Нічні вибухи в Долині

– Було пів на третю ночі. Почув гарчання пса, вибух, потім — ще один, крик дочки, їй десять років: «Мамо, знову стріляють!». Першою з дому вибігла жінка. У мене світло вмикається на фотоелементах, тож подвір’я вже було освітлене. Жінка побачила кров на землі, на паркані, нашу собаку Роксі, в якої була розірвана пащека. Щоправда, не помітила гранату, яка лежала поруч. Її побачив мій шварро, котрий ночував у нас і вибіг за жінкою. Він крикнув: «Граната!», і ми одразу затягнули дружину до хати.

«Розтяжка» на дверях

Це розповідь долинського підприємця голови Західноукраїнської асоціації деревообробників та лісозаготівельників Ігоря Соболевського про подію, яка сталася на його подвір’ї в ніч на 2 червня. Невідомі зловмисники повісили на вхідні двері його будинку «розтяжку» з двох гранат. Потім кинули на подвір’я третю.
— Думаю, їхній розрахунок був такий: я почую вибух, вибіжу на вулицю, і далі вже спрацюють гранати на «розтяжці», — припускає ігор Миколайович.
Коротко кажучи, готувалося вбивство. Щоправда, наразі за цим випадком порушено кримінальне провадження тільки за такими статтями ККУ, як… «хуліганство» та «незаконне поводження зі зброєю, боєприпасами тощо». Та версія потерпілого є вірогіднішою. Ну а трагедії завадили дві обставини — випадок та вірна собака турецький алабай Роксі.
Почнемо з випадку. Він полягає в тому, що одну з гранат зловмисники почепили на ручку дверей. Тільки вона виявилася ширшою за кільце, тож доводилося його розгинати, підлаштовуючи під конфігурацію клямки. Це їм вдалося, але не до кінця витягнувся шплінт, тому граната не вибухнула. Це й врятувало дружину, яка, вибігши надвір, стала поряд з нею.
А про вірну собаку Роксі, яка, по суті, врятувала людей ціною власного життя, ігор Миколайович говорив ледь не третину часу нашої розмови. Раз у раз показував її фотографії. Ось вона така, яка була — величезний пес вагою у 112 кілограмів білої масті з розумними очима. А через купу кадрів — те, що з нею сталося після нападу. Роксі стоїть в крові, бо вибухом їй розірвало пащеку.
— Вона підійшла до мене, ткнулася тим, що в неї залишилося, в ногу. Я сказав, щоби Роксі пішла до себе у вольєр. Вона послухалася, лягла там, стікаючи кров’ю. Щоби собака не мучилася, викликав ветеринара, котрий її усипив, — розповідає Ігор Соболевський. — В області більше ні в кого такої собаки не було. Цю породу вивели 400 років тому для охорони маєтків турецьких шейхів.

Роксі настільки була розумна, що хіба розмовляти не вміла. Дуже відчувала небезпеку. Якщо вважала, що мені чи комусь із сім’ї може щось загрожувати, то задом нас відштовхувала подалі від того об’єкта. І коли першого разу на моє подвір’я кинули гранати, вона, очевидно, зафіксувала у своїй пам’яті, що це загроз…

