01/07/2015
0Перше, про що слід наголосити при визначенні ґендерних аспектів розвитку лісового сектору в Україні це те, що Державний комітет статистики України та Державне агентство лісових ресурсів України не приділяють уваги ґендерним аспектам лісогосподарської діяльності та веденню ґендерної статистики.
/Я бы мог кое-что написать от себя по поводу " ґендерної статистики", но не хочу портить впечатления от этих замечательных и мужественных строчек, неизвестного автора. Кроме того, очень искренне смотрится рекомендация ФАО "залучати ґендерних фахівців" для разработки стратегии развития лесной отрасли. Я то думал, что в этом веке у руля отрасли уже постояло 2-3 хороших "ґендерних фахівца", но видимо я ошибался и это была недобросовестная реклама…Впрочем, судя по стилю, текст ниже написала женщина, и возможно она рекомендует привлечь к разработке стратегии саму себя…Может есть смысл? Не мне решать… М.П./
Наприклад, у "Статистичному щорічнику України", за 2010, 2011 та 2013 роки не подано ґендерного розподілу у сфері лісового господарства. У каталозі статистичних видань цих державних установ (за ці роки) немає спеціалізованих статистичних збірників з ґендерної тематики, які б стосувалися сфери лісового господарства чи лісогосподарської діяльності.
Виданий у 2011 році збірник "Ґендерна статистика України: сучасний стан,
проблеми, напрямки вдосконалення" обґрунтовує необхідність врахування ґендерних аспектів у форми державної статистичної звітності та аналізує в основному показники соціально-демографічного розвитку України.
Певне уявлення про ґендерні особливості розвитку лісового сектору України можна отримати тільки з даних соціологічних або економічних досліджень, хоча і їх проведено недостатньо. Одним з найбільш масштабних досліджень присвячених вивченню ситуації у сфері лісогосподарської діяльності було "Всеукраїнське дослідження галузей економічної діяльності" (2001 року), на основі даних цього соціологічного дослідження вперше і поки що єдиний раз в Україні, був підготований спеціальний звіт щодо ґендерних аспектів розвитку лісового господарства в Україні.
Основними джерелами для формування вибірки цього дослідження були: а) список зареєстрованих підприємств лісового сектору з бази даних Державного комітету статистики України, використаний для опитування підприємств; б) репрезентативне дослідження фізичних осіб за домашньою адресою з метою прогнозування зайнятості.
Вибірка була розроблена за схемою стратифікованої випадкової вибірки, і охоплювала 5 096 керівників і власників підприємств. У межах дослідження також було проведено опитування близько 3 500 домогосподарств по всій території Україні. Дослідження було організовано і проведено Київським міжнародним інститутом соціології, фінансувало проведення дослідження Агентство США з міжнародного розвитку (USAID).
На базі даних цього дослідження у 2003 році було здійснено перший і поки єдиний в Україні ґендерний аналіз лісогосподарської діяльності у регіонах України, який
1 Ґендерна статистика України: сучасний стан, проблеми, напрями вдосконалення. – Запоріжжя :
Друкарський світ, 2011. – 192 с.
2 Звіт Всеукраїнського дослідження галузей економічної діяльності / – К. : Промо, 2001. – 272 с.
оформлений як самостійний звіт. Більше, на жаль, жодних комплексних досліджень ґендерних аспектів розвитку лісового сектору України не існує, немає таких досліджень і окремо по областях.
У даному ґендерному аналізі лісового сектору України ми використали дані державної статистики України та соціо-економічних досліджень проведених в Україні протягом 2008 – 2013 років3.
Жінки та чоловіки в Україні традиційно мають високий рівень орієнтації на трудову діяльність. Рівні зайнятості жінок і чоловіків у віці 15-70 років майже однакові, хоча загалом по Україні рівень зайнятості чоловіків вищий (табл. 2-3). Ці факти, а також високий освітній рівень жінок та чоловіків (49, 1% жінок мають повну вищу, базову вищу або неповну вищу освіту, такий рівень освіти мають 31,4% чоловіків) створюють умови для широкого залучення жінок та чоловіків до сфери економічної діяльності (див. таблиці нижче).
