарунків» і також стають кормом для хижаків.
Все це призвело до збільшення кормової бази для хижаків, а відповідно і до поштовху збільшення їх популяцій, зокрема, лисиці, яка є головним резервуаром і поширювачем збудника сказу. Не забуваємо і про шакала, вовка і, звичайно, здичавілих кішок та собак.
Науково доведено, що оптимальна, безпечна популяція лисиці на території мисливських угідь має становити – одна голова на 1 тис. гектарів. Ще до війни, за статистикою, майже у половини областей України цей показник значно перевищував норму. Яка нині ситуація з хижаками в угіддях, можна лише зі страхом припускати.
Все вищенаведене нині підтверджують єгерські служби користувачів мисливських угідь, робота яких з регулювання хижаків частково обмежена, особливо в областях, які були під окупацією і де йшли бої.
Наступна, не менш важлива причина скаженої ситуації – заборона полювання в усіх регіонах України. Ми вже багато писали про незаконність і безглуздість цього обмеження, особливо в безпечних областях.
Зазначимо, що більшу частину хижаків, у рамках регулювання їх поголів’я, добували саме мисливці, переважно під час полювання на інші мисливські види. В 2021 році, за даними користувачів, було добуто 43 тис. лисиць і близько 700 вовків. Скільки вилучено з угідь шакалів, здичавілих собак і котів – достеменно невідомо, бо вони не є мисливськими видами і їх облік не ведеться. Незважаючи на значні цифри щорічного добування хижаків до війни, їхня популяція відповідно обліків залишалася стабільною: лисиці – близько 50 тис. голів, вовка – 2 тис. голів. Але уявіть, до яких розмірів нині зросли популяції хижаків, якщо впродовж останнього року їх ніхто не турбував, не регулював, а кормова база була банкетом. Усім відомо, що чим більше корму, тим більше потомство. Наприклад, у виводку лисиці може бути від 4–6, а за сприятливих умов – до 13 цуценят. Тож рахуйте самі.
Але це ще не все, що «накачувало» популяції хижаків.
Окрім регулювання чисельності хижаків, яке нині майже не проводиться, до війни існував ще один бар’єр, який стримував епідемію сказу – це пероральна імунізація диких м’ясоїдних тварин. Її проводила Держпродспоживслужба (ДПСС). Під час цієї кампанії, авіація, оснащена GPS-системами, розкидала вакцини в мисливських угіддях усієї країни. Імунізація проводилася до війни чотири роки поспіль. Лише у 2021 році ДПСС закупила 9,7 млн доз вакцини антирабічної для пероральної імунізації м’ясоїдних тварин проти сказу на суму 307,1 млн гривень (дані prozorro.gov.ua).
8 лютого цього року ми звернулися до ДПСС з офіційним листом надати нам інформацію щодо нинішньої ситуації зі сказом в Україні, статистику зареєстрованих випадків і результати проведення профілактичних заходів за останні роки. На жаль, до здачі матеріалу в друк, ми так і не отримали офіційної відповіді.
Власні інсайдерські джерела у ветеринарних службах підтвердили нам, що ситуація зі сказом в Україні є надзвичайно складною, а профілактичні заходи пероральної імунізації м’ясоїдних тварин проти сказу в 2022 році не проводились.
ДПСС – установа, яка відповідає за стримування розповсюдження сказу в країні. Вони повинні щороку проводити профілактичну вакцинацію також домашніх тварин, зокрема, собак і котів. На наш офіційний запит до ДПСС щодо інформації про кількість вакцинованих у 2022 році тварин і про те, яку кількість планується вакцинувати у цьому році – відповіді, на жаль, ми так і не отримали.
Разом з тим, користувачі мисливських угідь підтверджують різке збільшення поголів’я хижаків в угіддях, кормова база для яких у цьому році в порівнянні з минулим різко зменшилась (з’їли орків і падло). Це призвело до того, що лисиці, вовки і здичавілі коти з собаками починають все частіше виходити з угідь і з’являтись у населених пунктах, хижаки заходять до приватних садиб, нападають на свійських та домашніх тварин, про що повідомляють інформагентства і свідчать чисельні дописи і відеофакти в соцмережах. Найбільше насторожує те, що за спостереженнями очевидців, дикі хижаки перестали боятися людину і її помешкання. Вони втратили страх, який їх зупиняв.
За нашими прогнозами, найближчим часом на Україну чекає найбільший за останні роки спалах випадків зараження вірусом сказу, зокрема, людей.
Запам’ятайте, якщо є хоч найменша вірогідність того, що вас було заражено сказом, потрібно негайно звернутися до лікарів. Єдиним шансом вижити є застосування вакцини антирабічного імуноглобуліну. Таких щеплень, якщо це, наприклад, вакцина Індіраб, має бути шість.
На наш запит до Центру громадського здоров’я МОЗ України, ми отримали відповідь, що, станом на 03.02.2023, кількість антирабічного імуноглобуліну (людського) в закладах охорони здоров’я становила 17 тис. доз. Разом з тим, рік тому цієї вакцини було майже 40 тис. доз, тобто запаси вакцини від сказу в Україні зменшилися більше, ніж удвічі. Відповідно до відкритих даних (https://phc.org.ua), найгірша ситуація з вакциною на початку 2023 року – у Кіровоградській (0 доз), Чернігівській (35), Тернопільській (49) та Волинській (246) областях. Зазначимо, що цей препарат був у наявності лише в деяких медзакладах і не в усіх районах областей.