Річ у тім, що нападники знали про наявність на подвір’ї грізного пса і, готуючи новий замах, відволікли його подалі від того місця, де робили закладку. Та коли Роксі почула перший вибух, спрацював інстинкт і собака кинулася назад. Зловмисники вже встигли втекти, але, очевидно, вона нюхом відчула їх присутність коло дверей і стягнула звідти «розтяжку». Одна з гранат вибухнула, розтрощивши їй щелепи.
Коли ми приїхали на місце події, то побачили вирву на подвір’ї, все навколо було посічено осколками гранати — паркани, машина ігоря Миколайовича, а на той момент там ще був автомобіль його шварра, котрому також добряче дісталося, стіни будинку. Найгірше, що осколки гранати розтрощили вікно дитячої кімнати, де спала донечка ігоря Миколайовича. На момент нашого приїзду малечу вже відправили до бабусі. Залишився старший син, бо йому треба було складати іспити в школі.
За його словами, цього разу він не перелякався. Страшно було, коли першого разу на подвір’я кинули гранати. А тепер вже й ніби звик. Заспокоїв сестричку, яка, зрозуміло, була дуже перелякана, пробував заспокоїти маму. Потім його відіслали до будинку на другий поверх, бо ж у дворі ще була граната.
Дружина Руслана вже стомилася переповідати про цю подію.
— Почула, що сильно гавкав пес. Виглянула у вікно, а Роксі рветься на паркан. Кричу: «Роксі, Роксі!» і тут — сильний вибух. Але дивлюся, далі рветься і тут паде. Бачу, собака вся в крові. Спершу не зрозуміла чому. Тепер думаю, що вона вже була поранена, але ще намагалася нас захистити. і тут — другий вибух! Це все були секунди.
На той момент у будинку ще перебувала 87-річна мама ігоря Соболевського. Зрозуміло, що ця подія теж дуже налякала її. Але вона, як і дружина, у всьому підтримує сина. Та до цього ми ще повернемося. А наразі зазначимо, що нападникам дуже пощастило. Бо, як розповів ігор Соболевський, у кімнаті на другому поверсі, де він спить, є автомат. і звідти прострілюється все подвір’я. Та тієї ночі він спав в іншому помешканні. Почувши вибухи, побіг нагору за зброєю. Але зловмисники вже встигли втекти.

Невідомий предмет  у вигляді гранати

У нього вдома є спеціальна система оповіщення колег по асоціації, тож, незважаючи на нічну пору, всі місцеві члени цієї організації ще до приїзду міліції прибули на місце події. Все зазнимкували, зафіксували, щоби потім не було ніяких розмов про якісь там металеві уламки невідомого походження і таке інше. Бо це вже не перший замах на голову Західноукраїнської асоціації деревообробників. Спершу, як уже згадували в цьому матеріалі і як свого часу писала наша газета, йому просто на подвір’я кинули дві гранати. Потім було скоєно напад на одне з його підприємств. Сторожа так вдарили по голові, що він місяць відлежав у реанімації, а в цеху тоді виникла пожежа.
— Пожежники приїхали за шість хвилин, але цех уже вигорів повністю. Вогонь був настільки сильним, що навіть метал на верстатах оплавився, — розповідає ігор Соболевський. — і було дуже дивно, що експерт, який приїхав з області, не виявив на місці пожежі слідів підпалу. Більше того, ми самі знайшли наступного дня в спаленому приміщенні камінь, загорнутий в якесь шмаття, що смерділо гасом, а на подвір’ї — гільзи, які чомусь міліція не помітила. Тільки коли ми це їм показали, причому спочатку все сфотографували, то їх вилучили.
Пригадую, що стосовно цих випадків в інтернеті були різноманітні коментарі, зміст більшості з яких зводився до того, що це все — якесь місцеве з’ясовування стосунків і чи не сам Соболевський їх підлаштовував. Не вносили ясності і правоохоронні органи.
— Щодо жодного з цих замахів я не був допитаний як потерпілий, — каже ігор Миколайович. — Стверджувати, що я сам міг підпалити своє підприємство, в яке вклав 14 років життя, це просто абсурд! Тим більше, що пожежа сталася буквально за три дні до того, як я мав запустити його після реконструкції. Більше того, поряд були склади з цінною деревиною, два завантажені лісовози. і це все могло б згоріти, якби оперативно не приїхали пожежники. Друге: чи можна повірити в те, що я кидатиму гранати, осколки яких прошиватимуть вікно кімнати, де спить моя доця?… Хоча ось зараз у мене взяли відбитки пальців (мовляв, така команда надійшла з Києва, чи немає їх на гранаті, яка не вибухнула. Щоправда, на другий день після останнього випадку до мене приїхало керівництво міліції, прокуратури, СБУ і вони самі дійшли висновку, що ситуація дуже серйозна. Якщо перші гранати, які кинули на моє подвір’я, та напад на підприємство ще можна вважати як залякування, то тепер, видно, «хлопці» вже стали на стежку війни. і зазначу: якби з моєю родиною щось сталося, то їх ніхто і ніщо б не врятувало. Власне, аналізуючи попередні випадки, доходжу висновку, що мене, як голову асоціації, справді, ніби витягували на якісь кроки у відповідь не зовсім правового характеру, щоби все це виглядало як зведення порахунків. А справа значно серйозніша…

