Олені з Балтії

Ентузіаст мисливської справи Дмитро Русанов поповнює поголів’я чотириногих красенів.

Наприкінці минулого року стараннями пана Дмитра на Сумщину приїхали ще 90 оленів.

– Наприкінці минулого року я придбав та заселив до нашої ферми ще 90 оленів. Придбали їх в країнах Балтії – Литві та Латвії. Це всі самиці. І я сподіваюсь, що багато з них уже покриті. Тож невдовзі чекатимемо на приплід й від нових поселенок, – розповідає Дмитро Русанов. – Родовід цих олениць досить таки цікавий. Це далекі нащадки німецьких благородних оленів, які були завезені до балтійських країнах ще у ХVІІІ–ХІХ столітті. Ті олені успішно акліматизувались у країнах Балтії і утворили за ці століття нову – балтійську лінію родоводу оленів європейських.

Ці олені дещо відрізняються за екстер’єром, статурою, окрасом від своїх собратів, які мешкають, наприклад, в українських Карпатах або були завезені до вітчизняних мисливських господарств із заповідника «Асканії-Нови». «Балтійці» тендітніші – самці вагою близько 200 кілограмів, самиці – 120–150 кг. Буде у нас на фермі й балтійська племінна лінія поруч із новозеландською, румунською, австрійською, британською. І коли випускатимемо тварин у навколишнє середовище – буде теж оновлення крові популяції.

Дмитро Русанов каже – незважаючи на турботи, скрути та негаразди воєнного часу, ферма успішно працює.

– Нині у нас нараховується близько 700 особин оленя європейського. Щороку маємо приплід – плюс-мінус 80% від існуючого поголів’я. Тож поголів’я стале і постійно зростає, – зазначає Дмитро Русанов. – Також тримаємо більше ста особин лані європейської. І ланей у нас уже успішно закупляють мисливські господарства країни, зоо­парки тощо.

Зі свого особистого досвіду я дуже раджу всім ентузіастам лісівничої й мисливської справи України займатися розведенням лані. Це дуже цінний мисливський вид. По-перше, лань невибаглива в утриманні. Вона не боїться ані літньої спеки, ані суворих морозів. На відміну від козулі, яка взимку на глибокому снігу часто застуджується та потім гине, бо лягає самим тулубом на сніг, лань лягає на ноги, тож не застуджується. Гін ланей дуже цікаве та яскраве явище, яке не поступається ефектом гону оленя. Тварини сходяться наче на імпровізований «рицарський турнір», де самці затято рохкають та б’ються на очах у самок-«наречених». Таке захопливе видовище неабияк зацікавить і мисливця, і фотомисливця, і натураліста! За ціновою політикою трофейного полювання вартість ліцензії на лань неповинна перевищувати вартість козулі! Тож, на мою думку – в лані в Україні величезне майбутнє!

Дякуючи Богу та людям, воєнне вторгнення Росії на Сумщину тогоріч ніяк не зачепило нашу ферму. Хоча тварини відчувають близькість війни… бо поблизу нашої ферми вже гуляють вовки, приваблені запахом оленів. Але працюємо!

До речі, крім оленів і ланей Дмитро Русанов нині серйозно успішно розводить пернату дичину – диких гусок та качок-крижнів. Тож про досвід розведення водоплавних птахів та корисні практичні поради від Дмитра – читайте у наступних номерах видання.