Таблиця 2. Економічна активність населення України
(у віці 15 – 70 років; тис. осіб)
Таблиця 3. Рівень економічної активності населення Including
(у віці 15- 70 років, %)
Таблиця 4. Рівень зайнятості населення
(у віці 15- 70 років, %)
Таблиця 5. Рівень зареєстрованого безробіття
(у віці 15- 70 років, %)
/Во всех 5 таблицах приведены средние цифры по Украине. Ни одной цифры по лесному сектору или хотя бы лесному хозяйству – Нет. Размещать эти пустопорожние данне мне – лень. Руководители проекта, могли бы дать этому автору – ЗОРО, хотя бы данные коллегий по кадрам…, где многократно представлялась значительно более богатая статистика. М.П./
Ситуація щодо зайнятості у лісовому секторі є подібною до загальної по Україні.
Кількість зайнятих у лісовому господарстві України зберігає стійку тенденцію до зменшення працюючих осіб. Так, наприклад, у 1999 році на підприємствах Міністерства лісового господарства України (сьогодні Державне агентство лісових ресурсів України) працювали близько 98 тис. осіб, у 2008 році – 68 тис. осіб, у 2012 році – 53 тис. осіб, а у 2013 році – вже лише близько 50 тис. осіб. На жаль, ці показники не є ґендерно чуйними і не вказують на кількість зайнятих у галузі жінок та чоловіків, кількість зайнятих жінок та чоловіків за різними видами діяльності та посад у галузі, кількість жінок та чоловіків звільнених та прийнятих на роботу тощо. Загалом, протягом останніх 10 років у лісовому секторі України зберігається стала пропорція щодо штатних працівників: 20% з них жінки та відповідно 80% – чоловіки. Із усієї кількості працюючих на підприємствах Державного агентства лісових ресурсів України на керівних посадах зайняті 98% чоловіків та лише 2% жінок. Жінки на підприємствах лісової галузі, переважно, зайняті на посадах економістів, бухгалтерів, інженерів лісових культур, офіс-менеджерів та вирощуванням лісопосадкового матеріалу, посадкою лісу та доглядом за лісовими культурами. Жінки майже не залучені до проведення рубок лісу та лісозаготівлі загалом.
Дані Державного комітету статистики України засвідчують, що жінок серед самозайнятих осіб у лісовому секторі України більше, ніж чоловіків. Так, у 2010 році у секторі самостійної зайнятості (тобто як підприємці) працювало 51,7% жінок та 48,3% – чоловіків. Але цим статистичними даними не можна цілковито вірити, оскільки серед зареєстрованих як самозайняті, які працювали і сплачували єдиний податок, багато осіб таким шляхом або легалізують додаткові заробітки (часто вони не мають ніякого відношення до лісового сектору), або ж на вимогу наймача реєструються як "самозайняті", щоб той не платив податків за такого найманого працівника (виплачуючи зарплату у "конверті"). Таким чином, найманий працівник за даними державної статистики стає "самозайнятим". Наголошуємо, що подібна "тіньова" практика оформлення найманої праці вельми поширена на українському ринку праці і не тільки у лісовому господарстві.
Слід ще раз зазначити, що загалом по Україні підприємств лісової галузі керованих жінками у десятки разів менше, ніж керованих чоловіками. Зрозуміло, що керівник підприємства, або власник формує як фінансову, так і соціальну політику підприємства, отже, інтереси жінок при цьому не завжди враховуються. Цікаво й те, що чим більше підприємство лісової галузі, тим рідше воно контролюється жінкою. Так на державних (переважно великих) підприємствах лісового сектору України, серед керівників представлені виключно чоловіки.