Лісовий «дерибан»

За цими словами ігор Соболевський подає кілька аркушів паперу, пояснюючи, що вони і є причиною того, що з ним сталося. Першим є датована 21 травня резолюція з’їзду деревообробників України, який відбувся у Чернівцях. Йдеться про ситуацію в лісозаготівельній галузі, зокрема про розподіл лісопродукції, порядок її реалізації та експорту. Другим документом є публікація самого ігоря Соболевського, як голови Асоціації деревообробних та лісозаготівельних підприємств Західної України, в якій гостро розкритиковано запропоновану Державною лісовою агенцією України систему продажу деревини, яка, по суті, знищує малий та середній бізнес у цій галузі. Цей виступ датований 1 червня, а через день на подвір’ї ігоря Миколайовича пролунали нові вибухи.
— Річ у тім, що на сьогодні є купка ділків, які перетворили колишнє потужне Міністерство лісової промисловості з його підприємствами, ресурсами, найбільшою площею територій та сировини на таку собі Державну лісову агенцію України, яку я особисто називаю «дерибанцією» державних лісових ресурсів. Міністерство мало свої повноваження, статус, порядок призначення міністрів, статзвітність тощо. Це ліквідували і створили агенцію, яка не підпадає під жодні канони, не має обов’язкової статзвітності, власне, нині взагалі немає відомостей, які б дали зрозуміти повну картину стану лісів в Україні. Зауважу, що півроку цією агенцією ніхто не керував, а потім поставили чільника, який не має ні відповідної освіти, ні знань, ні досвіду роботи в цій галузі тощо. Для чого це робиться? Та для того, щоб можна було займатися «дерибаном» лісів і щоб ніхто за це не відповідав.
До речі, коли ми приїхали до Чернівців на наш з’їзд деревообробників, в якому взяли участь 158 делегатів з дев’яти областей України, то побачили там сотні вагонів, забитих деревиною, яка призначалася на вивезення. Така ж картина у наших портових містах. Ще раз повторюся: такого «дерибану» деревини Україна ще не знала.
— Саме перед поїздкою до вас побачив сюжет, як у Луганській області затримали потяг, що віз «кругляк» для сепаратистів.
— Авжеж, щоби вони обладнували ним свої бліндажі. От якраз це і стало можливим у цій ситуації. Тим часом як ми, маю на увазі членів нашої асоціації, збираємо зі світу по нитці, аби відправити машини з деревиною для наших бійців, зокрема в 93-тю бригаду, морським піхотинцям тощо.
Більше того, вже згадана агенція запропонувала свою систему продажу деревини за так званим «порогом», який дає право великим підприємствам, що заявляють одноразову потребу в хвойних породах більше 50 тисяч кубів деревини для часткової переробки і 20 тисяч — для глибокої, отримувати сировину за прямими угодами. До речі, ні в нашій області, ні, скажімо, в сусідній, Чернівецькій, таких підприємств немає. Подібну до цієї диференціацію пропонують підприємствам, що переробляють тверді породи. Крихти, які залишаються після «дерибану» гігантів, кажуть виставляти на аукціони для середнього і малого бізнесу, який працює в цій галузі. Реально ж цей документ запроваджує схему його миттєвого знищення. А це понад 80 відсотків підприємств, зайнятих у цій сфері, і сотень супутніх, котрі виготовляють деревообробне обладнання, надають послуги з обслуговування та постачання інструменту, забезпечують перевезення і є основою бюджетоутворення багатьох районів та областей.
— Але ж, Ігоре Миколайовичу, свого часу подібну до цього загрозу ви вбачали в законі №1362 «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів». А тепер пунктом першим у резолюції з’їзду деревообробників України вимагаєте від Президента його підписати.
— Так, у такому вигляді, в якому його запропонували «зверху», він був неприйнятний. Саме для протидії ми й створили тоді нашу Асоціацію деревообробних та лісозаготівельних підприємств України і на конференції, на якій і ви були, запропонували свої конструктивні зміни. З ними закон не просто можна, а потрібно приймати, бо кожен день відтермінування заборони експорту «кругляку» завдає непоправної шкоди природі та економіці держави.
Більше того, наша асоціація запропонувала і свій механізм розподілу лісопродукції, що ррунтується на принципах прозорості, справедливості та рівних можливостей для усіх учасників ринку.
— Але ж чи не від того моменту й почалися ваші неприємності.
— По суті, так. Коли ми почали займатися тим законом і вперше поїхали до Києва та дали прес-конференцію на УНІАН, то мене попередили. Коли ми їхали вдруге і заблокували законопроект у тому вигляді, який пропонували, пролунали перші вибухи. Коли ми їхали на комітет Верховної Ради, котрий вже мав затвердити остаточний варіант закону про заборону експорту деревини-«кругляку», тоді мені спалили фірму. Були наїзди на голів місцевих асоціацій деревообробників і в інших областях. А коли ми вже давали останню прес-конференцію, зверталися до Президента України, щоб він нарешті підписав той закон, це вже був апогей. Останньою була нарада в тій Державній лісовій агенції, де виступив народний депутат Остап Єднак від «Самопомочі» і зачитав той варіант розподілу сировини, який засудив наш з’їзд. По суті, пан Єднак робив це під себе. Бо ж він є одним з найбільших експортерів деревини в Україні, підгріб під себе переробників тощо. Ми виступили проти, ну і відповідь не забарилася…

