01/07/2015
0Проект ФАО не показывает и не персонифицирует работ большинства экспертов. Некоторые из них представлены в виде обрывков какого-то документа видимо общего отчета. Ниже взгляд анонимных экспертов ФАО на экономику лесного хозяйства Украины. Графики я пропустил – они не стоят времени необходимого для их размещения. Вообще, взгляды экспертов ФАО очень похожи на взгляды не лучших бухгалтеров Гослесагентства: только они среди основных экономических показателей забывают привести прибыль и рентабельность и могут делать такие содержательные "висновки". М.П.
Зміст
6. Економічні аспекти ведення лісового господарства в Україні
6.1. Загальна інформація
6.2. Динаміка основних показників лісового господарства в Україні
6.3. Основні засоби в лісовому господарстві
6.4. Оборотні засоби у лісовому господарстві
6.5. Продуктивність праці
6.6. Персонал підприємств. Кваліфікація кадрів
6.7. Заробітна плата
6.8. Собівартість і ціноутворення на продукцію лісового господарства
6.9. Фінансування лісового господарства
6.10. Оподаткування лісового господарства
6.11. Висновки
6. Економічні аспекти ведення лісового господарства в Україні
Згідно сучасних світових підходів, оцінка економічної діяльності повинна враховувати інтереси суспільства, користувачів лісу та виробників продукції, тобто сектор переробки деревини (Пірс, 2006). Це означає, що управління лісами повинно бути спрямоване на одержання максимального чистого доходу для суспільства, що включає виробництво максимально можливих і стабільних обсягів лісопродукції в рамках невиснажливого користування лісами, забезпечення виконання ними екологічних та соціальних функцій і досягнення максимально можливих прибутків деревопереробним сектором. В структурі ВВП України лісове господарство займає незначну частку, яка коливається на рівні 0,4-0,5%. Проте даний показник не відображає повної економічної, соціальної та екологічної ролі лісового господарства і повинен бути удосконалений для відображення економічного значення так званих невагомих або екологічних функцій лісу.
6.1. Загальна інформація
Згідно Статті 1 Лісового кодексу України (2006): «Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах». Економічна діяльність лісового господарства в Україні складається з діяльності окремих лісогосподарських підприємств і спрямована на ведення лісового господарства згідно існуючих законодавчих вимог, в процесі якої підприємства отримують та реалізовують продукти лісу.
Лісогосподарські підприємства є незалежними суб’єктами економічної діяльності у сфері лісового та мисливського господарства. Лісове господарство на 99,9% лісових земель України ведеться спеціалізованими державними та комунальними лісовими підприємствами підпорядкованими більш ніж 50 міністерствам та відомствам, проте переважна більшість продукції і послуг лісового господарства виробляється підприємствами Державного агентства лісових ресурсів України (Держлісагентства), яких станом на 2013 рік нараховувалось 324.
Лісове господарство в Україні згідно «Класифікатора видів економічної діяльності» включає в себе 4 групи: лісівництво та іншу діяльність у лісовому господарстві (група 02.1), лісозаготівлі (02.2), збирання дикорослих недеревних продуктів (02.3) та надання допоміжних послуг у лісовому господарстві (02.4). Лісові підприємства надають також послуги у ряді інших важливих галузей: мисливство, первинна переробка деревини, харчова галузь та деякі інші. Найбільші фінансові витрати лісових підприємств припадають на групу 02.1, яка згідно Лісового Кодексу включає в себе наступні види діяльності:
• забезпечення посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою поліпшення навколишнього природного середовища та охорони здоров'я людей;
• забезпечення безперервного, невиснажливого і раціонального використання лісових ресурсів для задоволення потреб виробництва і населення в деревині та іншій лісовій продукції;
• відтворення лісів;
• підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів і збереження біологічного і іншого природного різноманіття в лісах;
• здійснення охорони лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень;
Ліси України характеризуються значними регіональними відмінностями, що зумовлено природними (клімат, ґрунти, рельєф, породний склад лісів), історичними та соціально-економічними чинниками (рівень промислового розвитку, урбанізації, щільність сільського населення та іншими). Відповідно, обсяги продукції лісового господарства, а отже і економічне і екологічне значення лісів суттєво відрізняються по регіонах. В більшій мірі таких розподіл зумовлений природними причинами.
Ліси Полісся з переважанням сосни звичайної, берези повислої, осики, вільхи та інших порід характеризуються дуже сприятливими економічними та технологічними умовами ведення господарства через рівнинний рельєф, розвинуту дорожню мережу, наявність масивних лісів, доступність всіх лісових ділянок для ведення робіт, наявність сільського населення, яке традиційно орієнтоване на зайнятість у лісовому господарстві. В Карпатах сконцентровані вдвічі більші запаси деревини переважно ялини, бука та ялиці, проте доступність її для використання суттєво обмежена відсутністю лісових доріг. Робота у лісовому господарстві є традиційним видом діяльності населення у Карпатському регіоні. Руйнування деревопереробної та меблевої промисловості в регіоні в 90-х роках зумовило зростання рівня безробіття, яке тільки частково компенсується зайнятістю у лісовому господарстві. В Карпатах є випадки нелегальних рубок, більшість яких не відображається у офіційній статистиці. Особливостями лісів Лісостепу є низька лісистість, висока продуктивність лісів і цінна деревина переважно твердолистяних порід, в першу чергу, дуба. Проте витрати на ведення лісового господарства високі через дрібноконтурність лісів, їх розкиданість та значні витрати створення та вирощування дубових насаджень. Більшість населення орієнтоване на сільське господарство, оскільки в Лісостепу розташована значна частка приватних сільськогосподарських земель України придатних для отримання високих врожаїв. Степова зона є зоною збиткового лісового господарства, де заходи з підтримки екологічної функції лісів не дозволяють отримувати комерційну деревну продукцію, а населення орієнтоване в першу чергу на сільське господарство.
