Як раніше заготовляли деревину

Справа заготівлі та вивезення деревини – з розряду небезпечних та непростих. Навіть сьогодні, враховуючи діджиталізацію, сучасну техніку та мережу якісних лісових доріг, це досі важка праця людей.

Природні умови Полісся – заболоченість та густі чагарники. Перші вивезення деревини, які зафіксовані на світлинах, проводилися кінними обозами. Пізніше – деревину з лісу вивозили напівсанками.

Коні й досі залишаються важливим транспортом для лісівників. Як у справі вивезення, так і охорони лісу.

Перші спеціалізовані машини значно полегшили роботу. Але це вже були 50-ті роки, коли вивезення автомобілями «ЗІС-5» стало звичною справою. Машини рухалися колонами. Спеціально прокладеними опорами з дерева. А іноді це були справжні траншеї.

Ветеран галузі Степан Руднік пригадує, що тоді вивозку проводили у хлистах. Кінні півсанки з’єднували між собою або міцними шнурками, або ланцюгами. З появою машин багато змінилося. «Заготівля в той час проводилася відповідно до виконання програми із вивезення лісу. Під неї підбирали таксаційні описи насаджень. Свого роду переоблік. Протермінована розробка ділянки призводила до втрат якості деревини. Це завжди вважалося великою безвідповідальністю».1946-1956 рр.Із книги Валерія Мельника «Літопис волинського лісу».

«Лісистість Волинської області – лише 17,2% (зараз – 34%). До того ж, чимало лісових масивів ще не відійшли від спуштошливих рубок часів Першої світової війни.

Але зруйнована, випалена війною країна гостро потребує для відбудови будівельних матеріалів. Тому заготівля деревини постійно наростає.

У 1946 р. в області нею займаються вже 800 лісорубів. Місцеве населення виділяє 2 тис. підвід, що до кінця року вивозять з лісосік 34 тис. складометрів сосни, дуба, берези, вільхи.

Чимало працівників лісового господарства, котрі повернулися з війни, знову вертаються на свої робочі місця.

…Незважаючи на повсюдну повоєнну розруху, навесні 46-го волинські лісівники взялися за найголовнішу роботу – посадку лісу».