Підприємств більше,  а дерева менше

У розмові з Ігорем Соболевським ми торкнулися і ситуації з лісами в нашій області. Вона також неоднозначна. Скажімо, за його словами, на аукціон з продажу сировини торік було зареєстровано 186 підприємств. А вже у другому кварталі цього року взяти участь в аукціоні мали намір 306. Нова влада примудрилася за рік зареєструвати 120 нових підприємств.
— Вони реально мають відповідні потужності і таке інше?
— А ви бачили, щоб в області побудували 120 лісопереробних заводів чи фірм?.. Скажімо, одна з фірм зареєстрована в Києві за адресою, на місці якої стоїть котлован. Реально ж деревину відправляли за кордон.
Ми ще довго обговорювали з ігорем Соболевським ситуацію в лісовій та деревообробній галузі як України загалом, так і в області зокрема. Власне, це тема для окремої публікації. Наведені ж тут уривки цієї розмови пов’язані з пошуками причин замахів на мого співрозмовника. Як бачимо, ситуація дуже серйозна і неоднозначна. ігоря Соболевського підтримують колеги по асоціації, які, до речі, після замаху на нього приїхали до івано-Франківська і провели екстрену нараду. Йому телефонують з багатьох міст України зі словами підтримки. Він не збирається відступати з обраного шляху, бо нинішній стан справ у лісовій галузі, з його точки зору, може призвести до подальшого розкрадання лісів та скорочення малого і середнього бізнесу в цій сфері.
Можливо, хтось скаже: ну тут просто зіштовхнулися бізнесові інтереси різних категорій осіб чи підприємців. Навіть якщо так, то хіба таким шляхом — з допомогою фактично терору треба вирішувати питання?! Виходить, ніщо не змінилося в нашій державі, хоч і вигнали колишню банду при владі. А хто ж прийшов? Чи не опинилися ми в умовах нового перерозподілу власності, який роблять старими методами?

Р. S. Коли матеріал готувався до друку, до Ігоря Соболевського приїхали представники ОБСЄ.