6.2. Динаміка основних показників лісового господарства в Україні
Згідно даних Державного комітету статистики економічна діяльність лісового господарства України в цілому протягом останнього десятиліття була успішною (рис. 6.1, додаток 1). Сумарні обсяги продукції, робіт та послуг лісового господарства в Україні протягом 2000-2012 рр. збільшились у 8 разів з 744,4 млн грн до 5911,6 млн грн. Певний спад на 8% відбувся у 2009 році, що пов’язано із світовою фінансовою кризою, який був подоланий протягом 2010-2013 рр. Найбільш суттєвий внесок у ці показники вносять підприємства Держлісагентства: у 2012 році обсяг реалізованої ними продукції склав 5043,2 млн грн або 85,3% від загального обсягу, а обсяг заготовленої деревини від рубок головного користування (РГК) – 84,4%, у 2013 році – 5541,0 млн грн або 87%.
/На графике показан рост объема реализации продукции с 2000 по 2013 с 1 до 6 млрд.грв. Замечу для авторов, что нельзя отрезками одинаковой длинны обозначать и одно- и трех – и пятилетние временные интервалы. Если бы график был сделан правильно, то очевиден бы стал вклад инфляции в увеличения объема реализации. М.П./
Рис. 6.1 – Багаторічна динаміка обсягів продукції, робіт та послуг лісового господарства України та продукції лісозаготівель протягом 2000-2013 рр., млн грн..
Більшість продукції лісового господарства виробляється у трьох природних зонах – Поліссі, Лісостепу та Карпатах, де розташована більшість експлуатаційних лісів. Наприклад частка продукції та послуг вироблених лісовими підприємствами Держлісагентства розташованими у трьох згаданих зонах у 2013 році склала 95,4 % від загального обсягу, в тому числі в Поліссі – 40,5 %, Лісостепу – 31,4 %, Карпатах 23,5 %. В зв’язку з тим, що підприємствами Держлісагентства виробляється переважна більшість продукції лісового господарства, їх сукупна діяльність визначає основні економічні показники галузі та стан лісів, а також тим, що найкраща наявна статистика лісового господарства доступна для підприємств цього відомства подальший аналіз буде проводитись на прикладі лісових підприємств, які входять в сферу управління Держлісагентства.
6.3. Основні засоби в лісовому господарстві
У структурі основних засобів лісових підприємств найбільшу частку складають будівлі та споруди, а також машини та обладнання. Протягом 90-х років відбулося суттєве оновлення адміністративних приміщень лісових підприємств, які досталися у спадок після Радянського Союзу. Проте в останні роки цей процес в силу об’єктивних причин став менш інтенсивним. Зокрема, якщо обсяги продукції зросли у 8,5 разів, то вартість основних фондів (засобів): протягом періоду 2000–2013 рр. зросла у 3,7 разів до 3175 млн грн. Ступінь зносу основних фондів становить 51 %. Зокрема, лісозаготівлі в Україні в значній мірі здійснюються з використанням морально та фізично застарілого обладнання, що негативно впливає на економічні показники підприємств і має негативні екологічні наслідки для екосистем, особливо в гірських регіонах Карпат. В останні роки спостерігається певне пришвидшення введення в дію нових основних засобів, що головним чином пов’язано із будівництвом лісових доріг та канатними установками для повітряного трелювання деревини.
На даний час в Україні відсутня стратегія та державна підтримка переходу на сучасні технології проведення лісогосподарських заходів, зокрема, із застосуванням харвестерів та форвардерів. В цьому плані доцільно вивчити і наслідувати позитивний досвід Білорусі, де була розроблена та реалізована державна програма підвищення рівня механізації лісового господарства, в результаті чого лісгоспи були забезпечені сучасною лісовою технікою.
6.4. Оборотні засоби у лісовому господарстві
Фінансова стабільність підприємств лісового господарства, їх здатність якісно і вчасно виконувати заплановані лісогосподарські заходи залежить від забезпеченості оборотними засобами. Деякі види діяльності такі як створення лісових культур, охорона та захист лісу повинні проводитися у досить стислі терміни і підприємства вчасно повинно мати ресурси для цього.
Важливу роль у стабільності підприємств грають своєчасність розрахунків з постачальниками та споживачами. На початок 2013 р. в цілому по Держлісагентству нараховувалось 221,5 млн грн дебіторської заборгованості та 623,9 млн грн кредиторської заборгованості. Це становить суттєву частину загального фінансування – 9,7% та 27,5% відповідно. На кінець 2013 р. ця ситуація не змінилася – отже підприємства вимушені при необхідності своєчасного проведення робіт та виплати зобов’язань залучати кредитні ресурси, які в Україні є дуже дорогими і досить обмеженими. Треба зазначити, що дана проблема не є новою – кредиторська та дебіторська заборгованість поступово
зростала починаючи з 2001 року, а після фінансової кризи 2008 року щорічно збільшувалась на 10-12 %.
Типовою особливістю лісового господарства є виконання робіт на великих площах та відстанях та високий рівень механізації робіт, а отже вартість паливно-мастильних матеріалів суттєво впливає на економічні показники діяльності. В 2013 р. підприємства Держлісагентства використали 43,5 тис т світлих нафтопродуктів на суму 451,4 млн грн. Загальна кількість витрачених нафтопродуктів визначається обсягами реалізації, тоді як суттєві регіональні особливості відсутні. Частка вартості витрачених на ведення лісового господарства світлих нафтопродуктів в загальній сумі реалізації продукції становить 8-9%. У 2014 році в результаті знецінення гривні та економічної кризи ціни на нафтопродукти зросли на 30-50 %, що збільшить цю частку у вартості кубометра продукції.
