25/05/2015
0У природі шукаємо себе. Біжимо за порадою та прихистком. Вона – наш початок і завершення. Кажуть, місія життя у тому, щоб побудувати будинок, виростити сина і посадити дерево. Щодо останнього, то волинянин Степан Марценюк переконаний: для того, аби перетворити хобі на справу життя, від якої було б і на душі тепло, і в гаманці не пусто – можливо.
Закінчивши Горохівський державний сільськогосподарський технікум у 2005 р., Степан Андрійович прийшов працювати лаборантом у відділ насінництва Волинського інституту АПВ. Звідти його направили на навчання у Львівський державний аграрний університет.
– Ідея зайнятися садівництвом зародилася, коли я познайомився зі своїм однокурсником, – розповідає Степан Марценюк. – У вільний час він багато розповідав про улюблену справу, саджанці і специфіку роботи.
Ще з дитинства маленького Степанка приваблювали дерева, залюбки допомагав дідові і все життя мріяв про те, що згодом вдасться посадити свій садок.
Щоб почати справу, необхідно мати спеціальний ніж та підщепний матеріал (дички). Їх щеплюють із культурним сортом і виростає хороший плодовий саджанець.
– Я почав із насіння антонівки звичайної, – каже чоловік. – Відібрані зернятка з плодів цього сорту потрібно закласти на стратифікацію. До 4 місяців вони лежать у вологому піску, а коли почнуть накільчуватись, їх потрібно висіяти у ґрунт і до осені вже виростають дички – підщепи для яблуні.
Степан Андрійович із гордістю розповідає про свої досягнення, адже це його спроби справжнього садівництва.
– Це просто неймовірно, коли ти бачиш, що твої труди нагороджені чудовим результатом – тішиться душа. І воістину розумієш вислів, що не святі горщики ліплять.
Так із часом тепер уже фахівець із досвідом і «набивав» руку: закупив 60 дичок, і за півтора року дійшло близько 1 500 саджанців. Зараз у молодому садочку Степана Андрійовича яблуні, груші, сливи, персики, вишні, черешні.
Ще одна причина, чому садівник обрав саме цей напрямок – бажання створювати екологічно чисті зелені насадження, аби і люди купували саме те, що їм треба.
– Буває, купиш одне, а виростає зовсім інше, – говорить фахівець. – А роки йдуть. Це ж не пшениця, що першого року родить і можна пересвідчитися у правильності сорту. Для деяких плодових дерев треба 7-8 років. А якщо вдруге надурять – і ще 8 років – так і життя минуло (жартує).
Загалом, розповідає садівник, щеплення дерев методом окуліровки починається насамперед із вибору прищепи. Тому живці для щеплення відбираються з південного боку дерева, завдовжки приблизно 25-35 см. Це має бути здорове, не пошкоджене хворобами дерево. Якщо ви помітили, що дерево має «бородавки» чи чорні плями на гілках або ще якусь хворобу, то від нього краще відмовитися і вибрати для щеплення інший варіант.
Перещеплювати дерева, плоди яких мають кісточку, слід вибирати екземпляри, вік яких не перевищує 10 років. Для яблунь і груш вік не є перешкодою, адже вони живуть довше. Зрізати черешки навесні потрібно до розпускання бруньок (лютий-березень). Живці обов’язково підписують і зберігають у прохолодному місці або зразу щеплюють.
– Варто зауважити: всі інструменти, руки і місця, де будуть з’єднуватися живець (дерево) і підщепа (дичка), повинні бути чистими, – наголошує Степан Андрійович.– Процес має відбутися дуже швидко, щоб повітря і світло впливали на свіжі зрізи недовго.
Садівник зізнається, що зараз стало модним щеплювати в одному дереві кілька сортів.
– Цікаво експериментувати із яблунею, – каже пан Степан. – На одному дереві може рости кілька сортів яблунь, причому різного кольору і строків дозрівання: від білого наливу до зимової флоріни. Тому ласувати улюбленими фруктами можна впродовж року.
І, насамкінець, Степан Марценюк радить усім, хто хоче, але вагається розпочати свою справу, – наважуватися, оскільки і в моральному, і в матеріальному плані вона окупиться.
Анна КРАВЕЦЬ
Фото автора
Всеукраїнський журнал «Лісовий вісник» (травень 2015 №5/44)
http://lisvisnyk.com.ua/