Основна частина підприємств лісового сектору, контрольованих жінками (57%) сконцентровані у секторі малого підприємництва. Жінки порівняно з чоловіками частіше починають свою підприємницьку діяльність з найпростішої організаційного форми бізнесу – індивідуального підприємництва, тобто як самозайняті (31%). Це переважно підприємства з збирання та переробки недеревинних продуктів лісу (гриби, ягоди лікарські рослини тощо).
Дані, згадуваних вище, соціологічних досліджень показують тенденцію, яка спростовує поширене стереотипне уявлення про меншу трудову активність жінок у молодому віці у порівнянні з молодими чоловіками. У віковій групі до 25 років жінки, які працюють у лісовому секторі, хоч і не дуже істотно, але більш активні, ніж чоловіки.
Однак у віці 25-39 років активність жінок спадає (як і в цілому трудова активність), і пов'язане це найймовірніше з виконанням репродуктивних і сімейних функцій. У віковій категорії 49-54 роки активність жінок суттєво зростає у всіх сферах лісового господарства, що свідчить про потенційно великі резерви працездатності жінок.
Найбільш типовими видами жіночого підприємництва у лісовому секторі є діяльність у сфері торгівлі продуктами лісу (40% підприємств, що контролюються жінками), у сфері надання допоміжних послуг (27%), а також у виробничій сфері та в агробізнесі (21%).
Аналіз витрат робочого часу на підприємствах лісової галузі, контрольованих жінками, і на контрольованих чоловіками свідчить про відсутність значних ґендерних
відмінностей, за даним показником. Як на перших, так і на других робочий тиждень у середньому становить 41 год.
Однак є ґендерні відмінності в застосуванні підприємцями практики неоплачуваних відпусток, що, по суті, є "прихованим" безробіттям. Починаючи з малих підприємств (11-50 працівників) спостерігається певна тенденція: на контрольованих чоловіками підприємствах частіше відправляють працівників у неоплачувану відпустку. Очевидно, що жінки, тяжіють до більше "м'якої" кадрової стратегії.
Дані Всеукраїнського дослідження галузей економічної діяльності 2001 року свідчать: на різних за розміром підприємствах, які контролюють жінки, майже вдвічі частіше застосовуються жіночі трудові ресурси. Жінки стабільно складають більшість зайнятих на підприємствах жіночого підпорядкування.
Контрольовані жінками підприємства, незалежно від їх розміру, набагато рідше, ніж підприємства, керовані чоловіками, розробляють бізнес-план або проводять маркетингові дослідження, однак частіше є членами різних бізнес-асоціацій. Респонденти, що взяли участь в опитуванні Міжнародної фінансової корпорації зазначили, що в Україні існує ґендерна дискримінація відносно жінок-підприємців у лісовому секторі: так вважають 24% опитаних жінок та 3,3 % – опитаних чоловіків.
Отже, результати даного аналізу підтверджують, що діяльність у лісовому секторі України є переважно "чоловічим" сектором економіки: 78%-80% всіх підприємств очолюють чоловіки і тільки 20%-22% – жінки6. Як видно із наведених вище даних українським жінкам важче займатися професійною та підприємницькою діяльністю у сфері лісового господарства, ніж чоловікам. Підприємства, якими керують або володіють жінки, переважно працюють у сфері переробки не деревинних лісових продуктів, у сфері надання допоміжних послуг і торгівлі. У більш прибуткових галузях, таких як лісозаготівля, лісообробка, будівництво, виготовлення меблів, виробництво, переважають чоловіки. Відповідно і доходи керівниць та власниць підприємств значно нижчі і не перевищують 3 млн. грн. на рік, згідно з даними Міжнародної фінансової корпорації.