6.5. Продуктивність праці
Продуктивність праці визначається ступенем використання трудових ресурсів, кваліфікацією кадрів і рівнем організації виробництва та праці. Показник кількості заготовленої деревини у розрахунку на одного штатного працівника у лісовому господарстві в Україні – 395 куб. м нижчий ніж в таких країнах як Білорусь – 428, Чехія – 860 і значно нижчий ніж в Німеччині –1519. Серед причин цього можуть бути названі застарілі технології вирощування лісів (не використовується контейнеризований посадковий матеріал, що дозволяє зменшити кількість доглядів за культурами, просторова структура штучних лісів, зокрема ширина міжрядь, не адаптована для застосування лісових машин), низький рівень механізації окремих операцій, відсутність масового використання харвестерів та форвардерів, а також несприятлива породна структура лісів, яка вимагає ручної праці з використанням бензопил. Можна припустити, що нелегальні рубки, які не відображаються у статистиці, також можуть негативно впливати на цей показник.
У вартісному вимірі продуктивність праці у 2013 р. в середньому по підприємствах Держлісагентства суттєво зросла протягом 2010–2013 рр.: з 59,0 до 111,3 тис грн на одного працівника. В різних природних та економічних умовах цей показник може суттєво відрізнятися від середнього. Найбільше значення у Поліссі – 156,5 (змінюється по окремих ОУЛМГ від 127,7 до 176,7 ), в Лісостепу та Карпатах – 120,6–124,1. У Степу значно нижчий – 30,0 тис грн. Проте в передових підприємствах, наприклад в Стрийському ЛГ він досягає 693,4 тис грн, що свідчить про наявність можливість подальшого збільшення продуктивності праці.
Статистичні дані свідчать, що існують значні резерви у підвищенні продуктивності. Наприклад у 2013 р. по більшості ОУЛМГ продуктивність праці зросла на 10-20% у порівнянні з 2012 р., по окремих підприємствах на 21-25 % і навіть на 65% по Херсонському ОУЛМГ. Зростання вартісного показника продуктивність праці, в першу чергу у Степовій зоні, пов’язано із успішним розвитком напряму вирощування та реалізації декоративного посадкового матеріалу, що є відносно новою діяльністю для лісових підприємств. Певну роль у зростанні показників продуктивності грає скорочення штатного персоналу, яке спостерігається останні роки.
6.6. Персонал підприємств. Кваліфікація кадрів
Зайнятість у лісовому господарстві відносно рівномірна по країні і приблизно відповідає площі лісів окремих природних зон: в Поліссі в лісовому господарстві зайнято 30,7% всіх працюючих на підприємствах Держлісагентства, Лісостепу – 29,6%, Карпатах – 22,2%, Степу – 17,5%. Протягом останніх років кількість працюючих у лісовому господарстві постійно зменшувалась. Якщо у 90-х роках тільки на підприємствах Держлісагенства (раніше Міністерства лісового господарства України) у лісовому господарстві працювало до 96 тис осіб, то у 2008 році – 67,8, 2009 – 57,4 тис, 2012 р. – 53,3 тис, 2013 – 49,9 тис штатних працівників. Це є негативною тенденцією адже кваліфікований персонал завжди був запорукою високого рівня ведення лісового господарства в Україні. Особливості природних умов України та історичні традиції лісового господарства вимагають значної кількості працюючих. В першу чергу, це стосується процесу штучного відтворення лісів, який переважає в країні і включає весь цикл трудомістких лісокультурних робіт від збору та підготовки насіння, вирощування сіянців у розсаднику, посадку лісових культур та догляд за ними протягом 3-5 років. Технологія інтенсивного лісівничого догляду за молодняками сосни та дуба, яка триває протягом 5-10 років також вимагають багато ручної праці з метою забезпечення переваги головних порід у породному складі. Ці роботи проводяться на десятках тисяч гектарів. Отже відповідна кадрова політика є важливою умовою забезпечення відтворення лісів та економічного зростання галузі. Інший шлях – це збільшення частки механізованих робіт, що дозволить компенсувати відсутність робочих рук.
Рівень професійної освіти у лісовому господарстві задовільний. На підприємствах Держлісагентства на посадах керівних працівників і спеціалістів працюють 23 тис. осіб (46,2%), з яких 68% мають відповідну фахову вищу освіту. Зростаючою та невирішеною проблемою є фахова підготовка робочих зайнятих на лісогосподарських роботах за контрактом. До даного часу не існує законодавчої вимоги щодо обов’язковості мати начальну лісівничу освіту для виконання робіт у лісовому господарстві.
6.7. Заробітна плата
На даний час заробітна плата є одним з головних чинників, який оцінюється працівником при прийнятті рішення щодо працевлаштування у лісове підприємство. Раніше лісові підприємства сприяли виділенню деревини за собівартістю для будівництва будинків молодим фахівцям, а також надавали підтримку працівникам у веденні підсобного сільського господарства (корма для домашньої худоби, техніка для обробітку ґрунту тощо) проте зараз така підтримка практично відсутня. У 2013 р. в середньому по підприємствах Держлісагентства заробітна плата складала 3027 грн коливаючись від 3234 грн у Поліссі (2978-3531) до 2987 грн у Карпатах та 2385 грн у Степу. При цьому у окремих підприємствах рівень заробітної плати був або вдвічі вище середнього – 6669 грн (Стрийське ЛГ) та 5543 грн (Вищедубечанське ЛГ), або значно нижчий – 2001 грн у Купянському ЛГ. Суттєве значення у цьому грає організація менеджменту підприємства та управлінські навички керівника. Зростання обсягів реалізації деревини та продуктивності праці забезпечило зростання заробітної плати протягом 2012 – 2013 рр. на 8-10% по всіх підприємствах. У 2014 році через 40% девальвацію гривні рівень реальних доходів громадян суттєво зменшився по відношенню до твердих валют. Це буде стимулювати підприємства збільшувати експорт у випадку якщо ціни на деревину на внутрішньому ринку не зростуть до рівня експортних.