Якщо ви думаєте, що, в крайньому випадку, можна самому купити рятівну вакцину в аптеці, то ви помиляєтесь. Її вже довгий час не має там у наявності, а остання ціна цієї вакцини у аптеках сягала 4665 гривень.
Тим часом вірус сказу виходить зі свого звичайного резервуару – популяції лисиці червоної і все більше розповсюджується населеними пунктами. Ось кілька свіжих випадків.
20 січня 2023 року у Кропивницькому у мікрорайоні Лелеківка хвора на сказ лисиця покусала домашнього собаку на подвір’ї приватного будинку. В цій же області в с. Головківка Олександрійської ТГ у січні собака хворий на сказ покусав двох місцевих мешканок.
24 січня начальник Свалявської районної державної лікарні ветеринарної медицини Микола Рішко заявив, що на Закарпатті їх район лідирує за кількістю підтверджених випадків сказу у тварин.
8 лютого в Івано-Франківській громаді зареєстровано випадок сказу собаки. Вжито карантинних заходів. У цей же час на території Мельнице-Подільської ОТГ Чортківського району (Тернопільщина) введено карантинні обмеження у результаті зафіксованих випадків сказу.
15 лютого в Боярці на Київщині від сказу загинула дика лисиця, у місті на два місяці запровадили карантинні обмеження. Місцева влада оголосила про початок вакцинації домашніх тварин. За два тижні до цього у відділ по боротьбі зі сказом тварин мешканкою столиці було доставлено труп кішки, діагноз – сказ. Бездомних кішок жіночка підібрала у Боярці й привезла до себе додому.
У Бердичеві (Житомирщина) теж ввели карантинні обмеження через сказ.
Епідеміологи на Львівщині повідомляють, що кількість випадків сказу в області серед тварин за перший місяць 2023 року зросла вп’ятеро (!) – з 2 до 10 у порівнянні з січнем 2022-го.
Випадки захворювання на сказ почали реєструвати й у худоби. В цьому році вони вже зафіксовані у Косівському та Верховинському районах на Івано-Франківщині, у Луцькому районі на Волині оголосили карантин через виявлення сказу в корів на місцевих фермах.
Це лише мізерна частина повідомлень, пов’язаних зі сказом. Щодня фіксуються нові спалахи сказу по всій країні й введення карантинних обмежень. Що робити далі? Як зупинити пошесть та вберегти життя домашніх тварин, а головне – людей?
В зв’язку із загрозливою ситуацією, пов’язаною з катастрофічним розповсюдженням вірусу сказу, Уряду країни необхідно негайно вжити ряд заходів:
1. Провести прискореними темпами профілактичну імунізацію домашніх тварин і худоби по всій території України.
2. Закупити необхідну, більшу, ніж у довоєнний час, кількість доз антирабічного імуноглобуліну для порятунку життів людей.
3. Залучити користувачів мисливських угідь і мисливців до заходів з придушення епідемії сказу. Зокрема допомогти Держпродспоживслужбі провести пероральну імунізацію диких м’ясоїдних тварин. Дозволити користувачам мисливських угідь залучати мисливців для створення бригад швидкого регулювання популяції хижаків (лисиць, вовків, здичавілих собак та котів). Але для найкращого результату зниження поголів’я хижаків і врегулювання епідеміологічної ситуації – необхідно відновити полювання вже в цьому році, хоча б у районах, де не ведуться бойові дії, а мисливські угіддя безпечні.
Тож маємо надію, що влада країни зверне увагу на цю серйозну проблему, дослухається до думки свідомих громадян та науковців і відреагує на ці виклики.
ДОВІДКОВО
Сказ – це гостре інфекційне захворювання тварин і людини. Характеризується розвитком енцефаліту зі стрімким пошкодженням функції центральної нервової системи та завжди закінчується летально.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), сказ входить у першу п’ятірку основних небезпечних зоонозів, що завдають найбільших соціальних і економічних збитків. За даним ВООЗ, до 99% випадків сказу у людей викликані саме укусами собак, які заражаються від диких хижаків. Щороку від цього захворювання у світі гине понад 55 тис. людей і більше, ніж 1 мільйон тварин.
Джерелом збудника сказу є хворі тварини, які виділяють вірус із слиною. Основний шлях проникнення вірусу в організм відбувається через пошкодження шкіри внаслідок укусів та ослинення.
В Україні вже більше 40 років триває епізоотія сказу природного типу. Спостерігається циркуляція вірусу серед 23 видів диких та шести видів домашніх і сільськогосподарських тварин у різних природно-географічних зонах.
До 2021 року в Україні спостерігалося поступове зменшення кількості випадків сказу. В 2018 році їх було зафіксовано 1466, у 2019 – 908, у 2020 – 851, у 2021 за 9 місяців було зафіксовано 397 випадків сказу. Але з 2022 року ситуація кардинально змінилася та потребує швидкого реагування.