Забезпечення жіночого представництва у сфері лісового господарства потребує цілеспрямованих дій і реалізації спеціальних програм та заходів. У першу чергу це повинні бути спільні заходи спрямовані на створення сприятливого професійного та ґендерного клімату, подолання ряду перешкод і серйозних проблем, які сформували розрив між установками жінок на працевлаштування у лісовому секторі і реальними можливостями. З огляду на результати даного аналізу, можна казати, що на сьогоднішній день в Україні відсутній простий і доступний механізм, котрий дозволяв би отримати ініціативним жінкам (із різних соціальних груп населення) необхідні знання та стартові можливості для створення власного бізнесу у лісовому секторі. Крім того кар’єрне просування жінок на державних підприємствах лісового сектору має обмежені сфери, переважно бухгалтерська та офісна діяльність.
Проведений аналіз лісового сектору, показав, що в Україні не використовуються ґендерномаркована статистика для звітності у сфері лісового господарства, Державне агентство лісових ресурсів України не обліковує та не використовує показники розподіленні за статтю (ґендерно-сегреговані, ґендерномарковані), які є однією з складових визначення ґендерної чутливості галузі чи політики. Система державної звітності в Україні не передбачає врахування даних розподілених за статтю стосовно стану та розвитку сфери лісового господарства. В органах державної влади України переважна частина управлінь, відділів та інших установ ведуть облік показників розвитку лісового сектору без врахування ґендерного розподілу.
Загалом, для аналізу лісової галузі, в Україні варто проводити збір таких ґендерномаркованих показників:
– розподіл населення за рівнем економічної активності та статтю, за місцем проживання;
– економічна активність населення за місцем проживання, за статтю та віковими групами;
– рівень безробіття молоді за статтю, віковими групами та місцем проживання (відсотки до кількості економічно активного населення відповідної вікової групи);
– рівень безробіття за методологією МОП за статтю, віковими групами та місцем проживання (відсотки до кількості економічно активного населення відповідної вікової групи);
– рівень зайнятості населення за статтю, віковими групами та місцем проживання (відсотки до кількості всього населення відповідної вікової групи);
– середньомісячна заробітна плата працівників за видами економічної діяльності та за місцем проживання;
– вивільнення працівників за видами економічної діяльності (відсотки до загальної кількості вивільнених) за місцем проживання;
– чисельність працюючих суб’єктів у сфері лісового господарства, за статтю;
– кількість фізичних осіб-підприємців по галузі, за статтю
– кількість підприємців, що пройшли підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації по галузі, за статтю.
Ґендерномарковані показники є значним інформаційним джерелом для здійснення ґендерного аналізу, моніторингу та оцінки ґендерної складової у програмах, проектах і заходах розвитку. Відсутність ґендерномаркованої статистики значно зменшує можливості виявлення соціально-ґендерних проблем у розвитку сфери лісового господарства та лісового сектору загалом. Враховуючи наявну ситуацію варто у національному та регіональних бюджетах закладати кошти на проведення відповідних досліджень, для виявлення ґендернозначимих проблем у розвитку лісового сектору України. Ефективними будуть і зміни у веденні статистичної звітності Державного комітету статистики України та Головних управлінь статистики в областях.
Серед показників статистичної звітності, які обчислюються в Україні, переважна частина ґендерно нечуйні, тобто такі, що не відповідають потребам і можливостям різних соціально-ґендерних груп населення, з огляду на їх вік, соціальний статус, фізичний стан, етнічне походження тощо. У таблиці нижче запропонований огляд деяких з них.
Серед основних висновків даного дослідження варто зазначити таке:
1. Враховуючи усі наведені вище характеристики можна стверджувати, що лісовий сектор як галузь соціально-економічної діяльності в Україні є ґендерно-нейтральною сферою, або ж намагається такою бути. Тобто сферою діяльності, що мала б сприяти розвитку всіх соціально-ґендерних груп населення, що проживають в Україні, незалежно від статі чи інших соціально-демографічних, етнічних, фізичних тощо характеристик. Впровадження ґендерного підходу до функціонування лісового сектору в Україні пов’язане з необхідністю подолання ґендерно-нейтрального підходу, який розглядає рівність як однакове ставлення до всіх громадян, незалежно від соціальних чи інших обставин. Водночас, рівність має означати забезпечення всім громадянам, незалежно від їх статі, раси, етнічних, регіональних, культурних, інших відмінностей, однакових можливостей доступу до позитивних результатів урядової політики та програм, що здійснюються на даний момент. Однак треба пам’ятати, що ефективність здійснюваної політики та функціонування галузі залежить від якнайповнішого урахування особливих й відмінних фізичних, соціальних, економічних характеристик та життєвого досвіду різних соціальних груп жінок і чоловіків.