Вчасності виплати заробітної плати і відсутності її затримок приділяється багато уваги з боку центрального уряду та органів виконавчої влади, а заборгованість по заробітній платі є одним з економічних показників за яким підприємства звітуються щомісячно і який жорство контролюється. В цьому плані підприємства Держлісагентства працюють ефективно і станом на 31 грудня 2013 року не мали заборгованості із виплати заробітної плати. Враховуючи, що на даний момент виплата заробітної плати в лісоресурсних регіонах забезпечуються із власних коштів підприємств, тобто з надходжень з реалізації продукції, важливою умовою вчасності соціальних виплат є плановість та безперервність проведення лісівничих заходів та своєчасність реалізації деревини.
В рамках розробки лісової політики важливо створити механізми які б мінімізували випадки порушення лісівничих вимог при проведенні рубок догляду та санітарних рубок з метою отримання деревини з вищою комерційною вартістю. Головним завданням лісових підприємств повинно бути вирощування насаджень до віку головної рубки, а не отримання більш як половини прибутку з проміжного користування та санітарних рубок. Максимальний прибуток повинен отримуватись у віці головного користування, отже дерева майбутнього та допоміжні дерева повинні бути недоторканими у процесі догляду за насадженнями. Важливу роль у поверненні в основу ведення лісового господарства лісівничих засад може зіграти курси підвищення кваліфікації, які регулярно проходять працівники всіх рівнів, а також проведення спеціальних навчань персоналу, щодо дотримань лісівничих вимог при проведенні відводів у рубки.
6.8. Собівартість і ціноутворення на продукцію лісового господарства
Конкурентоспроможність лісових підприємств залежить, головним чином, від собівартості деревини та її відпускної ціни на ринку. Ціна знеособленого кубічного метра деревини є комплексним показником економічної кінцевої економічної ефективності підприємства оскільки вона включає суму повних витрат лісозаготівель та визначеного підприємством прибутку. Регіональні особливості, зокрема природні умови та умови ведення лісового господарства, деревна порода, що заготовлюється також впливають на цей показник.
У 2013 р. на підприємствах Держлісагентства ціна знеособленого кубометру заготовленої деревини в середньому становила 359,3 грн при коливанні від 133 грн в Херсонському ОУЛМГ до 435 грн в Рівненському ОУЛМГ, а середня ціна знеособленого кубометру реалізованої деревини на 4% вище – 375.4 грн. Протягом 2010-2013 рр. вартість знеособленого кубометру заготовленої деревини збільшилась у 1,6-1,8 разів. В той же час, низька різниця між знеособленою вартістю заготовленої деревини та ціною на реалізацію свідчить про високу собівартість лісозаготівель та слабкий ринок, через що підприємства вимушені встановлювати мінімальну ціну. Також добре помітна різниця між такими лісоресурсними регіонами як Полісся та Лісостеп та малолісним Степом, що повинно бути враховано при перерозподілі фінансування між підприємствами зазначених зон.
Ціноутворення на внутрішньому ринку здійснюється з урахуванням собівартості продукції, пропозиції та попиту на неї на аукціонних торгах, інших факторів. Структура собівартості продукції суттєво змінюється в залежності від природної зони та економічних умов. На даний час у лісовій галузі ціноутворення і рентабельність не обмежуються адміністративно, як це було у роки планової економіки при СРСР. Фіксовані ціни, які визначаються за погодженням з місцевими державними адміністраціями, використовуються тільки при реалізації дров паливних місцевому населенню. В середньому ціна на ділову деревину в Україні складається із заробітної плати (23-43%), податків (35-40%), господарських витрат ( 9-12%) та прибутку (4-5%). В залежності від місця реалізації ціна збільшується на 7% (в межах 100 км від підприємства) або 24 % – інша область (Подкорытов, 2014).
В останні роки Держлісагенство здійснило ряд кроків по створенню прозорої системи аукціонних торгів деревиною з метою вирівнювання попиту та пропозиції та оптимізації цінової політики лісових підприємств. Зокрема, було затверджено «Положення про аукціонні троги деревиною в Україні». Проте учасники аукціонних торгів часто критикують їх організацію, де, як вважають багато фахівців, присутні корупційні складові. Аукціонні ціни постійно зростають, тоді як ціни на деревину призначену для експорту штучно знижувались, що не відповідає динаміці цін на деревину в Європейському регіоні. При цьому експортні ціни регулюються в ході прямих перемовин між імпортерами круглих лісоматеріалів та ДП «Укрлісконсалтинг» і повинні бути не меншими ніж ціни останнього аукціону.
Головними проблемами внутрішнього ринку деревини України вважається розбалансування обсягів пропозиції та попиту. Тому важливим кроком на шляху поліпшення економічного становища лісових підприємств є впровадження постійної електронної системи торгів, як це реалізовано в Польщі, Туреччині та інших країнах.
6.9. Фінансування лісового господарства
Згідно статті 98 Лісового кодексу України видатки на підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів, їх відтворення і охорони здійснюються за рахунок: а) державного бюджету та власних коштів підприємств, установ і організацій лісового господарства – щодо лісів державної власності; б) місцевого бюджету та власних коштів підприємств, установ і організацій лісового господарства – щодо лісів комунальної власності; в) власних коштів власників лісів – щодо лісів приватної власності. Видатки на зазначені заходи можуть здійснюватися за рахунок інших джерел, не заборонених законом. Видатки на підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів державної і комунальної власності, їх охорону, захист і відтворення фінансуються шляхом цільового виділення коштів державного та місцевих бюджетів для реалізації загальнодержавних, державних і регіональних (місцевих) програм ведення лісового господарства, головною з яких є державна цільова програма «Ліси України».
