07/03/2023
0За старими адресами: «Сади Перемоги» по-ярмолинецьки». Подільські лісівники розширюють виробництво сухих сумішей для приготування супів і борщів для воїнів.
Ось уже рік триває повномасштабне російське вторгнення в нашу миролюбну країну. З перших днів рашистської навали об’єктом підвищеної уваги в державі стала і продовольча безпека, пошук шляхів зменшення нестачі продовольства. Ентузіасти серед іншого цікавилися іноземним досвідом розв’язання харчових проблем у воєнний час, зокрема, ініціативою «Сади Перемоги», яка поширилася в далекому 1917 р. у Канаді й передбачала ефективне використання з благородною метою всіх доступних земельних ділянок. Проєкт, що гарантує і продукти, і самозайнятість сотень тисяч людей, і відволікання від важких дум, навіяних війною, підхопили в Україні, зокрема, в лісівничих колективах. Один із перших – правофланговий у галузі Ярмолинецький лісгосп, де вже мали певний досвід плекання овочів і фруктів, виробництва харчових продуктів з власної сировини – не лише для себе та гостей краю, а й для воїнів на фронт, у район АТО. Про це я розповідав на шпальтах «Лісового і мисливського журналу» (№ 1–2 – 2022 р.) у статті «Сади Перемоги» по-ярмолинецьки». Йшлося в ній і про нові амбітні плани подільських лісівників щодо внеску в забезпечення продовольчої безпеки країни.
Що вдалося зробити за рік? Перш, ніж вирушити за старою адресою (тепер це Ярмолинецька філія ДП «Ліси України»), бодай, коротко про унікальне підприємство та дещо з біографії мудрого, невтомного керівника його Івана Кирилюка.
Філія має в користуванні 21 885 га, розкиданих на території, що її донедавна займали п’ять адміністративних районів. Володіння простягаються від Вінниччини до Тернопілля, від крайньої східної точки до західної – 180 км. Половина лісів – природоохоронного, наукового, історико-культурного значення та захисні. До того ж два лісництва, Сатанівське і Вишнівчицьке, увійшли (без вилучення) до НПП «Подільські Товтри». А в заповідних лісах, як відомо, заборонено проводити лісогосподарські заходи, лісовідновні рубки. Акцент роблять на підвищення ефективності виробництва, жорстку економію, пошук резервів. Серед таких резервів на підприємстві називають побічне користування, яке за ініціативи директора Івана Кирилюка, котрий на цій посаді вже понад 11 років, а в лісовій галузі понад 31 рік, стало одним із пріоритетів діяльності. На його тверде переконання, навіть найменший клаптик землі повинен відчувати руку господаря, давати фінансовий ефект. І не лише тому нарощують випуск недеревної продукції, що підрозділ забезпечує непогані прибутки, а й тому, що місцеве населення має роботу та добрі заробітки, що про органічні дари подільського краю вже знають у багатьох куточках країни. Мед в оригінальних липових діжечках, подарункові набори цілющих чаїв, свіжі яблука, сушені білі гриби, опеньки та ягоди, розфасовані в пакети з логотипом «Ярмліс»… Смак їх ще до війни відчули й почали популяризувати відпочиваючі на широко відомому сатанівському бальнеологічному курорті «Товтри».
Під час АТО на Донбасі смак відчули воїни – захисники Вітчизни, в рядах яких зі зброєю в руках мужньо боролися з російськими окупантами семеро працівників лісгоспу, переважно молодих. Разом зі своїм директором: Іван Іванович пішов на фронт добровольцем і був учасником бойових дій на Сході країни з лютого 2015 р. до березня 2016 р. Повернувшись до мирної праці, всі продовжили сумлінно трудитися в колективі, плекати нові діброви. Про ратні подвиги кожного у грудні 2018 р. розповідала наша газета «Природа і суспільство» у статтях «Батя» та його команда» і «Позивний – «Лісник». Їм присвячено спеціальний розділ у музеї Лісівничої слави, відкритому в центральному офісі лісгоспу.
Чому я згадую минуле, адже нині нова війна, хоч названа рашистами спецоперацією? Так, і в лавах захисників Вітчизни знову багато «зелених» лицарів – лісівників. У тому числі й подолян. Один з них – працівник Зіньківського лісництва Ігор Рембач, інтерв’ю з котрим я брав у 2018 р. після повернення його з АТО. Минулого року він знову пішов на фронт. І загинув у бою з окупантами. Без батька залишилися трійко діточок. Світла пам’ять Герою! «Лісівники підтримують родину. Впевнений – це наш святий обов’язок. А обов’язок кожного – робити максимум, аби наближати перемогу», – наголосив директор Іван Кирилюк.
Про лісівників-воїнів розповідають і, сподіваюсь, далі розповідатимуть наші лісові видання, тема ж цієї моєї статті – як трудівники галузі протистоять ворогу на трудовому фронті, як допомагають Збройним Силам країни та українцям. Я не випадково згадав про участь керівника лісгоспу в АТО – як тепер, так і тоді його колектив відправляв у райони бойових дій вантажі з гуманітарною допомогою, зокрема, з продукцією власного виробництва під маркою «Ярмліс». Іван Іванович бачив, що бійці радо сприймали харчові дарунки, чув схвальні відгуки, прислухався до пропозицій. Побачене й почуте лягло до плану дій щодо розширення виробництва продуктів побічного користування на підприємстві, який почали реалізовувати після повернення директора з Гарячого Сходу. Збільшували площі під садами та ягідниками, нарощували потужність до 100 голів відгодівельного свинокомплексу, відродили бджільництво, залучили фахівців до розробки широкої рецептури чаїв з місцевої сировини… Завдяки оновленню, переоснащенню підрозділу побічного користування колектив підприємства з перших днів орківської операції в лютому-місяці наростив випуск традиційної продукції та запустив нову серію – продуктів швидкого приготування для воїнів ЗСУ.