Саме тому викликає занепокоєння, що у лісовому секторі України достеменно не зрозуміло, на задоволення потреб та інтересів яких соціально-ґендерних груп населення спрямована діяльність галузі та заходів. У лісовому секторі цільова група найчастіше визначена як – населення, мешканці, люди, жителі, населення громади та ін.
2. Найчастіше у дослідження присвячених лісовому сектору, де здійснено аналіз соціально-економічних проблем розвитку лісової галузі, не визначено ґендерних характеристик та наслідків цих проблем. Хоча варто сказати, що значна частина цих соціально-економічних проблем стосуються виключно жінок та молоді. Інший аспект це те, що при аналізі соціально-економічних проблем лісової галузі не визначено їх причин та наслідків. Аналіз лісового сектору часто є ситуаційним і стосується переважно аналізу показників економічного розвитку, без врахування їх впливу на потреби і можливості соціально-ґендерних груп.
3. У заходах та очікуваних результатах зазначених у програмах та політиках розвитку лісового сектору України не вказано на задоволення яких та чиїх потреб, інтересів та можливостей вони орієнтовані, хто, як і коли отримає вигоди від реалізації положень та заходів цих програм і політик.
Для покращення процесу інтегрування ґендерної складової у лісовому секторі України пропонуємо таке:
– Формувати координаційні ради, дорадчі органи та інші робочі групи з питань розвитку лісового сектору з урахуванням ґендерної складової (рівна участь жінок та чоловіків), за можливості залучати до роботи таких груп ґендерних експертів/експерток.
– Розширити сферу залучення громадськості через діяльність координаційних рад чи інших дорадчих органів з питань ґендерної рівності у розвитку лісового сектору.
– Проводити громадські обговорення проектів національних та регіональних програм розвитку лісового сектору із залученням, по можливості рівної кількості жінок та чоловіків.
– Залучати ґендерних фахівців до розробки національних, регіональних та місцевих програм соціально-економічного розвитку та програм розвитку лісового сектору.
– Застосовувати принципи ґендерного бюджетування при складанні та затвердженні бюджетів програм економічного розвитку лісового сектору.
– Розробити ґендерні індикатори оцінки ефективності програм розвитку лісового сектору (провести оцінку соціально-ґендерного впливу).
– Передбачити ведення ґендерно-маркованої статистики соціально-демографічних та соціально-економічних показників розвитку лісового сектору.
Литература (ссылки я не расстовлял и так ясно – писал научный сотрудник, специалист практически ничего не знающий о лесном секторе. М.П.).
1. Ґендерна статистика України: сучасний стан, проблеми, напрями вдосконалення. – Запоріжжя : Друкарський світ, 2011. – 192 с.
2. Звіт Всеукраїнського дослідження галузей економічної діяльності / – К. : Промо, 2001. – 272 с.
3. Ґендерна статистика України: сучасний стан, проблеми, напрями вдосконалення. – Запоріжжя : Друкарський світ, 2011. – 192 с. ; Жінки та чоловіки на ринку праці України. — К. : ПРООН, 2010. — 186 с.
4. Ґендерна статистика України: сучасний стан, проблеми, напрями вдосконалення. – Запоріжжя : Друкарський світ, 2011. – с. 166.
5 Звіт Всеукраїнського дослідження галузей економічної діяльності / – К. : Промо, 2001. – с. 131.
6 Дані Міжнародної фінансової корпорації (http://www. ifc. org / ukraine / bee).