Протягом років після отримання незалежності частка видатків лісового господарства, яка фінансується з державного бюджету постійно знижувалась і у 2013 р. досягла 22% в цілому по галузі. Розподіл цих коштів є дуже нерівномірний. Більшість успішних, з економічної точки зору лісових підприємств Полісся та Карпат, частина підприємств Лісостепової зони повністю відмовились від бюджетного фінансування і ведуть лісове господарство за рахунок власних коштів, отриманих від продажу лісових продуктів.
Згідно законодавства фінансування лісового господарства має здійснюватись з наступних джерел (в дужках фактичний розподіл коштів спрямованих на ведення лісового господарства у 2013 р. в сумі 2263,2 млн. грн):
1. Централізовані кошти
a. Кошти загального (21,1%) та спеціального фонду (0,5%) державного бюджету;
b. Кошти місцевих бюджетів (0,5%);
2. Власні кошти
a. Виручка від реалізації лісової продукції, товарів та послуг (79,6%);
b. Кошти від реалізації майна та оренди основних засобів (1,1 млн грн);
У 2009 р. загальна сума видатків державного бюджету на ведення лісового та мисливського господарства по Держлісагентству склала 477,6 млн грн, а у 2013 році зросла до 630,8 млн грн, проте це складає тільки 44,7% від обсягу фінансування в рамках програми «Ліси України».
Пріоритетними напрямками Держлісагенства, які фінансуються з центрального бюджету, є ведення лісового і мисливського господарства, захист лісів, лісорозведення, на що виділяється 60,4 % загального бюджетного фінансування. Значна частка фінансування спрямовується на створення захисних лісових насаджень та полезахісних смуг – 19,2%, оскільки лісовідновлення та лісовідтворення в Україні є одним з пріоритетних напрямків ведення лісового господарства. Частка видатків, яка спрямовується на утримання управлінського апарату становить 7,3%. На підготовку кадрів для лісового господарства вищими навчальними закладами 1 і II рівнів акредитації (лісові коледжі, які готують бакалаврів лісового господарства) спрямовується 7,2% бюджетного фінансування.
Держлісагенство забезпечує охорону трьох тисяч об’єктів природно-заповідного фонду загальною площею 1,2 млн. га. Їх площа становить 15,8% загальної площі лісів Держлісагенства або близько 35% природно-заповідного фонду лісів України. На їх фінансування виділяється 4,3 % від загальної суми видатків на ведення лісового господарства по Держлісагентству. Зокрема у 2009 році – 21,5 млн грн або 17,2 грн на один гектар заповідної території на рік. Це виглядає недостатнім для організації повноцінної системи охорони лісів. Фактично фінансується зарплата керівництва та персоналу заповідних територій, тоді як кошти на природоохоронну діяльність дуже обмежені.
Решта коштів спрямовується на фінансування наукових досліджень у сфері розвитку лісового господарства та підготовку наукових кадрів у сфері лісового господарства (1,6 %). Треба констатувати, що всі перераховані напрямки діяльності фінансуються недостатньо, що в значній мірі консервує стан лісового господарства і не сприяє його розвитку та осучасненню. Зокрема, відсутність фінансування наукових досліджень не дозволяє в повній мірі зрозуміти поточний вплив змін клімату на стійкість лісів та їх продуктивність, своєчасно виділити майбутні негативні впливи та розробити відповідні корегуючи заходи. Також недостатньо фінансується лісовпорядкування та інформаційне забезпечення лісової галузі, яке в даний момент відстає на 20-30 років від рівня розвинутих країн. В Україні до цього часу відсутня точна електронна карта лісів. Відсутність інформації щодо лісових ресурсів та їх якості, екологічного стану лісів не дозволяє оцінювати обсяги виконання лісами екологічних або невагомих функцій лісу, таких як накопичення вуглецю, хімічного та радіоактивного забруднення.
На даний час, головним джерелом для ведення лісового господарства в цілому по Україні є власні кошти підприємств, які формуються від реалізації продукції лісозаготівель. Протягом 2000-2013 рр. частка від даної діяльності практично не змінювалась і коливалась на рівні 84-88% від загальних обсягів продукції, робіт та послуг лісового господарства. Згідно статистичних даних переважна більшість заготовленої деревини 88-89% є ліквідною.
В останні роки зростає економічна роль у лісовому господарстві недеревної продукції лісу. Хоча у відсотковому відношенні частка лісозаготівель у загальному обсязі продукції практично не змінилася, проте у кількісному вимірі обсяг реалізації недеревної продукції збільшився майже втричі: з 243,2 млн грн. у 2005 році до 667,5 млн грн у 2012 році. Це зумовлено збільшенням надходжень за рахунок реалізації декоративного садивного матеріалу та так званих «новорічних ялинок». В окремих регіонах (Карпатські області та Західне Полісся) важливу частку власних коштів надає реалізація недеревної продукції лісу у переробленому вигляді (гриби, лісові ягоди, мед). Все більшу роль відіграють надходження від мисливського господарства. Для збільшення доходів підприємств було започатковане відкриття торгової мережі «Лісовичок», метою якої є пряма реалізація недеревної продукції лісу споживачеві.
Природні та соціально-економічні умови зумовлюють суттєву різницю у економічних показниках лісових господарств в окремих природних зонах. Частка загальної площі лісів в окремих зонах коливається від 19,7 % у Степу до 26,8–32,0% у Лісостепу та Поліссі відповідно, а частка загальної суми фінансування на ведення господарства відповідає площі лісів окремих зон – 19,5%, 30,92% та 27,17% відповідно. В Поліссі, Лісостепу та Карпатах власні кошти становлять від 85,0 до 93,7 % від загального обсягу фінансування лісового господарства (табл. 6.1), в Степу – 39,8% (табл. 6.1). Решта видатків фінансується переважно із загального фонду держбюджету та в незначній мірі з інших джерел.