– Виробництво харчів – це як другий фронт, адже без достатньої кількості їх у захисників не буде сил воювати, – розповів при зустрічі директор філії. – Перед війною останньою нашою новинкою з продукції побічного користування був сухий борщовий набір – на основі овочів, які самі ж вирощували на вільних ділянках при лісництвах. На цей продукт і звернули основну увагу, коли 24 лютого, в перший день нападу росіян на Україну, всім колективом серед інших питань обговорювали й те, яку допомогу можемо надати воїнам ЗСУ. З досвіду участі в АТО я знав, наскільки важливим є забезпечення бійців гарячим харчуванням. Тоді вирішили розширити асортимент харчової продукції тривалого зберігання та швидкого приготування. Розробляли спеціальну рецептуру, погоджували її через Держпродспоживслужбу, працювали над поліграфічним оформленням упаковок… Не вдаватимусь у деталі, скажу лише, чого добилися за перших 3 місяці: поставили на потік виробництво сухих супових наборів (гречаного, горохового, макаронного), каш зі свининою (в жерстяних банках) – рисової, гречаної, перлової, а також тушкованих свинини і яловичини. Вся продукція народжена вже під час війни, її розробили ярмолинецькі лісівники в кращих українських традиціях, аби кожен воїн відчув родинне тепло та турботу про нього, насолодився справжньою домашньою кухнею. На етикетках захисники прочитають і наше звернення до них: «Український воїне! Черпай сили! Перемагай ворога! Все буде Україна!» В іншому зверненні в жартівливій, але й практичній формі просимо воїнів особисто здати тару – з натяком та надією, що повернуться живими… Турбуємося і про вимушених переселенців, про діточок. Для найменшеньких на базі сухого молока випускаємо сухі каші із сухофруктами – гречану, рисову, пшоняну… Відгуки, які надходять до нас як із фронту, так і від евакуйованих, дуже теплі – споживачі вдячні. І нам приємно – робимо ж бо добру справу, вносимо свою часточку в Перемогу тут, у тилу на Хмельниччині…
Загалом, за неповний минулий рік випустили майже 3,5 тис. наборів борщових і супових, понад 0,5 тис. упаковок каш із сухофруктами, близько 2,5 тис. банок каш з м’ясом та тушкованої свинини і яловичини, до 1,5 тис. наборів лісових чаїв і сушених ягід… А ще заготовили меду 700 л, яблук 51 т, соку березового 530 л, та ще – ягоди у свіжому вигляді, гриби… І все це з власної продукції – при кожному лісництві я бачив діляночки з посівами різних овочевих культур. «От ми з вами говорили про «Сади Перемоги», переважно про іноземний досвід, – зауважив Іван Кирилюк. – Та ми такі сади почали закладати ще в часи першої віроломної навали росіян у 2014 р. – на Крим, Донбас, в часи, коли в країні було оголошено АТО. На сьогодні маємо 6 га прекрасних садів у Зіньківському та Вишнівчицькому лісництвах, де лісничими Микола Магаляс і Павло Кучер. У цих та інших лісництвах закладено ягідники, вони щороку радують врожаями полуниці, малини, ожини, смородини… На весняному цвітові пасуться бджоли в кількості 75 сімей, якими опікуються Михайло Коник (переселенець із Маріуполя) у Зіньківському лісництві та Павло Ковальський у Сатанівському. А бджоли – це і мед, і врожай, отже, вони теж працюють на продовольчу безпеку. Загалом – тил – це теж фронт: економічний. І від того, як він працює – теж залежить Наша Перемога!».
Насамкінецць – про перспективу. Ось що розповів про неї керівник Ярмолинецького офісу ДП «Ліси України», заслужений лісівник України Іван Кирилюк: «Враховуючи потребу бійців у якісній їжі, яку в бойових умовах треба мати можливість швидко приготувати, ми починали з випуску невеликої кількості наборів сухих сумішей – для цього вистачало наявних виробничих потужностей. Однак з часом попит значно зростав і виник дефіцит, що змусило керівництво лісгоспу прийняти рішення про будівництво нового сучасного цеху. Звернулися до низки вітчизняних компаній – вони охоче підключилися. Так, ТОВ «Системи модернізації складів» виготовило ворсову очисну машину, ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «Техноваги» – автомат пакувальний, ТОВ «ІЛМАКС ТЕРМ» – сушильну шафу. Все це придбали через Національну акціонерну компанію «Украгролізинг». Будівництво вели власними силами із залученням МРБП «Модерн». Відтак, на території Зіньківського лісництва з’явився новий цех з виробництва та фасування сушеної продукції, де вже закінчили монтування обладнання. Невдовзі потужне виробництво сухих сумішей для приготування супів та борщів запрацює і наші захисники отримають високоякісну харчову продукцію від лісівників Поділля в значно більшій кількості, ніж раніше. Перемогу України наближаємо спільно».