Таблиця 6.1 – Загальна площа земель, які перебувають у користуванні та частка фінансування лісового господарства у природних зонах України, (2013)
Коефіцієнт кореляції площі лісів і загального фінансування лісового господарства по всіх ОУМЛГ становить r=0,92. Структура фінансування лісового господарства у різних природних зонах різна: частка власних коштів найбільша у Лісостепу (33%), Поліссі (32%) та Карпатах (25 %), а найменша у Степу – в середньому – 10%. Відповідно бюджетне фінансування в певній мірі спрямовано на вирівнювання фінансування по природних зонах: в Степу його частка сягає 60%, а в Лісостепу – 22,4. Необхідно зазначити, що картина стає більш складною при аналізі показників на рівні ОУЛМГ (рис. 6.2).
Високий коефіцієнт кореляції між площею лісів та часткою власних коштів (r=0,90) вказує на те, що навіть у Степовій зоні, де більшість лісів не є можливими для експлуатації лісові підприємства отримують від 28 до 34% власних коштів, головним чином, від рубок догляду, санітарних та інших рубок, а також послуг. Виключенням є Кіровоградська область – де частка власних коштів від загального фінансування становить 71,7 % за рахунок значної площі лісів можливої для експлуатації (29,5%) та Луганська область де зазначені показники становлять – 42% та 15,5 відповідно.
/ Тип графика выбран не удачно. Готовя графики указывайте названия осей иначе они останутся не понятыми. М.П./
Всього спрямовано на фінасування ЛГ, дес. млн. грн
Загальна площа земель, які перебувають у постійному користуванні
Власні кошти, дес. млн. грн
Отримано із загального фонду державного бюджету, дес. млн. грн
Рис. 6.2 – Загальна площа земель, які перебувають у користуванні та частка фінансуваня л.г. в окремих ОУЛМЛ (2013)
Отже існуюча система фінансування змушує лісові підприємства, розташовані у Степовій зоні, де ліси характеризуються низькою продуктивністю та якістю, доступні запаси комерційної деревини в степу значно нижчі, а їх переважними функціями є захисні та рекреаційні, вишукувати додаткові можливості для отримання власних коштів з метою виплати всіх податкових та соціальних зобов’язань. Це може призводити до необґрунтованої вирубки і погіршання їх захисних властивостей. Це потребує розробки більш чітких критеріїв для перерозподілу бюджетного фінансування між окремими областями та підприємствами.
В межах природних зон економічні результати окремих обласних управлінь також суттєво коливаються. Так, показник кількості зароблених власних коштів на 1 га можливих для експлуатації земель Рівненського ОУЛМГ в 1,5 разів вище ніж Волинського, Харківського ОУЛМГ – в 1,9 – 2,3 рази вище ніж Сумського та Черкаського, а Закарпатського в 1,5–2,8 разів вище ніж Івано-Франківського та Львівського. Причинами цього є певна неоднорідність природних та економічних умов в межах адміністративних областей та різна ефективність управління окремими підприємствами та обласними управліннями. Наведений аналіз свідчить про те, що регіональні особливості повинні бути враховані при розробці національної лісової політики. Також очевидна необхідність розвитку регіональної лісової політики.
Важливим додатковим джерелом покриття витрат поточної діяльності у лісовому господарстві є кредити. В Україні кредитні ресурси у лісове господарство надходять у вигляді короткострокових та довгострокових кредитів фінансових установ. Кредити переважно спрямовуються на поповнення обігових коштів під заставу лісопродукції. У 2013 р. лісогосподарськими підприємствами розташованими у Поліссі, Лісостепу та Карпатах було залучено 30,03 млн грн кредитів овердрафт та короткострокових кредитів, що становить 1,3% від загальної суми спрямованої на ведення лісового господарства. Це вказує на недостатню фінансову стабільність окремих підприємств, які в певний період не мають коштів для своєчасної виплати зобов’язань. В фінансово стабільних підприємствах керівництво намагається створити певний запас коштів на випадок виникнення форс-мажорних ситуацій економічного характеру.
Тільки незначна частка кредитів має інвестиційний характер та спрямована на оновлення обладнання. На даний час лісове господарство не є привабливим сектором для довгострокових інвестицій через високі ризики їх втрати. Наприклад, пілотний проект Світового банку спрямований на отримання екологічних інвестицій під створення лісів в рамках проекту Світового Банку «Розробка проекту заліснення територій забруднених радіонуклідами для Біокарбонового Фонду» (2006-2008 рр.) не був успішно реалізований через недосконалість законодавства, невирішеність питань власності на землю та відсутність співпраці між різними відомствами.
6.10. Оподаткування лісового господарства
Лісові підприємства в Україні в рамках ведення лісового господарства сплачують податки, збори (за використання лісових ресурсів) та відрахування (пенсійні, соціальні та інші) які визначаються Податковим кодексом України та рядом нормативних документів. Податкова система України протягом останніх 20 років постійно реформувалась, що погіршувало можливості для довгострокового економічного планування діяльності лісової галузі. Згідно оцінок Світового банку і аудиторської компанії Price Water House С. податкова система України залишається однією з найгірших у світі, стимулює корупцію і характеризується складною системою адміністрування та великою кількістю податків. Остання редакція Податкового кодексу була прийнята Верховною Радою України у грудні 2010 р., проте протягом останніх 4 років в нього вносились постійні зміни, зокрема і в частині, яка стосується лісового господарства.
На даний час близько 98% суми сплачених податків підприємствами Держлісагентства надходить у вигляді наступних платежів: 1) єдиний соціальний внесок (50,8%); 2) збір за спеціальне використання лісових ресурсів (розподіляється між державним бюджетом та місцевими бюджетами) (20,5%); 3) податок з доходів фізичних осіб (17,7%); 4) податок на прибуток (5,8%) ; 5) податок на додану вартість (3,2%) (рис. 6.3).
Протягом 2010-2013 рр. загальна сума виплачених податків та зборів зросла з 1151,3 мільйонів грн до 1454,5 мільйонів гривень або на 26,3%. В структурі платежів протягом 2001-2013 рр. в абсолютному вимірі найбільше зросли єдиний соціальний податок (раніше внески до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування), збір за спеціальне використання лісових ресурсів та податок з доходів фізичних осіб – в 7,7 – 8,8 рази. В цілому податкове навантаження, яке підприємства сплачують за штатних робітників (єдиний соціальний внесок та податок на прибуток фізичних осіб) безпрецедентне – 68,6% від всіх податкових платежів. Така структура податків стимулює підприємства до скорочення штатного персоналу. На даний час з метою зменшення витрат на утримання персоналу, більшість лісових господарств за прикладом європейських країн перейшли на залучення малих приватних підприємств, які знаходяться на спрощеній системі оподаткування до проведення лісогосподарських робіт (лісозаготівлі, трелювання і вивезення деревини, садіння лісових культур тощо). З прийняттям останньої редакції Податкового кодексу України використання суб'єктів підприємницької діяльності, що знаходяться на спрощеній системі оподаткування ускладнилось, тому відбувається перехід на користування послугами суб'єктів підприємництва, які перебувають на загальній системі оподаткування.
(график удивителен тем, что подписи представлены сразу на двух языках. Вообще бухгалтерия Гослесагентства использует гораздо более удачные графики динамики налоговых поступлений М.П.)
Рис. 6.3 – Багаторічна динаміка податків, платежів та зборів виплачених підприємствами Держлісагентства
Важливо оцінювати та контролювати економічний тиск на підприємства, що стимулює скорочення ними штатних працівників в рамках необхідності досягнення цілей сталого управління лісами. цілей Тенденція зменшення штатного лісогосподарського персоналу характерна не тільки для України. Аналогічні процеси відбувались у Росії після прийняття нового Лісового Кодексу у 2009 році, що призвело тоді до суттєвого скорочення лісової охорони. Наслідки не забарилися. У 2010 році масові лісові пожежі охопили Європейську частину Росії в яких загинули люди, вогнем було знищено близько 60 населених пунктів, а торф’яні пожежі під Москвою призвели до різкого погіршення якості повітря і негативних медичних наслідків для населення.
При використанні досвіду Польщі в якості базового сценарію реформування лісового господарства в Україні необхідно також враховувати
такі особливості лісового господарства України як більша посушливість клімату, а отже вища пожежна небезпека лісів, вища частка сільського населення в Україні та важливе значення лісового господарства для розвитку сільських територій. Низька кваліфікація робітників малих приватних підприємств, що проводять за контрактами лісогосподарські роботи, в першу чергу рубки догляду та лісокультурні роботи, порушення ними правил безпеки праці також є суттєвою проблемою про що свідчить досвід добровільної сертифікації лісових підприємств за системою FSC. На даний час в Україні відсутня система професійної підготовки контрактників для роботи у лісовому господарстві.
Наступним за значимістю податком у лісовому господарстві є збір за спеціальне використання лісових ресурсів, який також регламентується Податковим Кодексом України. На даний час об'єктом оподаткування збором є: деревина, заготовлена в порядку рубок головного користування; деревина, заготовлена під час проведення заходів: а) щодо поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей (у деревостанах віком понад 40 років – рубки догляду за лісом, вибіркові санітарні рубки, вибіркові лісовідновні рубки, рубки, пов'язані з реконструкцією, ландшафтні рубки і рубки переформування; незалежно від віку деревостанів – суцільні санітарні та суцільні лісовідновні рубки); б) з розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв'язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо; в) другорядні лісові матеріали (заготівля живиці, пнів, лубу та кори, деревної зелені, деревних соків та інших другорядних лісових матеріалів, передбачених нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства); г) побічні лісові користування (заготівля сіна, випасання худоби, заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, збирання лісової підстилки, заготівля очерету та інших побічних лісових користувань, передбачених нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства); д) використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт.
Величина збору визначається за ставками на заготівлю деревину, які диференційовані за: 1) лісотаксовими поясами (до І поясу віднесено усі ліси, за винятком лісів Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької областей та лісів гірської зони Львівської області, до II поясу – усі ті, що не віднесені до І поясу; 2) лісотаксовими розрядами (встановлюються для кожного кварталу виходячи з відстані між центром кварталу і найближчим складом лісозаготівельника або пункту відвантаження деревини залізницею на км: 1-й – до 10; 2-й – 10,1-25; 3-й – 25,1-40; 4-й – 40,1-60 та 5-й – 60,1 і більше; 3)деревними породами; 4) за поділом деревини на ділову і дров'яну та категоріями крупності деревини (крупна; середня; дрібна). Ставка встановлена для одного щільного кубічного метра деревини для ділової деревини без кори, та дров'яної – в корі.
Платниками збору за спеціальне використання лісових ресурсів є юридичні особи, яким надано в постійне користування земельні ділянки лісового фонду. Сума збору обчислюється постійними лісокористувачами та проставляється в лісорубних квитках. Збір сплачується щокварталу рівними частинами від суми, що зазначена у дозволі, до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом. Збір за такі види спеціального використання лісових ресурсів, як заготівля деревини від рубок головного користування стягується до державного, а за інші види – до місцевих бюджетів. Відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" усі ресурсні платежі, в т.ч. збори за спеціальне використання лісових ресурсів мають спрямовуватися на виконання робіт по відтворенню, підтриманню цих ресурсів у належному стані. Проте на практиці такого не відбувається – лісові підприємства платять збір за спеціальне використання лісових ресурсів у місцевий та державний бюджети, натомість отримують незначне фінансування з тільки з державного бюджету не пов’язане із обсягом сплачених податками. Відповідно, лісові господарства не мають додаткових стимулів у підвищенні продуктивності та якості лісів і здійсненні об’єктивної матеріально-грошової оцінки лісосічного фонду. Варто змінити цю систему та спрямовувати кореневу плату до спеціального фонду, який використовувати виключно в цілях лісового господарства, будівництва доріг, лісовідтворення та лісорозведення, охорони та захисту лісу. На даний час мета даного податку, як такого, що спрямований на фінансування відновлення лісових ресурсів в Україні не досягається. Також відсутня науково-обґрунтована методика визначення ставки збору за спеціальне користування лісовими ресурсами. В розвинутих країнах остання визначається на основі рентної концепції, згідно якої її рівень залежить від ринкових цін на лісоматеріали і продукцію з деревини, що забезпечує можливість дійсно конкурентного встановлення ринкових цін.
З 2014 р. відбулася суттєва зміна порядку збору цього податку. Згідно із Законом України від 19.12.2013 № 713-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставок окремих податків", ставки збору за спеціальне використання лісових ресурсів було збільшено у 2 рази. Економічні наслідки такого збільшення можна буде оцінити за результатами 2014 року. В той же час, згідно прогнозів Держлісагентства збільшення ставки збору призведе до зростання цін на деревину, на вироби з деревини (меблі, ДВП, ДСП, папір), спаду обсягу реалізації продукції, погіршення умов господарювання деревопереробних підприємств України. Внесені також зміни до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок податків і зборів з урахуванням індексу цін виробників промислової продукції, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 978 у 2014 році прогнозований на рівні 108,6 відсотка. Враховуючи зазначені зміни до Закону, лісогосподарські підприємства мають збільшити ставки збору за спеціальне використання лісових ресурсів ще на 8,6%. Отже, ставка збору зросте на 208,6%. У зв’язку із підняттям ставок збору за спеціальне використання лісових ресурсів очікується, що лісогосподарські підприємства будуть змушені збільшити ціни на лісопродукцію, в тому числі і на 10-20 % на дрова для орієнтовно 400 тис мешканців сільського населення, яке характеризується мінімальним рівнем доходів. У такому випадку необхідні компенсаційні заходи для сільського населення, що використовує дрова як основний засіб опалення житлових приміщень взимку.
Згідно висновків Держлісагентства не всі лісові підприємства здатні адаптуватись до таких змін оскільки підприємства в основному забезпечували діяльність за рахунок власних надходжень від реалізації лісопродукції та продукції переробки. Збільшення ціни на деревну продукцію прогнозовано призведе на зменшення попиту, зменшення реалізації і власних надходжень підприємств. Подальші сценарії розвитку будуть залежати від ринкової кон’юнктури та фінансових спроможностей сектору дерево переробки. В деяких регіонах через низький попит на деревину можливе зростання незаконних рубок, нелегального обороту лісо продукції. При розвитку песимістичного сценарію підприємства змушені будуть зменшувати заготівлю та переробку деревини, що призведе до погіршання економічного становища лісової галузі та скорочення працівників лісового господарства орієнтовно на 25 % або 15 тисяч робочих місць. Можливими наслідками цього може бути втрата коштів від несплати податків та внесків із оплати праці до бюджету та державних цільових фондів у сумі понад 312 млн. гривень, зростання видатків бюджету на виплату допомоги по безробіттю на суму понад 400 млн. гривень. В лісовому господарстві скорочення працівників призведе до зменшення обсягів лісогосподарських заходів і заготівлі деревини, зменшенню обсягів лісовідтворення та лісорозведення осінню 2014 р. на площі 22,2 тис. га. Вплив таких змін на галузь вимагає постійного економічного моніторингу з метою вчасного попередження вимивання обігових коштів підприємств і банкрутств підприємств.
6.11. Висновки
В цілому, треба констатувати, що протягом 2010–2013 рр. відбулося значне підвищення податкового навантаження на лісові підприємства Держлісагентства. Наприклад, єдиний соціальний внесок та податок з доходів фізичних осіб зросли на 29–32% у 2013 р по відношенню до 2010 р. Найвище зростання в абсолютному та відносному значеннях відбулося за показником збору за спеціальне використання лісових ресурсів – 75%. При цьому заготівля деревини зросла на 12%, в тому числі від РГК – тільки на 7%. За вказаний період зросла вартість знеособленого обсягу метру кубічного деревини також (143%) і ціна на деревину на внутрішньому ринку (на сосновий пиловник – на 127%), тоді як ціна на експортовану деревину не змінилася суттєво. Обсяг реалізованої продукції та послуг зріс на 153%. Чистого доходу (виручки) від реалізації продукції отримано 5632,8 млн. грн., що на 9,7% більше ніж у 2012 р. Чистого прибутку підприємства за 2013 рік отримали 101,5 млн. грн., що на 11,1 млн. грн. більше обсягу минулого року. При цьому чисельність штатних працівників за цей період зменшилась на 18%. Той факт, що лісові підприємства успішно витримали такі зміни податкового законодавства вказує на те, що протягом вказаного періоду Держлісагентству вдалося мобілізувати певні резерви та досягнути зростання економічної ефективності своєї діяльності.
Дані успіхи можуть вважатися такими, що досягнуті в рамках сталого управління лісами у випадку існування доказів суворого дотримання лісівничих вимог та правил при проведенні всіх видів рубок та забезпечення виконання лісами різних категорій їх цільових функцій. Проте сучасний стан лісів України, який є результатом численних змін нормативного регулювання та економічних рамок діяльності лісового господарства, протягом останніх десятиріч не може характеризуватись як задовільний. Це доводить нижчий на запас деревини у віці головного користування у порівнянні із запасом цільових еталонних насаджень, значна частка насаджень з недопустимо низькою участь головних порід у складі мішаних насаджень та незадовільна товарна структура насаджень.
